Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №420/4776/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/4776/25

Головуючий І інстанції: Свида Л.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Кравченко К.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 02.09.2025р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИЛАЙН ГРУП» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови, -

В С Т А Н О В И В:

14.02.2025р. ТОВ «ВИЛАЙН ГРУП» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Держмитслужби), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати:

- рішення від 03.01.2025р. №UA500580/2025/000002/1 і №UA500580/2025/000003/1 про коригування митної вартості;

- картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500580/2025/000011 та №UA500580/2025/000012 від 03.01.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було необгрунтовано і безпідставно відмовлено декларанту у розмитненні товару за «ціною контракту» та не прийнято до уваги документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару і не містять жодних розбіжностей.

Представник відповідача надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ТОВ «ВИЛАЙН ГРУП» - задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовані рішення Одеської митниці від 03.01.2025р. №UA500580/2025/000002/1 і №UA500580/2025/000003/1 про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA500580/2025/000011 та №UA500580/2025/000012 від 03.01.2025 року. Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «ВИЛАЙН ГРУП» витрати зі сплати судового збору у сумі – 3 028 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 01.10.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025р. і прийняти нове, яким позовні вимоги ТОВ «ВИЛАЙН ГРУП» - залишити без задоволення.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025р. вказану вище апеляційну скаргу відповідача було залишено без руху.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

04.11.2025р. до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача категорично заперечував проти її задоволення та мотивовано наполягав на залишенні її без задоволення.

12.11.2025р. до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшли матеріали справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «ВИЛАЙН ГРУП» (код ЄДРПОУ 38295925) зареєстрований як суб`єкт господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

29.10.2018р. між ТОВ «ВИЛАЙН ГРУП» (Покупець) та Компанією «Cypap Papir Handels GmbH» (Продавець) укладено Контракт №291018, за умовами якого, Продавець передає у власність, а Покупець приймає і оплачує Товар (папір та паперову продукцію), відповідно до виставленого Інвойсу, в якому зазначається вартість та кількість Товару. Умови поставки «CIF – Одеса», або інші узгоджені Сторонами.

02.01.2025р. до Одеської митниці декларантом подано митну декларацію №25UA500580000018U6, в якій визначена та заявлена митна вартість товарів (папір офісний для писання та друку) за «основним» (першим) методом - за «ціною договору» (контракту). Разом з цією декларацією позивачем також було надано до митниці наступні документи: пакувальний лист від 31.10.2024 року; проформа-інвойс від 17.09.2024 року №665014-714566; інвойс від 31.10.2024 року №VC665014-68130; коносамент №YMJAM450333911 від 31.10.2024 року; автотранспортні накладні від 30.12.2024 року №184, №576, №805; супровідні документи Т1 №24ROCT1900D64186M3, №24ROCT1900J64188M7, №24ROCT1900P64187M4 від 30.12.2024 року; сертифікат про походження товару; банківські платіжні документи SWIFT від 20.09.2024 року, 09.12.2024 року; документи, що підтверджують вартість перевезення товару від 30.12.2024 року №30/12/24-1, №30/12/24-5, №30/12/24-6; документ, що підтверджує вартість страхування №XLS17325403434291 від 25.11.2024 року; контракт від 29.10.2018 року №291018 з додатками; договір про перевезення №130623 від 13.06.2023 року; договір про надання послуг митного брокера від 01.03.2024 року №1/03/24; копія митної декларації країни відправлення від 25.10.2024 року №OD4J333893T та інші документи, які зазначені у графі 44 МД.

03.01.2025р. до Одеської митниці декларантом було подано митну декларацію №25UA500580000031U1, в якій визначена та заявлена митна вартість товарів (папір офісний для писання та друку) за «основним» (першим) методом - за «ціною договору» (контракту). Разом з цією декларацією позивачем також було надано до митниці наступні документи: пакувальний лист від 31.10.2024 року; проформа-інвойс від 17.09.2024 року №665014-714566; інвойс від 31.10.2024 року №VC665014-68130; коносамент від 31.10.2024 року №YMJAM450333911; автотранспортні накладні від 30.12.2024 року №004, №481, №530; супровідні документи Т1 №24ROCT1900L64184M3, №24ROCT1900U64183M2, №24ROCT1900Z64185M6 від 30.12.2024 року; сертифікат про походження товару; банківські платіжні документи SWIFT від 20.09.2024 року, 09.12.2024 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 31.12.2024 року №254; документи, що підтверджують вартість перевезення товару від 30.12.2024 року №30/12/24-2, №30/12/24-3, №30/12/24-4; документ, що підтверджує вартість страхування №XLS17325403434291 від 25.11.2024 року; прайс-лист; бюлетень АУП УкрПапір; контракт від 29.10.2018 року №291018 з додатками; договір про перевезення №130623 від 13.06.2023 року; договір про надання послуг митного брокера від 01.03.2024 року №1/03/24; копія митної декларації країни відправлення від 25.10.2024 року №OD4J333893T та інші документи, які зазначені у графі 44 МД.

Одеською митницею декларанту були надіслані повідомлення про необхідність надання додаткових документів, на які позивачем надані відповіді про те, що усі документи на підтвердження митної вартості митним органам надані.

Далі, Одеською митницею за митною декларацією (МД) №25UA500580000031U1 від 03.01.2025 року прийнято рішення №UA500580/2025/000002/1 від 03.01.2025р. - про коригування митної вартості товарів та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500580/2025/000011 від 03.01.2025р.

Крім того, Одеською митницею за іншою митною декларацією (МД) №25UA500580000018U6 від 02.01.2025р. прийнято аналогічне рішення №UA500580/2025/000003/1 від 03.01.2025 року - про коригування митної вартості товарів та складена Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500580/2025/000012 від 03.01.2025 року.

Не погоджуючись із такими діями та рішенням Одеської митниці, вважаючи їх протиправними та такими, що прийняті без урахування усіх обставин справи, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Згідно з визначенням, наведеним у ч.1 ст.4 МК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), «митним контролем» - є сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як слідує зі змісту положень ст.49 МК України, «митна вартість товарів» - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як слідує зі змісту положень ст.246 МК України, метою митного оформлення - є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Так, як передбачено приписами ст.248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування ж, згідно ст.257 МК України, здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

У відповідності до вимог ст.318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів та зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 МК України чітко визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Як загально відомо, згідно із ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати з органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

А як встановлено приписами ст.53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів та зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: декларацію митної вартості та документи що підтверджують числові значення складових митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); інвойс; платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії; страхові документи, тощо.

У разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності), зокрема, виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення; тощо.

Як передбачено ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно ж до змісту вимог ст.ст.54,55 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів та зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, яке має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, тощо.

Як передбачено ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.

Таким чином, як чітко визначено нормами ст.57 МК України, «основним» методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є «перший» метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями ч.ч.4,5 ст.58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 2 ст.53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст.53 МК України передбачено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу ч.ч.1,2 ст.53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів та зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п.п.3.16 та 6.2 «Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI «Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Як визначено ч.4 ст.53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частиною 5 ст.53 МК України чітко та імперативно визначено, що митним органом забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Як вже зазначалося вище, відповідно до вимог ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, як вже зазначалося вище, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи вищевикладене, системний аналіз положень ч.3 ст.53, ч. 1, 2 та 5 ст.54, ст.58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів та зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, адже такі вади не дозволяють органу доходів та зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

Відповідно до приписів ч.ч.3,4 ст.53 МК України, право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч.2 ст.53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Так, як відомо, процедура витребування органом доходів та зборів додаткових документів з урахуванням вимог чинного законодавства має визначені умови та послідовність - витребування додаткових документів має місце виключно з підстав існування у контролюючого органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У свою чергу, митниця має вказати, які саме відомості у поданих документах викликають сумнів. Витребування додаткових документів за переліком ч.3 ст.53 МК України можливе за умови зазначення митницею того, який саме документ є необхідним та які конкретно відомості такий документ має підтвердити. Тобто витребування всіх документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України, можливе за умови надання митницею пояснень щодо кожного з документів.

Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача чітко зазначити конкретні обставини, які безпосередньо викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція з цих питань висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21 -591 аі5 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року № 826/8799/16, від 17.04.2018 року № 815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.

Уважно дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку про неправомірність дій митного органу щодо відмови в застосуванні митної вартості, заявленої позивачем, за першим методом - за ціною договору, а тому, відповідно, спірні рішення про коригування відповідачем митної вартості за вищезазначеними партіями товару, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення теж є протиправними та дійсно підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що декларант надав усі необхідні та наявні у нього документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Крім того, на думку суду, надані декларантом документи повністю підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять будь-яких суттєвих розбіжностей.

Так, як свідчать матеріали справи, декларантом було надано до митного органу зовнішньо-економічний договір (контракт), в якому чітко визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, тощо, а також були надані інвойси, які містять дані щодо найменування, кількості, ціни товару, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, тощо.

Однак, як вже зазначалося вище, під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №25UA500580000031U1 від 03.01.2025р., Одеською митницею було встановлено, що в поданих документах нібито містяться певні розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що, в свою чергу, зазначено у графі 33 спірного Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2025/000002/1 від 03.01.2025 року, а саме: 1) В рахунку-проформі від 17.09.2024 року №665014-714566 на умовах поставки CIF Constanta зазначено вартість 890 EUR за тону, але згідно наявній в базі даних інформації ціна в вересні становила 900-980 EUR за тону на умовах FCA склад продавця; 2) В рахунку-фактурі від 31.10.2024 року №VC665014-68130 вказана page 1/2, але другу сторінку документа не надано; 3) В банківських платіжних документах від 20.09.2024 року зазначено суму 64080,00 EUR та від 09.12.2024 року суму 53001,84 EUR, сумарна вартість яких менша на 9374,16 EUR від загальної вартості 126456 EUR вказані в рахунку-фактурі від 31.10.2024 року №VC665014-68130; 4) Яким чином здійснювалось страхування вантажу, якщо коносамент видано 31.10.2024 року за №YMJAM450333911, а страховий поліс №XLS17325403434291 лише 25.11.2024 року; 5) Згідно п. 2 умов контракту від 29.10.2018 року №291018 у разі зміни ціни на товар Продавець повинен сповістити Покупця в письмовій формі за 30 діб до набуття чинності нових цін по електронній почті, але підтверджуючих документів щодо виконання вищевказаних умов контракту не надано; 6) Пунктом 2.1.3 договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 13.06.2023 року №130623 передбачено можливість залучати від свого імені до виконання своїх обов`язків за Договором інші організації та особи, але ніяких документів щодо залучення сторонніх організацій до перевезення вантажу за CMR від 30.12.2024 року № 004, №481, № 530 не надано; 7) Рахунки на оплату транспортних витрат виставлені експедитором ТОВ «Посейдон Групп» від 30.12.2024 року № 30/12/24-2, 30/12/24-3, 30/12/24-4, але відповідно до наданих CMR перевезення здійснювалось із залученням 3 осіб, підтверджуючі документи щодо залучення інших перевізників відсутні; 8) В наданому сертифікаті про походження від 18.11.2024 року №0171412/ER/GSP-EU/2024, а саме графа 10 сертифіката містить відомості стосовно рахунка-фактури від 14.10.2024 року №5170084006, який відсутній в МД поданій до митного оформлення.

Окрім того, в ході здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з іншою митною декларацією (МД) №25UA500580000018U6 від 02.01.2025р., Одеською митницею було встановлено, що в поданих документах також містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що, в свою чергу, було зазначено графі 33 другого спірного Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2025/000003/1 від 03.01.2025р., а саме: 1) В рахунку-проформі від 17.09.2024 року №665014-714566 на умовах поставки CIF Constanta зазначено вартість 890 EUR за тону, але згідно наявній в базі даних інформації ціна в вересні становила 900-980 EUR за тону на умовах FCA склад продавця; 2) В рахунку-фактурі від 31.10.2024 року №VC665014-68130 вказана page 1/2, але другу сторінку документа не надано; 3) В банківських платіжних документах від 20.09.2024 року зазначено суму 64080,00 EUR та від 09.12.2024 року суму 53001,84 EUR, сумарна вартість яких менша на 9374,16 EUR від загальної вартості 126456 EUR вказані в рахунку-фактурі від 31.10.2024 року №VC665014-68130; 4) Яким чином здійснювалось страхування вантажу, якщо коносамент видано 31.10.2024 року за №YMJAM450333911, а страховий поліс №XLS17325403434291 лише 25.11.2024 року 5) Згідно п. 2 умов контракту від 29.10.2018 року №291018 у разі зміни ціни на товар Продавець повинен сповістити Покупця в письмовій формі за 30 діб до набуття чинності нових цін по електронній почті, про що повідомлено в листі ТОВ «ВИЛАЙН ГРУП» від 03.01.2025 року надісланого на повідомлення декларанту від 02.01.2025 року, але підтверджуючих документів щодо виконання вищевказаних умов контракту не надано; 6) Пунктом 2.1.3 договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 13.06.2023 року №130623 передбачено можливість залучати від свого імені до виконання своїх обов`язків за Договором інші організації та особи, але ніяких документів щодо залучення сторонніх організацій до перевезення вантажу за CMR від 30.12.2024 року за №184, №575, №805 не надано; 7) Рахунки на оплату транспортних витрат виставлені експедитором ТОВ «Посейдон Групп» від 30.12.2024 року №30/12/24-1, №30/12/24-5, №30/12/24-6, але відповідно до наданих CMR перевезення здійснювалось із залученням 3 осіб, підтверджуючі документи щодо залучення інших перевізників відсутні. 8) В наданому сертифікаті про походження від 18.11.2024 року №0171412/ER/GSP-EU/2024, а саме графа 10 сертифіката містить відомості стосовно рахунка-фактури від 14.10.2024 року №5170084006, який відсутній в МД поданій до митного оформлення.

Так, що стосується тверджень митного органу у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів про те, що в рахунку-проформі зазначена вартість товару, яка нібито відрізняється від наявної в базі даних інформації, то з цього приводу слід зазначити, що відомості з інформаційної бази даних носять виключно лише тільки «допоміжний» і «інформаційний» характер та не є безперечним доказом факту «заниження» митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Щодо зазначеного у рішеннях факту нібито відсутності другої сторінки рахунку-фактури, то з цього приводу слід зазначити про те, що даний факту жодним доказом не підтверджується, оскільки друга сторінка Інвойсу наявна в матеріалах справи і за твердженнями представника позивача фактично надавалася до митного органу разом із митною декларацією. Доказів зворотного відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України, до суду не надано.

Стосовно ж нібито встановленого митним органом факту невідповідності вартості товару зазначеній в рахунку-фактурі, сплаченій сумі за банківськими платіжними документами, то з цього приводу слід зазначити, що в матеріалах справи наявна кредит-нота V-CC 8069/LN+JM від 06.12.2024 року на суму невідповідності суми. Обумовлена ж така невідповідність зміною місця поставки з Одеси - на Констанцу, що й зменшило вартість транспортування і відповідно ціну на товар, що підлягали сплаті.

Щодо питання страхування вантажу, то слід зазначити, що відповідно до п.7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на страхування цих товарів.

Так, за умовами CIF, саме «продавець» товару зобов`язаний забезпечити страхування перевезення товару, а тому, відповідно, оскільки поставка товару саме на таких умовах здійснювалася на адресу позивача, ці витрати позивачем фактично не понесені та включені до ціни товару.

Отже, за таких обставин, в даному випадку, митний орган, у відповідності до положень ст. 58 Митного кодексу України, фактично не мав права вимагати у позивача-декларанта документи щодо страхування товару.

Щодо необхідності сповіщення про зміну ціни товару у відповідності до умов контракту, то з цього приводу слід зазначити про те, що зміна ціни товару фактично була обумовлена зміною місця поставки з Одеси на Константу, а тому, в даному випадку відсутні будь-які розбіжності, які є підставою для коригування митної вартості товару.

Що ж стосується надання документів про залучення перевізником третіх осіб для здійснення перевезення товару, то з цього приводу слід зазначити, що позивачем, в даному випадку, надані достатні докази вартості перевезення та до того ж, у відповідності до п.2.1.3 договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 13.06.2023р. №130623, для позивача була передбачена можливість залучати перевізника до виконання своїх обов`язків інших осіб від свого імені, а тому, відповідно, будь-яких розбіжностей, в даному випадку, не має.

Щодо зауважень митного органу до сертифікату походження товару, в якому зазначений інший рахунок-фактура ніж той, який наданий під час розмитнення, то слід зазначити, що сертифікат походження товару, у відповідності до положень ст.41 Митного кодексу України, фактично є документом, який підтверджує саме «країну походження товару» та, в свою чергу, не є документом, який підтверджує «числові значення» складових митної вартості.

Враховуючи вище зазначені обставини, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що у Одеської митниці не було належних і беззаперечних підстав, передбачених ч.3 ст.53 МК України для витребування додаткових документів напідтвердження заявленої митної вартості товарів, а також законних і обгрунтованих причин для коригування митної вартості та для відмови у митному оформленні товарів за ціною контракту.

Оскільки основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, суд прийшов до висновку, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару до відповідача надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані рішення не відповідають критеріям, визначеним ст.2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що оскаржувані рішення відповідача від 03.01.2025р. дійсно є протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Інші аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи.

До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів також керується і ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 10.09.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: К.В. Кравченко

В.О. Скрипченко