Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №607/14527/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2026 Справа №607/14527/26 Провадження №2/607/6275/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Сташків Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ходань С.І.,

у відсутності сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі – ТОВ «Юніт Капітал», товариство, позивач), через свого представника Куксу Карину Олександрівну, 02.07.2026 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 190266 від 02.07.2025 у розмірі 47069,99 гривень.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ТОВ «Кредіплюс» та ОСОБА_1 02.07.2025 уклали електронний кредитний договір № 190266 на суму 26507 грн (далі – кредитний договір).

TOB «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» 10.10.2025 уклали Договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором.

Станом на день звернення із позовом до суду заборгованість за кредитним договором не погашена. Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви становить 51469,99 грн, яка складається з: 25377,41 грн – заборгованість за тілом кредиту; 20691,58 грн – заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 1001 грн – заборгованість з комісії; 4400 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Вимоги про стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються.

Ухвалою судді від 07.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання 04.08.2026 о 10 год 50 хв, яке, у зв`язку з неявкою відповідача, відкладено на 10.09.2026 на 11 год 40 хв.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, згідно з яким позивач позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини неявки. Відзиву на позов від нього не надходило.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а представник позивача у позовній заяві не заперечив проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредіплюс» та ОСОБА_1 02.07.2025 уклали договір про споживчий кредит № 190266, відповідно до умов якого сума кредиту становить 26507 грн, та надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 13625,38 грн для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №179996 від 21.04.2025 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 8375,43 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 4506,19 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини (п. п. 2.2.1 договору).

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 300,00 % річних. Тип процентної ставки – фіксована (п. 2.3 договору).

Комісія за надання кредиту складає 4506,19 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 17% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту (п. 2.5 договору).

Загальний строк користування за цим Договором складає 168 днів з 02.07.2025 по 17.12.2025 (п. 2.6 договору).

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Кредіплюс» від 09.04.2026 про проведення взаємозаліку, 13625,38 грн перераховано на погашення заборгованості за договором взаємозаліку № 179996 від 21.04.2025.

Згідно з цією ж довідкою та інформацією № 20.1.0.0.0/7-260720/44165-БТ від 21.07.2026, наданою АТ КБ «Приватбанк», 02.07.2025 на рахунок ОСОБА_1 № 5168745161786915 зараховано 8375,43 грн.

TOB «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» 10.10.2025 уклали Договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору Факторингу право вимоги переходить від Клієнта до фактора з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог.

Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025 Реєстру прав вимог № 4 від 06.01.2026 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 4 від 06.01.2026, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №190266.

Із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №190266 від 02.07.2025, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 51469,99 грн, яка складається з: 25377,41 грн – заборгованість за тілом кредиту; 20691,58 грн – заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 1001 грн – заборгованість з комісії; 4400 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині першій статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Відповідно до вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредіплюс» і ОСОБА_1 02.07.2025 уклали Договір про споживчий кредит №190266, відповідно до умов якого кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти строком на 168 днів.

13625,38 грн перераховано на погашення заборгованості за договором взаємозаліку № 179996 від 21.04.2025, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Кредіплюс» від 09.04.2026 про проведення взаємозаліку.

8375,43 грн було перераховано на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , що підтверджується інформацією № 20.1.0.0.0/7-260720/44165-БТ від 21.07.2026, наданою АТ КБ «Приватбанк», на виконання ухвали суду про витребування доказів, постановленої за клопотанням позивача.

Право вимоги до відповідача за кредитним договором №19026 від 02.07.2025 перейшло до позивача на підставі договору факторингу від 10.10.2025 № 10102025, що підтверджується змістом договору, Реєстром боржників до Договору факторингу, актом прийому-передачі реєстру боржників та платіжною інструкцією.

Судом установлено, що відповідач отримав кредит у розмірі 22000,81 грн, з яких 13625,38 грн – для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №179996 від 21.04.2025 та 8375,43 грн – перераховано на банківську картку ОСОБА_1 .

Водночас, відповідно до умов договору та розрахунку заборгованості, в суму (тіло) кредиту включено також 4506,19 грн комісії, у зв`язку з чим загальний розмір наданого тіла кредиту у розрахунку заборгованості зазначено 26507 грн.

Разом із тим, позивач у договорі не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за надання кредиту та обслуговування, тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (подібні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21).

З огляду на зазначене, включення до тіла кредиту та стягнення комісії у розмірі 4506,19 грн є протиправним.

Окрім того, відповідно до розрахунку заборгованості, відповідачем частково сплачувалася заборгованість на загальну суму 4189,09 грн, з яких на погашення тіла кредиту зараховано 1129,59 грн, на погашення відсотків – 3058,50 грн., на погашення комісії – 1 грн.

Отже, з урахуванням сплаченої відповідачем суми заборгованості, яка була зарахована в рахунок погашення тіла кредиту, сума заборгованості за тілом кредиту не може перевищувати 20871,22 (22000,81 – 1129,59) грн.

Крім того, заборгованість за несплаченими відсотками становить 20691,58 грн.

Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про нікчемність положень договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, тому зарахування сплаченої відповідачем суми в розмірі 1 гривні в рахунок погашення комісії є безпідставним. Ці кошти суд вважає за необхідне зарахувати в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Отже, загальна сума заборгованості за Договором про споживчий кредит № 190266 від 02.07.2025, з урахуванням сплачених відповідачем коштів, становить 41561,8 гривень (20871,22 грн + 20691,58 грн – 1 грн).

Оскільки судом установлено, що включення до тіла кредиту та стягнення комісії є протиправним, вимоги про стягнення з відповідача 1001 грн комісії до задоволення не підлягають.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачу відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідач не спростував розмір заборгованості за договором про споживчий кредит № 190266 від 02.07.2025 в розмірі 41561,8 гривень, тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

У зв`язку з частковим задоволенням позову слід вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Крім того, у позовній заяві позивач заявив про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, укладений з АБ «Тимошенко та Партнери», додаткову угоду від 20.04.2026 №25771526376, акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги.

Суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. При цьому заяв про зменшення розміру витрат на правову допомогу не надходило.

Отже, загалом позивачем понесено 9662,40 (2662,40+7000) грн судових витрат.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, на суму 41561,8 грн із 47069,99 грн, що становить 88,29%, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 8530,93 грн (88,29 % від 9662,40 грн) гривень судових витрат, пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 280, 281-284, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 41561,8 гривень заборгованості за кредитним договором №190266 від 02.07.2025.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 8530,93 грн судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Суддя Н. М. Сташків