Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №420/19703/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/19703/26

Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

30 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила:

- визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо непроведення перерахунку одноразових додаткових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, допомоги для оздоровлення, грошова компенсація за невикористані дні щорічних і додаткових відпусток, одноразова грошова допомога при звільненні) за період з 01 грудня 2015 року по 16 березня 2023 року з урахуванням в їх складі індексації грошового забезпечення, визначеної і виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 420/26642/24;

- зобов`язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області здійснити перерахунок одноразових додаткових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, допомога для оздоровлення, грошова компенсація за невикористані дні щорічних і додаткових відпусток, одноразова грошова допомога при звільненні) за період з 01 грудня 2015 року по 16 березня 2023 року з урахуванням в їх складі індексації грошового забезпечення, визначеної і виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 420/26642/24.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у п`ятиденний термін надати заяву про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.

13 липня 2026 року позивач надала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що повний розрахунок на виконання судового рішення позивачка отримала 18 квітня 2025 року, однак фактично про розрахунок вона дізналася лише 10 червня 2026 року з листа відповідача і протягом відповідного тримісячного строку, передбачених ч. 4 ст. 122 КАС України, звернулась до суду після звернення до відповідача із заявою про вирішення спору в досудовому порядку з адміністративним позовом, а тому нею не пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав і законних інтересів.

Також позивачка вказала, що після отримання 18 квітня 2025 року перерахованої індексації грошового забезпечення вона не мала достовірних відомостей про розрахунок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 420/26642/24, а достовірний розрахунок отримала лише 10 червня 2026 року, при цьому до цього часу відповідачем не надані обґрунтування не нарахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення без врахування в їх складі індексації грошового забезпечення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року позовну заяву на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України повернуто у зв`язку із пропуском строку звернення до суду та відсутністю поважних причин для його поновлення.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції прийнято ухвалу про повернення позовної заяви за відсутності правових підстав, оскільки згідно практики Верховного Суду початок перебігу тримісячного строку для подання позову слід обраховувати з отриманням позивачем достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених сум, що за обставинами даної справи до цього часу не відбулось. При цьому, за переконанням апелянта, повернення позову у даному випадку обмежує позивача у праві доступу до правосуддя та є проявом надмірного формалізму.

Апелянт звертає увагу, що вона ніколи не мала бухгалтерської освіти і не має досвіду розрахунку грошового забезпечення, що потребує певних спеціальних знань в галузі бухгалтерського обліку і фінансів, а відтак може зробити остаточний висновок про порушення її прав і законних інтересів на належне і достатнє матеріальне грошове забезпечення лише після отримання відповіді від відповідача на заяву про надання відомостей стосовно нарахування і виплати грошового забезпечення.

Крім того, апелянт зауважує, що в Україні діє правовий режим воєнного стану у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України та у м. Одеса неодноразово оголошувалися повітряні тривоги та внаслідок бомбардування об`єктів цивільної і критичної інфраструктури відсутнє електропостачання.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Відповідно до ст. 312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустила тримісячний строк звернення до суду і жодних поважних причин пропуску строку не навела, а тому підстав для поновлення процесуального строку не має.

Також суд першої інстанції зауважив, що позивачка не заперечує, що про нараховане та виплачене грошове забезпечення на виконання судового рішення, остання дізналася 18.04.2025 року, одна лише 05.06.2026 року її представник звернувся до відповідача з приводу надання розрахунку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/26642/24 від 31 жовтня 2024 року. Тобто, позивачка звернулась до відповідача із заявою щодо надання розрахунку на виконання судового рішення більше ніж через рік після виплати грошового забезпечення. Вказане свідчить про те, що після нарахування грошового забезпечення на виконання судового рішення позивачка не була позбавлена можливості одразу звернутися до відповідача з заявою щодо надання розрахунків, проте почала вчиняти вказані дії більше ніж через рік після виконання судового рішення, а тому твердження про наявність об`єктивних перешкод є безпідставними.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частин другої та третьої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положення статті 122 КАС не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати.

В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір.

Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.

Відповідно до абзацу першого статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до частини першої, другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022 року, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» частину першу, другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Як слідує із позовної заяви у даній справі ОСОБА_1 16 березня 2023 року припинила проходження служби на посаді начальника групи організації реагування на надзвичайні ситуації та аварійно-рятувальних робіт Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області.

Після звільнення зі служби ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області стосовно не нарахування та не виплати їй індексації грошового забезпечення.

31 жовтня 2024 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/26642/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, позов ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області задоволено.

Визнано протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 до 28.02.2018.

Зобов`язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 до 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Визнано протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 16.03.2023 включно відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 3171,72 грн. на місяць за період з 01.03.2018 по 16.03.2023 включно відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

18 квітня 2025 року Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на банківський рахунок ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 420/26642/24 перераховано 213 908,46 гривень.

Обставини здійснення відповідачем повного розрахунку, в тому числі й на виконання судового рішення по справі № 420/26642/24 позивачем не заперечується як в позовній заяві (аркуш 2), так і в апеляційній скарзі (аркуш 4).

Водночас, звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 вказує про те, що про порушення її прав, а саме щодо не включення відповідачем виплаченої індексації до одноразових складових грошового забезпечення позивач дізналася лише 10 червня 2026 року з відповіді на запит представника позивача про надання розрахунку на виконання судового рішення у справі № 420/26642/24.

Судова колегія вважає такі доводи апелянта необґрунтованими з тих підстав, що предметом спору у справі № 420/26642/24 було ненарахування та невиплата їй виключно індексації грошового забезпечення.

Тобто, логічним є висновок, що про неотримання індексації грошового забезпечення, як і не включення такої індексації до інших складових грошового забезпечення, в тому числі й одноразових, позивачці достеменно було відомо на час звернення до суду про стягнення індексації грошового забезпечення у справі № 420/26642/24.

Вказаний висновок підтверджується і даними КП «ДСС» по справі № 420/26642/24, з яких вбачається, що при зверненні до суду позивач надала копії розрахункових листів (вих. № 104 від 05.07.2024 року) з січня 2015 по квітень 2023 року про нараховане та виплачене їй грошове забезпечення, що у свою чергу вказує на те, що про складові нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період проходження служби позивачці достеменно біло відомо.

Отже, отримання позивачкою розрахунків на виконання судового рішення у межах справи № 420/26642/24 не могло вказувати чи доводити обставини порушення прав позивачки в частині обрахунку одноразових складових грошового забезпечення, на що помилково вказує сторона позивача. На переконання колегії суддів, отримання розрахунків може свідчити лише про факт виконання (повного або часткового) чи невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача.

Судова колегія вважає, що позивач намагається використати дату отримання такого розрахунку для штучного поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Оскільки право позивачки на отримання індексації грошового забезпечення захищено в судовому порядку і рішення відповідачем виконано ще 18 квітня 2025 року, однак із даним позовом про перерахунок одноразових складових грошового забезпечення остання звернулася більш ніж через рік - 30 червня 2026 року, судом зроблено правильний висновок про порушення тримісячного строку звернення до суду.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що вона не має бухгалтерської освіти і досвіду розрахунку грошового забезпечення, оскільки питання включення індексації до складу грошового забезпечення не потребує певних спеціальних знань в галузі бухгалтерського обліку і фінансів.

Стосовно доводів апелянта про те, що пропуск строку звернення до суду зумовлено дією воєнного стану, колегія суддів звертає увагу, що питання поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку у всіх абсолютно випадках без надання відповідних доказів.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для повернення позову.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко