Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №620/3226/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/3226/26 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д.,

суддів: Карпушової О.В., Кузьмишиної О.М.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Прядко Олександра Анатолійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року (головуючий суддя в 1-й інстанції - Клопот С.Л.) у справі №620/3226/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період його перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого, за період з 18.07.2024 року по 02.08.2024 року, з 26.08.2024 року по 29.08.2024 року, з 30.08.2024 року по 19.09.2024 року, з 28.01.2025 року по 12.02.2025 року, з 07.10.2025 року по 27.10.2025 року включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу у повному обсязі додаткову винагороду збільшену до 100000 гривень в розрахунку на місяць, передбачену Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період його перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого, за період з 18.07.2024 року по 02.08.2024 року, з 26.08.2024 року по 29.08.2024 року, з 30.08.2024 року по 19.09.2024 року, з 28.01.2025 року по 12.02.2025 року, з 07.10.2025 року по 27.10.2025 року включно.

В обґрунтування позову зазначив, що перебував у полоні з 24.02.2022 по 24.06.2024 року, де піддавався тортурам, отримав множинні травми.

Після звільнення з полону тривалий час проходив лікування в стаціонарі у спірні періоди часу. Отримані травми і захворювання визнано такими, що пов`язані із захистом Батьківщини. Між тим відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень в розрахунку на місяць, передбачену постановою КМУ №168 за період його перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини у спірні періоди часу.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Наявні у позивача основні захворювання є похідними від отримання травм під час перебування у полоні. Травми, отримані позивачем під час перебування у полоні є такими, що пов`язані з захистом Батьківщини, що підтверджено відповідними висновками ВЛК.

Відповідно до висновків Верховного Суду в постанові від 19.03.2026 року у справі №600/367/24 формулювання, зазначене в пункту 1-2 постанови КМУ №168 «у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним з захистом Батьківщини» охоплює не лише безпосереднє лікування самої травми, але й лікування її наслідків, враховуючи захворювання, що виникли внаслідок травми. Інше б тлумачення позбавляло б військовослужбовців права на додаткову винагороду у випадках, коли первинна травма не потребує тривалого стаціонарного лікування, але спричиняє хронічні захворювання, що потребують повторних госпіталізацій.

Таким чином, позивач має право на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, передбаченої постановою КМУ №168.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи №620/3226/26 з Чернігівського окружного адміністративного суду, які надійшли 14 серпня 2026 року.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження, строк розгляду справи продовжено.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №352 від 14.11.2025 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення майстра-сержанта ОСОБА_1 відповідно до пп. «д» п.3 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас (у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу)) 14.11.2025 року. (а.с.12)

В наказі зазначено вважати ОСОБА_1 таким, що перебував у полоні у період з 24.02.2022 по 24.06.2024.

Згідно з довідкою медичної ВЛК №885 (а/НГУ) за рішенням ВЛК: наслідки забоїв тулуба та нижніх кінцівок (24.02.2022-24.06.2024) у вигляді консолідованих переломів 7,9,10 ребер справа, лівобічного постравматичного гонартрозу ІІ ст. із застарілими пошкодженнями медіальної, колатеральної та передньої хрестоподібної зв`язок, медіального меніска лівого колінного суглобу ІІІа ст. по Stoller з помірним порушенням функціїї суглоба. Травми, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Посттравматичний стресовий розлад із тривожно-депресивним та інсомнічним синдромами. Гіпертонічна хвороба І ст. ступінь 2. Дисциркуляторна еннефалонатія 1 ст. астено-вегетативний, цефалгічний синдроми з легкими вестибулярними розладами. Двобічна сенсоневральна приглухуватість з середнім порушенням служу справа та середньо-тяжким порушенням слуху зліва. Захворювання, ТАК, пов`язане з захистом Батьківщини.

Хронічна люмбалгія на тлі S-подібного сколіозу І ст, остеохондрозу, спондилоартрозу поперрекового відділу хребта з незначним порушенням функції хребта. Хронічний гастродуоденіт, стадія ремісії. Артифакія обох очей. Викривлення переділки носа з помірним порушенням носового дихання. Кіста лівої лобної пазухи. Хронічний комбінований геморой. Атопічний дерматит. Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. (а.с.16)

Випискою №24/1331 від 02.08.2024р. визначено основне захворювання «М54.5 - Остеохондроз поперекового відділу хребта. S-подібний сколіоз І ст. Люмбалгія, помірний м`язо-тонічний синдром, нестійка ремісія».

Супутня патологія: «Н52.0-гіперметропія сл. Ст. обох очей; М17.3- післятравматичний лівобічний гонартроз 1-го ступеню; 110- гіпертонічна хвороба І ст. ступінь 2; G93.4 - дисциркуляторна енцефалопатія 1 ст. з помірним цефалгічним синдромом, легкою вестибулопатією; J34.1 - кіста лівої лобної пазухи; (…); Н90.3 - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість і ст; Т74.9 - синдром жорстокого поводження;L20.9- атопічний дерматит»

Знаходився у стаціонарі з 18.07.2024 по 02.08.2024 (а.с.17-18)

Випискою №24/1567 від 29.08.2024р. визначено основне захворювання «К86.1 - Хронічний панкреатит, латентний перебіг з помірною зовнішньосекреторною недостатністю»

Супутня патологія: «F43.2 - розлад адаптації з тривожно-депресивною симптоматикою; G93.4 - дисциркуляторна енцефалопатія 1 ст. з помірним цефалгічним синдромом, легкою вестибулопатією; Н52.0-гіперметропія сл. ст. обох очей. Часткова атрофія зорового нерва обох очей. Початкова катаракта обох очей. Пресбіопія; Н90.3 - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість і ст; 110- гіпертонічна хвороба І ст. ступінь 2; J34.1 - кіста лівої лобної пазухи; К29.30 - хронічний гастрит НР-асоційований, н/ремісія;М17.3- післятравматичний лівобічний гонартроз 1-го ступеню; М42.90- розповсюджений остеохондроз хребта з дегенеративно-дистрофічними проявами, статико-динамічними порушеннями у вигляді С-подібного сколіозу, хронічно-рецидивуючою тораколюмбалгією, н/ремісія; Т74.9 - синдром жорстокого поводження, неуточнений»

Знаходився у стаціонарі з 26.08.2024 по 29.08.2024 (а.с.19-20)

Випискою 5369 від 19.09.2024р. визначено основне захворювання «К86.1 - Хронічний панкреатит, латентний перебіг з помірною зовнішньосекреторною недостатністю.»

Супутні захворювання: «F43.2 - розлад адаптації з тривожно-депресивною симптоматикою; G93.4 - дисциркуляторна енцефалопатія 1 ст. з помірним цефалгічним синдромом, легкою вестибулопатією; Н52.0-гіперметропія сл. ст. обох очей. Часткова атрофія зорового нерва обох очей. Початкова катаракта обох очей. Пресбіопія; Н90.3 - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість і ст; 110- гіпертонічна хвороба І ст. ступінь 2; J34.1 - кіста лівої лобної пазухи; К29.30 - хронічний гастрит НР-асоційований, н/ремісія; М17.3- післятравматичний лівобічний гонартроз 1-го ступеню; М42.90- розповсюджений остеохондроз хребта з дегенеративно-дистрофічними проявами, статико-динамічними порушеннями у вигляді С-подібного сколіозу, хронічно-рецидивуючою тораколюмбалгією, н/ремісія; Т74.9 - синдром жорстокого поводження, неуточнений»

Знаходився у стаціонарі з 30.08.2024 по 19.09.2024 (а.с.21)

Випискою №466 від 12.02.2025р. визначено основне захворювання «F43.1 Посттравматичний стресовий розлад із тривожно-депресивним та інсомнічним синдромами»

Супутні захворювання: «М17.3- післятравматичний гонартроз; М42.1 остеохондроз хребта у дорослих; 167.8 інші уточнені ураження судин мозку. Хронічний гастрит, нестійка ремісія. Хронічний дуоденіт, ремісія; Посттравматичний деформуючий артроз лівого колінного суглобу»

Знаходився на стаціонарі з 28.01.2025 по 12.02.2025 (а.с.22)

Випискою №4880 від 27.10.2025р. визначено основне захворювання: «F43.1 Посттравматичний стресовий розлад із тривожно-депресивним та інсомнічним синдромами»

Супутні захворювання: «М17.3- лівобічний гонартроз ІІ ст (післятравматичний); І84.20 Хронічний геморой; G93.4 - дисциркуляторна енцефалопатія 1 ст. з вогнищами гіперінтенсивності білої речовини в обох півкулях головного мозку з цефалгічним синдромом; М42.10, М54.4 поперековий остеохондроз, спондилоартроз; К29.5 хронічний гастрит, ремісія; К29.8 хронічний дуоденіт, ремісія; L31.0 хронічний риніт, ремісія.

Знаходився на стаціонарі з 07.10.2025 по 27.10.2025 (а.с.23)

На адресу відповідача було надіслано адвокатський запит від 24.12.2025 року №307 про повідомлення причин ненарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000 гривень за весь час перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого з 18.07.2024 по 02.08.2024, з 26.08.2024 по 29.08.2024, з 30.08.2024 по 19.09.2024, з 28.01.2025 по 12.02.2025. До запиту долучено копії виписок з медичних карток стаціонарно хворого, довідка ВЛК (а.с.24)

Крім того позивач звернувся до відповідача з заявою від 10.02.2026 року про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, відповідно до постанови КМУ №168, надав необхідні документи.

Листом від 10.03.2026 року №41/9-1264-2026 відповідач повідомив, що заява з документами від 10.02.2026 подана ОСОБА_1 після звільнення, тому відсутні підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди (а.с.27).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що основне захворювання (Остеохондроз поперекового відділу хребта. S-подібний сколіоз І ст. Люмбалгія, помірний м`язо-тонічний синдром, нестійка ремісія; Хронічний панкреатит, латентний перебіг з помірною зовнішньосекреторною недостатністю; Посттравматичний стресовий розлад із тривожно-депресивним та інсомнічним синдромами») є як причиною звернення позивача за медичною допомогою, так і причиною госпіталізації і не підпадає під норму п. 1-2 Постанови № 168, що виключає правові підстави для нарахування додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць, передбаченої постановою №168.

Оцінка суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частинами другою-четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (…)

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, якою передбачено на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди та встановлено загальні умови щодо її виплати.

Так, відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил (…) виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Редакція зазначеної Постанови, в тому числі її пункту 1, неодноразово змінювалася постановами Кабінету Міністрів України №400 від 01.04.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року; постановами КМУ № 793 від 07.07.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року, № 43 від 20.01.2023, № 419 від 12.04.2024 - застосовується з 1 квітня 2024 року, № 1311 від 15.11.2024 - застосовується з 25 серпня 2024 року, № 699 від 11.06.2025.

Відповідно до пункту 1-2 Постанови №168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). (..)

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29.

Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за № 177/39233 (який застосовується з 01 лютого 2023 року) внесено зміни до Порядку № 260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Пунктом 10 розділу ХХХІV Порядку № 260, визначено у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема:

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Відповідно до редакції пункту 10 розділу ХХХІV Порядку № 260 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 638 від 28.09.2025 - застосовується з 28 січня 2025 року} - у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1.2 розділу І Положення №402 визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 21 Положення №402 визначено порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України.

Відповідно до пункту 21.1 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення (21.1.)

Відповідно до пункту 21.5. постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України або в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України; (…)

Постанови ВЛК у формулюваннях, визначених підпунктами «a» та «б» не приймаються, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом) (…)

д) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби» (…)

Зазначені у підпунктах «д» та «е» постанови приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях або в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України.

Постанови ВЛК у формулюваннях, визначених підпунктами «д» та «е» не приймаються, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов`язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов`язків командиром (начальником);

навмисного спричинення шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача на нарахування та виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн за періоди з 18.07.2024 року по 02.08.2024 року, з 26.08.2024 року по 29.08.2024 року, з 30.08.2024 року по 19.09.2024 року, з 28.01.2025 року по 12.02.2025 року, з 07.10.2025 року по 27.10.2025 року відповідно до Постанови КМУ № 168 .

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що основне захворювання (Остеохондроз поперекового відділу хребта. S-подібний сколіоз І ст. Люмбалгія, помірний м`язо-тонічний синдром, нестійка ремісія; Хронічний панкреатит, латентний перебіг з помірною зовнішньосекреторною недостатністю; Посттравматичний стресовий розлад із тривожно-депресивним та інсомнічним синдромами») є як причиною звернення позивача за медичною допомогою, так і причиною госпіталізації і не підпадає під норму п. 1-2 Постанови № 168, що виключає правові підстави для нарахування додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць, передбаченої постановою №168.

Питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, у тому числі за період лікування досліджувалося Верховним Судом, зокрема, у постанові від 27 серпня 2025 року у справі № 280/7364/23.

Верховний Суд виснував, що предметом доказування у таких справах має бути з`ясування (у сукупності): за якій конкретний період позивач не отримав належні йому грошове забезпечення та додаткову винагороду; чи перебував він у спірний період на лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних); якщо перебував на лікуванні, то з яких причин - зокрема, чи було це пов`язано з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими у зв`язку із захистом Батьківщини; чи проходив він у такому випадку саме стаціонарне лікування; чи перебував він після тяжкого поранення у відпустках за станом здоров`я за висновками (постановами) військово-лікарської комісії; та чим це все підтверджується.

Суд зауважує, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, - за наявності відповідного підтвердження, зокрема висновків ВЛК та медичних документів.

Аналіз нормативного регулювання свідчить, що саме військово-лікарська комісія у своєму рішенні встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв. При цьому відповідне Положення розмежовує такі формулювання: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»; «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».

Саме формулювання рішення ВЛК має вирішальне значення для вирішення питання про право на виплату додаткової винагороди. Зокрема, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), захворювання кваліфіковані, як пов`язані із захистом Батьківщини - виплата здійснюється.

Постанова КМУ № 168 чітко передбачає, що додаткова винагорода виплачується саме за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, виключно у зв`язку з лікуванням поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини.

Судом встановлено, що довідкою медичної ВЛК №885 (а/НГУ) від 22.09.2025 року підтверджено, що позивач перебував у полоні з 24.02.2022 по 24.06.2024 року, де одержав наслідки забоїв тулуба та нижніх кінцівок у вигляді консолідованих переломів 7,9,10 ребер справа, лівобічного постравматичного гонартрозу ІІ ст. із застарілими пошкодженнями медіальної, колатеральної та передньої хрестоподібної зв`язок, медіального меніска лівого колінного суглобу ІІІа ст. по Stoller з помірним порушенням функціїї суглоба. Така травма пов`язана з захистом Батьківщини, не пов`язана з учиненням кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком дій у стані сп`яніння чи навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Згідно з медичними документами позивач перебував на стаціонарному лікуванні у спірні періоди: з 18.07.2024 року по 02.08.2024 року, з 26.08.2024 року по 29.08.2024 року, з 30.08.2024 року по 19.09.2024 року, з 28.01.2025 року по 12.02.2025 року, з 07.10.2025 року по 27.10.2025 року (повні діагнози у виписках (основне захворювання, супутні захворювання):

-з 18.07.2024 року по 02.08.2024 року - Остеохондроз поперекового відділу хребта. S-подібний сколіоз І ст. Люмбалгія, помірний м`язо-тонічний синдром, нестійка ремісія ; супутня патологія в т.ч. М17.3- післятравматичний лівобічний гонартроз 1-го ступеню;

- з 26.08.2024 року по 29.08.2024 року - К86.1 - Хронічний панкреатит, латентний перебіг з помірною зовнішньосекреторною недостатністю; супутня патологія М17.3- післятравматичний лівобічний гонартроз 1-го ступеню; М42.90- розповсюджений остеохондроз хребта з дегенеративно-дистрофічними проявами, статико-динамічними порушеннями у вигляді С-подібного сколіозу, хронічно-рецидивуючою тораколюмбалгією, н/ремісія;

- з 30.08.2024 року по 19.09.2024 року - К86.1 - Хронічний панкреатит, латентний перебіг з помірною зовнішньосекреторною недостатністю; супутні захворювання М17.3- післятравматичний лівобічний гонартроз 1-го ступеню; М42.90- розповсюджений остеохондроз хребта з дегенеративно-дистрофічними проявами, статико-динамічними порушеннями у вигляді С-подібного сколіозу, хронічно-рецидивуючою тораколюмбалгією, н/ремісія;

- з 28.01.2025 року по 12.02.2025 року F43.1 Посттравматичний стресовий розлад із тривожно-депресивним та інсомнічним синдромами, супутні захворювання: М17.3- післятравматичний гонартроз; М42.1 остеохондроз хребта у дорослих; Посттравматичний деформуючий артроз лівого колінного суглобу;

- з 07.10.2025 року по 27.10.2025 року F43.1 Посттравматичний стресовий розлад із тривожно-депресивним та інсомнічним синдромами, супутні захворювання: М17.3- лівобічний гонартроз ІІ ст (післятравматичний); М42.10, М54.4 поперековий остеохондроз, спондилоартроз.

Рішенням ВЛК встановлено причинний зв`язок отриманих позивачем травм та захворювань під час перебування у полоні, із захистом Батьківщини.

Отже, помилковим є висновок суду першої інстанції, що лікування захворювань не охоплюється поняттям «лікування у зв`язку з пораненням, контузією, травмою, каліцтвом», оскільки для виплати додаткової винагороди достатньо встановлення факту пов`язаності поранення (травми, контузії, каліцтва) із захистом Батьківщини та підтвердження, що подальше лікування здійснювалося як наслідок цього поранення (травми, контузії, каліцтва)

Формулювання пункту 1 Постанови КМУ № 168 «у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини» охоплює не лише безпосереднє лікування самої травми, але й лікування її наслідків, включаючи захворювання, що виникли внаслідок травми. Інше тлумачення позбавляло б військовослужбовців права на додаткову винагороду у випадках, коли первинна травма не потребує тривалого стаціонарного лікування, але спричиняє хронічні захворювання, що потребують повторних госпіталізацій.

Зазначений висновок викладено Верховним Судом в постанові від 19 березня 2026 року у справі №600/367/24 у подібних правовідносинах.

За матеріалами справи позивач перебував у полоні з 24.02.2022 року по 24.06.2024 року, під час якого отримав травми та захворювання, які пов`язані з захистом Батьківщини, що підтверджено рішенням ВЛК та медичними документами (виписками з медичних карт), які прямо вказують, що діагнози, з якими позивач перебував на стаціонарному лікуванні у спірні періоди (остеохондроз поперекового відділу хребта. S-подібний сколіоз І ст. Люмбалгія, помірний м`язо-тонічний синдром, нестійка ремісія; хронічний панкреатит, латентний перебіг з помірною зовнішньосекреторною недостатністю; посттравматичний стресовий розлад із тривожно-депресивним та інсомнічним синдромами) є наслідками отриманих травм та захворювань під час перебування у полоні. Отже, таке лікування є лікуванням у зв`язку з пораненням (травмою, контузією, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Оскільки висновком ВЛК підтверджено прямий зв`язок травми із захистом Батьківщини, а захворювання та стаціонарне лікування є прямим наслідком цієї травми, підстава для виплати додаткової збільшеної винагороди відповідно до Постанови КМУ № 168 зберігається протягом усього періоду лікування - адже особа перебуває на стаціонарному лікуванні саме у зв`язку з тією самою травмою, що підтверджена висновком ВЛК.

Переривати виплату чи відмовляти в ній лише через те, що поточний медичний діагноз формулюється як «захворювання», а не «травма», є формальним підходом, що суперечить суті норми - адже причинно-наслідковий зв`язок з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, не перервався та встановлений постановою ВЛК.

Оскільки позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини, вирішальним для виплати додаткової винагороди є встановлення ВЛК причинного зв`язку такого поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, що прямо передбачено Постановою КМУ № 168 та має бути підтверджено відповідними медичними документами.

Суд звертає увагу, що Постанова КМУ № 168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення (травми, каліцтва, контузії). У разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за медичними показниками, пов`язаними з раніше отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), що пов`язане із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100 000 грн.

Є неприйнятними доводи відповідача, що на час звернення позивача за виплатою він вже не був військовослужбовцем, оскільки дата звільнення військовослужбовця не впливає на його право на виплату додаткової винагороди за періоди, коли фактично існували підстави для її нарахування. Рішення ВЛК підтверджує причинний зв`язок травми із захистом Батьківщини, який існував з моменту отримання травми і не залежить від того, чи продовжує військовослужбовець військову служби чи ні.

Щодо посилань відповідача на те, що у спірні періоди позивач лікувався (перебував на стаціонарному лікуванні) внаслідок захворювань, а не у зв`язку з травмою, суд зазначає, що такий підхід є формальним та не враховує медичний причинно-наслідковий зв`язок між первинною травмою та подальшими захворюваннями. Медичні документи підтверджують, що захворювання, з приводу яких позивач перебував на стаціонарному лікуванні, виникли саме внаслідок отриманих травм під час перебування у полоні у період з 24.02.2022 по 24.06.2024. Тому лікування таких захворювань є лікуванням наслідків поранення (травми, контузії, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини.

Отже, лікування захворювань, які виникли як наслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, є лікуванням наслідків такого поранення (контузії, травми, каліцтва), а тому посилання відповідача на лікування позивача з приводу захворювання як підставу для відмови є безпідставним.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що сукупність наданих позивачем документів (довідка ВЛК, медичні виписки) підтверджують право позивача на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з наслідками поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини в періодах з 18.07.2024 року по 02.08.2024 року, з 26.08.2024 року по 29.08.2024 року, з 30.08.2024 року по 19.09.2024 року, з 28.01.2025 року по 12.02.2025 року, з 07.10.2025 року по 27.10.2025 року.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

В межах доводів апеляційної скарги представника позивача суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, тому апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат по справі не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Прядко Олександра Анатолійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі №620/3226/26 - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі №620/3226/26 - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період його перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого, за період з 18.07.2024 року по 02.08.2024 року, з 26.08.2024 року по 29.08.2024 року, з 30.08.2024 року по 19.09.2024 року, з 28.01.2025 року по 12.02.2025 року, з 07.10.2025 року по 27.10.2025 року включно.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду збільшену до 100000 гривень в розрахунку на місяць, передбачену Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період його перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого, за період з 18.07.2024 року по 02.08.2024 року, з 26.08.2024 року по 29.08.2024 року, з 30.08.2024 року по 19.09.2024 року, з 28.01.2025 року по 12.02.2025 року, з 07.10.2025 року по 27.10.2025 року включно.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення 09 вересня 2026 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 09 вересня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді О.В. Карпушова

О.М. Кузьмишина