Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №674/1212/26 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1212/26

Провадження № 2-а/674/18/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Шафікової Ю.Е.,

за участю секретаря Проценко Л.В.,

предстаника позивача Фармагея С.С.,

представника відповідача Дідур І.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чарановського Олександра Ігоровича, Депатраменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6964900 за ч.1 ст.126 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити, а також стягнути судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04 квітня 2026 року о 12 год. 26 хв. у м.Кам`янець-Подільський по вул. Героїв Небесної Сотні він під час керування транспортним засобом Audi Allroad (д.н.з. НОМЕР_1 ) був зупинений інспектором батальйону патрульної поліції Чарановським О.І.. Інспектор поліції повідомив, що причиною зупинки є ст.35 Закону України «Про національну поліцію». На законне прохання позивача ознайомити його з доказами правопорушення інспектор відмовився та почав вимагати пред`явлення документів на право керування. Позивач повідомив, що має при собі документи, але надасть їх після виконання поліцейським вимог ст.251 КУпАП. Не надавши доказів, інспектор виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6964900 за ч.1 ст.126 КУпАП та наклав штраф в розмірі 425 грн..

Позивач вважає постанову незаконною, оскільки поліцейський не мав підстав зупинки, так як позивач ПДР не порушував, постанову винесено на місці зупинки без надання доказів та без надання можливості позивачу скористатись правами, передбаченими ст.268 КУпАП, відповідачем не дотримано вимог Інструкції МВС №1395 від 07.11.2015, оскільки розгляд справи не проводився, відбулось механічне виписування штрафу.

Ухвалою судді від 11.06.2026 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Протокольною ухвалою Дунаєвецького районного суду від 04.09.2026 відмовлено у клопотанні представника позивача про виклик у якості свідка відповідача ОСОБА_2

18.06.2026 від відповідача – Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування відзиву зазначив, що 04 квітня 2026 року близько 12 год. 26 хв. у м. Кам`янець-Подільський по вул. Героїв Небесної Сотні працівниками Управління патрульної поліції в Хмельницькій області під час несення служби було зупинено транспортний засіб Audi Allroad, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Підставою для зупинки транспортного засобу був пункт 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки у працівників поліції були достатні підстави вважати, що зазначений транспортний засіб використовувався як знаряддя вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. Після зупинки транспортного засобу інспектор поліції представився, повідомив причину зупинки та висунув законну вимогу до водія пред`явити для перевірки документи, передбачені пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України, а саме посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб. Незважаючи на неодноразові законні вимоги поліцейського, ОСОБА_1 відмовився пред`явити посвідчення водія та інші документи, передбачені законодавством, мотивуючи свою відмову незгодою із причиною зупинки транспортного засобу та вимагаючи від поліцейських попереднього надання додаткових доказів. Під час спілкування працівниками поліції неодноразово роз`яснювалися вимоги пунктів 2.1 та 2.4 Правил дорожнього руху України, статті 16 Закону України «Про дорожній рух», а також наслідки невиконання законної вимоги поліцейського щодо пред`явлення документів, однак позивач продовжив відмовлятися від виконання покладеного на нього обов`язку. У зв`язку із встановленими обставинами інспектором поліції після розгляду справи про адміністративне правопорушення винесено постанову серії ЕНА №6964900 від 04.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП.

21.06.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позов просив задовольнити. Зазначив, що у відзиві відповідач фактично посилається на пункт 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», зазначаючи, що транспортний засіб міг бути знаряддям вчинення правопорушення. Однак відповідач не зазначає конкретних фактичних обставин, які б підтверджували: яке саме правопорушення мало місце; у чому саме полягала об`єктивна необхідність зупинки; які конкретні ознаки вказували на використання транспортного засобу як знаряддя правопорушення. Саме лише припущення поліцейського не може бути достатньою правовою підставою для обмеження прав особи. Відповідач посилається на наявність відеозапису з нагрудної камери поліцейського. Однак сам факт існування відеозапису не підтверджує законність дій відповідача. Такий доказ має оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами та з урахуванням того, чи підтверджує він саме: законність зупинки; наявність підстав для перевірки документів; наявність складу адміністративного правопорушення. Під час подій, які стали підставою для винесення постанови, йому не було належним чином роз`яснено суть правопорушення, не було повідомлено номер справи та фактичні обставини, які стали підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідачем не доведено, що позивачу були забезпечені всі законом процесуальні права, у тому числі право знати, у чому саме його обвинувачують, надавати пояснення та заперечення. У разі, якщо наявні сумніви щодо законності притягнення особи до відповідальності, такі сумніви не можуть тлумачитися проти особи, оскільки саме орган влади має забезпечити належне документальне підтвердження правомірності своїх дій.

26.06.2026 від відповідача – Департаменту патрульної поліції надійшли заперечення, у яких просили у задоволенні позову відмовити. На момент зупинки транспортного засобу працівники поліції володіли офіційною інформацією, що давала достатні підстави вважати, що зазначений транспортний засіб використовувався як знаряддя вчинення адміністративного правопорушення, а тому діяли відповідно до пункту 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Позивач повторює твердження про те, що мав право не пред`являти документи до доведення працівниками поліції законності зупинки. Посилання позивача на необхідність попереднього доведення законності зупинки ґрунтується виключно на його власному тлумаченні законодавства та не підтверджується судовою практикою. Відеозаписами, долученими відповідачем, підтверджується, що працівники поліції повідомили позивачу причину зупинки, роз`яснили вимоги законодавства та неодноразово запропонували виконати законну вимогу щодо пред`явлення документів. В подальшому під час розгляду справи було роз`яснено хто розглядає справу, суть правопорушення, права особи яка притягується до відповідальності та порядок, строки оскарження. Таким чином, відповідач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність прийнятого рішення. Натомість відповідь позивача на відзив фактично складається з власної правової оцінки подій без надання будь-яких нових доказів.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача – Департаменту патрульної поліції в судовому засіданніпросив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справ повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав, причин неявки не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 04.04.2026 року інспектором 1 батальйону 2 роти 2 взводу управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Чарановським О.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6964900 відносно ОСОБА_1 .

Вказаною постановою, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

За змістом постанови, ОСОБА_1 04.04.2026 о 12 год. 10 хв., у м.Кам`янець-Подільський по вул. Героїв Небесної Сотні (Червоноармійська) 24, здійснював рух транспортним засобом Audi Allroad (д.н.з. НОМЕР_1 ), який зупинено відповідно до п.3.ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію», не пред`явив у спосіб, який дає можливість поліцейським прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1.а, 2.1.б, 2.1. ґ ПДР.

Позивач вважає, що дії відповідача щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, є протиправними, постанову складено незаконно, вимог ПДР не порушував.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, крім іншого, справи про адміністративні правопорушення передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Поліцейський, відповідно до ч.1 ст. 62 ЗУ «Про національну поліцію» під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. В свою чергу, інспектор є працівником Управління, тобто посадовою особою органів Національної поліції. Таким чином, інспектор має законні підстави здійснювати провадження у справі про адміністративне правопорушення та приймати рішення про застосування адміністративного стягнення за місцем його вчинення.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 283 КУпАП - розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правовоївідповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).

Загальні вимоги до водіїв транспортних засобів визначені Правилами дорожньогоруху (далі - ПДР), які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Відповідно до п.1.10. ПДР України: водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон);

в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком Діти;

г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України Про автомобільний транспорт, Про дорожній рух та Про перевезення небезпечних вантажів (далі - спеціальні правила);

ґ) чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат Зелена картка (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування Зелена картка;

д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака Водій з інвалідністю - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Згідно підп. «а» п. 2.4 Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до ст.53 Закону України «Про дорожній рух» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

За змістом статті 31 вказаного Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема, якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Приписами ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З оглянутого судом відеозапису вбачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб марки Audi Allroad (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_1 , при цьому поліцейський багаторазово повторив водію, що підстава зупинки є п.3. ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб може бути об`єктом чи знаряддям учинення адміністративного правопорушення. Також, водію працівниками поліціє багаторазово було запропоновано надати та пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейським прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс, однак водій неодноразово відмовився виконати вказану вимогу працівника поліції за відсутності доказів на підтвердження факту порушення правил дорожнього руху перед зупинкою транспортного засобу.

Суд відхиляє доводи позивача про безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП через відсутність у відповідача підстав, визначених у ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», для зупинки транспортного засобу та вимоги про пред`явлення документів для перевірки.

Незалежно від обставин виконання чи невиконання працівником поліції вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», існує імперативний обов`язок водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначених у пункті 2.1 Правил дорожнього руху документи.

Закон України «Про національну поліцію» та Правила дорожнього руху встановлюють обов`язок водія, після зупинки транспортного засобу, на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки документи незалежно від того, які обставини слугувати підставою для зупинки його транспортного засобу.

Відповідно до п. 6 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону.

Отже, беззаперечним є факт відмови позивача надати документи, передбачені п.2.1 а, б, г ПДР України на місці зупинки транспортного засобу.

Порушення ПДР в частині не пред`явлення відповідних документів є окремим порушенням і не залежить від порушення, яке стало підставою для зупинки автомобіля.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові у справі №127/19283/17 від 25.09.2019. А також, така практика є усталеною у практиці Сьомого апеляційного адміністративного суду, наприклад у постанові по справі № 127/7217/24 від 06.08.2024, постанові у справі № 683/2732/24 від 21.01.2025.

Крім того, і у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі 444/2115/17 констатовано наступне: сторона захисту посилається на те, що оскільки засуджений не порушував правил дорожнього руху, то вимога поліцейських надати посвідчення водія та документи на автомобіль була незаконною і не створювала обов`язку їй підкоритися, а відповідно і дії, спрямовані на ухилення від виконання такої незаконної вимоги, не можуть розцінюватися як опір. Суд не погоджується з такою позицією сторони захисту. Невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.

Отже, суд приходить до висновку, що розгляд справи поліцейським було проведено на місці зупинки транспортного засобу правомірно, згідно положень Інструкції оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що йому не було належним чином роз`яснено суть правопорушення, не було повідомлено номер справи, фактичні обставини, не були забезпечені процесуальні права, в тому числі надавати пояснення та заперечення. Вказані твердження повністю спростовуються відеозаписом події з нагрудної камери працівників поліції.

Отже, винесена поліцейським постанова відповідає вимогам закону, дії ОСОБА_1 містять склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та є підставою для притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.

Разом з цим,суд відхляє як неналежний доказ наданий представником відповідача скріншот з відомостями про притягнення певної особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, під час керування транспортним засобом Audi Allroad, державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки не можливо ідентифікувати походження вказаного доказу.

Крім того, суд звертає увагу, що у Рішенні Конституційним судом України 26.05.2015р. по справі №5-рп/2015 (п. 2.3) зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу (у редакції Закону №767-VII від 23.02.2014) визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Таким чином, КСУ зазначив, що перелік адміністративних правопорушень, які підлягають розгляду у скороченому провадженні (тобто фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення) є вичерпним і може бути змінений лише законом, зокрема, такий перелік порушень передбачений ч. 1 та ч. 2 ст. 258 Кодексу (у редакції Законами № 767-VII від 23.02.2014)

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.15р. № 596-VIII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП (в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII), протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, навіть якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа не складає протокол про адміністративне правопорушення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, згідно з положеннями ч.ч. 2,3,4,5 вказаної статті Законом встановлені випадки здійснення скороченого провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, в тому числі, справи відносно позивача.

Зазначені норми права вказують на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальністьза яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП виноситься на місці вчинення правопорушення. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП.

Таким чином, за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення, не передбачено складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення, надання особі строку для підготовки до розгляду справи, відповідно не є порушеним право на захист, яке в повній мірі реалізується під час оскарження винесеної на місці зупинки постанови.

У рішенні «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) ЄСПЛ підтвердив, що національні суди мають свободу розсуду щодо вибору аргументів. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує право на мотивоване рішення, але його не слід тлумачити як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Суд зобов`язаний відхиляти лише ті доводи, які є ключовими для результату справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право зокрема залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити, оскільки в ході судового розгляду підтвердився факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, та його, правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності та визначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до статті 139 КАС України, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову судові витрати позивача необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 5, 8, 14, 22, 72-79, 136, 139, 211, 241-246, 250, 271, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову -відмовити.

Згідно ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повне найменування учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ):

- відповідач - ОСОБА_2 (місце знаходження АДРЕСА_2 ),

- відповідач Депатрамент патрульної поліції (місце знаходження м.Хмельницький вул. Коцюбинського, 35/2, ЄДРПОУ 40108646 ).

Повне рішення складено 09 вересня 2026 року.

Суддя Ю.Е.Шафікова