Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №620/946/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/946/23 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 620/946/23.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 по справі № 620/946/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Рішення набрало законної сили 18.03.2024.

07.11.2024 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи № 620/946/23, яким зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити дії, викладені у резолютивній частині рішення суду.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.08.2025 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2, НОМЕР_3 з виконання вказаного виконавчого документа.

Рішення залишається не виконаним.

Позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 620/946/23 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву про встановлення судового контролю задовольнити.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2026 та від 06.07.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у письмовому провадженні.

Відповідно до положень ст. 309 КАС України, суд ухвалив продовжити строк розгляду апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", яке наразі не завершене та триває, що свідчить про існування у позивача об`єктивної можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції необґрунтованими та помилковими, оскільки норми ст. 382 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення, при цьому, виконавче провадження не дало реальних результатів виконання рішення суду. Крім того, апелянт наводить обґрунтування на підтвердження доводів, що стали підставою для звернення до суду із заявою.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Слід зазначити, що КАС України визначає систему процесуальних засобів, які адміністративні суди вправі застосовувати для забезпечення своєчасного, точного, неухильного та повного виконання судового рішення.

Важливою конституційною гарантією забезпечення обов`язковості судового рішення, є судовий контроль за його виконанням.

З цією метою, КАС України, визначає систему процесуальних засобів, які адміністративні суди вправі застосовувати для забезпечення своєчасного, точного, неухильного та повного виконання судового рішення.

Узагальнюючи загальні аспекти/критерії захисту права на розгляд справи та виконання судового рішення, слід виходити з того, що: 1) засіб є ефективним, якщо його можна використати для прискорення ухвалення рішення судом, що розглядає справу; 2) найбільш ефективними є засоби, спрямовані на попередження, а не на компенсацію за затримку розгляду справи чи виконання судового рішення; 3) поєднання пришвидшувального та компенсаторного засобів захисту є найкращим варіантом тощо.

Аналіз положень КАС України, дає підстави виокремити такі основні процесуальні засоби, за допомогою яких адміністративний суд забезпечує належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили: 1) роз`яснення судового рішення (ст. 254); 2) судовий контроль за виконанням судового рішення (ст. ст. 382, 383); 3) заміна сторони виконавчого провадження (ст. 379); 4) поновлення пропущеного з поважних причин строку пред`явлення виконавчого листа до виконання (ст. 376); 5) відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, зміна чи встановлення способу і порядку виконання (ст. 378); 6) зупинення виконання судових рішень лише у виключних випадках (ст. 375); 7) застосування, як преюдиційних обставин, встановлених у судовому рішенні, що набуло законної сили, під час судового розгляду іншої справи (частини четверта - сьома ст. 78) тощо.

Стосовно сутності судового контролю, колегія суддів звертає увагу на тому, що ст. ст. 382-383 КАС України, визначено такі види судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.

Підставами їх застосування, є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із невиконанням судового рішення в цій справі.

Приписами ч. ч. 1-2 ст. 382 КАС України, визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів зазначає, що, з метою забезпечення виконання судового рішення, ст. 382-1,-2 КАС України, передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень, є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

Як вбачається зі змісту поданої позивачем заяви, в ній останній повідомляв про те, що рішення суду так і не було виконано у відповідності до резолютивної його частини.

Суд першої інстанції не перевіряючи такі доводи та обставини по суті, наголосив на тому, що виконавчий лист був пред`явлений до виконання, у зв`язку з чим, відкрито виконавче провадження, яке наразі триває.

У цій частині, колегія суддів бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що до заяви було додано обґрунтування того, що виконавче провадження не дало результатів виконання рішення суду.

Колегія суддів зазначає про те, що позивачем обрано альтернативний спосіб захисту порушеного права, визначений приписами КАС України, що не заборонено процесуальним законодавством та є правом позивача, при цьому, виходячи з фактичних обставин справи, у суду відсутні перепони для розгляду заяви позивача саме у порядку встановлення судового контролю та перевірки доводів заявника щодо неврахування відповідачем резолютивної частини рішення суду, саме шляхом подання відповідачем звіту, якщо буде встановлено наявність обґрунтованих доводів заявника про невиконання/неповне виконання рішення суду в даній справі.

Адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю, шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Колегія суддів наголошує на тому, що, дійсно, встановлення судового контролю, є правом а не обов`язком суду, однак, задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в його заяві та навести підстави для висновку про відмову в задоволенні заяви, поданої у порядку ст. 382 КАС України.

На переконання колегії суддів, без надання оцінки даним обставинам, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування норм ст. 382 КАС України, є передчасним.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції, що викладені у оскаржуваній ухвалі, вважає передчасними та не достатньо обґрунтованими, адже, таким чином нівелюється сама суть та завдання судового контролю, при цьому, що, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, заявник наводив доводи та аргументи, що вказують на невиконання відповідачем рішення суду, що набрало законної сили.

На переконання колегії суддів, належної оцінки вищевказаним обставинам при винесенні оскаржуваної ухвали про відмову задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення судом першої інстанції надано не було. Отже, саме суд, який ухвалив судове рішення, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт.

За таких обставин, колегія суддів вважає, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю, адже суд першої інстанції не розглядав вказану заяву по суті, обмежившись загальною оцінкою процесуального законодавства та вказавши на наявність здійснення виконавчого провадження.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. Оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року - скасувати.

Справу направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко