Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №639/4371/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 639/4371/26

Провадження № 2/639/2163/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 версня 2026 року

Новобаварський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Рубіжного С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Чубенко О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобаварського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Новобаварського районного суду міста Харкова звернувся представник ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив суд ухвалити рішення на підставі якого стягнути з відповідача на користь ТОВ «Єврокредит» заборгованість за кредитним договором №10П/2021 від 19.03.2021 у розмір 53474,45 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 19.03.2021 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №10П/2021 (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», розміщені на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір. Так, Банк свої зобов`язання перед позичальником за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши йому Кредит у розмірі та на умовах, погоджених у Кредитному договорі. Позичальник Кредит одержала, що відображено у виписках з її рахунку. Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності) за користування Кредитом відповідач виконала не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення строкових платежів, а також не повернула кредит після закінчення строку кредитування, внаслідок чого у неї сформувалась заборгованість перед позивачем, що складається із: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) у розмірі 48 424,73 грн., заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) у розмірі 5049,72 грн., заборгованості по сплаті комісії (в тому числі прострочена) у розмірі 0,00 грн., а загальна сума заборгованості становить 53 474,45 грн.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

27.12.2024 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Згідно з Розрахунком заборгованості Відповідача – боржника за Кредитним договором №45-165-867-2-21-Г від 28.08.2021 року, сформованої АТ «МЕГАБАНК» станом на 03.09.2024 року (дата укладання Договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість Боржника/Відповідача становить: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) – 48 424,73 грн., заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) у розмірі 5 049,72 грн., заборгованості по сплаті комісії (в тому числі прострочена) у розмірі 0,00 грн., а загальна сума заборгованості становить 53 474,45 грн.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому – ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «МЕГАБАНК» станом на день відступлення права вимоги – 03.09.2024 року. У свою чергу, ні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», ні ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

У зв`язку з викладеним позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».

Ухвалою суду від 25.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі, призначено судове засідання.

В судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи в його відсутність та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, в порушення ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не надав, у зв`язку з чим на підставі ухвали Нообаварського районного суду міста Харкова від 09.09.2026 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить донаступних висновків.

Судом встановлено, що 19.03.2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_2 було укладено Договір №10П/2021 (з ануїтетними платежами), який підписано відповідачем власноручно, відповідно до умов якого кредитодавець надає кредитні кошти (кредит) в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, згідно з додатками (п.1.1). Кредит надається на споживчі цілі шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника в АТ «Мегабанк» (п.1.2). Цей договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів в ПАТ «Мегабанк». Сторони договору погодили такі умови та порядок надання кредиту: кредит надається на строк з 19 березня 2021 до 17 березня 2023; загальний розмір кредиту 90000,00 грн; процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості фіксована та становить 9% річних; розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, - 0 % від суми кредиту сплачується щомісячно, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця; розмір щомісячного платежу 3750,00 грн, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця; процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в договорі – 50. Позичальник зобов`язується: повернути одержаний кредит у повному обсязі до 16:00 годин 17.03.2023; своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах. Повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами, передбаченими договором.

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до кредитного договору №10П/2021 від 19.03.2021, який підписаний позивальником власноручно, 19.03.2021 – дата надання кредиту; 90000,00 грн – сума кредиту; ануїтетні платежі щомісячно.

Так, Банк свої зобов`язання перед позичальником за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши Кредит у розмірі та на умовах, погоджених у Кредитному договорі. Позичальник Кредит одержала, що відображено у виписках з її рахунку.

Разом з тим, відповідно до умов Кредитного договору, Банк має право відступити право вимоги за Договором відповідно до чинного законодавства України без отримання згоди Клієнта.

Так, 03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» є фінансовою установою та має діючу ліцензію для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, зокрема з надання послуг з факторингу, від 14.03.2024 року.

Таким чином, Новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача – боржника за Кредитним договором №10П/2021 від 19.03.2021 року.

Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Первісний кредитор) 27.12.2024 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Окрім того, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» є фінансовою установою та має діючу ліцензію для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, зокрема з надання послуг з факторингу, надання коштів та банківських металів у кредит, від 14.03.2024 року.

Права вимоги, що відступаються за цим Договором належать Первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 року №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором Боржників – АТ «МЕГАБАНК», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, переможцем яких став Первісний кредитор.

Відповідно до умов Договору № 1/12 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості Боржників за Основними Договорами.

Між тим, відповідно до Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до відповідача – боржника за Кредитним договором №10П/2021 від 19.03.2021.

Згідно з Розрахунком заборгованості відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №10П/2021 від 19.03.2021 року, сформованого АТ «МЕГАБАНК» станом на 03.09.2024 року (дата укладання Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість становить 53 474,45 грн., з яких: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) у розмірі 48424,73 грн., заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) у розмірі 5 049,72 грн., заборгованості по сплаті комісії (в тому числі прострочена) у розмірі 0,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватись й інші засоби зв`язку, наприклад електронний.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи оферту Банку відповідач підписом у заяві визнає та погоджується на запропоновані Банком умови.

Також, наряду із вищезазначеним свідченням, визнання угоди відповідачем є факт користування картрахунку та використання кредитних коштів, так як згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва.

Згідно з ч.1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Отже, ТОВ «ФК Єврокредит» наділено правом грошової вимоги за кредитним договором до відповідача.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» ґрунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах – учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Вирішуючи вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується матеріалами справи .

Також, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 11200,00 грн.

В обґрунтування понесення та розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11200,00 грн позивач надав: копію договору про надання правничої допомоги № 01/07 від 01.07.2025, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12066116 від 05.01.2025 відповідно до якого вартість правничої допомоги склала 11 200,00 грн., де проведення юридичного та фінасового аналізу боржника - вартістю 1200,00 грн, Складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення Заборгованості - вартістю 10000,00 грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявив.

Водночас, оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11200,00 грн. не є цілком співмірним із ціною позову, складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зокрема, проведення юридичного та фінансового аналізу вартістю 1200,00 грн, оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позовна заява сформована в системі «Електронний суд», справа розглядалась без участі в судовому засіданні сторони позивача.

У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з врахуванням ціни позову, складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 6000,00 грн.

Окрім того, на підтвердження понесених витрат у справі до суду надано платіжну інструкцію від 15.05.2026 про сплату судового збору у розмірі 2 662, 40 грн за подання позовної заяви яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76, 81, 82, 89, 131, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610-612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № 10П/2021 від 19.03.2021 станом на 03.09.2024 у розмірі 53 474 (п`ятдесят три тисячі чотириста сімдесят чотири) гривні 45 копійок, з яких 48 424,73 грн. – заборгованість за кредитом, 5 049,72 грн. – заборгованість по сплаті відсотків.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривни 40 копійок та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», код ЄДРПОУ 40932411, адреса місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, оф. 105.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 09.09.2026 року.

Суддя С.О. Рубіжний