Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 08 вересня 2026 р.
Справа: №640/13759/21
Суддя: Компанієць Ірина Дмитрівна
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/13759/21 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д.,
суддів: Карпушової О.В., Кузьмишиної О.М.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитсужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року (головуючий суддя в 1-й інстанції – Жук Р.В.) у справі №640/13759/21 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Економклас Захід» до Київської митниці Держмитсужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив::
- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100020/2020/000074/2 від 01.10.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2020/00507.
В обґрунтування позову зазначив, що для митного оформлення імпортованого товару подано відповідачу митну декларацію №UA100020/2020/043238 від 28.09.2020 та на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України.
Проте відповідачем протиправно визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів, за резервним методом, в результаті чого було збільшено митні платежі, відповідно, необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Держмитслужби №UA100020/2020/000074/2 від 01.10.2020 про коригування митної вартості товарів.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2020/00507 від 01.10.2020.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці Держмитслужби на користь ТОВ «Економклас Захід» судові витрати в розмірі 31 240,26 грн, з яких судовий збір у розмірі 17 078,26 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 14162 грн.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
За наслідками перевірки поданих позивачем документів, з урахуванням листа про неможливість подання інших додаткових документів, митницею правомірно відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості.
За наслідками проведеної з декларантом консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, митну вартість товарів за МД позивача було визначено за резервним методом. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України, а також наявні обставини, визначені частиною другою статті 58 Митного кодексу України, у зв`язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо.
Отже, відповідач відповідно до вимог митного законодавства правильно визначив митну вартість товару за резервним методом.
Крім того, суд першої інстанції безпідставно поновив позивачу строки звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи №640/13759/21 з Київського окружного адміністративного суду, які надійшли 13 листопада 2025 року.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2026 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження, строк розгляду справи продовжено.
Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2026 року вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають у провадженні судді Кучми А.Ю., через тривалу відсутність судді у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року справу №640/13759/21 прийнято до провадження судді-доповідача Компанієць І.Д.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Економклас Захід» (ідентифікаційний код 40716108) зареєстровано в якості юридичної особи 04.08.2016.
Основним видом діяльності позивача є 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
Інші види діяльності:
46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення
47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет
77.40 Лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами
46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням
47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах
46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення
47.79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах
52.10 Складське господарство
68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна
46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям
47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приладдями в спеціалізованих магазинах.
16.12.2019 між позивачем (надалі - покупець) та компанією HONG KONG YUNFENG TRADE CO., LIMITED (надалі - продавець) було укладено контракт на поставку товарів № 1.
Згідно з пунктом 2.1. Контракту на поставку товарів № 1 від 16.12.2019, кількість товару на кожну окрему поставку погоджується між продавцем і покупцем і зазначається в інвойсах.
Відповідно до пункту 3.1. Контракту на поставку товарів № 1 від 16.12.2019 товар відвантажується на умовах CFR (порт в Україні).
Відповідно до Інвойсу № 801 від 06.08.2020 поставка товару здійснюється на умовах CFR.
Крім того, в Інвойсі № 801 від 06.08.2020 зазначено складові вартості товару в загальній сумі 82 592,87 доларів США, яка складається із:
- 79 312,87 доларів США, яка є вартістю товару;
- 3 280,00 доларів США, яка є вартістю загрузки та доставки товару в Україну.
Позивачем до митної декларації, зокрема, подані: Контракт на поставку товарів № 1 від 16.12.2019, Інвойс № 801 від 06.08.2020, Коносамент № NBJD071259 від 18.08.2020, Пакувальний лист № 801 від 06.08.2020, Автотранспортна накладна (CMR) № 378647 від 28.09.2020, Декларація про походження товару № 801 від 06.08.2020, Договір про надання послуг митного брокера №1/2020 від 01.03.2020.
28.09.2020 позивач надав відповідачу додаткову інформацію разом із супровідним листом №28/09: копію експортної декларації країни відправлення №310120200517846951 від 07.08.2020, цінову інформацію з сайтів інтернет на 28.09.2020 та повідомив, що попередня оплата партії товару не передбачена, а товар з даними якісними характеристиками завозиться позивачем вперше, в наслідок чого бухгалтерська інформація на продаж товару в Україні відсутня.
Карткою відмови №UA100020/2020/00507 відмовлено у прийнятті митної декларації №UA100020/2020/043238 від 28.09.2020 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100020/2020/000074/2 від 01.10.2020, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ № UA100020/2020/043238 від 28.09.2020, скоригував із 26 059,28 доларів США до рівня 43 560,00 доларів США, товару №2 з 25 894,42 доларів США до рівня 72 538,20 доларів США, товару №3 з 23 573,36 доларів США до рівня 52 818,48 доларів США, а товару №4 з 7 065,81 доларів США до рівня 14 960,40 доларів США.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 Митного кодексу України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100020/2020/044047 від 24.11.2020 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 987 217,11 грн.
Позивач вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів протиправними, звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що надані позивачем митному органу разом із митною декларацію від 28.09.2020 №UA100020/2020/043238 документи підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення за ціною контракту, інше відповідачем не доведено, тому у митного органу не було підстав для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною контракту, а за іншим методом.
Поновляючи позивачу строк звернення до суду з позовом, суд першої інстанції вважав, що строк пропущений з поважних причин.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 49 Митного Кодексу України (далі – МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
На підставі пункту 1 частини першої статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Відповідно до частини першої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, третьою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На підставі статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті, письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Як виснував Верховний Суд в постановах від 23.10.2020 у справі №820/3231/16, від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а, від 01.12.2023 у справі № 810/3766/16 обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребувати додаткові документи у декларанта та надати митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Разом з тим митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Як свідчать матеріали справи при проведенні перевірки правильності розрахунку митної вартості товару, заявленої декларантом за основним методом визначення митної вартості, та відомостей, які містяться у наданих до митного оформлення документів, відповідачем встановлено розбіжності.
Згідно частин першої та другої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частини першої статті 58 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частин другій та третій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста стаття 54 МК України).
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Аналіз вищезазначених положень митного законодавства свідчить, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.
Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару.
Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів.
Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Отже, право витребувати документи, які передбачені частиною третьої статті 53 МК України реалізується наступним чином:
1) декларант подав документи, які, передбачені частиною другою статті 53 МК України;
2) митний орган здійснив перевірку поданих документів на предмет установлення обставин, що передбачені частиною третьою статті 53 МК України;
3) митний орган за результатами перевірки поданих документів декларантом документів, що передбачені частиною другою статті 53 МК України встановив: (а) розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару (обов`язковою ознакою, є те, що такі розбіжності «повинні мати вплив».
Тобто, сама по собі наявність певних розбіжностей в документах, які не можуть «мати вплив» на визначення митної вартості товару, не може бути підставою для витребування документів); (б) документи містять ознаки підробки; (в) документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; (г) відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
4) митний орган визначив перелік документів, які, у зв`язку із встановленими обставинами, викликають в нього обґрунтований сумнів;
5) митний орган надіслав на адресу декларанта письмову вимогу.
В картках відмови відповідача наведений вичерпний перелік документів (з номерами, датами, кодами документів), які були подані позивачем разом з митними деклараціями, і на підставі яких декларантом визначено митну вартість товару та її складові, а саме:
- Контракт на поставку товарів № 1 від 16.12.2019;
- Інвойс № 801 від 06.08.2020;
- Коносамент № NBJD071259 від 18.08.2020;
- Пакувальний лист № 801 від 06.08.2020;
- Автотранспортна накладна (CMR) № 378647 від 28.09.2020;
- Декларація про походження товару № 801 від 06.08.2020;
- Договір про надання послуг митного брокера №1/2020 від 01.03.2020.
Листом від 28.09.2020 №28/09 позивач надав відповідачу копію експортної декларації країни відправлення №310120200517846951 від 07.08.2020, цінову інформацію з сайтів інтернет на 28.09.2020 та повідомив, що попередня оплата партії товару не передбачена, а товар з даними якісними характеристиками завозиться позивачем вперше, в наслідок чого бухгалтерська інформація на продаж товару в Україні відсутня.
Обґрунтовуючи сумніви в задекларованій митній вартості товару митний орган зазначив, що документи, надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять всіх відомостей, що підтверджують відомості щодо ціни товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті; надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та містять розбіжності.
В рішенні про коригування митної вартості товару №UA100020/2020/000074/2 від 01.10.2020 зазначено, що декларантом задекларовані умови постачання товару CFR - Одеса. За цими умовами оплату перевезення товару до визначеного міста в країні імпорту несе продавець. Разом з тим у наданій митній декларації Китайської Народної Республіки №310120200517846951 відсутні суми транспортних витрат продавця, що зазначаються у відповідних графах та підтверджують відомості щодо ціни.
Крім того, в даному документі в графі копії експортної декларації не вказано рахунок-фактуру чи зовнішньоекономічний контракт.
Також, у наданій митній декларації країни відправлення кількість товарів та коди відрізняються від заявлених до митного оформлення. Копія декларації країни відправлення надана без перекладу.
Надані роздруківки з мережі інтернет містять ціни на продукцію, що стосується зовсім інших товарів за виробником, артикулами та торговельною маркою, ніж ті, що оцінюються за даною митною декларацією, отже, вони не підтверджують дійсну вартість товару в розумінні статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994. Згідно з контрактом разом з оригіналом коносаменту передаються також оригінали документів, зокрема, експортна декларація. В свою чергу митний орган має впевнюватись в правильності розрахунку, достовірності наданих відомостей та дані повинні піддаватись обчисленню (копія декларації країни відправлення підтвердить умови поставки, складові ціни товару щодо транспортування та вартість товару).
З огляду на вищевикладене відповідачем здійснено коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу, яке ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (від 16.08.2020 №UA500070/2020/500422 - 12,01 дол.США/кг (товар №1), від 19.08.2020 №/2020/223545 - 12,0 дол.США/кг (товар №2), від 16.08.2020 №UA50070/2020/50422 - 12,0 дол.США/кг (товар №3), №UA100130/2020/706923, №UA500010/2020/22309 - 7,51 дол.США/шт (товар №4).
Як правильно визначив суд першої інстанції, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено.
Існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, матеріалами справи не підтверджується.
Позивачем надано усі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту, які містять всі необхідні відомості для визначення митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не підтверджено, що документи містять розбіжності чи ознаки підробки, або в цих документах відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Щодо митної декларації країни-експортера – Китаю суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 3.1 Контракту на поставку товарів №1 від 16.12.2019 продавець постачає товар партіями на умовах CFR (порт в Україні) «Інкотермс-2010».
Відповідно до Інвойсу № 801 від 06.08.2020 поставка товару здійснюється на умовах (CFR - Одеса).
За вказаних умов поставки вибір перевізника і витрати по доставці покладаються на продавця і включаються в загальну ціну товару.
Отже, до моменту доставлення товару в Одесу і передачу його покупцю позивач не відповідає за вибір перевізника, правильність складених документів перевізником і дотримання всіх необхідних процедур при перетині митного кордону.
Щодо суперечностей, виявлених митним органом в експортній митній декларації Китайської Народної Республіки №310120200517846951 від 07.08.2020, то відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення (за наявності) подається до митного органу декларантом у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Однак, за відсутності висновків відповідача в рішенні про коригування митної вартості товарів про наявність будь-яких недоліків, розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає за ввезений позивачем в Україну товар, в основних наданих ним документах, які визначені частиною третьою статті 53 МК України, - є безпідставними доводи відповідача щодо недоліків експортної митної декларації як додаткового документа.
Є неприйнятними доводи відповідача, що надані позивачем роздруківки з мережі інтернет містять ціни на продукцію, що стосується зовсім інших товарів за виробником, артикулами та торговельною маркою, ніж ті, що оцінюються за даною митною декларацією, оскільки такі роздруківки за змістом пункту 6 частини третьої статті 53 МК України можуть бути додатково надані митному органу у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, відповідач в рішенні про коригування митної вартості товарів вдався до надання оцінки документів, які можуть надаватися декларантом у разі виявлення митним органом недоліків, розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає за ввезений позивачем в Україну товар, в основних документах, наданих декларантом відповідно до вимог частини другої статті 53 МК України.
Між тим, перевірка правильності розрахунку митної вартості імпортованого товару, здійсненого позивачем за основним методом, могла бути вчинена митним органом шляхом перевірки насамперед поданих позивачем основних документів і співставлення вказаних у них відомостей щодо товару. Проте, в рішенні відповідача про коригування митної вартості товарів відсутня інформації про встановлені відповідачем недоліки в основних документах, поданих позивачем.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані ТОВ «Економклас Захід» разом із митною декларацію від 28.09.2020 №UA100020/2020/043238 документи підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення за ціною контракту, тому у митного органу не було підстав для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною контракту, а за іншим методом.
Щодо використання митним органом для обрахунку митної вартості товару інформації з інших митних декларацій суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 вказав, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів мас містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, в рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості. Проте, митний орган повинен був також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися ним при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Крім того, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Отже, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування другорядних методів можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування основного.
Як вже зазначалося вище, у відповідача наявне право витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за першим методом за ціною договору, тільки тоді коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
При цьому, наявність в інформаційних базах митного органу інформації, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку окремо.
Таким чином, відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною п`ятою статті 54 МК України, не довів наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах першій і другій статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.
Відповідач не довів, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, не надав доказів щодо невірного визначення позивачем митної вартості товару, не навів обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначену в рішенні про коригування митної вартості товарів.
Підсумовуючи вищевикладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби №UA100020/2020/000074/2 від 01.10.2020 про коригування митної вартості товарів.
Оскільки на час прийняття картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, тому також є протиправною та підлягає скасуванню картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2020/00507 від 01.10.2020.
Щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Як свідчать матеріали справи позивач 13.10.2020 року звернувся до суду з позовом у справі №640/22737/20, в якому просив визнати протиправними і скасувати: - рішення про коригування митної вартості товарів від 14.09.2020 №UA100020/2020/000068/2; - картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.09.2020 №UA100020/2020/00469.
Провадження у справі №640/22737/20 відкрито ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року.
12.10.2020 року позивач в межах справи №640/22737/20 подав до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просив, зокрема, визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 01.10.2020 №UA100020/2020/000074/2; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.10.2020 №UA100020/2020/00507/2.
Клопотання ТОВ «Економклас Захід» про зміну позовних вимог розглянуто Окружним адміністративним судом міста Києва в рішенні від 28.04.2021 року, та зазначено, що позивачем до заяви про зміну позовних вимог не долучено доказів надіслання її відповідачу, тому відсутні підстави для прийняття до розгляду змінених позовних вимог.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №640/22737/20 відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень надіслано судом до реєстру 30.04.2021, зареєстровано 02.05.2021, забезпечено надання загального доступу 05.05.2021 року.
З позовом у справі №640/13759/21, що розглядається, позивач звернувся до суду 17.05.2021 року (за поштовим штемпелем).
Отже, матеріали справи свідчать, що позивач в межах шестимісячного, встановленого ч.2 ст.122 КАС України, строку, а саме 12.10.2020 року, звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100020/2020/000074/2 від 01.10.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2020/00507 і у ТОВ «Економклас Захід» були наявні підстави вважати, що суд в межах справи №640/22737/20 розгляне ці позовні вимоги.
І тільки з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №640/22737/20 позивач дізнався, що спірні позовні вимоги не прийняті до розгляду судом, тому відразу, 17.05.2021 року, звернувся з новим позовом у справі, що розглядається (№640/13759/21).
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом і поновив його за клопотанням позивача від 20.07.2021 року та відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 року.
За таких обставин суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.
Суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитсужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі №640/13759/21 – залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі №640/13759/21 – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 09 вересня 2026 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 09 вересня 2026 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді О.В. Карпушова
О.М. Кузьмишина
Оригінал: reyestr.court.gov.ua