Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №609/863/26 — Шумський районний суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/863/26

3/609/234/2026

10 вересня 2026 року суддя Шумського районного суду Тернопільської області Катерняк О.М., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з СПД № 2 (м. Шумськ) ПП Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , гр. України, паспорт НОМЕР_1 , тимчасово не працюючого,

за ч. 1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И Л А :

17 липня 2026 року гр. ОСОБА_1 не вжив заходів щодо виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось в тому, що він зловживає спиртними напоями, вчиняє конфлікти з сином, внаслідок чого останній проживає з сестрою в м. Кременець.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №745638 від 27.07.2026, вищевказані дії ОСОБА_1 ПОГ СВГ ВП Кременецького РВП капітаном поліції Німцем Сергієм Володимировичем кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Особа стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 в судове засідання двічі не з`явився, хоча судом вживались заходи щодо належного його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, шляхом надсилання на адресу проживання судових повісток про виклик до суду. Проте, на адресу суду повернувся один поштовий конверт із довідкою АТ Укрпошта про причини невручення поштового відправлення по причині відсутності адресата. Згідно із трекінгом АТ Укрпошта, друге поштове відправлення також не вручене адресату, по причині його відсутності.

Приписами ст. 268 КУпАП визначено, що при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 184 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою.

Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини встановлено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У Постанові ВП ВС від 12.01.2023 року у справі № 9901/278/21 було встановлено, що реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

При цьому, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 достеменно знав про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться в Шумському районному суді, про свідчить підпис ОСОБА_1 у відповідній частині протоколу. Однак, незважаючи на викладене, у судове засідання не з`явився, будь-яких заяв та клопотань до суду не подав.

Зважаючи на викладені обставини, враховуючи скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, а також приймаючи до уваги строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП та зважаючи, що явка правопорушника у судове засідання не є обов`язковою, суд визнає неявку ОСОБА_1 в судове засідання безпричинною, у зв`язку з чим суд розглядає справу у його відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановлюючи наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, повністю доведена матеріалами справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №745638 від 27.07.2026; рапортом працівника поліції; заявою ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності; письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 17.07.2026; письмовими поясненнями н/л ОСОБА_2 від 17.07.2026; копією акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 , від 21.07.2026; копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 .

Перевіривши матеріали справи, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, оцінивши в сукупності всі докази, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний, матеріальний та моральний розвиток.

Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» регламентовано, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону дитинства» з метою сприяння соціальному, духовному, моральному благополуччю, всебічному здоровому розвитку дитини держава забезпечує їй безкоштовний доступ до національних духовних та історичних цінностей, досягнень світової культури шляхом надання можливості користування бібліотечними фондами, виставковими залами, музеями тощо. З цією метою створюється мережа спеціальних дитячих закладів культури, закладів позашкільної освіти, діяльність яких спрямовується на сприяння розвитку індивідуальної та колективної творчості дітей.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 4 ст. 155 СК України встановлено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

За даних обставин, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, тобто ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, оскільки його неповнолітній син проживає не вдома, а у своєї сестри в м. Кременець, оскільки ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями та влаштовую конфлікти із неповнолітнім сином, а відтак його слід притягнути до адміністративної відповідальності.

При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу передбаченого санкцією статті, за якою він притягується до відповідальності.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення. Тому, у відповідності до п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 35, ч.1 ст. 184, ст. ст. 283, 284, 287, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп (вісімсот п`ятдесят гривень) в дохід держави.

У разі несплати штрафу протягом 15 днів на підставі ч.2 ст.308 КУпАП стягується подвійний розмір штрафу.

Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) в дохід держави.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. М. Катерняк