Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №620/17373/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/17373/23 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії з 01 лютого 2023 року відповідно до оновленої довідки № ФЧ57620 від 12 вересня 2023 року про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату пенсії з 01 лютого 2023 року відповідно до довідки № ФЧ57620 від 12 вересня 2023 року про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, без обмежень відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року адміністративний позов задоволено.

У подальшому позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, посилаючись на те, що під час ухвалення рішення від 18 січня 2024 року судом не вирішено питання щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01 лютого 2023 року без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації пенсії.

Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року заяву позивача задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі оновленої довідки № ФЧ57620 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118, від 24 лютого 2023 року № 168 та від 23 лютого 2024 року № 185, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на положення Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», якими встановлено обмеження максимального розміру пенсії, а також на особливості проведення індексації пенсій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 118, № 168 та № 185.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано правове регулювання спірних правовідносин та неправильно застосовано норми матеріального права.

За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є додаткове рішення суду першої інстанції, а тому першочерговому з`ясуванню підлягає питання наявності передбачених процесуальним законом підстав для його ухвалення та меж питань, які могли бути вирішені судом у порядку статті 252 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Отже, інститут додаткового судового рішення спрямований на усунення неповноти основного судового рішення у випадках, коли суд, вирішивши справу по суті, залишив невирішеною одну із заявлених позовних вимог, щодо якої здійснювався судовий розгляд.

При цьому додаткове судове рішення не є процесуальним засобом зміни або розширення предмета спору після ухвалення основного судового рішення та не може використовуватися для вирішення нових матеріально-правових вимог, які не були заявлені позивачем та не становили предмета судового розгляду.

Верховний Суд, застосовуючи положення статті 252 КАС України, зазначав, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, унаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги учасника справи. Таке рішення може бути ухвалено лише на підставі доказів, які досліджувалися під час розгляду справи, та щодо обставин, які були предметом встановлення й оцінки судом.

Додаткове судове рішення не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмета спору. Так само стаття 252 КАС України не передбачає можливості прийняття додаткового рішення щодо питань, які не були заявлені як позовні вимоги та не вирішувалися судом під час розгляду справи по суті.

Аналогічний підхід викладений Верховним Судом, зокрема, під час вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 440/2722/20.

Застосовуючи наведені положення до обставин цієї справи, колегія суддів вважає за необхідне розмежувати питання щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром та питання щодо врахування індексації пенсії.

Щодо обмеження пенсії максимальним розміром

Зі змісту первісної позовної заяви вбачається, що позивач, звертаючись до суду, прямо просив зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 01 лютого 2023 року відповідно до оновленої довідки № ФЧ57620 від 12 вересня 2023 року без обмежень відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016.

Таким чином, питання незастосування обмеження максимального розміру пенсії входило до предмета заявлених позивачем вимог.

Водночас, задовольняючи позов рішенням від 18 січня 2024 року, суд першої інстанції не вирішив відповідну частину позовної вимоги у резолютивній частині судового рішення.

За таких обставин у суду першої інстанції були передбачені пунктом 1 частини першої статті 252 КАС України процесуальні підстави для усунення неповноти основного рішення в цій частині шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин обмеження пенсії максимальним розміром.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-XII, якими було передбачено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення відповідно до пункту 2 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України втратили чинність із дня його ухвалення.

Відтак із 20 грудня 2016 року частина сьома статті 43 Закону № 2262-XII, яка передбачала відповідне обмеження максимального розміру пенсій осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється відповідно до цього Закону, втратила чинність.

Ураховуючи наведене та зважаючи на те, що вимога щодо здійснення перерахунку пенсії без застосування максимального обмеження була заявлена позивачем при зверненні до суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення в цій частині.

Водночас іншої правової оцінки потребує додаткове рішення в частині покладення на відповідача обов`язку провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118, від 24 лютого 2023 року № 168 та від 23 лютого 2024 року № 185.

Як убачається зі змісту позовної заяви та сформульованих у ній позовних вимог, звертаючись до суду з цим адміністративним позовом, ОСОБА_1 не заявляв вимог щодо нарахування, збереження чи виплати індексації пенсії, у тому числі індексації, встановленої постановами Кабінету Міністрів України № 118 та № 168.

Підстави позову також не містили доводів про порушення відповідачем права позивача на отримання індексації пенсії, а правомірність дій Пенсійного фонду щодо її нарахування або невиплати не становила предмета спору у цій справі.

Первісний спір виник у зв`язку з відмовою відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01 лютого 2023 року на підставі оновленої довідки № ФЧ57620 від 12 вересня 2023 року про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року.

Отже, питання перерахунку пенсії у зв`язку зі зміною розміру грошового забезпечення на підставі статей 43, 63 Закону № 2262-XII та постанови Кабінету Міністрів України № 704 і питання проведення та збереження індексації пенсійних виплат відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 118, № 168 та № 185 мають різні правові підстави та не можуть ототожнюватися лише з огляду на те, що обидва стосуються визначення кінцевого розміру пенсійної виплати.

Таким чином, вимога про врахування індексації не була позовною вимогою, щодо якої судом досліджувалися докази та яка залишилася невирішеною під час ухвалення рішення від 18 січня 2024 року.

З огляду на це передбачена пунктом 1 частини першої статті 252 КАС України підстава для ухвалення додаткового рішення щодо індексації була відсутня.

Колегія суддів звертає особливу увагу й на те, що постанову Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» прийнято після ухвалення основного рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року.

Отже, питання застосування постанови Кабінету Міністрів України № 185 об`єктивно не могло становити невирішену частину позовних вимог під час ухвалення основного рішення, оскільки на той момент відповідний нормативно-правовий акт ще не був прийнятий, а правовідносини, пов`язані з його застосуванням, ще не виникли.

За таких обставин, включивши до додаткового рішення зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, передбаченої постановами Кабінету Міністрів України № 118, № 168 та № 185, суд першої інстанції не усунув неповноту рішення від 18 січня 2024 року, а фактично вирішив питання, які не були предметом заявленого позову та судового розгляду.

Такий підхід не відповідає правовій природі додаткового судового рішення та виходить за межі повноважень суду, визначених статтею 252 КАС України.

Колегія суддів наголошує, що наведений висновок не є вирішенням питання про наявність або відсутність у позивача матеріального права на відповідну індексацію.

Правомірність нарахування, збереження чи виплати індексації пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 118, № 168 та № 185 не була предметом цього адміністративного спору, а тому не підлягає вирішенню судом апеляційної інстанції при перегляді додаткового рішення.

У разі виникнення між сторонами спору щодо нарахування або виплати відповідної індексації позивач не позбавлений права на судовий захист у встановленому законом порядку.

Відтак доводи апеляційної скарги Пенсійного фонду щодо матеріально-правових підстав неврахування індексації при проведенні перерахунку пенсії колегія суддів у межах цієї справи по суті не оцінює, оскільки вирішення таких доводів означало б розгляд судом апеляційної інстанції матеріально-правового спору, який не був предметом розгляду суду першої інстанції.

Посилання суду першої інстанції на необхідність забезпечення ефективного захисту прав позивача та уникнення його повторного звернення до суду не спростовує наведених висновків.

Принцип ефективності судового захисту не наділяє суд повноваженнями вирішувати правовідносини, щодо яких позивач не заявляв вимог, та не дозволяє суду виходити за встановлені процесуальним законом межі інституту додаткового судового рішення.

Ефективність судового захисту повинна забезпечуватися в межах предмета та підстав заявленого позову з дотриманням принципів диспозитивності, змагальності сторін та рівності учасників судового процесу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії позивача без обмеження максимальним розміром, однак помилково поширив дію додаткового рішення на питання врахування індексації пенсії, яке не було предметом позовних вимог та судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове судове рішення або змінити судове рішення.

Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав установленими; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та скасування додаткового рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року в частині зобов`язання відповідача врахувати при перерахунку та виплаті пенсії індексацію, проведену на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118, від 24 лютого 2023 року № 168 та від 23 лютого 2024 року № 185, із прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

В іншій частині додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 242, 252, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково.

Додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі № 620/17373/23 скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118, від 24 лютого 2023 року № 168 та від 23 лютого 2024 року № 185.

У цій частині ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням індексації - відмовити.

В іншій частині додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

В.Ю. Ключкович