Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №337/1649/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2026 Справа №337/1649/26 Провадження №2/607/5384/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №2110239398354 від 23.04.2021 в розмірі 22500,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 23.04.2021 ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансових послуг №2110239398354. Відповідно до договору відповідачу надано кредит шляхом перерахування коштів на картковий рахунок у сумі 3000,00 грн строком на один рік, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, згідно з яким до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №2110239398354 від 23.04.2021.

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, згідно з яким до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №2110239398354 від 23.04.2021.

Відповідачем умови договору не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 55404,30 грн, з яких: 3000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 52404,30 грн – заборгованість за відсотками. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором №2110239398354 від 23.04.2021 в розмірі 22500,00 грн, з яких: 3000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 19500,00 грн – заборгованість за відсотками. Оскільки кошти не були повернуті у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У відзиві на позов представник відповідача адвокат Гребенар О.В. у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що позивачем не підтверджено факту виконання ТОВ «Служба миттєвого кредитування» обов`язку надати грошові кошти у кредит, оскільки в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, які є належними доказами отримання кредитних коштів. Також, нарахування відсотків безпідставно проведено за межами строку кредитування, який становить 16 днів, як це передбачено заявою, кредитним договором, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту. Крім того, відповідач є учасником бойових дій, брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Тому нарахована відповідачу заборгованість за несплаченими процентами підлягає списанню в силу вимог ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_2 зазначає, що відсотки за користування кредитними коштами нараховані відповідно до умов договору. Відповідачем не надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів неправильного нарахування заборгованості за відсотками, власного контррозрахунку відповідач не надав.

Щодо надання пільги військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), слід зазначити, що відповідна пільга зазначеним категоріям військовослужбовців надається на весь час їх призову (проходження військової служби), незалежно від того чи брали (беруть) вони участь у вищезазначених заходах. Відповідна пільга має надаватися на підставі визначеного переліку документів. Проте, відповідач додав не повний перелік документів на підтвердження наявності у нього пільг, встановлених у п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У запереченні на відповідь представник відповідача у задоволенні позову просить відмовити. Мотиви заперечення, по суті, такі ж, як у відзиві на позов.

У судових засіданнях, в тому числі 08.09.2026, представник позивача Скаско В.О. позов підтримав та просив задовольнити, з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

У судових засіданнях, в тому числі 08.09.2026, представник відповідача Гребенар О.В. щодо задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві та запереченні.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 10:00 год. 10.09.2026.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

23.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансових послуг №2110239398354 «Стандартний».

Договір укладено в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». Договір підписано сторонами, у тому числі відповідачем, електронним підписом одноразовим ідентифікатором (п.4.15 Договору).

Згідно з п.1.1 Договору товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною (п.1.2 Договору).

Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (1.3 Договору).

Відповідно до п.1.4 Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б); починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в); д) тип процентної ставки фіксований.

Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати (п.1.4.1 Договору).

В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом (п.1.4.2 Договору).

Відповідно до п.1.9 Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік.

Згідно із додатком №1 до Кредитного договору, Заяви-Анкети (для отримання кредиту) ОСОБА_1 вказав номер карткового рахунку НОМЕР_1 .

Договір про надання фінансових послуг №2110239398354 «Стандартний» від 23.04.2021, Заяву-Анкету, Графік платежів, Паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Кредитні кошти у розмірі 3000,00 грн 23.04.2021 перераховані ТОВ «Служба миттєвого кредитування» на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , згідно із кредитним договором № 2110239398354, що підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія «Вей Фор Пей» від 15.10.2024 та випискою АТ КБ «ПриватБанк» по карті ОСОБА_1 №4731219614401036.

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором №2110239398354 від 23.04.2021 за період з 23.04.2021 по 30.11.2021, який виконано ТОВ «Служба миттєвого кредитування», заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 22500,00 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19500,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором №2110239398354 від 23.04.2021, що підтверджується відповідним договором, реєстром боржників від 03.12.2021, платіжним дорученням №307600018 від 03.12.2021, актом приймання-передавання реєстру боржників від 03.12.2021.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №2110239398354 від 23.04.2021, складеним ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість ОСОБА_1 станом на 10.03.2023 складає 55404,30 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 52404,30 грн - заборгованість за відсотками.

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором №2110239398354 від 23.04.2021, що підтверджується відповідним договором, реєстром боржників від 10.03.2023, актом прийому-передачі реєстру боржників від 10.03.2023.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №2110239398354 від 23.04.2021 складеним ТОВ «Коллект Центр» загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 27.02.2026 складає 55404,30 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 52404,30 грн - заборгованість за відсотками.

Позивач просить стягнути 22500,00 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 19500,00 грн - заборгованість за відсотками.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Судом встановлено, що 23.04.2021 ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансових послуг №2110239398354 в електронній формі у інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, шляхом підпису відповідачем договору одноразовим ідентифікатором.

Зазначений договір не визнаний судом недійсним, тому в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Також, встановлено, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» свої зобов`язання за договором №2110239398354 від 23.04.2021 виконало в повному обсязі та перерахувало відповідачу кредитні кошти у розмірі 3000,00 грн на його картковий рахунок НОМЕР_2 , який зазначений ним у заяві на отримання кредиту, що підтверджується довідкою ТОВ «Вей Фор Пей» та випискою банку АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку відповідача.

Стороною відповідача не надано доказів сплати тіла кредиту в розмірі 3000,00 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 3000,00 грн обґрунтовані та їх слід задовольнити .

Щодо стягнення заборгованості за відсотками.

Визначаючи суму відсотків 19500,00 грн, позивач обґрунтовував вказаний розрахунок посиланням саме на погоджений між сторонами п.1.4 договору, відповідно до якого проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше ніж орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою зазначеною у п.1.4а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою зазначеною у п.1.4б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою зазначеною у п.1.4в).

Проте, пунктом 1.2 договору встановлено, що кредит надається на строк зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною.

У заяві-анкеті зазначено, що орієнтовний строк користування кредитом складає 16 днів з моменту надання кредиту, а нараховані проценти підлягають обов`язковій оплаті на 16 день з моменту отримання кредиту. Крім того, у вказаній заяві-анкеті також зазначено строк 365 днів. При цьому, відповідач зобов`язався повернути кредит у розмірі 3000,00 грн та відсотки в розмірі лише 960,00 грн.

Пунктом 1.9 договору встановлено, що граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік.

У той же час, згідно з графіком платежів строк кредитування 16 днів, сума до повернення 3960,00 грн, у тому числі тіло 3000,00 грн, проценти 960,00 грн.

У паспорті споживчого кредиту вказано, що строк кредитування 16 днів, тіло 3000,00 грн та проценти 960,00 грн.

При цьому, відсотки за користування кредитом нараховано позичальнику, виходячи зі строку кредитування з 23.04.2021 по 22.04.2022 (365 днів).

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Зазначення у договорі двох строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

Оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови кредитного договору №2110239398354 від 23.04.2021 щодо строку його дії (16 днів згідно з пунктами 1.2, 1.3 та заявки, графіку і паспорту) чи 1 рік або 365 днів (згідно з п.1.9 договору), тому потрібно застосовувати правило тлумачення правочину contra proferentem.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження №61-8829сво21) зазначено, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №613/1436/17).

Однак, позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з більшого строку кредитування (пункт 1.9 кредитного договору) та процентної ставки (пункт 1.4 кредитного договору), що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Крім того, зазначення в кредитному договорі різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору 16 днів, який зазначений у паспорті споживчого кредиту, графіку платежів, заяві позичальника (а отже в пункті 1.2. договору) та в пункті 1.3. договору.

В цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статі 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Враховуючи наведене, суд виходить з того, що починаючи з 09.05.2021 у кредитора, було відсутнє право нараховувати проценти за кредитним договором №2110239398354 від 23.04.2021.

Суд дійшов до переконання, що п.1.9 договору суперечить п.п.1.2 та 1.3 та фактично застосовується до позичальника, як штрафні санкції.

У даній справі позивач не заявляє до стягнення з відповідача неустойку, 3% річних та інфляційних втрат в порядку, установленому частиною другою статті 625 ЦК України, як наслідки прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 23.04.2021, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому статтею 1048 ЦК України, що не відповідає акцептованим відповідачем умовам оферти.

Суд вважає, що існують правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом, нарахованих виключно у період з 23.04.2021 по 08.05.2021 в межах шістнадцятиденного строку за ставкою 2% в день від суми кредиту, що всього становить 960,00 грн (3000,00 грн х 2% х 16). У той же час, підстави для стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі більшому, ніж 960,00 грн, відсутні.

Отже, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, становить 3960,00 грн, що складається із 3000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 960,00 грн заборгованості за відсотками.

Щодо посилання сторони відповідача на наявність у ОСОБА_1 статусу військовослужбовця, у зв`язку із чим відсотки за користування кредитними коштами підлягають списанню, слід зазначити.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

На підтвердження обставин поширення на відповідача положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» представник надав суду копію посвідчення учасника бойових дій від 01.03.2018 та довідки військової частини НОМЕР_3 від 24.03.2023 №2154 про те, що ОСОБА_1 у період з 25.02.2022 по 04.07.2022 брав участь у заходах оборони України.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Матеріали справи не містять відповідних документів як доказів звільнення відповідача від нарахування процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Надана відповідачем копія посвідчення учасника бойових дій виданого 01.03.2018 є документом, що підтверджує наявність у ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та права на пільги (з 01.03.2018) відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Разом з цим, вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.

Довідка військової частини підтверджує лише факт участі відповідача у заходах оборони України у період з 25.02.2022 по 04.07.2022, однак відсотки в розмірі 960,00 грн нараховані з 23.04.2021 по 08.05.2021.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено наявності у позичальника права на пільги згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому за вказаних обставин проценти за користування кредитом за період з 23.04.2021 по 08.05.2021 у розмірі 960,00 грн підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на зазначене, оскільки відповідач умови вказаного кредитного договору належним чином не виконував, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансових послуг №2110239398354 від 23.04.2021 у загальному розмірі 3960,00 грн, що складається із 3000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 960,00 грн заборгованості за відсотками (за період з 23.04.2021 по 08.05.2021).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, аналіз статті 137 ЦПК України вказує на те, що учаснику справи можуть бути відшкодовані витрати на правничу допомогу, яка виконана саме адвокатом, а не іншим фахівцем в галузі права.

Представник позивача просить стягнути з відповідача 13000,00 грн витрат на правову допомогу.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, надано: договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 укладений між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс»; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», затверджений загальними зборами 01.12.2025; заявка на надання юридичної допомоги №2573 від 01.01.2026; витяг з акту про надання юридичної допомоги №18 від 30.01.2026, відповідно до якого загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 13000,00 грн.

Проте, надані позивачем докази не підтверджують того, що саме адвокатом та яким адвокатом виконана робота (надані послуги), чи є у нього (неї) відповідний статус.

Відповідно до п. 2.8. Договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, надання правової допомоги Клієнту здійснюється партнерами, адвокатами, співробітниками Адвокатського Об`єднання.

За таких обставин, у суду відсутні відомості про те, що витрати, які просить стягнути позивач із відповідача, пов`язані саме із правничою допомогою адвоката. Тому, у задоволенні вимоги позивача про стягнення цих витрат суд відмовляє.

Так як позов задоволений на 17,60% (3960,00 / 22500,00 х 100%), з відповідача на користь позивача слід стягнути 468,58 грн судового збору (17,60% від 2662,40 грн).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання фінансових послуг №2110239398354 від 23.04.2021 у розмірі 3960,00 грн, що складається із 3000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 960,00 грн заборгованості за відсотками (за період з 23.04.2021 по 08.05.2021).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 468,58 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження – вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, код ЄДРПОУ – 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 , місце проживання – АДРЕСА_1 .

Рішення складено та підписано 10.09.2026.

Головуючий суддя П. Я. Стельмащук