Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №643/10272/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/10272/26

Провадження № 2/643/6795/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Замікули Б.С.,

за участю секретаря судового засідання – Юшиної К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб із відповідачем, зареєстрований 09.06.2017 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 1304.

В обґрунтування позову зазначено, що на момент звернення до суду фактичні шлюбні відносини між сторонами не підтримуються, спільне сімейне життя припинене, спільний бюджет відсутній, спільне господарство не ведеться. Причиною припинення сімейних відносин позивач вважає сукупність об`єктивних та суб`єктивних обставин, зокрема діаметрально протилежні погляди на сімейні цінності, істотно різні характери, психологічну та емоційну несумісність, унаслідок чого між сторонами втрачено взаєморозуміння, взаємоповагу та довіру. Відповідач разом із дітьми проживає за межами України, у Федеративній Республіці Німеччина, у зв`язку з чим сторони ведуть окреме життя, а шлюб має виключно формальний характер. Примирення між сторонами не досягнуто та не вбачається можливим, у тому числі через значну відстань між ними. Позивач вважає, що збереження формального шлюбу суперечить як інтересам сторін, так і інтересам їхніх дітей. Спору щодо поділу спільного майна та щодо визначення місця проживання дітей немає; сторони дійшли згоди, що діти проживатимуть з матір`ю.

Ухвалою суду від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач у судові засідання, призначені на 04.08.2026 та на 10.09.2026, не з`явилася, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подала, про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності або про відкладення розгляду справи не надсилала. Судові повістки про виклик до суду надсилалися відповідачу рекомендованими поштовими відправленнями з повідомленням про вручення (№ R067234259269 та № R067250115791) на адресу її фактичного місця проживання (перебування), зазначену в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.06.2018 № 6330-568198: АДРЕСА_1 , та повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній».

Згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) під час провадження справи; у разі відсутності заяви про зміну місця проживання судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник за цією адресою більше не проживає. За таких обставин суд визнає відповідача належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву від 10.09.2026 (вх. № 59015/26), у якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 4 ст. 247 ЦПК України.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилася, про поважність причин неявки не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 09.06.2017 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 1304, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії

НОМЕР_1 . Прізвище відповідача до державної реєстрації шлюбу – ОСОБА_3 .

Від шлюбу сторони мають двох спільних малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про народження № 1526 від 02.04.2019, свідоцтво серії НОМЕР_2 ), та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про народження № 889 від 26.05.2021, свідоцтво серії НОМЕР_3 ).

Позивач наполягає, що фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені, а подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить його інтересам та інтересам дітей. Доказів на спростування наведених позивачем обставин відповідач суду не надала, хоча можливість реалізувати процесуальні права їй було забезпечено. Спору щодо поділу спільного майна подружжя та щодо визначення місця проживання дітей на розгляд суду не заявлено.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Аналогічно ч. 1 ст. 24 СК України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка; примушування до шлюбу не допускається.

За ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Згідно з ч. 3 ст. 56 СК України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. За приписами

ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України). Обмежень щодо пред`явлення позову про розірвання шлюбу, установлених ч. 2 ст. 110 СК України, у цій справі не встановлено.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Ураховуючи, що сторони тривалий час проживають окремо та в різних державах, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач жодних заперечень проти позову чи клопотань про надання строку для примирення не заявила, суд не вбачає підстав для надання сторонам строку для примирення, оскільки такий захід за встановлених обставин був би формальним і не міг би привести до збереження сім`ї.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Наведені позивачем обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані.

Вирішуючи питання про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу є однією з основних його засад. Оскільки шлюб між сторонами фактично припинений, спільне життя не ведеться, а позивач наполягає на розірванні шлюбу, відмова у задоволенні позову означала б примушування до шлюбу, що є неприпустимим. Збереження шлюбу, який існує лише юридично, без фактичного наповнення змістом сімейного життя, суперечило б інтересам позивача та не відповідало б реальному стану відносин між сторонами.

Водночас суд зазначає, що відповідно до ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке. За квитанцією від 15.05.2026 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн. Вимог про стягнення судових витрат з відповідача позивач не заявляв. З урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, суд не здійснює розподілу судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи, і залишає їх за позивачем. Водночас це не позбавляє позивача права вирішити питання про судові витрати в порядку, визначеному ст. 270 ЦПК України.

Керуючись ст. 24, 56, 104, 105, 110, 111, 112, 115 СК України, ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 09.06.2017 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 1304.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання (перебування) як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 ).

Суддя Борис ЗАМІКУЛА