Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №487/4030/26 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 487/4030/26

Провадження №2/603/332/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 вересня 2026 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.,

секретар судового засідання Бішко І. М.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 5402585 від 10.10.2021 року в розмірі 17 342,10 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог зазначають, що 10.10.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (далі – ТОВ «Алекскредит») і ОСОБА_1 в електронній формі та з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали кредитний договір № 5402585, за умовами якого відповідачу надано кредит на суму 2 650,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Однак, внаслідок порушення відповідачем умов вказаного кредитного договору, право грошової вимоги за яким перейшло до позивача за договором факторингу № АК 01-04/2026 від 01.04.2026 року, неповернення кредитних коштів, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Факторинг Партнерс» становить 17 342,10 грн. З огляду на наведені обставини просять стягнути із ОСОБА_1 вказаний розмір заборгованості за кредитним договором № 5402585 від 10.10.2021 року, а також судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 30.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі.

Представник ТОВ «Факторинг Партнерс» в судове засідання не з`явився, разом із позовом заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи,10.09.2026 року повторно не з`явилася в судове засідання, не повідомила про причини неявки, до початку розгляду справи по суті відзиву на позовну заяву не подала.

Положеннями ч. 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 10.09.2026 року постановлено провести заочний розгляд в цій справі та ухвалити заочне рішення.

Суд встановив такі обставини.

10.10.2021 року ТОВ «Алекскредит» (далі – кредитодавець) і ОСОБА_1 (далі – позичальник) в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали договір про надання кредиту № 5402585 (далі – договір).

На підтвердження укладення між ТОВ «Алекскредит» і ОСОБА_1 вищевказаного кредитного договору до позовної заяви долучено опис послідовності (хронології) дій ТОВ «Алекскредит» та заявника № 5402585, в якій відображено хронологію (процес) оформлення кредитного договору № 5402585 від 10.10.2021.

Як видно зі змісту п. 9.3, 9.9 вказаного договору, він укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа на сайті кредитодавця https://alexcredit.ua згідно зі ст. 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Підписання позичальником цього договору відбулося шляхом акцептування ним оферти (пропозиції укласти договір (оферта) щодо надання кредиту), яка містить усі істотні умови договору, зразок факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки кредитодавця, а також погодження (заяву, згоду) позичальника щодо включення до цього договору інформації щодо кредитного посередника, прізвища, ім`я, по батькові позичальника, типу кредиту, мети (ціль) отримання кредиту, порядку та умови надання кредиту, основної суми кредиту, кінцевої дати виконання договору. Акцептування оферти здійснюється шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У п. 1.2 договору передбачено, що кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.3 договору сума кредиту складає 2 650,00 грн.

Кредит надається позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування суми кредиту на картковий рахунок позичальника (п. 1.4 договору).

У п. 3.1 договору сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору – 10.10.2021 року до кінцевої дати виконання договору – 23.04.2022 року (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, у тому числі сплати заборгованості. Якщо позичальник виконає зобов`язання / сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію з дати повернення / погашення кредиту.

Порядок нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у порядку, визначеному в підп. 1.7.1-1.7.6 договору. Зокрема, у випадку користування кредитом менше, ніж 5 календарних днів, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,95 % від визначеної в п. 1.3 цього договору суми кредиту. Ставки нарахування процентів за користування кредитом за загальними умовами кредитування при укладенні договору встановлені в такому розмірі: в базовий період протягом 15 календарних днів з 10.10.2021 року до 25.10.2021 року (включно) – у розмірі 1,59 % за один день користування кредитом (акційна процентна ставка); в спеціальний період протягом 180 календарних днів з 26.10.2021 року до 23.04.2022 року (включно) – у розмірі 3 % за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка). У випадку подовження позичальником базового періоду, строку дії договору та зміни кінцевої дати виконання договору проценти за користування кредитом нараховуються протягом подовженого базового періоду у розмірі 1,59 % за один день користування кредитом (базова процентна ставка). У спеціальний період, з дати закінчення подовженого базового періоду та до спливу кінцевої дати виконання договору (включно), проценти за користування кредитом нараховуються у розмірі 3 % за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка). Проценти за користування кредитом, відповідно до п. 1.7.2. та п. 1.7.3. договору нараховуються кредитодавцем протягом усього строку дії договору (з дати укладення договору до кінцевої дати виконання договору (включно)) на основну суму кредиту за кожний день користування кредитом за фіксованою процентною ставкою відповідно для кожного періоду, для якого вона встановлювалася.

За змістом п. 1.6 договору розрахунок зобов`язань позичальника, строки виконання зобов`язань, умови кредитування, а також дати початку періодів, дати платежів (дати закінчення періодів), загальні суми платежів, основна сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір процентної ставки, орієнтовна реальна річна процентна ставка, абсолютне значення подорожчання кредиту, орієнтовна загальна вартість кредиту зазначені у графіку платежів, який є додатком № 1 до цього договору. Окрім повного графіку платежів у додатку № 1 до договору, наводиться окремий випадок повного графіку платежів, який відповідає максимально ефективному користуванню кредитом за умови сплати позичальником всіх зобов`язань за договором в останній день базового періоду.

Зокрема, графіком платежів було передбачено погашення заборгованості за кредитом в такі дати: 25.10.2021 року в сумі 3 281,03 грн (2 649,00 грн – основна сума кредиту, 632,03 грн - проценти), 23.04.2022 року – 6,40 грн (1,00 грн – основна сума кредиту, 5,40 грн - проценти)

До позовної заяви також долучено копії пропозиції укласти договір (оферти) щодо надання кредиту № 5402585 від 10.10.2021 року, паспорта споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, стандартизована форма), підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Правил надання кредиту ТОВ «Алекскредит», затверджених наказом № 07/05-21 від 07.05.2021 року.

На підтвердження надання ОСОБА_1 кредитних коштів до позовної заяви долучено копію квитанції ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» № 85408246880541489562410240111194 від 10.10.2021 року про перерахунок ТОВ «Алекскредит» на картку № НОМЕР_1 коштів у сумі 2 650,00 грн за кредитним договором № 5402585 від 10.10.2021 року.

Згідно з детальним (щоденним) розрахунком заборгованості за договором про надання кредиту № 5402585 від 10.10.2021 року станом на 31.01.2026 року, наданим ТОВ «Алекскредит», заборгованість ОСОБА_1 за цим договором складала 17 342,10 грн, з яких 2 650,00 грн – тіло кредиту, 14 692,10 грн – відсотки. Також зі змісту вказаного розрахунку відомо, що ОСОБА_1 здійснила п`ять платежів на погашення заборгованості за кредитом в сумі 250,00 грн, що зараховані на погашення процентів за договором. Відповідно до вказаного розрахунку відсотки за кредитом нараховані в період з 10.10.2021 року до 25.10.2021 року (15 днів) за акційною процентною ставкою 1,59 % в день, а з 26.10.2021 року до 23.04.2022 року (180 днів) – за спеціальною процентною ставкою 3 % в день.

01.04.2026 року між ТОВ «Алекскредит» (клієнт) і позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» (фактор) було укладено договір факторингу № АК 01-04/2026, відповідно до п. 1.1 якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату у передбачений цим договором спосіб.

Згідно з п. 2.1.3 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами договору, відповідного реєстру прави вимог / реєстру боржників для друку та акта приймання-передачі реєстру прави вимог / реєстру боржників для друку в порядку, передбаченому цим договором, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства.

На підтвердження відступлення позивачу права вимоги за кредитним договором № 5402585 від 10.10.2021 року до позовної заяви долучено копії реєстру прав вимог / реєстру боржників для друку № 1 до договору факторингу № АК 01-04/2026 від 01.04.2026 року (додатку № 1 до договору факторингу № АК 01-04/2026 від 01.04.2026 року), акта прийому-передачі реєстру прав вимоги / реєстру боржників для друку від 01.04.2026 року, акта прийому-передачі інформації згідно реєстру прав вимог в електронному вигляді від 01.04.2026 року, а також платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 0631060000 від 01.04.2026 року.

Зі змісту вищевказаного реєстру прав вимог / реєстру боржників для друку відомо, що ТОВ «Алекскредит» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5402585 від 10.10.2021 року на загальну суму 17 342,10 грн, з яких 2 650,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 14 692,10 грн – заборгованість за відсотками.

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 5402585 від 10.10.2021 року, складеним ТОВ «Факторинг Партнерс», станом на 14.05.2026 року розмір заборгованості відповідача за цим договором складав 17 342,10 грн, з яких 2 650,00 грн – тіло кредиту, 14 692,10 грн – відсотки.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 6 та ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1055 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

У силу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, що закріплений у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд встановив, що ОСОБА_1 10.10.2021 року уклала з ТОВ «Алекскредит» (первісний кредитор) кредитний договір № 5402585, право вимоги за яким надалі перейшло до позивача ТОВ «Факторинг Партнерс». За умовами вказаного кредитного договору відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 2 650,00 грн на умовах строковості, платності та зворотності. Однак, отримавши кредит, ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за договором, внаслідок чого в неї виникла заборгованість. Оскільки доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором суду не надано, а розмір заборгованості ОСОБА_1 підтверджується долученими до матеріалів справи розрахунком, який відповідачем не спростовано, із ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 5402585 від 10.10.2021 року в розмірі 17 342,10 грн, з яких 2 650,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 14 692,10 грн – заборгованість за відсотками.

Щодо судових витрат позивача суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що передбачено ч. 6 ст. 137 ЦПК України.

Суд встановив, що 02.07.2024 року ТОВ «Факторинг Партнерс» (далі – клієнт) і Адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» (далі – Адвокатське об`єднання) уклали договір про надання правової допомоги № 02-07/2024, відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Відповідно до п. 4.1 цього договору вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, яка є невід`ємним додатком до цього договору.

01.04.2026 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» із заявкою на надання юридичної допомоги № 1756, у якій сторони зазначеного вище договору погодили надання Адвокатським об`єднанням таких правових (юридичних) послуг: 1) надання усної консультації вартістю 3 000,00 грн (2 год * 1 500,00 грн); 2) складання позовної заяви про стягнення боргу для подання до суду вартістю 6 000,00 грн (2 год * 3000,00 грн).

Згідно з витягом з акта № 33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 року Адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» надало позивачу такі правові послуги у справі про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 54025851: 1) надання усної консультації вартістю 3 000,00 грн (2 год * 1 500,00 грн); 2) складання позовної заяви про стягнення боргу для подання до суду вартістю 6 000,00 грн (2 год * 3000,00 грн).

У постанові від 31.07.2024 року в справі № 295/7967/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що згідно з вимогами частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За змістом вказаних вимог закону розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката. Водночас суд зазначає, що у додатковій постанові від 19.02.2020 року (справа № 755/9215/15-ц) та постанові від 12.05.2020 року (справа № 904/4507/18) Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

За змістом ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року № 922/1964/21.

Отже, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 року в справі № 686/5757/23. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Суд враховує, що вказана справа належить до категорії малозначних, обсяг документів, доданих до позовної заяви, є незначним, судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.

З огляду на вищевикладене, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, враховуючи характер спірних правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, процесуальні дії сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розгляд справи без участі представника позивача, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, оскільки саме такий розмір суд вважає обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

У силу вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 2 662,40 грн сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 205, 207, 212, 512, 514, 526, 530, 610, 611, 625, 626-628, 638, 639, 1046, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1, 1077 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 5402585 від 10.10.2021 року в розмірі 17 342 (сімнадцять тисяч триста сорок дві) грн 10 (десять) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 (сорок) коп. сплаченого судового збору і 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий суддя І. М. Галіян