Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №604/861/26 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/861/26

Провадження № 2/604/633/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сташківа Н.Б.,

за участі:

секретаря судового засідання Крупи А.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Підволочиську Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Підволочиського районного суду Тернопільської області із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на розвиток та лікування дитини у розмірі 6456,00 грн.

Позов обґрунтовує тим, що сторони у даній справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач сплачує аліменти на утримання сина згідно рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 30 жовтня 2024 року у справі №604/1282/24. Однак, на даний час дитина має проблеми зі здоров`ям, тому потребує додаткових витрат для проведення регулярних медичних обстежень та лікування. Син знаходиться на повному утриманні позивача, та на даний час вона не в змозі повністю забезпечити необхідні витрати. За період з вересня 2024 року до подачі позову сума понесених позивачем витрат на обстеження та лікування ОСОБА_3 склала 12912,00 року. Враховуючи рівність обов`язок батьків утримувати дитину, позивач просить суд стягнути з відповідача 6456 гривень, тобто половину понесених нею додаткових витрат на утримання дитини та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23 липня 2026 року було відкрито провадження у вказаній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання учасники справи не з`явились.

Позивач подала до суду заяву в якій вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила розгляд справи провести без її участі. Крім того вказала, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач подав до суду відзив в якому вказав, що визнає позовні вимоги щодо участі в додаткових витратах на утримання дитини, однак заперечує проти стягнення необґрунтованих витрат, а також повністю заперечує проти стягнення 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає такі витрати необґрутованими відносно ціни позову.

Враховуючи неявку сторін та зважаючи на вимоги частини 2 статті 247 ЦПК України суд доходить висновку про можливість проведення заочного розгляду справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.12, ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони у даній цивільній справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 30 жовтня 2024 року у справі №604/1282/24 було стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 23 вересня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття. Крім того вказаним рішенням суду встановлено що разом з ОСОБА_1 зареєстрований, зокрема ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – син.

На підтвердження понесення факту додаткових витрат на утримання дитини позивач надала суду наступні підтвердження відвідування дитиною лікарів:

-консультативний висновок спеціаліста (дитячого психіатра) від 07 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_4 , який містить рекомендації щодо лікування, результати досліджень (ЕЕГ);

-консультативний висновок гастроентеролога стосовно ОСОБА_3 від 24 червня 2026 року, який містить рекомендації щодо лікування, результати ОСОБА_5 від 04 червня 2026 року, консультативну карту від 04 червня 2026 року;

-консультативний висновок спеціаліста стосовно ОСОБА_4 від 03 липня 2026 року який містить рекомендації щодо лікування;

-консультативне заключення №10 009 від 28 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_4 , яке містить рекомендації щодо лікування.

-консультативне заключення №10 177 від 20 травня 2026, яке містить рекомендації щодо лікування;

Суд не приймає до уваги надані позивачем докази які не містять жодних ідентифікуючих ознак стосовно того ким чи кому вони були видані.

На підтвердження понесення факту додаткових витрат на утримання дитини позивач надала суду наступні фіскальні чеки:

Фіскальний чек від 04 липня 2026 року, в якому, зокрема містяться рекомендовані засоби для лікування ОСОБА_4 (згідно вказаних вище консультативних висновків та консультативних заключень) на загальну суму 865,00 грн.

Фіскальний чек від 03 липня 2026 року згідно якого за послуги первинного огляду лікаря отоларинголога стосовно ОСОБА_4 (у фіскальному чеку зазначено: «Клієнт: « ОСОБА_6 ») було сплачено 750,00 грн.

Фіскальний чек від 04 червня 2026 року, в якому, зокрема містяться рекомендовані засоби для лікування ОСОБА_4 (згідно вказаних вище консультативних висновків та консультативних заключень) на загальну суму 2389,00 грн.

Фіскальний чек від 04 червня 2026 року, в якому, зокрема містяться рекомендовані засоби для лікування ОСОБА_4 (згідно вказаних вище консультативних висновків та консультативних заключень) на загальну суму 1200,00 грн.

Фіскальний чек від 08 червня 2026 року в якому, зокрема містяться рекомендовані засоби для лікування ОСОБА_4 (згідно вказаних вище консультативних висновків та консультативних заключень) на загальну суму 318,00 грн.

Фіскальний чек від 15 травня 2026 року, в якому, зокрема містяться рекомендовані засоби для лікування ОСОБА_4 (згідно вказаних вище консультативних висновків та консультативних заключень) на загальну суму 690,00 грн.

Згідно копії замовлення №1256304 від 08 червня 2026 року, ОСОБА_3 було проведено дослідження на загальну суму 4930,00 грн.

Суд не бере до уваги фіскальний чек від 20 травня 2026 року виданого ТОВ «КЛІНІКА ЛОР ЕНДОСКОПІЧНОЇ ТА ПЛАСТИЧНОЇ ХІРУРГІЇ СТАХІВА «ДО І ПІСЛЯ» на суму 600,00 грн., за послугу первинного огляду, та фіскальний чек, від 07 серпня 2024 року згідно якого за послуги ЕЕГ та первинної консультації психолога було сплачено 1500,00 грн

оскільки з даного фіскального чека не вбачається що такі витрати були понесені саме щодо дитини ОСОБА_3 .

Таким чином суд вважає доведеними понесені позивачем додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 11142,00 грн.

Відповідно до ст.141 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини та ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, культурного, морального і соціального розвитку. Також, згідно з ч.2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Згідно ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Так, поряд із аліментами на утримання дитини батьки повинні сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину.

Частина 1 статті 185 СК України закріплює правило, відповідно до якого, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Відповідно до даної норми обов`язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред`являвся. У такому випадку такий батько зобов`язаний нести додаткові витрати на дитину.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Частина 2 статті 185 СК України передбачає, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Розмір коштів, що стягуються на додаткові витрати, не може бути більше самих додаткових витрат. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягненні аліментів відповідно до ст.ст.181, 182 СК України. У випадку, коли матеріальне положення батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково.

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Причому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою - збільшення або зменшення суми додаткових витрат.

Вищезазначені висновки узгоджуються й з положеннями п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У цих випадках ідеться про фактично зазначені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17.

В постанові Верховного Суду від 05 липня 2018 року у справі № 750/9883/16-ц зазначається, що стаття 185 СК України містить в собі приблизний перелік особливих обставин. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких обставин відноситься до компетенції суду і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17, а також у постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 520/12681/17 (провадження № 61-14849св19), від 31 січня 2020 року у справі № 484/2230/17 (провадження № 61-1460св18).

Так, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі N 183/1679/17 (провадження N 61-21662 св 18), від 12 грудня 2019 року у справі N 756/4947/17-ц (провадження N 61-47858 св 18), від 01 квітня 2020 року у справі N 521/16268/18 (провадження N 61-20458 св 19).

Факт понесення позивачем витрат на лікування дитини підтверджується поданими до суду квитанціями, фіскальними чеками та консультативними висновками, у яких зазначено вид наданих медичних послуг, період їх надання та осіб, яким такі послуги надавалися. Сукупність цих доказів дає підстави для висновку про реальність та необхідність понесених витрат.

Суд вважає доведеними понесені позивачем додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов`язані з лікуванням дитини, в сумі 11142,00 грн.

Отже, судом встановлено, що у позивача, з якою проживає дитина, наявні особливі обставини у додаткових витратах, зумовлених проблемами із здоров`ям дитини.

Враховуючи часткове визнання відповідачем позову, відсутність заперечень відповідача щодо факту додаткових витрат на дитину, а також положення ст.141 Сімейного Кодексу України щодо рівності обов`язку батьків утримувати дитину, суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути половину доведених додаткових витрат на дитину в сумі 5571,00 грн. (11142 грн./2).

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ним аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Приймаючи до уваги, що позивач при подачі до суду позовної заяви була звільнена від сплати судового збору, та враховуючи положення ст.141 ЦПК України, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Щодо вирішення судом питання про судові витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою судом встановлено наступне.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надала суду: договір про надання правової допомоги від 09 липня 2026 року укладений між адвокатом Кнолем П.М. та ОСОБА_1 ; додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 09 липня 2026 року, згідно якого за надані адвокатом послуги з надання правової допомоги клієнт сплачує гонорар в розмірі 5000,00 грн.; акт про прийняття-передачі виконання робіт (наданих послуг), згідно якого в період з 09 липня по 14 липня 2026 року адвокат надав наступні послуги: 1) консультація та вивчення матеріалів, 2) підготовка і складання позовної заяви; квитанцію до прибуткового ордера №16 від 14 липня 2026 року на суму 5000,00 грн.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежне від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 цього Кодексу).

Суд вважає, що заявлені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. за участь у даній справі, не можуть вважатись розумними та співмірними зі складністю справи та ціною позову, їх необхідністю для постановлення судового рішення. Зокрема, суд дійшов висновку, що написання позовної заяви здійснено у типовій категорії справ, а тому не потребує значних затрат часу на виконання таких робіт. Крім того представник позивача не брав участі у жодному судовому засіданні. Також акт прийняття-передачі виконання робі містить лише перерахунок видів послуг без визначення вартості надання таких послуг (кожної послуги) та часу витраченого на них.

Таким чином, з урахуванням принципу співмірності, складності справи, ціни позову, обсягу виконаної адвокатом роботи та її необхідності для постановлення даного судового рішення, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 2500 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-13,76-84,258-273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в сумі 5571 (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят одна) гривня 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять три) гривні 20 (двадцять) копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.Б. Сташків