Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №420/40742/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40742/25

Перша інстанція: суддя Марин П.П.,

повний текст судового рішення

складено 30.04.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

08 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив суд:

-визнати противоправною та скасувати постанову НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 09.06.2025 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Турецької Республіки ЕРДЖІЯС БЕКІР ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) строком на 3 (три) роки;

-зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (код в ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) скасувати в паспорті громадянина Турецької Республіки № НОМЕР_5 , дата видачі: 07.07.2022, дійсний до: 07.07.2032, орган, що видав: GOLBASI відмітку про заборону в`їзду в Україну терміном на три роки шляхом проставлення на ньому штемпеля «Анульовано»;

-зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (код в ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) направити відповідне доручення до Державної прикордонної служби України щодо скасування постанови НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 09.06.2025 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Турецької Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) строком на 3 (три) роки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що станом на 19.11.2025 року за даними інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відомості стосовно позивача відсутні; за результатами опрацювання масиву даних Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальних проваджень, в яких містяться відомості про притягнення позивача до кримінальної відповідальності як підозрюваного, не встановлено. На момент подачі позовної заяви у позивача відсутні будь-які майнові зобов`язання, зокрема за аліментами, кредитами, штрафами та іншими боргами, а також санкційних дій в Державному реєстрі санкцій стосовно позивача не знайдено.

Представник позивача зазначає, що 09.06.2025 року позивачем у пункті пропуску «Старокозаче» під час проходження прикордонного контролю був наданий паспорт громадянина Турецької Республіки № НОМЕР_5 , дата видачі: 07.07.2022, дійсний до: 07.07.2032, орган, що видав: GOLBASI оформлений на його ім`я. Зважаючи на те, що позивачем було використано дозволений термін під час попереднього перебування на території України стосовно нього НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України було прийнято рішення №1406 про відмову в перетинанні державного кордону України. Після прийняття рішення про відмову у перетині державного кордону та вручення позивачу під підпис одного примірника такого рішення, уповноважена службова особа НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, побачила в папці, до якої позивач поклав рішення про відмову в перетині державного кордону України інші документи та попросила надати їх для ознайомлення з ними. У відповідь на звернення уповноваженої службової особи НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України позивач пред`явив посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_6 від 25.06.2015, орган, що видав 3201, оформлену на його ім`я. З пояснень позивача та документів отриманих від відповідача, адвокату вдалось з`ясувати, що посвідка була вилучена після прийняття рішення про відмову у перетині державного кордону та позивач при клопотанні про перетин кордону надав свій закордонний паспорт, крім того, як зазначено в протоколі про вилучення (тимчасове затримання) посвідки на постійне проживання: «заява власника при складанні протоколу не надходила». Позивач пояснив, що йому не було запропоновано щось пояснити або написати, у нього просто вилучили документ. В подальшому, на підставі висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа встановлено, що вона містить ознаки підробки. У зв`язку з цим керуючись ч. 3 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та підпунктом «а» пункту 2.1. розділу II Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011 № 946, 09.06.2025 року в.о. начальника НОМЕР_1 прикордонного загону підполковником ОСОБА_4 було затверджено постанову про заборону в`їзду в Україну громадянину Турецької Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 3 (три) роки, який рахувати з 09.06.2025 по 08.06.2028 року включно.

Представник позивача вказує, що законодавець прямо зазначає, що в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала підроблені документи. А в розумінні вимог ст. 1 цього ж Закону паспортний документ іноземця - це документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною. Тобто, спірна посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_6 від 25.06.2015, терміном дії – безстроково не відноситься до паспортного документа іноземця. Жодних обставин щодо надання Позивачем підроблених документів (паспортного документу) при клопотанні про в`їзд в Україну відповідачем в оскаржуваній постанові не наведено, а зазначені тільки припущення щодо їх можливих ознак підроблення посвідки на постійне проживання.

На думку представника позивача, прийняття оскаржуваної постанови НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 09.06.2025 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Турецької Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 3 (три) роки, який рахувати з 09.06.2025 по 08.06.2028 року включно, приводить до втручання відповідача в сімейне життя Позивача та позбавляє його право на спілкування з дружиною та малолітньою донькою, яких позивач (чоловік (батько) змушений залишити в Україні, що з огляду на правові норми є неправомірним.

Відтак, відповідач необґрунтовано заборонив в`їзд в Україну позивачу. А тому постанова НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 09.06.2025 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Турецької Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 3 (три) роки - є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача, заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що 09 червня 2025 року, прибувши до міжнародного пункту пропуску «Старокозаче», позивач надав на перевірку посвідку на постійне проживання № НОМЕР_6 . Під час здійснення стандартної перевірки паспортного документа позивача, військовослужбовець в/ч НОМЕР_2 старший сержант ОСОБА_5 виявив можливі ознаки підробки, а саме ознаки заміни фотокартки, ознаки повторної прошивки бланка документа та взагалі ознаки повної підробки документа, у зв`язку з чим у нього виникли сумніви щодо його дійсності або належності позивачу. Старший сержант ОСОБА_5 , діючі у повній відповідності до пункту 2.12. Інструкції № 407, склав заяву на здійснення поглибленої перевірки документа (додаток 4). Заява була передана спеціалісту з поглибленої перевірки документів старшому сержанту ОСОБА_6 , яка провела поглиблену перевірку посвідки, і дійшла висновку про те що посвідка дійсно містить ознаки підробки, а саме ознаки заміни фотокартки, ознаки повторної прошивки бланка документа та ознаки повної підробки документа. Висновок (додаток 5) відповідає формі, наведеній у додатку 2 до цієї Інструкції. За результатами поглибленої перевірки, у відповідності до пункту 3.11. Інструкції № 407, старший прикордонних нарядів у пункті пропуску «Старокозаче» старший лейтенант ОСОБА_7 прийняв рішення про відмову в перетинанні державного кордону, а Посвідка була вилучена у відповідності до пункту 3.14. Інструкції № 407, про що був складений відповідний протокол (додаток 6), який позивач підписав.

Представник відповідача у відзиві зазначає, що посвідка була направлена до Головного експертно-криміналістичного центру Державної прикордонної служби України з метою проведення експертного дослідження. Отже, вилучення посвідки відбулось не просто так, а через виявлення в ній ознак підробки, а в/ч НОМЕР_2 користувались своїм правом відповідно до Закону України «Про державну прикордонну службу України» та Інструкції №407. Таким чином, рішення про відмову в перетинанні державного кордону, як і оскаржувана постанова про заборону в`їзду – були винесені на законних підставах. Крім того, позивач просить суд скасувати штамп про заборону в`їзду, який був проставлений в паспортному документі, але не надає до суду копію паспортного документу. В контексті вказаного в/ч НОМЕР_2 вважає, що предмету позову не існує, адже позивачем жодним чином не підтверджено проставлення штампу в паспортному документі.

Представником позивача до надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що зобов`язання на скасування відповідачем в паспорті позивача відмітки про заборону в`їзду в Україну терміном на три роки шляхом проставлення на ньому штемпеля «Анульовано», яке міститься в пункті 3 прохальної частини позову не є предметом позову, а лише похідним обов`язком відповідача після затвердження постанови про заборону в`їзду в Україну у відповідності до п 3.9 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011 № 946. Відтак, дії та правова позиція відповідача не узгоджуються з приписами статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що є самостійною підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянт посилався на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.

Зокрема, апелянтом зазначено, що судом першої інстанції надано неналежну правову оцінку доказам, поданим стороною позивача, а частина доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, фактично залишена без належного дослідження та оцінки. Так,судом першої інстанції не надано належної оцінки відповіді НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на адвокатський запит представника позивача, що призвело до неповного встановлення обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права. Крім того, суд першої інстанції, покладаючи в основу рішення положення Інструкції №946, не врахував зміст та належне застосування зазначених правових норм до спірних правовідносин, не надав належної оцінки доказам сторони позивача у їх сукупності, а також залишив поза увагою ту обставину, що постанова про заборону в`їзду та саме оскаржуване рішення містять посилання на структурні елементи нормативно-правового акта, які не існують. Вказане призвело до неправильного застосування норм процесуального права та ухвалення необґрунтованого судового рішення.

Згідно з частиною 4 статті 229КАСУкраїни у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Турецької Республіки.

09.06.2025 року начальником групи віпс (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшим лейтенантом ОСОБА_8 щодо громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 прийнято рішення про відмову в перетині державного кордону України (використано дозволений термін під час попереднього перебування на території України).

09.06.2025 року начальником групи віпс (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшим лейтенантом ОСОБА_8 складено протокол про вилучення (тимчасове затримання) посвідки на постійне проживання НОМЕР_7 , виданої 25.06.2015 року, діє безстроково на ім`я ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ).

09.06.2025 року старшим сержантом ОСОБА_9 складено заяву на здійснення поглибленої перевірки посвідки на постійне проживання НОМЕР_7 , виданий орган 3201, 25.06.2015 року, діє безстроково, з метою встановлення його дійсності та приналежності громадянину Туреччини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09.06.2025 року старшим лейтенантом Л. Бондар складено висновок за результатами поглибленої перевірки документа, посвідки на постійне проживання в Україні громадянина Туреччини серії НОМЕР_7 , виданий орган 3201, 25.06.2015 року, діє безстроково, яким встановлено:

За результатами поглибленої перевірки встановлено наступні ознаки підробки документів:

- документ виготовлений із паперу, який поглинає ультрафіолетові промені, проте за своїми властивостями відрізняється від захищеного паперу, передбаченого встановленим зразком;

- на інформаційній сторінці мікротекст не відповідає встановленому зразку: при збільшенні спостерігається накладання літер;

- флуоресценція інформаційної сторінки, прошивної нитки та сторінок документа під дією УФ-променів з довжиною хвилі 365 им не відповідає встановленому зразку;

- зімітуване зображення карти України, яке в оригіналі має бути виконане шовкотрафаретним друком; при зміні кута огляду зображення не змінює колір, що не відповідає встановленому зразку;

- водяний знак флуоресціює та стає чітко вираженим під дією УФ-променів, що не відповідає встановленому зразку; ймовірно, він нанесений після виготовлення паперу, а не інтегрований у його структуру під час виробництва;

- захисні волокна, які спостерігаються УФ променях світла не відповідає встановленому зразку;

- світіння інформаційної сторінки в інфрачервоному спектрі не відповідає встановленому зразку:

Висновок: за результатами поглибленої перевірки встановлено: посвідка на постійне проживання в Україні громадянина Туреччини містить ознаки підробки.

09.06.2025 року старшим прикордонних нарядів в пункті пропуску «Старокозаче» старшим лейтенантом Д. Рапацьким винесено постанову про заборону громадянину Туреччини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловічої статі, тимчасово не працює, паспорт для виїзду за кордон гр. Туреччини серії НОМЕР_5 , виданий 07.07.2022 року, орган, що видав: GOLBASI., в`їзд в Україну строком на 3 (три) роки, який рахувати з 09.06.2025 по 08.06.2028 року включно.

Не погодившись із прийнятим рішенням про заборону в`їзду позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України,- за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно з частиною першою статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011р. №3773-VІ (надалі – Закон України №3773-VІ).

Так, частиною 1ст.13 Закону України №3773-VІ встановлено, що в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

- в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

- якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

- якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

- якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

- якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

- якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

- якщо така особа намагається здійснити в`їзд через контрольні пункти в`їзду- виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в`їзду- виїзду.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України №3773-VІ рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011 №946 затверджено Інструкцію про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 29.12.2011 №1564/20302 (надалі -Інструкція №946).

Пунктом 1.1 Інструкції №946 визначено порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України (далі - орган охорони державного кордону) рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - іноземець).

Відповідно до п.2.1 Інструкції №946 рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю (далі - рішення про заборону в`їзду в Україну) приймається органом охорони державного кордону в разі: а) якщо при клопотанні про в`їзд в Україну іноземець подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; б) якщо паспортний документ іноземця, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; в) якщо іноземець порушив у пункті пропуску через державний кордон України (далі - пункт пропуску) правила перетинання державного кордону України або не виконав законних вимог посадових та службових осіб органу охорони державного кордону; г) якщо іноземця затримано під час незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску; ґ) якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; д) якщо іноземця затримано у межах контрольованого прикордонного району під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України; е) якщо іноземець здійснив в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них з порушенням встановленого законодавством України порядку або вчинив спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду; є) якщо іноземець не виконав рішення уповноваженого державного органу про заборону в`їзду в Україну; ж) в інтересах забезпечення національної безпеки України у сфері безпеки державного кордону України та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Абзацом 1 п.2.3 Інструкції №946 встановлено, що рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю приймається органом охорони державного кордону відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строком на три роки.

Додатком №1 до Інструкції №946 затверджено бланк Постанови про заборону в`їзду в Україну, відповідно до якого, в постанові в обов`язковому порядку зазначається частина та стаття Закону №3773-VІ на підставі якої приймається рішення про заборону в`їзду іноземця в Україну. Тобто, відповідно до зазначеного додатку Постанова про заборону в`їзду в Україну має містити таке формулювання: «Керуючись частиною ____ статті ____ (статті 13, 14 або 26) Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»».

Також, відповідно до п.3.1 Інструкції №946 у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну в пункті пропуску старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску або у разі затримання особи за незаконне перетинання державного кордону поза пунктами пропуску старшим зміни прикордонних нарядів (далі - старший зміни) складається довідка.

Згідно з приписами п.п. «б», «в» та «г» п.3.2 Інструкції №946 у довідці зазначаються: б) обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду; в) у чому саме полягають діяння, які є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду, зокрема: обставини і характер вчинення особою діяння; результати досліджень паспортних документів такої особи чи візи; г) термін заборони в`їзду в Україну особі, визначений відповідно до розділу III цієї Інструкції.

До довідки додаються копії сторінок паспортного документа особи, які містять фотокартку або інше зображення обличчя особи та відомості про неї («Громадянство, «Прізвище, ім`я особи, «ОСОБА_6 , «Дата народження (день, місяць та рік)), копії протоколів, постанов про вчинення особою адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст.ст.185-10, 202, 203, 203-1, 204-1, 204-2, 204-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності), віз або відміток уповноважених державних органів та результатів їх досліджень, пояснення свідків, витяги з баз даних про осіб, які перетнули державний кордон (далі - бази даних).

Отже, імперативними нормами Інструкції №946 встановлено, що у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну в пункті пропуску старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску старшим зміни прикордонних нарядів (далі - старший зміни) складається довідка.

На підставі саме відомостей, викладених у довідці, уповноваженим органом охорони державного кордону відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» приймається рішення у формі постанови про заборону в`їзду в Україну іноземцю строком на три роки.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, спірні правовідносини виникли внаслідок прийняття НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) рішення про заборону в`їзду на територію України відносно громадянину Турецької Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) строком на 3 (три) роки на підставі ч.3 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.2.1 пункту (А) розділу ІІ Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 05.12.2011 №946.

Вищезазначеною постановою встановлено, що 09.06.2025 року о 19:55 в пункті пропуску «Старокозаче» під час здійснення прикордонного контролю на в`їзд в Україну був виявлений громадянин Турецької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пред`явив на паспортний контроль посвідку на постійне проживання на території України серії НОМЕР_6 видана 25.06.2015 року, діє безстроково, орган видачі 3201, з можливими ознаками підробки.

Крім цього, колегією суддів встановлено, а сторонами не спростовується, що передумовою прийняття постанови про заборону в`їзду в Україну стало прийняття рішення 09.06.2025 року начальником групи віпс (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшим лейтенантом ОСОБА_8 про відмову в перетині державного кордону України (використано дозволений термін під час попереднього перебування на території України).

Також судом апеляційної інстанції з`ясовано, що громадянин Турецької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 при перевірці пред`явив уповноваженій службовій особі саме паспорт громадянина Турецької Республіки № НОМЕР_5 , який і був документом, на підставі якого здійснювалась процедура прикордонного контролю та вирішувалось питання щодо пропуску через державний кордон України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» паспортний документ іноземця — це документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, який підтверджує громадянство іноземця, посвідчує його особу, надає право на в`їзд або виїзд з держави та визнається Україною.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції з метою з`ясування обставин справи встановлено, що відповідно до відповіді ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області - обліків та відомостей внесених до Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС громадянин Турецької Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_6 від 25.06.2015.

Станом на день надання відповіді (18.08.2026 року) рішення про скасування, визнання недійсним або відкликання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, не приймалися.

Крім цього, для повного та всебічного розгляду справи колегією суддів витребовувалась від НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) посвідка на постійне проживання в Україні, серії НОМЕР_6 від 25.06.2015 року, відносно громадянина Турецької Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (дозвіл на імміграцію надано Бородянським РВ УДМС України в Київській області на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію»), яка була предметом поглибленої перевірки та експертного дослідження №30-312/19 від 02.07.2025 року.

Так, згідно з ч.4 ст.9 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161. Scries А заява № 25). який застосовується при оцінні доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (ScvtapVeznedaroglu v. Turkey (СевтанВезнедароглу проти Турції).

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.ч.3, 7 ст.80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

В свою чергу, НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) вимоги суду було проігноровано.

У відкритому судовому засіданні апеляційного суду колегія суддів врахувала думку представника суб`єкта владних повноважень – відповідача у справі та викликала до суду свідка – особу яка проводила оформлення позивача на кордоні, але цей свідок як й представник відповідача який наполягав на його допиті проігнорували наступне судове засідання, не заявились та не повідомили про причини їх неявки.

Відтак, колегія суддів надала сторонам всі можливості відстояти свої правові позиції та навіть витребувала докази та відомості за власної ініціативи, тобто зробила всі можливі дії за для об`єктивного розгляду справи.

Крім цього, вирішуючи дану справу колегія суддів враховує, що рішення відповідача, як суб`єкта управлінської діяльності, повинно відповідати критеріям, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх суб`єктів управлінської (адміністративної) діяльності, що регулюється іншими нормативними актами.

Зокрема, якщо йдеться про критерій обґрунтованості рішення, то таке рішення має прийматись з урахуванням всіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій). Дискреція дозволяє адміністративному органу прийняти найбільш зважене в конкретних умовах рішення, засноване на особистих (власних) оцінках обставин, а не на чіткому приписі норми права (не формально).

Так, відповідно до 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Цей обов`язок витікає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів вважає, що необхідність заборони в`їзду, яка має превентивний характер, дійсно не має доводитися вчиненням особою протиправних діянь, проте, має обґрунтовуватися, тобто мати обґрунтовані посилання суб`єкта владних повноважень на можливість протиправної поведінки особи.

Докази ж, які б свідчили про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для застосування до позивача заборони в`їзду в Україну терміном на три роки в матеріалах справи відсутні.

Доречно зауважити, що у розумінні пункту 1 Порядку №322 посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

При цьому, відповідно до пункту 21 Порядку № 322 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, зданими, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку зякими їм було відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку.

Таким чином, судом апеляційної інстанції достеменно встановлено та не спростовано суб`єктом владних повноважень ( НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), що на момент виникнення спірних правовідносин посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_6 від 25.06.2015, терміном дії – безстроково є діючою, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області рішень про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні відносно громадянина Турецької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не приймалось.

Будь-яких сумнівів у достовірності чи сумнівності відомостей, зазначених в отриманих від громадянина Турецької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документах, під час здійснення перевірки органом ДМС не висловлювалось.

Також, варто вкотре зазначити, що як встановлено, матеріали справи не містять довідки, яка підготовлена уповноваженою особою, яка і мала бути підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду позивачу в Україну.

Більш того, у оскаржуваній постанові про заборону позивачу в`їзду в Україну не вказано жодних реквізитів довідки, розглянувши яку, відповідач дійшов висновку про необхідність винесення спірної постанови.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

З огляду на неузгодженість, непропорційність та неправомірність дій відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про протиправність та необґрунтованість постанови НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 09.06.2025 року про заборону в`їзду стосовно громадянина Турецької Республіки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та наявність підстав для його скасування, що зумовлює прийняття рішення про задоволення вимог в цій частині позовних вимог.

Щодо похідних вимог про зобов`язання НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (код в ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) скасувати в паспорті громадянина Турецької Республіки № НОМЕР_5 , дата видачі: 07.07.2022, дійсний до: 07.07.2032, орган, що видав: GOLBASI відмітку про заборону в`їзду в Україну терміном на три роки шляхом проставлення на ньому штемпеля « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та зобов`язання НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (код в ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) направити відповідне доручення до Державної прикордонної служби України щодо скасування постанови НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 09.06.2025 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Турецької Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) строком на 3 (три) роки, колегія суддів зазначає.

Встановлені судом обставини, призвели до неправомірної поведінки суб`єкта владних повноважень, що тягнуть певні правові наслідки.

Так, колегія суддів зазначає, що юридичні факти правового характеру, які визначені предметом позову свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Тому рахуючи, оскільки позовні вимоги щодо зобов`язання НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (код в ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) скасувати в паспорті громадянина Турецької Республіки № НОМЕР_5 , дата видачі: 07.07.2022, дійсний до: 07.07.2032, орган, що видав: GOLBASI відмітку про заборону в`їзду в Україну терміном на три роки шляхом проставлення на ньому штемпеля « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та зобов`язання НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (код в ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) направити відповідне доручення до Державної прикордонної служби України щодо скасування постанови НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 09.06.2025 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Турецької Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) строком на 3 (три) роки єпохіднимивід визнання противоправною та скасування постанову НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 09.06.2025 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Турецької Республіки ЕРДЖІЯС БЕКІР ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) строком на 3 (три) роки, тому належним способом захисту позивача є задоволення вказаних позовних вимог.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Відповідно до ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161. Scries А заява № 25). який застосовується при оцінні доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (ScvtapVeznedaroglu v. Turkey (Севтан Везнедароглу проти Турції).

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення.

З огляду на викладене, враховуючи, що порушення прийнятим відповідачем рішення прав позивача, на яке послався апелянт знайшло підтвердження під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від30.04.2026 року підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції №6271-4861-9426-8036 від 12.05.2025 року позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1937,92 грн.

Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції №9376-0565-0686-1962 від 26.05.2026 позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2906,88 грн.

Отже, враховуючи вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції, відповідно до частин 3, 6статті 139 КАС України, стягненню на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 4 844,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), як суб`єкта владних повноважень, що приймав оскаржуване рішення.

Керуючись ст.ст.308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року – скасувати, ухвалити у справі нову постанову, якою за адміністративний позов ЕрджіясБекіра до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати противоправною та скасувати постанову НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 09.06.2025 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Турецької Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) строком на 3 (три) роки.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (код в ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) скасувати в паспорті громадянина Турецької Республіки № НОМЕР_5 , дата видачі: 07.07.2022, дійсний до: 07.07.2032, орган, що видав: GOLBASI відмітку про заборону в`їзду в Україну терміном на три роки шляхом проставлення на ньому штемпеля « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (код в ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) направити відповідне доручення до Державної прикордонної служби України щодо скасування постанови НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 09.06.2025 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Турецької Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) строком на 3 (три) роки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (код в ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) на користь громадянина Турецької Республіки ЕРДЖІЯС БЕКІР ( ОСОБА_2 ) (РНОКПП: НОМЕР_3 ) понесені судові витрати по оплаті судового збору в загальному розмірі 4 844,80 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко