Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №577/4641/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/4641/26

Провадження № 2/577/2407/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року

Конотопський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Логіна Є.В.

за участю секретаря судового засідання Скляр О.М.

представника відповідача Яресько Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Конотоп, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.04.24 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 103202139, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 18 000 грн строком на 345 днів. Позивач зазначив, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, однак остання зобов`язання щодо їх повернення та сплати передбачених договором платежів у повному обсязі не виконала.

24.09.24 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №112-МЛ/Т, за яким до позивача перейшло право вимоги, зокрема, за кредитним договором №103202139 від 22.04.24р.

Позивач просив стягнути з відповідача 99 047,90 грн заборгованості, яка складається з: 16 630 грн заборгованості за сумою кредиту, 1 710 грн заборгованості за комісією за надання кредиту, 72 377,90 грн процентів та 8 330 грн неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання.

Крім того, позивач просив стягнути 2 662,40 грн судового збору та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 25.08.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін.

01.09.2026р. представник відповідачки – Яресько Т.В. подав відзив, в якому просив позов задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 55 105 грн заборгованості, з яких 13 967,80 грн — заборгованість за тілом кредиту та 41 137,20 грн — заборгованість за процентами, а в іншій частині позовних вимог відмовити. Також ставив вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн., які підлягає пропорційному задоволенню позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначав, що відповідач не заперечує факту укладення 22.04.24р. договору про споживчий кредит № 103202139 та отримання кредитних коштів у розмірі 18 000 грн, однак не погоджується з визначеним позивачем розміром заборгованості 99 047,90 грн. Посилався на те, що до її складу включені проценти, нараховані із застосуванням процентної ставки, яка, на його думку перевищує встановлений законом максимальний розмір. Комісію за надання кредиту вважає нікчемною, а також незаконними неустойку та проценти за порушення грошового зобов`язання, нараховані у період дії воєнного стану.

Щодо процентів відповідач виходив із того, що з огляду на зміни, внесені Законом України №3498-IX до Закону України «Про споживче кредитування», до спірного договору, укладеного 22.04.24, з моменту його укладення підлягала застосуванню максимальна денна процентна ставка у розмірі 1%, у зв`язку з чим здійснив власний контррозрахунок заборгованості виходячи саме з цієї ставки.

Крім того, представник відповідача зазначав, що фактичні платежі відповідача були враховані кредитором неналежним чином. Зокрема, за даними відомості первісного кредитора відповідач здійснила два платежі: 07.05.24 у розмірі 5 370 грн та 22.05.24 у розмірі 3 661,70 грн, усього 9 031,70 грн. При цьому частину першого платежу у сумі 360 грн ТОВ «Мілоан» зарахувало в рахунок комісії за надання кредиту, яку відповідач вважав нікчемною, тому просив врахувати зазначені кошти при погашенні інших законних складових кредитної заборгованості.

Також відповідач заперечував проти стягнення 8 330 грн неустойки та процентів за порушення грошового зобов`язання, посилаючись на п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, оскільки у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, та від сплати неустойки за прострочення виконання кредитного зобов`язання.

В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача , адвокат Яресько Т.В. в судовому засіданні позов визнав частково, зіславшись на обставини та факти, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку , що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та представником відповідача не заперечується, що 22.04.2024р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит №103202139, за яким їй надано 18 000 грн строком на 345 днів, а кінцевою датою виконання зобов`язань визначено 02.04.25р.

Відтак, вказані обставини, згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

24.09.24 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №112-МЛ/Т, відповідно до якого первісний кредитор відступив, а позивач набув право грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №103202139 від 22.04.2024.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано договір відступлення прав вимоги, акт приймання-передачі реєстру боржників та витяг із реєстру боржників, у якому містяться відомості щодо відповідача та спірного кредитного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з 24.09.24 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні за договором №103202139 від 22.04.24 та право вимагати від відповідача виконання зобов`язань у тому обсязі й на тих умовах, які належали первісному кредитору на момент відступлення права вимоги.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Щодо правомірності розміру процентів суд виходить із такого.

Так, договором передбачено проценти за користування кредитом за ставкою 511% річних, у пункті 1.5 договору зазначено, що денна процентна ставка становить 1,15%, яка розрахована згідно загальних витрат за кредитом, з припущень що позичальник виконає умови договору.

Як вбачається із паспорту кредиту, процентна ставка становить 511 % річних.

Фактично процентна ставка 511,00% річних відповідає ставці 1,40% на день, що підтверджується наданою позивачем відомістю про щоденні нарахування та погашення: на початкову суму кредиту 18000,00 грн первісним кредитором нараховувалося 252,00 грн процентів за кожен день користування кредитом.

Законом України від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено, зокрема ч.4 та ч. 5, згідно якої денна процентна ставка розрахована відповідно до ч.4 цієї статті не може перевищувати 1%.

Водночас, цим самим Законом розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено п. 17, згідно з яким тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів — 2,5%, а протягом наступних 120 днів — 1,5%.

Отже, законодавцем було запроваджено поетапне зменшення максимальної денної процентної ставки: з 24.12.2023 до 21.04.2024 — не більше 2,5%, з 22.04.2024 до 19.08.2024 — не більше 1,5%, а починаючи з 20.08.2024 — не більше 1%.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що до спірного договору, укладеного 22.04.2024, із самого дня його укладення підлягав застосуванню граничний розмір денної процентної ставки 1%.

Посилання відповідача на ч. 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №3498-IX не змінює цього висновку. Зазначена норма визначає умови поширення змін на договори, укладені до набрання чинності Законом, строк дії яких продовжено після набрання ним чинності, однак не встановлює, що передбачений п. 17 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» 240-денний перехідний режим застосовується виключно до таких договорів.

Сам п. 17 не містить жодного застереження про його застосування лише до договорів, укладених до 24.12.2023, а встановлює тимчасовий граничний розмір денної процентної ставки на відповідні календарні періоди.

За таких обставин станом на 22.04.2024, тобто на день укладення спірного договору, максимально допустимий розмір денної процентної ставки становив 1,5%.

Відтак передбачена договором ставка, за якою фактично здійснювалося нарахування процентів у розмірі 511% річних, що відповідає приблизно 1,4% від фактичного залишку кредиту за день, у період з 22.04.2024 до 19.08.2024 не перевищувала встановленого законом максимуму.

Водночас після завершення перехідного періоду, тобто починаючи з 20.08.2024, максимальний розмір денної процентної ставки становив 1%. Тому подальше нарахування процентів виходячи із 1,4% на день суперечить імперативному обмеженню ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

У зв`язку з цим контррозрахунок відповідача, у якому ставка 1% застосована вже з 23.04.2024, суд відхиляє.

Разом із тим розрахунок позивача також не може бути прийнятий судом у повному обсязі, оскільки після 20.08.2024 проценти продовжували нараховуватися за ставкою 1,4% на день.

Верховний Суд у постанові від 19.04.23 у справі №335/4991/16-ц наголосив, що суд при розгляді вимоги про стягнення кредитної заборгованості зобов`язаний не лише формально перевірити наданий кредитором розрахунок, а у разі незгоди з ним — навести правові аргументи його спростування та здійснити власний розрахунок заборгованості.

Так, згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 01.07.2026 заборгованість відповідача за кредитним договором №103202139 від 22.04.24 визначена у загальному розмірі 99 047,90 грн, з яких: 16 630 грн — прострочена заборгованість за тілом кредиту, 1 710 грн — прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту, 72 377,90 грн — прострочена заборгованість за процентами та 8 330 грн — неустойка та/або проценти за порушення грошового зобов`язання.

Що стосується комісії, то пунктом 1.5.1 договору передбачено одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 2 070 грн, яка становить 11,5% від суми кредиту.

Разом із тим зі змісту договору не встановлено, що така комісія є платою за окрему додаткову чи супутню послугу, яку відповідач замовила у кредитодавця, фактично вона встановлена за підготовку, організацію та безпосереднє надання кредиту.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №582/202/22, в якій досліджувалися, зокрема, аналогічні умови кредитних договорів ТОВ «Мілоан», зроблено висновок, що за відсутності визначення конкретної додаткової чи супутньої послуги положення договору щодо сплати комісії за надання кредиту є нікчемним відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Тому заявлена до стягнення заборгованість за комісією у сумі 1 710 грн задоволенню не підлягає.

Крім того, із наявних в матеріалах справи відомостей про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан», встановлено що 07.05.2024 первісний кредитор із фактично внесеного відповідачем платежу зарахував 360 грн у рахунок зазначеної комісії.

Оскільки обов`язку сплачувати нікчемну комісію у відповідача не виникло, вказані 360 грн не можуть бути залишені поза розрахунком фактично виконаного грошового зобов`язання та мають бути враховані при визначенні дійсного розміру заборгованості.

Такий підхід відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.04.23 у справі №335/4991/16-ц: платежі, які кредитор безпідставно зарахував у рахунок нікчемних комісій, мають бути враховані при перерахунку загальної заборгованості, у тому числі тіла кредиту та процентів.

З урахуванням черговості погашення, визначеної договором, із платежу відповідача від 07.05.2024 у розмірі 5 370 грн після погашення належних процентів у сумі 3 780 грн залишок у сумі 1 590 грн підлягав зарахуванню у рахунок тіла кредиту, а не 1 230 грн, як це було здійснено первісним кредитором із одночасним віднесенням 360 грн на комісію.

Отже, після платежу 07.05.2024 залишок тіла кредиту становив: 18 000 – 1 590 = 16 410 грн. Внаслідок цього за період з 08.05.2024 до 22.05.2024 проценти мали нараховуватися вже на фактичний залишок тіла кредиту 16 410 грн.

За погодженою ставкою 1,4% на день за 15 днів їх розмір становить: 16 410 ? 1,4% ? 15 = 3 446,10 грн.

22.05.2024 відповідач сплатила 3 661,70 грн. Після погашення 3 446,10 грн процентів решта платежу — 215,60 грн — підлягала зарахуванню у рахунок тіла кредиту.

Таким чином, після 22.05.2024 належний залишок тіла кредиту становить: 16 410 – 215,60 = 16 194,40 грн.

Тому заявлений позивачем залишок тіла кредиту 16 630 грн підлягає зменшенню до 16 194,40 грн.

За матеріалами справи позивач заявив до стягнення 72 377,90 грн процентів.

Перевіривши відомості про щоденні нарахування та погашення, графік платежів, фактично здійснені відповідачем платежі, врахувавши зменшення залишку тіла кредиту внаслідок перерозподілу 360 грн, безпідставно спрямованих кредитором на комісію, а також застосувавши: до 19.08.2024 включно передбачену договором ставку в межах законодавчого максимуму 1,5%; починаючи з 20.08.2024 максимальну денну процентну ставку 1%, суд визначає належний до стягнення залишок процентів у сумі 56 364,52 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення процентів підлягають задоволенню частково — у сумі 56 364,52 грн.

Щодо 8 330 грн штрафних нарахувань, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що до складу заявлених позивачем 8 330 грн входять 4 900 грн штрафів та 3 430 грн процентів, передбачених п. 4.2 договору як проценти за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання кредитного зобов`язання звільняється від відповідальності, встановленої ст. 625 ЦК України, та від обов`язку сплачувати неустойку (штраф, пеню); відповідні нарахування підлягають списанню.

Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі №706/68/23 підтвердив, що положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюються на кредитні правовідносини. Цей підхід прямо узагальнений Верховним Судом у постанові Пленуму від 07.02.2025 №6.

Оскільки всі зазначені нарахування здійснені у період дії воєнного стану та мають правову природу відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, вимоги про стягнення 8 330 грн задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Отже, із заявлених позивачем 99 047,90 грн доведеними та такими, що підлягають стягненню, є 16 194,40 грн заборгованості за тілом кредиту та 56 364,52 грн —за процентами за користування кредитом, загалом 72 558,92 грн.

У стягненні 1 710 грн комісії, 8 330 грн штрафів та процентів за порушення грошового зобов`язання, а також процентів понад визначений судом законний розмір слід відмовити.

Що стосується витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Позивач заявив витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. Це зазначено у позовній заяві та підтверджено договором про надання правничої допомоги, актом наданих послуг і детальним описом робіт.

Відповідач у відзиві заявив витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, посилаючись на договір з адвокатом, квитанцію про оплату та акт приймання-передачі послуг.

Відповідно до ч.1 п.1 ч. 3 ст. 133 та ч.1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає необґрунтованими вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у заявлених розмірах 8000 грн зі сторони позивача та 10 000 зі сторони відповідача, які, на переконання суду, не є співмірними із наданими адвокатами послугами та складністю справи та вважає обґрунтованим розмір витрат кожної зі сторін у сумі 3 000 грн. Саме такий розмір відповідатиме критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Враховуючи часткове задоволення позову у розмірі 73,26% від заявлених вимог та положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених та відхилених позовних вимог. Оскільки суд визнав обґрунтованими витрати кожної зі сторін у розмірі 3 000 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 197,69 грн, а з позивача на користь відповідача — 802,31 грн.

Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 73,26% судового збору в розмірі 1 950,38 грн., пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 259, 263–265, 268 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 516, 526, 610, 625, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 8, 11, 12, 13 Закону України «Про споживче кредитування», суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 103202139 від 22.04.2024 у загальному розмірі 72 558 (сімдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят вісім) грн 92 коп., з яких:

16 194 грн 40 коп. — заборгованість за тілом кредиту;

56 364 грн 52 коп. — заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1 950 (одну тисячу дев`ятсот п`ятдесят) грн 38 коп. судового збору та 2 197 (дві тисячі сто дев`яносто сім) грн 69 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 802 (вісімсот дві) грн 31 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 10.09.2026 р.

Суддя Логін Є. В.