Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №420/16118/23 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16118/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Кравченка К.В. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року (суддя Харченко Ю.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 24.11.2024) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства оборони України, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

04.07.2023 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Украероруху, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" з 24 лютого 2022 року в розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а з 12 червня 2022 року по 22 липня 2022 року за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії, в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити з 24 лютого 2022 року додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а з 12 червня 2022 року по 22 липня 2022 року за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії, в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі в Збройних Силах України.

Наказом Міністром оборони України від 06 серпня 2010 року №777 відряджено ОСОБА_1 , помічника керівника польотів групи управління польотами 8 авіаційної комендатури НОМЕР_1 авіаційної бази повітряного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі у Збройних Силах України.

Наказом Міністра оборони України від 28 вересня 2016 року №885 відповідно до частини дев`ятої статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" продовжено дію контрактів понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, зокрема п.20 – майору ОСОБА_1 , старшому штурману (старшому диспетчеру з руху літаків) Одеського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Наказом директора Укреароруху від 09 червня 2022 року №23/вд на виконання розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 05 червня 2022 року №3757, розпорядження Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 06 червня 2022 року №10/3126/ПС-Е та розпорядження заступника директора - начальника Украероцентру від 06 червня 2022 року №20/22ДСК, для виконання завдань з організації планування та координації авіаційної підтримки військ у складі оперативних груп від Повітряних Сил Збройних Сил України на ОКП угрупувань військ (сил) та проведення ротації військовослужбовців ОЦВС майора ОСОБА_1 , старшого диспетчера з руху літаків (старший штурман) Центру організації повітряного руху/структурні підрозділи служби аеронавігаційного обслуговування/Одеського РСП Украероруху відряджено до н.п. Курахове на період з 10 червня по 23 липня 2022 року.

Відповідно до наказу командира оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 13 червня 2022 року №4 вважати майора ОСОБА_1 таким, що прибув до складу сил та засобів оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", які залучаються та беруть безпосередню участь в здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, з метою виконання службових (бойових) завдань 12 червня 2022 року.

Відповідно до наказу командира оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 22 липня 2022 року №34 вважати майора ОСОБА_1 таким, що вибув 22 липня 2022 року зі складу сил та засобів оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", які залучаються та беруть безпосередню участь в здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, з метою виконання службових (бойових) завдань.

06 листопада 2022 року військовою частиною НОМЕР_2 видано позивачу довідки №2022/окп/38/1532 та №2022/окп/38/531, в тому, що він приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки ї оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 12 червня по 30 червня 2022 року (підстава: розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 05 червня 2022 року №3757, розпорядження командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 06 червня 2022 року №10/3126/ПС-Е, розпорядження заступника директора - начальника Украеропентру від 06 червня 2022 року №20/22 ДСК, наказ Одеського РСП Украероруху від 09 червня 2022 року №23/вд, рапорт начальника пункту управління протиповітряної оборони та авіації оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з 12 червня по 30 червня 2022 року. Журнал бойових дій №р.з.4/87/152. журнал бойових дій №р.з.4/87/159) та з 01 липня по 22 липня 2022 року (підстава: розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 05 червня 2022 року №3757, розпорядження командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 06 червня 2022 року №10/3126/ПС-Е, розпорядження заступника директора - начальника Украероцентру від 06 червня 2022 року №20/22 ДСК, наказ Одеського РСП Украероруху від 09 червня 2022 року №23/вд, рапорт начальника пункту управління протиповітряної оборони та авіації оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з 01 липня по 22 липня 2022 року, журнал бойових дій р.з. 4/87/159).

Відповідно до довідки Одеського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 22 вересня 2022 року №21.2.08-73 позивач дійсно в період з 12 червня по 22 липня 2022 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (підстава: наказ Одеського РСП від 09 червня 2022 року №23/вд, розпорядження заступника директора - начальника Украероцентру від 06 червня 2022 року №20/22ДСК, розпорядження Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 06 червня 2022 року №10/3126/ПС-Е, розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 05 червня 2022 року №3757.

ОСОБА_1 звернувся до директора Украероруху із письмовою заявою від 28 липня 2022 року та проханням нарахувати та виплатити з 24 лютого 2022 року додаткову винагороду відповідно до Постанови №168, на що Одеський регіональний структурний підрозділ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України листом від 01 грудня 2022 року повідомив про відсутність підстав для такої виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, відрядженим до Украероруху. Такі виплати можуть бути встановлені тільки за умови прийняття відповідного рішення Уряду про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року №104 в частині поширення цієї додаткової винагороди на зазначену категорію військовослужбовців.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо невиплати додаткової винагороди протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду 06 листопада 2023 року, позов задоволено.

Суди дійшли висновку про те, що матеріали справи містять беззаперечні докази того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України і відповідно до пункту 1 Постанови №168 на період дії воєнного стану як військовослужбовець Збройних Сил має право на додаткову винагороду з 24 лютого 2022 року в розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а з 12 червня по 22 липня 2022 року – за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії, в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Постанова №168 не містить будь-яких виключень або ж конкретизації яким саме військовослужбовцям Збройних Сил України виплачується впроваджена нею додаткова винагорода. Тобто умови, що відряджені військовослужбовці не мають права на отримання даної винагороди вказана постанова не містить. Враховуючи гарантії, надані державою військовослужбовцям, Украерорух зобов`язаний здійснити таке нарахування та виплату. Винагорода є спеціальною складовою грошового забезпечення військовослужбовців та виплачується при певних умовах - в особливий період - під час дії воєнного стану. Відсутність положень про дану складову грошового забезпечення у постанові Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року №104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій" (далі – Постанова №104) не означає, що вона не повинна нараховуватись відрядженим військовослужбовцям. Таким чином, бездіяльність відповідача щодо нарахування і виплати позивачу відповідної винагороди визнана протиправною.

З огляду на те, що Украерорух постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року №193 (зі змінами від 11 листопада 2022 року №1271) було виділено кошти для забезпечення діяльності підрозділів ОЦВС, жодних зауважень, пояснень з приводу неможливості використання вказаних коштів на забезпечення виплати спірної додаткової винагороди відповідачем не надано.

Постановою Верховного Суду від 21 листопада 2024 року касаційну скаргу Украероруху задоволено частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі №420/16118/23 в частині позовних вимог про зобов`язання Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць – скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі №420/16118/23 в частині позовних вимог про зобов`язання Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" з 12 червня по 22 липня 2022 року за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, в розмірі 100000 грн в розрахунку на місць пропорційно часу участі у таких діях та заходах - скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

В мотивувальної частині постанови суду касаційної інстанції зазначено, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 серпня 2024 року (справа №640/13029/22) дійшла переконання, що положення Постанови №168 не поширюють свою дію на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій. Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 з 24 лютого 2022 року в розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а також зобов`язання нарахувати і виплатити таку винагороду, є помилковим.

Щодо зобов`язання Украерорух нарахувати та виплатити додаткову винагороду згідно з Постановою №168 з 12 червня по 22 липня 2022 року за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії, в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, Суд зазначив, що у згаданий період позивач проходив військову службу не в Одеському РСП Украероруху, а був відряджений до оперативно-тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " та приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) у вказаний період. Відповідно до пункту 1.3 Статуту Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особливий період керівництво діяльністю підрозділів системи здійснюється Генеральним штабом Збройних Сил. У той же час, з урахуванням положень Інструкції та Статуту, судами попередніх інстанцій не було установлено хто є безпосереднім командиром (начальником) ОСОБА_1 у діяльності, пов`язаній із безпосередньою його участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, не з`ясовано ким виплачувалось грошове забезпечення позивачу за час його відрядження, у якому розмірі та на підставі яких документів. Установлення таких обставин необхідне для розуміння механізму виплати позивачу грошового забезпечення, його розміру, з метою недопущення порушення права військовослужбовця Збройних Сил України на належне йому грошове забезпечення в умовах воєнного стану. Без установлення таких обставин неможливо вирішити питання про наявність/відсутність протиправної бездіяльності Украероруху щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн ОСОБА_1 на підставі Постанови №168.

За результатами нового розгляду 24.11.2025 Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/16118/23 прийнято рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Украероруху щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану з 12.06.2022 по 22.07.2022 за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії, в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Зобов`язано Украерорух нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану з 12 червня по 22 липня 2022 року за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, в розмірі 100000 грн в розрахунку на місць пропорційно часу участі у таких діях та заходах .

Суд першої інстанції виходив з того, що позивача відряджено як старшого диспетчера з руху літаків (старший штурман) Центру організації повітряного руху/структурні підрозділи служби аеронавігаційного обслуговування/Одеського РСП Украероруху для виконання завдань з організації планування та координації авіаційної підтримки військ у складі оперативних груп від Повітряних Сил Збройних Сил України на ОКП угрупувань військ (сил) та проведення ротації військовослужбовців ОЦВС. Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивача було відряджено до оперативно-тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " для подальшого проходження військової служби матеріали справи не містять. Суд вказав, що за змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11 липня 2019 року у справі №807/1920/16, відрядженим військовослужбовцям виплачуються види матеріального забезпечення, визначені законодавством для військовослужбовців, за рахунок коштів установи, до якої останній був відряджений. А тому, дійшов висновку, що саме Державне підприємство обслуговування повітряного руху України є відповідальним за нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу, та на виконання абзацу 2 пункту 1 Постанови №168, зобов`язане було прийняти наказ про виплату позивачу спірної додаткової винагороди з 12.06.2022 по 22.07.2022 у розмірі 100000 пропорційно часу участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

При цьому суд також керувався правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 29 лютого 2024 року у справі №320/2090/23 та від 07 березня 2024 року у справі №320/10293/22, відповідно до якого законодавцем визначено спеціальне правове регулювання грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій та встановлено, що його порядок і розміри визначаються Кабінетом Міністрів України.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

На думку апелянта, суд не надав належної оцінки доводам відповідача про те, що Украерорух виплачує грошове забезпечення відрядженим військовослужбовцям виключно відповідно до приписів постанови КМУ № 104, а пункт 1 постанови КМУ № 168 не поширюється на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується згідно з постановою № 104. Також зазначається, що суд першої інстанції проігнорував інші аргументи відповідача з посиланнями на приписи чинного законодавства.

ОЦВС Украероруху, будучи змішаною (гібридною) системою, має свої особливості діяльності, визначені наказом Генерального штабу ЗСУ від 29 січня 2015 року № 22. Відповідно до цього наказу, зокрема в особливий період, підрозділи ОЦВС оперативно підпорядковуються начальнику Генерального штабу — Головнокомандувачу Збройних Сил України. У зв`язку з цим саме до повноважень Генштабу, а не Украероруху, належить ухвалення рішень щодо направлення у відрядження військовослужбовців, відряджених до Украероруху, що підтверджує той факт, що Украерорух не є належним відповідачем у цій справі.

Враховуючи зміст п. 153 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, позивач не був відряджений до Украероруху для проходження військової служби, а є працевлаштованим в Украерорусі, заміщуючи цивільну посаду. При цьому відряджений позивач не був виключений зі списків особового складу ЗСУ та залишений на військовій службі саме в апараті Міністерства оборони України. Позивач продовжує перебувати на посаді помічника керівника польотів групи управління польотами 8 авіаційної комендатури НОМЕР_1 авіаційної бази повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у структурі Міністерства оборони України.

Апелянтом зауважено, що щомісячне грошове додаткове забезпечення, зокрема, додаткова винагорода в силу приписів пунктів 1, 2, 3, 8 розділу I Порядку МОУ №260 виплачується військовослужбовцям, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Тож, враховуючи вищевикладене, у Украероруха відсутній обов`язок нараховувати та виплачувати додаткову винагороду згідно приписів п.11 постанови КМУ №168.

Апелянт вважає, що під час ухвалення оскаржуваного рішення Одеський окружний адміністративний суд проігнорував висновок колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові за результатами касаційного перегляду цієї справи. Відповідно до цього висновку, у період з 12 червня по 22 липня 2022 року позивач проходив військову службу не в Одеському РСП Украероруху, а був відряджений до оперативно-тактичного угруповання військ та брав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) у вказаний період (п. 101 постанови ВС від 21.11.2024 у справі № 420/16118/23).

З матеріалів справи вбачається, що в заявленому для виплат періоді з 12.06.2022 по 22.07.2022 ОСОБА_1 перебував в особовому складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке віднесене до Сил оборони України, підпорядковане оперативно-стратегічному угрупованню військ (ОСУВ) « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та входить до складу Збройних Сил України. Отож, саме командир військового угруповання, до якого був відряджений позивач, має володіти інформацією щодо безпосередньої участі відрядженого військовослужбовця в бойових діях або заходах, та є безпосереднім командиром ОСОБА_1 у період із 12.06.2022 по 22.07.2022, а не керівництво Украероруху.

Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

03.04.2026 відповідач надіслав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 303 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

Ураховуючи, що винятків з цього правила закон не встановлює, відповідач мав право подати доповнення до апеляційної скарги в межах строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Оскільки доповнення до апеляційної скарги подано поза межами такого строку та доводів щодо необхідності доповнень до апеляційної скарги, в порушення частини першої статті 303 КАС України апелянт не навів, ці доповнення колегією суддів не приймаються та не розглядаються під час апеляційного перегляду справи.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон №2011-XII). Цим Законом установлено єдину систему соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей.

Відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується військовослужбовцям у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Такі розміри визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі – Постанова №704).

Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII визначено, що порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (із змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2028 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).

Абзацом 3 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII визначено, що порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, відряджених до державних органів, установ та організацій визначено постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №104 (далі – Порядок №104).

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил.

Грошове забезпечення виплачується виходячи з (І) окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, (ІІ) інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також (ІІІ) окладів за військовими (спеціальними) званнями і (ІV) надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців (абзац 2 пункту 1 Порядку №104).

Виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться (абзац 3 пункту 1 Порядку №104).

Виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці (абзац 5 пункту 1 Порядку №104).

За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил України.

Правовими підставами проходження військової служби позивачем у структурному підрозділі Украероруху є частина шоста статті 10 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ, пункт 153 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, Указ Президента України від 03.05.2017 №126/2017 "Про Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами".

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 18.03.2021 №121 (далі - Статут Украероруху), Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух) є державним унітарним підприємством, яке діє як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Підприємство є провайдером аеронавігаційного обслуговування, яке здійснюється на всіх етапах польоту повітряних суден у повітряному просторі України та повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху відповідно до договорів покладена на Україну.

Згідно з пунктом 1.2 Статуту Украероруху підприємство є основою об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України (далі - ОЦВС), до його складу входять підрозділи ОЦВС.

В особливий період підрозділи ОЦВС підпорядковуються Генеральному штабу Збройних Сил України щодо виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову №168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Абзацом 2 пункту 1 постанови №168 визначено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до пункту 1 постанови №168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів , - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згодом цей пункт постанови Кабінету Міністрів України №168 був змінений згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №217, від 22.03.2022 №350, від 01.04.2022 №400, від 01.07.2022 №754, від 07.07.2022 №793 та інші.

З 19.07.2022 абзац 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 діяв у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 (застосовується з 24.02.2022) та передбачав, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах.

Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 постанови №168 залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, унесеними постановою від 07.07.2022 №793 (застосовується з 24.02.2022), постанова №168 доповнено пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств і державних органів.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 №1934-XII Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII).

Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за №382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови №168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022), Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29 (чинне з 01.06.2022).

У вказаних телеграмах Міністр оборони України вимагав на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) у розмірах:

- 100000,00 грн - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

- 30000,00 грн - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової частини).

Змін до Порядку №104 у зв`язку з прийняттям Постанови №168 не вносилося.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивача відряджено як старшого диспетчера з руху літаків (старший штурман) Центру організації повітряного руху/структурні підрозділи служби аеронавігаційного обслуговування/Одеського РСП Украероруху для виконання завдань з організації планування та координації авіаційної підтримки військ у складі оперативних груп від Повітряних Сил Збройних Сил України на ОКП угрупувань військ (сил) та проведення ротації військовослужбовців ОЦВС. Тобто, саме Державне підприємство обслуговування повітряного руху України є установою, до якої відряджено позивача, тому саме Державне підприємство обслуговування повітряного руху України є відповідальним за нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу.

Також суд керувався правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 29 лютого 2024 року у справі №320/2090/23 та від 07 березня 2024 року у справі №320/10293/22.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що за приписами частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, від 03.07.2019 у справі №127/2209/18, від 10.11.2021 у справі №825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 19.03.2026 (справа №160/13876/22, правовідносини у якій є подібними до обставин цієї справи (предмет спору: визнання протиправною бездіяльність Украероруху, щодо ненарахування та невиплати позивачу, що перебуває на військовій службі в Збройних Силах України та наказом Міністра оборони України від 02.07.2007 №634 для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки відряджений до Дніпровського регіонального структурного підрозділу Украероруху із залишенням на військовій службі, додаткової винагороди згідно з Постановою №168; зобов`язання Украерорух нарахувати та виплатити позивачу з 24.02.2022 додаткову винагороду згідно з Постановою №168 в розмірі 30000,00 грн щомісячно, а у разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у розмірі до 100000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно, часу участі у таких діях та заходах)), судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, дослідивши правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №320/2090/23 та від 07.03.2024 у справі №320/10293/22 щодо поширення на військовослужбовців, відряджених до державних підприємств, дії Постанови №168, відступила від вказаних висновків, заснованих на помилковому ототожненні порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовців та військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, та надалі застосовувати правовий висновок, відповідно до якого положення Постанови №168 не поширюють дію на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до Постанови №104.

Отже, з урахуванням зазначеної позиції Судової палати, колегія суддів уважає помилковим висновок суду першої інстанції у цій справі про те, що саме Державне підприємство обслуговування повітряного руху України є відповідальним за нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу.

Поза увагою суду першої інстанції також залишилося те, що у період коли позивач приймав безпосередню участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки ї оборони, відсічі і стримування збройної агресії (з 12.06.2022 по 22.07.2022) майора ОСОБА_1 , старшого диспетчера з руху літаків (старший штурман) Центру організації повітряного руху/структурні підрозділи служби аеронавігаційного обслуговування/Одеського РСП Украероруху було відряджено до н.п. Курахове на період з 10 червня по 23 липня 2022 року.

Зокрема, відповідно до наказу командира оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 13 червня 2022 року №4 вважати майора ОСОБА_1 таким, що прибув до складу сил та засобів оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", які залучаються та беруть безпосередню участь в здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, з метою виконання службових (бойових) завдань 12 червня 2022 року (т.І а.с.29).

Відповідно до наказу командира оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 22 липня 2022 року №34 вважати майора ОСОБА_1 таким, що вибув 22 липня 2022 року зі складу сил та засобів оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", які залучаються та беруть безпосередню участь в здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, з метою виконання службових (бойових) завдань (т.І а.с.30).

Згідно посвідчення про відрядження від 09.06.2022 №109 позивач був відряджений до оперативно-тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (в/ч НОМЕР_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) терміном на 44 дні з 10 червня по 23 липня 2022 року для виконання службових (бойових) завдань в районі проведення ООС (т.І а.с.28).

06.11.2022 військовою частиною НОМЕР_2 видано позивачу довідки №2022/окп/38/1532 та №2022/окп/38/531, в тому, що він приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки ї оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 12 червня по 30 червня 2022 року (підстава: розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 05 червня 2022 року №3757, розпорядження командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 06 червня 2022 року №10/3126/ПС-Е, розпорядження заступника директора - начальника Украеропентру від 06 червня 2022 року №20/22 ДСК, наказ Одеського РСП Украероруху від 09 червня 2022 року №23/вд, рапорт начальника пункту управління протиповітряної оборони та авіації оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з 12 червня по 30 червня 2022 року. Журнал бойових дій №р.з.4/87/152. журнал бойових дій №р.з.4/87/159) та з 01 липня по 22 липня 2022 року (підстава: розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 05 червня 2022 року №3757, розпорядження командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 06 червня 2022 року №10/3126/ПС-Е, розпорядження заступника директора - начальника Украероцентру від 06 червня 2022 року №20/22 ДСК, наказ Одеського РСП Украероруху від 09 червня 2022 року №23/вд, рапорт начальника пункту управління протиповітряної оборони та авіації оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з 01 липня по 22 липня 2022 року, журнал бойових дій р.з. 4/87/159) (т.І а.с.32).

Абзацами 5, 6 пункту 1 Постанови №104 визначено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені, зокрема, зазначені військовослужбовці. За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів, зокрема, ЗСУ.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.07.2019 у справі №807/1920/16, відрядженим військовослужбовцям виплачуються види матеріального забезпечення, визначені законодавством для військовослужбовців, за рахунок коштів установи, до якої останній був відряджений.

У зв`язку з цим, на виконання абзацу 2 пункту 1 Постанови №168, саме згадана військова частина зобов`язана була прийняти наказ про виплату позивачу спірної додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії, в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (з 12 червня 2022 року по 22 липня 2022 року).

Із вказаного слідує, що з урахуванням спірних правовідносин, що належним відповідачем у даній справі є в/ч НОМЕР_4 .

Відповідно до частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина сьома статті 48 КАС України).

Отож, можливість заміни неналежної сторони у справі передбачена лише у суді першої інстанції, яким так, особа залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обв`язки, визначені КАС України.

Залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавляє залученого відповідача можливості користуватися процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.

На підставі наведених вище приписів процесуального законодавства суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень залучити співвідповідача до участі у справі, навіть установивши наявність для цього підстав.

Так само, в силу приписів статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не надав належної правової оцінки викладеним вище обставинам, чим порушив принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи. Це призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості.

Зазначене є належною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення - про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя К.В.Кравченко

Суддя Ю.В.Осіпов