Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №420/12631/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12631/26

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

01 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.04.2026 №262140012950 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України “Про прокуратуру”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до ст. 86 Закону України № 1697-VII, як прирівняний до військової служби, період навчання як курсанта в Одеській державній морській академії з 01.09.1997 по 30.06.2002 та призначити пенсію за вислугу років згідно Закону України “Про прокуратуру”.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що пенсійний орган дійшов помилкового висновку, що позивач не має достатнього стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”. Так, пенсійний орган помилково не зарахував до спірного стажу період навчання позивача як курсанта в Одеській державній морській академії з 01.09.1997 по 30.06.2002 року.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що згідно поданих документів стаж роботи позивача на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років складає 23 роки 04 місяці 11 днів з обов`язкових 25 років, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт наголосив, що стаж роботи позивача на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років складає 23 роки 04 місяці 11 днів, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 30.05.2003 року по 09.10.2024 року обіймав посади в органах прокуратури.

05.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно Закону України «Про прокуратуру».

14 квітня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення № 262140012950, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки стаж роботи, що дає право на вислугу років становить 23 роки 04 місяці 11 днів, з них на прокурорських посадах 20 років 11 місяців 11 днів. Згідно наданих документів право на пенсійну виплату відсутнє.

Вважаючи протиправним рішення пенсійного органу щодо відмови у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що період навчання позивача з 01.09.1997 року по 30.06.2002 року є військовою службою і підлягає зарахуванню до відповідного стажу в повному обсязі. Суд дійшов висновку, що позивач має достатньо стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно частини 1 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Частиною 2 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Частиною 5 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" врегульовано, що працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п`ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті. Передбачене цією частиною зниження віку для жінок застосовується також до завершення періоду підвищення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Відповідно до частини 6 статті 86 Закону України "Про прокуратуру", до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Згідно з частиною 8 статті 86 Закону України "Про прокуратуру", право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв`язку із скороченням кількості прокурорів, у зв`язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Відповідно до частини 13 статті 86 Закону України "Про прокуратуру", пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

З вищевикладених приписів вбачається, що за наявності вислуги років не менше 25, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років, позивач має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до частини 1 статті 86 Закону України "Про прокуратуру".

Як вбачається з оскаржуваного рішення пенсійного органу, позивачу зараховано до стажу, який дає право на вислугу років за ст.86 Закону України "Про прокуратуру" 23 роки 04 місяці 11 днів, з яких період на прокурорських посадах 20 років 11 місяців 11 днів.

Позивач наголошував, що має право на зарахування до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до ст. 86 Закону України № 1697-VII, як прирівняний до військової служби, період навчання як курсанта в Одеській державній морській академії з 01.09.1997 по 30.06.2002 року.

Дослідивши матеріали справи, колегія погоджується з доводами позивача, які суд першої інстанції визнав обґрунтованими, що період навчання позивача в Одеській морській академії з 01.09.1997 року по 30.06.2002 року фактично є військовою службою і підлягає зарахуванню до відповідного стажу в повному обсязі.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до Статуту Одеської державної морської академії 1997 року, заклад мав у своєму складі військові навчальні підрозділи, що здійснювали підготовку військових фахівців для Військово-Морських Сил Збройних Сил України, зокрема кафедру військової підготовки, персонал якої утримувався за рахунок Міністерства оборони України, а курсанти денної форми навчання перебували на повному державному забезпеченні.

Одеський державний морський університет (кафедра військової підготовки) включено до переліку вищих навчальних закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 № 1410.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції про організацію освітньої діяльності у вищих військових навчальних закладах Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 399 від 30.10.1998, до вищих військових навчальних закладів відносяться, зокрема, військові факультети при цивільних вищих навчальних закладах.

Згідно з ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до видів військової служби віднесено, зокрема, військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети та кафедри військової підготовки.

Тобто, в розумінні приписів чинного законодавства України військова служба (навчання) курсантів закладів вищої освіти, які мають у своєму складі, зокрема кафедри військової підготовки, є видом військової служби.

За викладених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що період навчання позивача з 01.09.1997 по 30.06.2002 у Одеській державній морській академії за своєю правовою природою є військовою службою і підлягає зарахуванню до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, у повному обсязі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту прав залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 та від 09.02.2021 у справі № 381/622/17).

Як вбачається з матеріалів справи, до вислуги років позивача, що дає право на пенсію згідно з ст.86 Закону України “Про прокуратуру” зарахуванню підлягає період на прокурорських посадах 20 років 11 місяців 11 днів та період військової служби (навчання) 4 роки 10 місяців, що у своїй сукупності становить більше ніж 25 років.

Враховуючи, що позивачем дотримані всі умови для призначення пенсії за ст. 86 Закону України “Про прокуратуру”, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних.

Щодо посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на неподання інформації про місце проживання позивача, колегія суддів наголошує, що відповідно до абзацу 4 пункту 1.8 розділу І “Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії” Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія).

Пунктом 4.2 розділу ІV розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Водночас, доказів повідомлення пенсійним органом у визначений Порядком № 22-1 спосіб про необхідність подання додаткових документів до суду не надано.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 11 травня 2026 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко