Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №420/1746/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1746/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Кравченка К.В. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року (суддя Юхтенко Л.Р., м. Одеса, повний текст рішення складений 17.11.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

20.01.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУНП в Одеській області, у якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління щодо ненарахування та невиплати позивач додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) за березень 2020 року та з березня 2021 року по 19 липня 2022 року;

- зобов`язати Головне управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) за березень 2020 року та з березня 2021 року по 19 липня 2022 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за 880 години;

- зобов`язати Головне управління нарахувати та виплати ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за 880 години.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясуванням обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким залишити адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

У разі не ухвалення рішення про залишення позову без розгляду, апелянт просить прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

На обґрунтування поданої скарги зазначається, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 р. № 375, додаткова доплата до грошового забезпечення на період дії карантину встановлюється лише тим поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення (зокрема, забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними та соціальними послугами, захист прав дітей, правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання службових обов`язків мають безпосередній контакт із населенням.

Проте позивач у спірний період до виконання таких завдань не залучався, що прямо підтверджується офіційною інформацією органу поліції, в якому він проходив службу. Зокрема, згідно з листом начальника відділу поліції № 2 Подільського РУП ГУНП в Одеській області від 10.03.2025 р. № 66.3-2293, за березень 2020 року та з 01.03.2021 р. по липень 2022 року позивач не виконував завдань, визначених постановами КМУ від 29.04.2020 р. № 375 та від 09.12.2020 р. № 1236, тобто не залучався до заходів із забезпечення життєдіяльності населення в період карантину.

За таких обставин у відповідача не було правових підстав нараховувати та виплачувати позивачу додаткову доплату за карантинний період, адже останній фактично не виконував робіт, за які передбачено цю надбавку.

Також, на думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до пункту 11 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським, затвердженого наказом МВС від 06.04.2016 р. № 260, доплата за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу за кожну годину служби виплачується виключно за наявності затверджених графіків чергувань та належного обліку фактично відпрацьованих годин у нічний час. Облік часу служби в нічний час здійснюється керівником підрозділу шляхом оформлення довідки обліку несення служби в нічний час за встановленою формою, яка подається до фінансового підрозділу до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Протягом 2019– 2023 років до фінансового підрозділу ГУНП в Одеській області не надходило жодної довідки обліку нічних чергувань позивача. Відповідно, у відповідача не було правових підстав для виплати доплати за службу в нічний час через невиконання обов`язкової умови — документального підтвердження годин нічної служби.

Таким чином, відсутність відповідних виплат була зумовлена відсутністю необхідних документів, а не протиправною бездіяльністю відповідача. Крім того, позивач, обіймаючи керівну посаду, був зобов`язаний особисто направляти зазначені довідки до фінансового підрозділу, проте цього обов`язку не виконував. Відтак, ненарахування доплати за відсутності поданих довідок повністю відповідає вимогам чинного законодавства і не може вважатися протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

На обґрунтування доводів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права зазначається, що позов у частині деяких вимог подано з пропуском установленого законом строку звернення до суду. Скаржник звертає увагу на те, що позивач оскаржує ненарахування та невиплату доплат починаючи ще з березня 2020 року.

Фактично ж позов було пред`явлено лише у 2025 році, тобто майже через 5 років після виникнення спірних правовідносин щодо карантинної доплати за березень 2020 року та більш ніж через 3 роки — щодо доплат за службу в нічний час за період 2019– 2020 років.

У суді першої інстанції відповідач заявляв клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, визначеного статтею 122 КАС України. Проте суд першої інстанції безпідставно та помилково відмовив у його задоволенні, належним чином не оцінивши поважність причин такого тривалого пропуску строку.

Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 07.11.2015 по 01.11.2023 проходив службу в ГУНП в Одеській області.

Відповідно до витягу з наказу ГУНП в Одеській області від 01.11.2023 №1502 о/с капітана ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Представник ОСОБА_1 звернувся до ГУНП із запитом щодо виплати передбачених діючим законодавством коштів за час проходження служби в ГУНП в Одеській області, а саме за службу в нічний час та під час дії карантину.

Листом ГУНП в Одеській області №815-2025 від 08.01.2025 було надано інформацію про облік несення служби ОСОБА_1 в нічний час за період проходження служби в ГУНП в Одеській області. Загалом до нічної служби був залучений 179 разів. Однак, згідно з листа ГУНП в Одеській області №1763-2025 від 15.01.2025 року за період з 2019 по 2023 роки, жодних довідок обліку несення служби в нічний час ОСОБА_1 до фінансового підрозділу не надходило. Тому для нарахування та виплати доплати за службу в нічний час за вищевказаний період ОСОБА_1 підстав немає та остання не здійснювалася.

Також у вказаному листі зазначено, що ОСОБА_1 було нараховано та сплачено додаткову доплату на період дії карантину за період з травня 2020 року по лютий 2021 року.

Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність відмови у виплаті доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2), та доплати за службу в нічний час.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормою ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Так, спірні відносини, що виникли між сторонами у справі, врегульовані Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII, постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", "Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" (затв. наказом МВС України 06.04.2016 №260), постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020р. №375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" .

Згідно з п. 1 Постанови КМУ №988, грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (а саме: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Як передбачено у ст. 28 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", у складі Державного бюджету України створено фонд боротьби з гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2, та її наслідками на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України зазначеної хвороби, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину. Кошти зазначеного фонду спрямовуються на: додаткові доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, а також доплати до заробітної плати окремим категоріям працівників, які забезпечують життєдіяльність населення, на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, визначений у рішенні Кабінету Міністрів України про встановлення карантину, до завершення здійснення зазначених заходів.

Як чітко визначено п. 1 Постанови КМУ №375, на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" від 11.03.2020р. №211, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї Постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються із державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50% заробітної плати (грошового забезпечення).

Крім того, п. 5 даної Постанови №375 передбачено, що доплати, визначені п. п. 2 і 3 вказаної Постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач у спірний період проходив службу в ГУНП в Одеській області.

На період дії карантину позивачу було нараховано та сплачено за місяці: за травень 2020 року в розмірі 3378,31 грн у липні 2020 року; за червень 2020 року в розмірі 6871,34 грн у липні 2020 року; за липень 2020 року в розмірі 6805,52 грн у серпні 2020 року, за серпень 2020 року в розмірі 3644,15 грн – у грудні 2020 року; за вересень 2020 року в розмірі 6045,52 грн – у грудні 2020 року; за жовтень 2020 року в розмірі 7060,55 грн у грудні 2020 року; за листопад 2020 року в розмірі 4345,06 грн – у грудні 2020 року; за грудень 2020 року в розмірі 1239,53 грн – у грудні 2020 року; за січень 2021 року в розмірі 7042,78 грн - у липні 2021 року; за лютий 2021 року 2021 року в розмірі 1178,29 грн – у липні 2021 року, що підтверджено листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Одеській області №1763-2025 від 15.01.2025 року.

Разом з цим не нараховувалась та не виплачувалась позивачу додаткова доплата за березень 2020 року та з 01 березня 2021 року по 19 липня 2022 року.

Відповідач посилався на те, що відповідно до листа начальника відділу поліції № 2 Подільського РУП ГУНП в Одеській області від 10.03.2025 № 66.3-2293, де позивач проходив службу, у період часу за березень 2020 року та з 01 березня 2021 по липень 2023 року позивач до завдань, визначених у постанові КМУ від 29.04.2020 року № 375 та постанові КМУ від 09.12.2020 року № 1236, не залучався.

Однак, відповідно до листа Подільського РУП ГУНП в Одеській області від 26.03.2025 № 66/Б-16аз ІПНП "Цунамі", позивачем у період з 01.03.2021 по 19.07.2022 складалися адміністративні матеріали, а саме: адміністративні постанови — 4 одиниці, адміністративні протоколи — 12 одиниць.

Згідно з листом УІАП ГУНП в Одеській області від 31.03.2025 року № 12815-2025, в інформаційній підсистемі "Адмінпрактика" інформаційно-комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" за вказаний період обліковується 66 адміністративних матеріалів (у вигляді постанов, протоколів), що складалися ОСОБА_1 .

За встановлених обставин, які апелянтом не спростовуються, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем під час проходження служби у період дії карантину виконувалися функціональні обов`язки, пов`язані із забезпеченням правопорядку та безпеки людей, із наявністю безпосереднього контакту з населенням, він має право на нарахування та виплату додаткової доплати пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я" від 10.06.2020р. №485 затверджено "Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я".

Відповідно до п. 2 цього Порядку, головним розпорядником бюджетних коштів є МВС.

Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та НПУ.

Згідно з абз. 1, 2 п. 4 Порядку №485, кошти, отримані органами системи МВС у відповідності до п. 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

На виконання п. 4 Постанови №375 МВС України видано наказ "Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину" від 03.06.2020р. №431, яким було визначено керівникам НПУ забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (п.1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) ПФУ (п.2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) із розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (п.3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у п.1 цього наказу (п.4).

Тобто, підставою для отримання доплати за Постановою №375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, вказана доплата дійсно здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.

Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров`я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв`язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.

При цьому, у загальному розумінні під громадським порядком розуміють саме врегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров`я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.

Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.

Так, як уже зазначалося вище, відповідна доплата на період дії карантину, що був продовжений до 30.06.2023, виплачувалась позивачу за травень 2020 року в розмірі 3378,31 грн у липні 2020 року; за червень 2020 року в розмірі 6871,34 грн у липні 2020 року; за липень 2020 року в розмірі 6805,52 грн у серпні 2020 року, за серпень 2020 року в розмірі 3644,15 грн – у грудні 2020 року; за вересень 2020 року в розмірі 6045,52 грн – у грудні 2020 року; за жовтень 2020 року в розмірі 7060,55 грн у грудні 2020 року; за листопад 2020 року в розмірі 4345,06 грн – у грудні 2020 року; за грудень 2020 року в розмірі 1239,53 грн – у грудні 2020 року; за січень 2021 року в розмірі 7042,78 грн - у липні 2021 року; за лютий 2021 року 2021 року в розмірі 1178,29 грн – у липні 2021 року. У свою чергу, колегія суддів зауважує на тому, що відповідачем жодним чином не доведено різниці в специфіці роботи позивача за місяці, в яких йому було виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах в порівнянні з місяцями, коли позивачу така доплата не нараховувалась та не виплачувалась.

Таким чином доводи апелянта про те, що позивач не належить до категорії поліцейських, яким передбачено доплату за службу в особливих умовах карантину не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Що ж стосується виплати доплати за службу у нічний час, то колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно із нормами ч. ч. 1, 2 ст. 94 Закону №580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Підпунктом 3 п. 5 Постанови КМУ №988 передбачена виплата доплати за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

А п. 3 Розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до приписів п. 11 Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 год. до 06.00 год.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

За змістом вимог Постанови №988 та Порядку №260, доплата за службу в нічний час є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення поліцейського, який входить до складу грошового забезпечення поліцейського, а обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час встановлений пп.3 п.5 вищевказаної Постанови №988.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 залучався до несення служби як відповідальний від керівництва по відділу.

Відповідно до листа ГУНП в Одеській області від 08.01.2025 №815-2025 позивач ніс службу у нічний час за період з 29.12.2019 по 19.07.2022 110 разів.

Ураховуючи, що пп. 3 п. 5 Постанови №988 встановлюють імперативну вимогу виплачувати доплату за службу в нічний час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 29.12.2019 по 19.07.2022.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку на звернення із позовом до суду, колегія суддів зазначає таке.

Частинами 1-3 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі – Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частину першу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті".

Згідно з статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлювався щодо зворотної дії закону в часі. Зокрема, у рішенні від 05.04.2001 у справі №3-рп/2001 (справа про податки) Конституційний Суд України дійшов висновку, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи зазначене тлумачення норм статті 58 Конституції України Конституційним Судом України колегія суддів зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин Закон №2352-IX не набрав чинності, тому у цьому випадку належить застосовувати положення статті 233 КЗпП України у редакції станом до 19.07.2022, згідно з якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Таким чином доводи апелянта з приводу пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованими.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, і наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

З огляду на що підстави для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції відсутні.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року – без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя К.В.Кравченко

Суддя Ю.В.Осіпов