Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №607/15198/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2026 Справа №607/15198/26 Провадження №3/607/4474/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Воробель Н.П., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 , її захисника – адвоката Моленя Р.Б., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , не працює,

за ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

встановила:

відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №150618 від 06.07.2026, 06.07.2026 приблизно о 01:00 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, вчинила відносно свого чоловіка ОСОБА_2 домашнє насильство фізичного характеру, а саме надавала ляпасів та штовхала, що викликало у ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку, внаслідок чого могла бути завдана шкода його фізичному здоров`ю, чим порушила вимоги п.п. 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Такі дії ОСОБА_1 посадовою особою органу поліції, яка склала протокол, кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Окрім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №843360 від 06.07.2026, 06.07.2026 приблизно о 01:00 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння вчинила відносно свого чоловіка ОСОБА_2 домашнє насильство у присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто умисні дії фізичного характеру, а саме штовхала і наносила ляпаси, що викликало у ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку та безпеку дитини, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному здоров`ю, чим порушила вимоги п.п. 2, 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Такі дії ОСОБА_1 посадовою особою органу поліції, яка склала протокол, кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Беручи до уваги, що у провадженні судді перебувають дві справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, вважаю, що відповідно до ст. 36 КУпАП вони мають бути об`єднані в одне провадження та яким необхідно присвоїти єдиний номер.

Захисник Молень Р.Б. у судовому засіданні подав клопотання про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративних правопорушень. В обґрунтування поданих клопотань зазначив, що ОСОБА_1 категорично заперечує свою вину та факт вчинення нею будь-яких насильницьких дій відносно чоловіка, у тому числі у присутності дитини. Пояснює суду, що 06.07.2026 приблизно о 01:00 (точного часу не пам`ятає) між нею та чоловіком виник словесний конфлікт на ґрунті ревнощів, який переріс в емоційну сварку. Під час конфлікту обоє його учасників застосовували образливі слова та підвищували голос, що, ймовірно, почула сусідка з нижнього поверху. Під час конфлікту у жодного із його учасників не було мети завдати шкоди іншому (фізичної чи психологічної), саме тому жоден із подружжя не звертався за допомогою поліції, а виклик на лінію 102 здійснила сусідка ОСОБА_4 . Окрім цього, під час конфлікту подружжя дочка ОСОБА_1 перебувала у дитячій кімнаті та свідком сварки не була. Дитина прокинулась лише після виклику працівників поліції. На час складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 забезпечила перебування дитини в іншому приміщенні під наглядом сусідки. Під час складання протоколів про адміністративні правопорушення ОСОБА_2 повідомив працівникам поліції, що його фізичному та психічному здоров`ю не було задано шкоди, життю нічого не загрожує, а конфлікти та сварки з дружиною є звичною частиною їх сімейного життя, планує примиритись із нею, відмовився подати заяву про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Одразу після завершення сварки звичне подружнє життя сторін було відновлено, вони проживають разом, виховують дочку та ведуть спільне господарство.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що повністю розуміє зміст роз`яснених їй прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, вину у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень не визнала. Зазначила, що в липні 2026 року у неї з чоловіком виникла сварка. Факт домашнього насильства та наявні у матеріалах справи пояснення сусідки заперечила.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що повністю розуміє зміст роз`яснених йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 269 КУпАП. Підтвердив, що дійсно була звичайна сімейна сварка. Того дня він пізно приїхав з роботи. Зазначив, що у них сусіди реагують на будь-який шум. Крім того, у нього до сусідки, яка викликала поліцію, є неприязнь, оскільки вона хотіла купити його квартиру, однак він відмовив. Заперечив нанесення йому ОСОБА_1 ляпасів, а також штовхання. Вказав, що жодна шкода йому не заподіяна.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілого, ознайомившись з клопотаннями захисника, дослідивши матеріали справи, вважаю за необхідне зазначити таке:

відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»(далі – Закон), дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону, домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону, психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, тягне за собою адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

На доведення вини ОСОБА_1 у вчиненому до матеріалів справи долучено:

- протоколи про адміністративні правопорушення серії ВБА №150618 від 06.07.2026, серії ВАД №843360 від 06.07.2026;

- відеозапис, що міститься на DVD-R диску;

- пояснення ОСОБА_4 від 06.07.2026, згідно з якими 06.07.2026 приблизно о 01:00 вона почула крики та бійку у сусідів зверху. Було дуже гучно і бійка не зупинялась протягом пів години. Коли вона вийшла у під`їзд, побачила, що сусідку з малою дитиною чоловік виставляє за двері. На жінці сліди побоїв та крові, дитина дуже налякана. Вона викликала поліцію;

- пояснення ОСОБА_2 від 06.07.2026, відповідно до яких 05.07.2026 в АДРЕСА_2 , приблизно о 22:00 вони з дружиною ОСОБА_1 відпочивали, розважались у власній квартирі та вживали алкогольні напої. Приблизно о 01:00 у них виник словесний конфлікт із дружино, який переріс у бійку та нецензурну лексику спілкування. Його дружина почала наносити йому ляпаси в обличчя, після цього він виштовхнув дружину за двері у загальний коридор. Після чого сусіди вийшли та зателефонували на лінію 102;

- форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 06.07.2026;

- копії термінових заборонних приписів стосовно кривдника серії АА №162207 від 06.07.2026, серії ЕТ №111741 від 06.07.2026;

- копії протоколів про адміністративні правопорушення серії ВБА №150616 від 06.07.2026, серії ВБА №150617 від 06.07.2026, складені щодо ОСОБА_2 за ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП;

- копію рапорту командира взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Сергія Станька;

- витяг з ІПНП України електронного рапорту Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ЄО №35890 від 06.07.2026, згідно з яким 06.07.2026 о 01:31 надійшло повідомлення від ОСОБА_5 про те, що в будинку АДРЕСА_3 чоловік вчиняє бійку з жінкою, яка кричить про допомогу, можливо на останньому поверсі. Прибувши за вказаною адресою ( АДРЕСА_3 ), було виявлено ОСОБА_4 , яка повідомила, що в кв. АДРЕСА_4 відбувається домашнє насильство та чути крики. Було встановлено, що ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство стосовно своєї дружини психологічного, фізичного та економічного характеру в присутності дитини ОСОБА_3 , 2018 р.н. Також встановлено, що ОСОБА_1 вчинила стосовно свого чоловіка ОСОБА_2 домашнє насильство фізичного характеру в присутності дитини ОСОБА_3 .

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що вони не є достатніми для встановлення наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, з огляду на таке.

Насамперед суд звертає увагу на формулювання обставин правопорушень, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення, відповідно до яких внаслідок вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства фізичного характеру могла бути завдана шкода фізичному здоров`ю ОСОБА_2 .

Водночас диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за умисне вчинення діянь домашнього насильства, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, формулювання «могла бути завдана шкода» не відповідає обов`язковій ознаці об`єктивної сторони правопорушення, оскільки закон вимагає встановлення факту реального настання шкоди, а не лише її ймовірності.

Більше того, із письмових пояснень ОСОБА_2 , наданих ним працівникам поліції 06.07.2026, не вбачається, що внаслідок конфлікту йому було завдано шкоди фізичному чи психічному здоров`ю. У своїх поясненнях він зазначив лише про виникнення між ним та дружиною словесного конфлікту, який переріс у бійку.

Також у судовому засіданні ОСОБА_2 категорично заперечив факт заподіяння йому будь-якої шкоди та пояснив, що між ним та дружиною відбулася звичайна сімейна сварка.

ОСОБА_1 також заперечила факт вчинення нею домашнього насильства та пояснила, що між нею та чоловіком виникла сварка на ґрунті ревнощів.

Таким чином, як із письмових пояснень, наданих безпосередньо після події, так і з пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , наданих у судовому засіданні, вбачається, що між подружжям відбувся сімейний конфлікт та сварка.

Сам по собі факт виникнення конфлікту між подружжям, з`ясування стосунків, підвищення голосу чи емоційної сварки ще не свідчить про вчинення домашнього насильства в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та ст. 173-2 КУпАП. Для наявності складу адміністративного правопорушення необхідно встановити конкретні умисні дії фізичного, психологічного або економічного характеру, які за своїм змістом утворюють домашнє насильство, а також передбачені законом наслідки таких дій.

Водночас досліджені судом докази не дозволяють беззаперечно встановити факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй фізичного насильства.

Так, ОСОБА_1 як у судовому засіданні, так і через свого захисника заперечила факт нанесення чоловікові ляпасів та штовхання.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні також заперечив факт нанесення йому ОСОБА_1 ляпасів та штовхання, пояснивши, що між ними відбулася звичайна сімейна сварка.

Суд бере до уваги, що у письмових поясненнях, наданих ОСОБА_2 працівникам поліції безпосередньо після події, він дійсно зазначав, що під час конфлікту дружина наносила йому ляпаси в обличчя. Проте у судовому засіданні він цих обставин не підтвердив та заперечив застосування щодо нього будь-якого фізичного насильства.

За таких обставин наявна суперечність між письмовими поясненнями потерпілого та його поясненнями, наданими безпосередньо суду, яка за відсутності інших достатніх об`єктивних доказів не дає можливості дійти беззаперечного висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованих їй дій.

Надані суду пояснення сусідки ОСОБА_4 також не є достатніми для встановлення безпосереднього факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованих їй дій. Із їх змісту вбачається, що вона чула крики та бійку, а коли вийшла у під`їзд, побачила ОСОБА_1 та малолітню дитину вже поза межами квартири. При цьому безпосередньо моменту застосування ОСОБА_1 фізичного насильства щодо ОСОБА_2 вона не бачила.

Суд також звертає увагу на суперечливість змісту протоколів про адміністративні правопорушення.

Так, у протоколах ОСОБА_1 інкримінується вчинення домашнього насильства фізичного характеру, яке полягало у нанесенні ляпасів та штовханні потерпілого.

Водночас у протоколах зазначено про порушення, зокрема, п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яким визначено поняття психологічного насильства. Натомість відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону ляпаси та штовхання належать до проявів фізичного насильства.

Отже, посилання у протоколах на п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону не узгоджується із фактичним описом інкримінованих ОСОБА_1 дій, які відповідно до змісту самих протоколів мають фізичний характер.

Щодо протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №843360 від 06.07.2026 суд також зазначає таке.

У зазначеному протоколі ОСОБА_1 інкримінується вчинення домашнього насильства стосовно ОСОБА_2 у присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитина, яка стала свідком (очевидцем) домашнього насильства, є постраждалою дитиною.

Водночас ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що під час конфлікту малолітня дитина перебувала у своїй кімнаті та свідком конфлікту не була, а прокинулася лише після прибуття працівників поліції. Потерпілий ОСОБА_2 обставин присутності дитини безпосередньо під час інкримінованого ОСОБА_1 фізичного насильства також не підтвердив.

Інших належних та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували, що малолітня ОСОБА_3 була свідком саме інкримінованого ОСОБА_1 фізичного насильства, матеріали справи не містять.

Ні протоколи про адміністративні правопорушення, ні рапорти працівників поліції, ні форми оцінки ризиків, ні термінові заборонні приписи самі по собі не є достатніми доказами вини особи, оскільки викладені в них обставини підлягають перевірці та повинні бути підтверджені іншими належними, допустимими та достатніми доказами.

Відеозапис, долучений до матеріалів справи на DVD-R диску, містить події, що відбувалися вже після прибуття працівників поліції на виклик, а тому безпосередньо не фіксує обставин конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та, зокрема, моменту застосування ОСОБА_1 щодо чоловіка фізичного насильства у вигляді нанесення ляпасів та штовхання у присутності дитини.

За таких обставин суд доходить висновку, що наявні у справі докази не є достатніми для беззаперечного встановлення наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, приходжу до переконання, що провадження у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 36, 245, 247, 251, 252, 254, 255, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

постановила:

об`єднати матеріали про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (справа № 607/15198/26, провадження № 3/607/4474/2026), та адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (справа № 607/15199/26, провадження № 3/607/4475/2026), в одне провадження, присвоївши йому єдиний номер – № 607/15198/26, провадження № 3/607/4474/2026.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП – закрити, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

СуддяН. П. Воробель