Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №420/18642/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18642/25

Головуючий І інстанції: Василяка Д.К.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Кравченка К.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 29.09.2025р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

11.06.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в Одеській області №103950006692 від 15.04.2025р. про відмову у призначені пенсії;

- зобов`язати відповідача призначити йому «пенсію за віком» на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з моменту настання права 13.03.2025р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 07.04.2025р. звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії, у якій просив призначити пенсію за віком, згідно зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, 15.04.2025р. відповідачем прийнято рішення №103950006692 про відмову у призначенні пенсії, оскільки неможливо встановити факт проживання та роботи в зоні посиленого радіологічного контролю, станом на 01.01.1993р. Проте, позивач вважає, що відмова відповідача є безпідставною та необґрунтованою, адже факт постійного проживання позивача м. Фастові, тобто в зоні ЧАЕС, підтверджується наступними доказами, зокрема: довідкою №22 від 04.04.2025р. про період проживання в м. Фастові; відомостями з реєстру територіальної громади Довідка про місце проживання особи у період з 26.04.1983р. по 03.04.1987p., свідоцтвом про народження в м. Фастові, свідоцтвом про одруження в м. Фастові, трудовою книжкою.

Відповідач, у свою чергу, надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправним рішення ГУ ПФУ в Одеській області №103950006692 від 15.04.2025р. про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з моменту настання права 13.03.2025р. Стягнуто з бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Одеській області 23.10.2025р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2025р. та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Одеській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

07.11.2025р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом 2-ї інстанції можуть бути розглянуті в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Однак, 15.04.2025р. рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №103950006692 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки до періоду проживання зони посиленого радіологічного контролю не враховано період навчання в школі з 24.06.1986р. по 25.07.1987р. згідно з довідкою №22 від 04.04.2025р., так як у даній довідці зазначена підстава алфавітна книжка запису учнів, та згідно з довідкою №17 від 28.02.2025р., яку видає Фастівський ліцей №5 та відсутнє місце проживання в даний період.

Не погоджуючись із наведеними діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості і доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності спірного рішення ГУ ПФУ в Одеській області.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.

За змістом ч.1 ст.92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні норми щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного та соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, закріплені у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.1 Закону №796-XII, встановлено мету і основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Так, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи (ст.9 вказаного вище Закону).

У свою чергу, п.4 ч.1 ст.11 Закону №796-XII визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або ж постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993р. проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

За п.4 ч.1 ст.14 Закону №796-XII, категорія 4 встановлюється особам, які постійно проживають або ж постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше 4 років.

У ч.3 ст.15 Закону №796-XII зазначено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Так, за змістом цієї статті, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Право на пенсію з зниженням пенсійного віку мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема:

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років;

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986р. незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Як уже встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, після досягнення позивачем 55 років, 07.04.2025р. він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до Закону №796-XII.

Водночас, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив про відсутність правових підстав для зниження позивачу пенсійного віку у зв`язку із тим, що до періоду проживання зони посиленого радіологічного контролю не враховано період навчання в школі з 24.06.1986р. по 25.07.1987р. на підставі довідки №22 від 04.04.2025р., адже в довідці зазначена підстава алфавітна книжка запису учнів, згідно з довідкою №17 від 28.02.2025р., яку видає Фастівський ліцей №5 та відсутнє місце проживання в даний період.

У ст.44 Закону №1058-IV унормовано, що заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або ж до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Так, постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. за №22-1 затверджений «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV».

У відповідності до п.2.1 Порядку №22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст.55 Закону №796-XII до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи.

Вирішуючи питання про дотримання позивачем цієї вимоги, суд першої інстанції цілком вірно враховував, що згідно з довідкою №22 від 04.04.2025р., виданої керуючими справами секретарем виконавчого комітету, ОСОБА_1 у спірний період з 01.09.1977р. по 25.05.1987р. навчався у Фастівській середній школі №5, про що був зроблений відповідний запис в «Алфавітній книзі запису учнів», відповідно до довідки №17 від 28.02.2025р., яку видав Фастівський ліцей №5.

А як вбачається з довідки № 17 від 28.02.2025р., виданої Фастівським ліцеєм №5, ОСОБА_1 (1970р.н.) дійсно навчався у Фастівській середній школі №5 з 01.09.1977р. по 25.05.1987р. про що зроблено відповідний запис в Алфавітній книзі запису учнів.

Отже, наявні у позивача довідки належним чином підтверджують факт проживання останнього у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993р. не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону №796-XII.

За таких обставин, суд попередньої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення ГУ ПФУ в Одеській області №103950006692 від 15.04.2025 щодо відсутності у позивача права на зниження пенсійного віку та про відмову йому в призначенні пенсії не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та пропорційності, визначеним у ст.2 КАС України, що є достатньою підставою для визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Жодного спростування вищевказаних висновків відповідачем під час розгляду справи як у суді 1-ї інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не наведено та відповідних доказів не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі пенсійного органу.

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 10.09.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: К.В. Кравченко

В.О. Скрипченко