Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №766/4169/26 — Херсонський міський суд Херсонської області

Суд: Херсонський міський суд Херсонської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 07 вересня 2026 р.

Справа: №766/4169/26

Суддя: Хайдарова І. О.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/4169/26

Пров. №2/766/9242/26

08 вересня 2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Хайдарової І.О.,

секретар судового засідання Валігурський Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ЄДРПОУ 356250147, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; адреса для листування: Київська область, м.Бровари, вул. Лісова, буд. 2, пов. 4) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання ВПО: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача.

26 березня 2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №8371748 від 23.05.2025 року в розмірі 18150,00 грн., №73971524 від 31.12.2024 року в розмірі 14850,00 грн та судові витрати у вигляді суми судового збору в розмірі 3328,00 грн.

В обґрунтування позову вказано, що 23.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір 8371748, на підставі якого відповідачка отримала кредит. 18.09.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №18092025, за яким до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за кредитним договором №8371748 від 23.05.2025 року, укладеним з ОСОБА_1 в розмірі 18150,00 грн.

31.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір 73971524, на підставі якого відповідачка отримала кредит. 27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/25, за яким до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за кредитним договором № 73971524 від 31.12.2024 року, укладеним з ОСОБА_1 в розмірі 14850,00 грн.

Оскільки відповідачка свої зобов`язання за кредитними договорами не виконала, заборгованість не погасила, позивач змушений звернутися до суду з позовом.

ІІ. Виклад позиції відповідача.

30.03.2026 року відповідачкою ОСОБА_1 через Електронний суд подано відзив на позовну, до якого не додані докази його надіслання позивачу.

Судом направлено на адресу відповідачки лист про необхідність виконання вимог п. 2 ч. 5 ст. 178 ЦПК України, однак, станом на день розгляду справи в суді відповідачкою відзив позивачу не надіслано.

З урахуванням відсутності доказів надіслання відзиву позивачу, суд не приймає до уваги поданий відповідачкою відзив.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позову просив проводити розгляд справи у відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка повторно в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її участі не заявляла.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи ухваливши заочне рішення.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

31 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №73971524, за яким ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 4500,00 грн, строком кредитування 30 днів, зі сплатою процентної ставки 1,00% в день.

Вказаний кредитний договір укладений в електронній формі шляхом підписання ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 08082.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором заборгованість складає 14850,00 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом 4500,00 грн, заборгованості за відсотками 1350,00 грн, заборгованості за пенею 9000,00 грн.

27 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/25, за яким до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за кредитними договорами до боржників, зазначеними у Реєстрі боржників.

Згідно копії реєстру боржників №8 від 26.06.2025 року до ТОВ «ФК "Європейська агенція з повернення боргів" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №73971524 від 31.12.2024 року в загальному розмірі 14850,00 грн.

23 травня 2025 року ОСОБА_1 подано Заявку на отримання кредиту №8371748 через сайт ТОВ «Мілоан», у якій зазначила особисту інформацію, про бажаний кредит, строки повернення, сплату відсотків.

23 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №8371748, за яким ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 5000,00 грн, строком кредитування 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 23.05.2025 року. Остаточний термін повернення кредиту 03.05.2026 року.

За п. 1.5.1 договору, комісія за надання кредиту 1250,00 грн., яка нараховується за ставкою 25,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п. 1.5.2 договору, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) 15400,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховується за ставкою 0,0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.3 договору).

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів (п. 1.5.4договору).

У відповідності до п. 2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

Вказаний кредитний договір укладений в електронній формі в Особистому кабінету позичальника.

З копії платіжного доручення №154237264 від 23.05.2025 року вбачається, що ТОВ «Мілоан» перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. згідно договору №8371748.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором заборгованість складає 18150,00 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом 5000,00 грн, заборгованості за комісією за надання кредиту 1250,00 грн, заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 4900,00 грн, заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) 7000,00 грн.

18 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №18092025, за яким до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за кредитними договорами до боржників, зазначеними у Реєстрі боржників.

Згідно копії реєстру боржників від 18.09.2025 року до ТОВ «ФК "Європейська агенція з повернення боргів" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №8371748 від 23.05.2025 року в загальному розмірі 18150,00 грн.

V. Оцінка Суду.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Стаття 1049 ЦК України зобов`язує позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені законом.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно частини другої вказаної статті, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу щодо позики.

Закон України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року №675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Стаття 3 Закону «Про електронну комерцію» регламентує, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої та дванадцятої статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Судом встановлено, що кредитні договори відповідачкою укладались в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора.

Щодо заборгованості відповідачки за кредитним договором №73971524 від 31.12.2024 року.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором заборгованість складає 14850,00 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом 4500,00 грн, заборгованості за відсотками 1350,00 грн, заборгованості за пенею 9000,00 грн.

В той же час, умови договору не містять обов`язку відповідачки сплатити пеню, а відтак, суд дійшов висновку, що нарахована пеня в розмірі 9000,00 грн. не може вважатися погодженими з відповідачкою умовами при укладенні кредитного договору. Так само, підписана відповідачкою Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до Договору про надання коштів у кредит №73971524 від 31.12.2024 року не містять відомостей щодо нарахування відповідачці будь-якого виду пені.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені за кредитним договором №73971524 від 31.12.2024 року, з огляду на непогодження умов щодо її нарахування відповідачкою.

Щодо заборгованості відповідачки за кредитним договором №8371748 від 23.05.2025 року.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором заборгованість складає 18150,00 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом 5000,00 грн, заборгованості за комісією за надання кредиту 1250,00 грн, заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 4900,00 грн, заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) 7000,00 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець, на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19, провадження № 61-7416св20.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Такі висновки зроблені в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі №359/12165/14-ц.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених ст. 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер і в них поряд із приватно - правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно - правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно - правових нормах.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року в справі №613/1436/17.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачці, та за які кредитодавцем встановлена комісія, також позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19, зроблені наступні висновки: якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Крім того, у п.п. 31.29, 32.8 Постанови Велика Палата Верховного Суду у справі № 496/3134/19 від 13 липня 2022 року зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Пунктом 1.5.2 договору встановлено комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, з аналізу змісту зазначеного пункту договору вбачається, що сплату відповідної комісії Товариство покладає на позичальника попри те, що дії, за які вона справляється, вчиняються на користь кредитодавця, зокрема, послуги щодо списання та зарахування коштів з метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування кредиту, тощо.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачці було встановлено плату за послуги кредитодавця, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд вважає, що положення кредитного договору, укладеного між сторонами про зобов`язання позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 14,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду є нікчемними.

Відтак, нарахування позивачем заборгованості по комісії за кредитним договором в розмірі 1250,00 грн. за надання кредиту та 4900,00 грн. за обслуговування кредиту є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 79 ЦПК України та ч. 6 ст. 81 ЦПК України докази мають відповідати ознакам достовірності, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що договір факторингу у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, а відтак, суд вважає, що у ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» має право на звернення до суду.

Крім того, встановлено, що відповідачка свої зобов`язання за кредитними договорами не виконала, заборгованість не погасила, а відтак, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №73971524 в загальному розмірі 5850,00 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу 4500,00 грн, заборгованість за відсотками 1350 грн; за кредитним договором №8371748 в загальному розмірі 12000,00 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням 5000,00 грн, заборгованість за неустойкою (штраф, пеня) 7000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

VІ. Заходи забезпечення позову (заяви).

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

VІI. Розподіл судових витрат між сторонами.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звернувся з позовом про стягнення 33000,00 грн, задоволено позов в сумі 17850,00 грн, що складає 54,09%, а тому з відповідачки підлягають стягненню судові витрати у вигляді оплаченого судового збору за подачу позовної заяви в сумі 1800,12 грн.

Керуючись ст. 207, 526, 530, 626, 628, 633, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 274-284, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ЄДРПОУ 356250147, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; адреса для листування: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, пов. 4) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання ВПО: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання ВПО: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ЄДРПОУ 356250147, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; адреса для листування: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, пов. 4) заборгованість за кредитним договором №8371748 від 23.05.2025 року в розмірі 12000,00 грн., №73971524 від 31.12.2024 року в розмірі 5850,00 грн, що разом становить 17850,00 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання ВПО: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ЄДРПОУ 356250147, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; адреса для листування: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, пов. 4) судовий збір в розмірі 1800,12 грн. (одна тисяча вісімсот гривень дванадцять копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", ЄДРПОУ 356250147, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; адреса для листування: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, пов. 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання ВПО: АДРЕСА_2 .

Рішення в повному обсязі складено 08.09.2026 року.

СуддяІ. О. Хайдарова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua