Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №638/7534/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/7534/26

Провадження № 2/638/7257/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сікорського А.С.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Третя особа: приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Винниченко Вікторія Іванівна про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Винниченко Вікторія Іванівна про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року у справі №520/4828/23, що набрало законної сили 16 травня 2023 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивачка зазначає, що судом, окрім іншого:

-визнано протиправним та скасовано рішення Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Харківській області «Про розгляд заяви щодо перерахунку ОСОБА_2 за вислугу років, передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 17 лютого 2023 року, яким відмовлено у перерахунку останньому пенсії за вислугу років згідно Довідки (№100/34365) Державної Установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області» від 18 лютого 2022 року за вихідним №33/41-5079 про розмір грошового забезпечення на посаді начальнику відділу поліції з 01 грудня 2019 року;

-зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 грудня 2019 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-ХІІ та з врахуванням положень Постанови № 988, згідно оновленої Довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» від 18 лютого 2022 року за №33/41-5079 з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до вказаної Довідки № 100/34365 про розмір грошового забезпечення, що видана 18 лютого 2022 року Державною Установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області» за вихідним №33/41-5079, розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу поліції становив 26 607,97 грн. з яких:-посадовий оклад - 3 600,00 грн.; оклад за спеціальним званням підполковник поліції - 2 200,00 грн.;-надбавка за стаж служби в поліції (50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання) - 2 900,00 грн.; -надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції (79,84% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання та надбавки за стаж служби) - 6 946,08 грн.;-надбавка за службу в умовах режимних обмежень (20% посадового окладу) 720,00 грн.;-премія (62,58% нарахованого грошового забезпечення) – 10 241,89 грн.

ОСОБА_1 наголошує, на виконання вказаного рішення суду ГУ ПФУ в Харківській області ОСОБА_2 обраховано належну пенсію за вислугу років у розмірі 20 930,00 грн., виплату якої розпочато з 01 червня 2023 року. При цьому, відповідачем також обраховано і розмір заборгованості з виплати ОСОБА_2 належної пенсії за вислугу років за період з 01.12.2019 по 31.05.2023 включно (загальний та помісячно). Так, недоплата належного розміру пенсії даній особі згідно вказаним рішенням суду становила у загальному розмірі 431 619,17 грн..

Позивачка зазначає, що з огляду на передчасну смерть ОСОБА_2 , що сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 дружиною останнього ОСОБА_1 01.07.2024 на адресу ГУ ПФУ в Харківській області направлено заяву у якій просила призначити їй пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 30% заробітку померлого чоловіка (згідно окресленої раніше довідки).

Одночасно, позивачкою на адресу відповідача також направлено заяву від 12 вересня 2024 року згідної якої вона на підставі та у порядку ст.91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» просила виплатити їй, як дружині та спадкоємиці, недоотриману частину нарахованої за життя пенсійної виплати (пенсії за вислугу років ОСОБА_2 (у розмірі 431 619,17 грн. ), що належала, але не виплачена за період з 01.12.2019 по 31.05.2023 включно згідно рішення суду у справі №520/4828/23). Проте, дана заява відповідачем фактично проігнорована отримано лише ряд незрозумілого змісту «відписок».

ОСОБА_1 вказує, що поряд із цим, рішенням ГУ ПФУ в області ОСОБА_1 згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з вказаної дати призначено пенсію в разі втрати годувальника у розмірі лише 4 865,28 грн., що є меншою за отриману нею раніше пенсію за віком (5 676,93 грн.), тобто, указаним суб`єктом владних повноважень свідомо, цинічно та черговий раз знехтувано рядом норм забезпечення» Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також повністю проігноровано вказане вище рішення суду від 13 квітня 2023 року у справі №520/4828/23 , що набрало законної сили.

Таким чином, вказане рішення (протокольне) суб`єкта владних повноважень від 06 серпня 2024 року, а також відповідні діяння посадових осіб підрозділів органів ПФУ щодо безпідставного та необґрунтованого зменшення пенсіонерці ОСОБА_1 розміру належних їй пенсійних нарахувань та виплат, чинення суттєвих перешкод у доступі вказаній пенсіонерці до інформації стосовно неї та члена її родини, порушення її права на захист протягом тривалого періоду часу, - є явно протиправними.

Позивач зазначає, що з огляду на викладене, черговим законним, обґрунтованим та справедливим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі №520/27703/24, що набрало законної сили 12 червня 2025 року та у апеляційному порядку не переглядалося частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, окрім іншого :-визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області, оформлене Протоколом за пенсійною справою - 2003037529 (МВС) від 16 серпня 2024 року, яким ОСОБА_1 з 06 серпня 2024 року довічно призначено пенсію в разі втрати годувальника; -зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області призначити з 06 серпня 2024 року пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_1 на підставі довідки ДУ «ТМО МВС України по Харківській області» від 18 лютого 2022 року за №33/41-5079 з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення і виплатити пенсію у розмірі 30% від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум коштів.

ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що не дивлячись на усе вищевикладене, окреслені рішення судів, що набрали законної сили, норми Конституції і Законів України Пенсійного фонду України- не виконуються органами роками навіть у примусовому порядку, пенсію у разі втрати годувальника у належному розмірі ОСОБА_1 так і не призначено (не нараховано на виконання рішення суду та не виплачено у повному обсязі), як і не виплачено їй, як єдиній спадкоємиці померлого ОСОБА_2 , нараховану за життя останнього, проте невиплачену частину пенсійної виплати у розмірі 431 619,17 грн. 05 березня 2026 року ОСОБА_1 також отримано Свідоцтво про право на спадщину законом у якому відсутня вказівка про те, що спадщина складається з неотриманих грошових коштів по перерахунку пенсії за вислугу років чоловіка ОСОБА_2 , яку останньому нараховано ще за його життя, а саме за період з 01.12.2019 по 31.05.2023 загальному розмірі 431 619,17 грн., хоча про наявність вказаної заборгованості приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Винниченко В.І. повідомлено позивачкою письмовою заявою ще від 28 травня 2025 року з наданням відповідного розрахунку з відтиском мокрої печатки ГУ ПФУ в області та підписом уповноваженої особи. При цьому, ОСОБА_1 також отримано явно протиправну Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25 лютого 2026 року за №47/02-31. З огляду на зміст ст.53 ЦПК України приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Винниченко В.І. підлягає залученню до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

З огляду на зазначене, позивачка просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 який був пенсіонером – ветераном МВС України та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на недоотримані за життя останнього пенсійні виплати (пенсію за вислугу років) за період часу з 01.12.2019 по 31.05.2023 у розмірі 431 619,17 грн.; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на її користь недоотриману за життя частину пенсії за вислугу років, як пенсійної виплати, у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 у загальному розмірі 431 619,17 грн. за період часу з 01.12.2019 по 31.05.2023; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2026 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Уповноваженим представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що управління не згодне з позовними вимогами, звертаючи увагу на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII зі змінами (далі – Закон № 2262) з 06.08.2024.

ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. Виплату пенсії припинено з 01.06.2024 у зв`язку зі смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На виконання зазначеного рішення суду, ОСОБА_2 проведено перерахунок з 01.12.2019, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-XII, статті 9 Закону 2011-XII та з врахуванням положень Постанови № 988, згідно оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» від 18.02.2022 № 33/41-5079 з урахуванням раніше виплачених сум.

За період з грудня 2019 по травень 2023 нараховано різницю в пенсії у розмірі 431 619 грн. 17 копійок.

Щодо виплати різниці в пенсії за період з грудня 2019 по травень 2023, яку нараховано до виконання рішення Харківського окружного адміністративного округу від 13.04.2023 у справі № 520/4828/23 та включено до Реєстру судових рішень (далі – Реєстр) відповідач повідомив таке.

Судові рішення виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених зобов`язань. Нараховані на виконання рішення суду кошти підлягають виплаті в межах затверджених з бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду та обліковуватися у Реєстрі судових рішень. Вважає, що оскільки заборгованість щодо виплати пенсії відповідно до Закону відсутня, тому для застосування статті 61 Закону №2262-ХІІ немає підстав. Також вказує, що відповідно до Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою від 26.09.2018 № 20-1 до реєстру, у разі смерті стягувача вноситься інформація про його дату смерті, а також прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорту особи (осіб), яка має (мають) право на одержання недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю стягувача. Оскільки ОСОБА_1 не була стороною в судовому процесі вважає, що вносити зміни до реєстру відсутні підстави. Крім того, вважає, що виплата недоотриманої пенсії, нарахованої ОСОБА_2 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/4828/23 можна на підставі рішення суду про заміну стягувача, який має право на одержання сум, нарахованих згідно рішення суду. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником позивачки подано відповідь на відзив, яка мотивована тим, що усі так звані «доводи» відповідача зводяться до цитувань окремих норм чинного законодавства України, частина яких взагалі не має жодного відношення до наявних між ОСОБА_1 , її померлим чоловіком ОСОБА_2 (з одного боку), та ГУ ПФУ в Харківській області (з іншого) правовідносин (зокрема, щодо заміни сторони виконавчого провадження, а саме стягувача та ненадходження відповідної ухвали суду, що цілковито логічно за відсутності виконавчого провадження).

Представник позивачки вказує, що керівниця відповідача зазначає, що дійсно на виконання рішення суду у справі №520/4828/23 ОСОБА_2 за період з 01.12.2019 по 31.05.2023 нараховано доплату пенсії за вислугу років у розмірі 431 619,17 грн., однак вона не зазначає за текстом відзиву на позов ОСОБА_1 про те, що її не виплачено (і не заперечує даний факт), доказів на спростування даних доводів сторони позивачки відповідачем не надано. Одночасно, ОСОБА_3 просто зазначає про відсутність такого боргу з виплати донарахованої пенсії (питання до відповідача: «А куди він подівся, якщо несплачений?» ), а шановний суд та учасники справи мають їй повірити на слово, адже вона керівник територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, державний службовець високого рангу та її слова мають більшу вагу за слова звичайної пенсіонерки. Саме таке враження складається після читання відзиву. Також, відповідач за текстом відзиву вказує, що для отримання відповідних коштів (нелогічно, адже боргу начебто нема) членам сім`ї (спадкоємцям) померлого пенсіонера необхідно звертатися до органів ПФУ протягом шести місяців після смерті останнього із відповідною заявою, однак нічого не вказує про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.09.2024.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 01 липня 2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Третя особа: приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Винниченко Вікторія Іванівна про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії.

Призначено справу до судового розгляду по суті.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином і в установленому законом порядку відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, та за відсутності позивачки, позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити.

Відповідач - представник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Барвінковським виконавчим комітетом міської ради Ізюмського району 23 травня 2024 року, актовий запис 141.

ОСОБА_4 (далі-позивачка) є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , актовий запис № 13 від 02.02.1985.

ОСОБА_2 перебував на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, або Відповідач) як пенсіонер МВС та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 у справі №520/4828/23, що набрало законної сили 16.05.2023 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Вказаним рішенням, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в області «Про розгляд заяви щодо перерахунку ОСОБА_2 за вислугу років, передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 17.02.2023, яким відмовлено у перерахунку останньому пенсії за вислугу років згідно Довідки (№100/34365) Державної Установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області» від 18.02.2022 за вихідним №33/41-5079 про розмір грошового забезпечення на посаді начальнику відділу поліції з 01.12.2019;

зобов`язано ГУ ПФУ в області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-ХІІ та з врахуванням положень Постанови №988, згідно оновленої Довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» від 18.02.2022 за №33/41-5079 з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до Довідки 100/34365 про розмір грошового забезпечення, що видана 18.02.2022 Державною Установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області» за вихідним №33/41-5079, розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу поліції:

-посадовий оклад - 3 600,00 грн.; становив 26 607,97 грн. , з яких:

-оклад за спеціальним званням підполковник поліції - 2 200,00 грн.;

-надбавка за стаж служби в поліції (50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання) - 2 900,00 грн.;

-надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції (79,84% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання та надбавки за стаж служби) - 6 946,08 грн.;

-надбавка за службу в умовах режимних обмежень (20% посадового окладу) 720,00 грн.;-премія (62,58% нарахованого грошового забезпечення) – 10 241,89 грн.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем ОСОБА_2 обраховано належну пенсію за вислугу років у розмірі 20 930,00 грн., виплату якої розпочато з 01.06.2023. При цьому, відповідачем також обраховано і розмір заборгованості з виплати ОСОБА_2 належної пенсії за вислугу років за період з 01.12.2019 по 31.05.2023 включно (загальний та помісячно). Так, недоплата належного розміру пенсії даній особі згідно вказаним рішенням суду становила у загальному розмірі 431 619,17 грн..

Вказане підтверджується копією листа відповідача від 24 вересня 2024 року № 2000-0311-8/168509 (а.с. 47).

Позивачкою 01 липня 2024 року на адресу відповідача направлено заяву у якій вона просила призначити їй пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 30% заробітку померлого чоловіка.

Одночасно, позивачкою на адресу відповідача також направлено заяву від 12 вересня 2024 року згідної якої вона просила виплатити їй, як дружині та спадкоємиці, недоотриману частину нарахованої за життя пенсійної виплати (пенсії за вислугу років ОСОБА_2 (у розмірі 431 619,17 грн. ), що належала, але не виплачена за період з 01.12.2019 по 31.05.2023 включно згідно рішення суду у справі №520/4828/23.

Згідно відповіді органу Пенсійного фонду позивач отримала відмову на вказані заяви.

Рішенням відповідача від 06 серпня 2024 року ОСОБА_1 згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з вказаної дати призначено пенсію в разі втрати годувальника у розмірі 4 865,28 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі №520/27703/24, що набрало законної сили 12 червня 2025 року, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Зокрема:

-визнано протиправним та скасовано рішення , оформлене Протоколом за пенсійною справою - 2003037529 від 16.08.2024, яким ОСОБА_1 з 06 серпня 2024 року довічно призначено пенсію в разі втрати годувальника;

-зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області призначити з 06 серпня 2024 року пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_1 на підставі довідки ДУ «ТМО МВС України по Харківській області» від 18 лютого 2022 року за №33/41-5079 з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення і виплатити пенсію у розмірі 30% від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум коштів.

Однак, протягом розгляду справи та станом на час ухвалення судового рішення доказів виплати спірної суми суду не надано.

Отже, між сторонами виник спір з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме, права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавцю.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення частини другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України). Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (статті 5 ЦПК України).

На підставі статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 3 статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закону №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини 1 статті 61 Закону №2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Частинами 2 та 3статті 61 Закону № 2262-ХІІвизначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Положення частини 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення, де в частині 1 статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, положення частин 2, 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 638/19167/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.

Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок, зокрема, відповідно до частини 3 статті 61 Закону.

У разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») членів сім`ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім`ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини, пов`язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 420/5064/22.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але законне надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (статті 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини 2, 4, 7 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина 1 статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, також не оспорюється сторонами у справі, що ОСОБА_2 перебував на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ виплата якої припинено 01 червня 2024 року у зв`язку зі смертю останнього.

Встановлено, що ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно.

Позивака є дружиною померлого ОСОБА_2 .

Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, також не оспорюється сторонами у справі, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 у справі №520/4828/23, що набрало законної сили 16.05.2023 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Вказаним рішенням, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в області «Про розгляд заяви щодо перерахунку ОСОБА_2 за вислугу років, передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 17.02.2023, яким відмовлено у перерахунку останньому пенсії за вислугу років згідно Довідки (№100/34365) Державної Установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області» від 18.02.2022 за вихідним №33/41-5079 про розмір грошового забезпечення на посаді начальнику відділу поліції з 01.12.2019;

зобов`язано ГУ ПФУ в області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-ХІІ та з врахуванням положень Постанови №988, згідно оновленої Довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» від 18.02.2022 за №33/41-5079 з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до Довідки 100/34365 про розмір грошового забезпечення, що видана 18.02.2022 Державною Установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області» за вихідним №33/41-5079, розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу поліції:

-посадовий оклад - 3 600,00 грн.; становив 26 607,97 грн. , з яких:

-оклад за спеціальним званням підполковник поліції - 2 200,00 грн.;

-надбавка за стаж служби в поліції (50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання) - 2 900,00 грн.;

-надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції (79,84% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання та надбавки за стаж служби) - 6 946,08 грн.;

-надбавка за службу в умовах режимних обмежень (20% посадового окладу) 720,00 грн.;-премія (62,58% нарахованого грошового забезпечення) – 10 241,89 грн.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем ОСОБА_2 обраховано належну пенсію за вислугу років у розмірі 20 930,00 грн., виплату якої розпочато з 01.06.2023. При цьому, відповідачем також обраховано і розмір заборгованості з виплати ОСОБА_2 належної пенсії за вислугу років за період з 01.12.2019 по 31.05.2023 включно (загальний та помісячно). Так, недоплата належного розміру пенсії даній особі згідно вказаним рішенням суду становила у загальному розмірі 431 619,17 грн..

За життя ОСОБА_2 зазначена сума коштів йому виплачена не була.

Також, у відповідь на адвокатський запит ГУ ПФУ в Харківській області листом від 24 вересня 2024 року № 2000-0311-8/168509 повідомило, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року по адміністративній справі № 520/4828/23 нараховані суми пенсії внесені до Реєстру судових рішень, станом на вересень 2024 року рішення суду щодо зміни стягувана до ГУ ПФУ в Харківській області не надходило, а оскільки, позивачка, не є стороною в судовому процесі по вказаній справі, внести зміни до реєстру підстави відсутні.

Таким чином, померлий чоловік ОСОБА_2 за життя набув право власності на вказану суму пенсії, але не з його вини, а у зв`язку з невиконанням Відповідачем рішення суду в добровільному порядку, не встиг за життя отримати належну йому пенсію.

Внаслідок смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли всі права та обов`язки спадкодавця, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а саме майнові права на особисте майно та пенсійні кошти.

Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позов подано з метою захисту спадкових прав позивача, оскільки предметом заявлених позовних вимог є стягнення нарахованих, але не отриманих спадкодавцем позивача за життя сум пенсії, тобто виплат, які є спадковою масою і не стосуються порядку нарахування соціальних виплат. Тобто вимоги є майновими (стягнення грошових коштів), а правовідносини між сторонами - цивільними. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Отже, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року по адміністративній справі № 520/4828/23, яке ухвалене та набрало законної сили за життя спадкодавця ОСОБА_5 , зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести йому перерахунок та виплату пенсії, однак суми пенсії, що належали чоловіку позивачки, залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, суд доходить висновку про те, що ОСОБА_4 успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.

Заперечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про те, що суми недоодержаної пенсії не входять до складу спадщини, та посилання на статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є безпідставними, оскільки, як вже зазначалось, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

ОСОБА_4 є спадкоємцем за законом першої черги, яка у встановлений законом строк звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_5 а тому вона успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Упродовж шестимісячного строку після смерті ОСОБА_5 позивачка не зверталась за виплатою цих сум безпосередньо до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, та їй такі суми не виплачено, тому вони увійшли до складу спадщини.

При цьому сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя внаслідок неправомірних дій пенсійного фонду, який не виконував у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов`язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 673/393/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.

Таким чином, спадщину після смерті спадкодавця, ОСОБА_5 , прийняла ОСОБА_4 шляхом звернення до приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Винниченко Вікторії Іванівни у встановлений законом шестимісячний строк, де було заведено спадкову справу номер у нотаріуса 55/2024.

Між тим, Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25 лютого 2026 року №47/01-31, виданої приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Винниченко Вікторією Іванівною, мені було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію.

Слід також зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 вересня 2019 року в справі № 750/7865/18 за позовом фізичної особи до органу Пенсійного Фонду України щодо виплати нарахованої, але невиплаченої його спадкодавцю (батьку позивача) пенсії дійшла висновку, що судові рішення, на підставі яких в органу пенсійного фонду виник обов`язок провести доплату до пенсії, позивача не стосуються. Тому звернення із заявами про заміну стягувача правонаступником у цих виконавчих провадженнях після їх закінчення не призведе до захисту порушеного права позивача.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується з приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині 1 статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Приписи частин 2, 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. При включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положеньстатті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) вказано, що підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 жовтня 2022 року у справі № 727/12371/21, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.

Таким чином позивачка успадкувала належні її батькові суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.

При цьому суд зазначає, що припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20).

Обмеження у три роки на виплату нарахованої пенсії за минулий час, передбачені частиною 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосовуються тільки за наявності вини пенсіонера у несвоєчасному отриманні пенсії, тоді як належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність вини спадкодавця у неотриманні пенсії за життя, відповідачем не надано. Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, звернула увагу, що вказане процесуальне питання, у випадку відмови органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішений за правилами статей 52, 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, спосіб захисту порушених прав позивача є ефективним, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачкою свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії, яка належала спадкодавцю за життя, тому цей спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки сторони або третьої особи.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 750/7865/18 за позовом фізичної особи до органу пенсійного фонду щодо виплати нарахованої, але невиплаченої спадкодавцю (батьку позивача) пенсії дійшла висновку, що судові рішення, на підставі яких в органу пенсійного фонду виник обов`язок провести доплату до пенсії, позивача не стосуються. Тому звернення із заявами про заміну стягувача правонаступником у цих виконавчих провадженнях після їх закінчення не призведе до захисту порушеного права позивача.

Отже, спір, що виник у зв`язку з відмовою органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішений за правилами статей 52, 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 28 листопада 2023 року у справі № 420/244/20, від 14 березня 2024 року у справі№ 420/3331/21, від 19 вересня 2024 року у справі № 500/620/20.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного їй спадкового майна.

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України. Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, і нею при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 4 517,92 грн (а.с. 143), сплачену суму судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Третя особа: приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Винниченко Вікторія Іванівна про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), який був пенсіонером – ветераном МВС України та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на недоотримані за життя останнього пенсійні виплати (пенсію за вислугу років) за період з 01.12.2019 по 31.05.2023 у розмірі 431 619 (чотириста тридцять одна тисяча шістсот дев`ятнадцять) грн 17 коп..

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 недоотриману за життя частину пенсії за вислугу років, як пенсійної виплати, у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), який був пенсіонером – ветераном МВС України та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у загальному розмірі 431 619 (чотириста тридцять одна тисяча шістсот дев`ятнадцять) грн 17 коп. за період часу з 01.12.2019 по 31.05.2023.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_6 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 517 (чотири тисячі п`ятсот сімнадцять) грн 92 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Відомості про учасників справи.

Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 . АДРЕСА_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, ЄДРПОУ 14099344, м.Харків, м-н Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено 09 вересня 2026 року.

Суддя В.М. Яковлева