Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №420/14296/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14296/25

Головуючий І інстанції: Харченко Ю.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Кравченка К.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 11.09.2025р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

08.05.2025р. ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області та ГУ ПФУ в Вінницькій області, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Вінницькій області про відмову у перерахунку пенсії №951280137986 від 11.04.2025р. щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022-2024р.р. при призначенні пенсії за віком та у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Вінницькій області повторно розглянути заяву від 11.04.2025р. та здійснити з моменту виникнення права, тобто з 28.11.2024р. розрахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2022-2024р.р. з урахуванням вже отриманих сум пенсії;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 11.04.2025р., нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10-ти місячних пенсій станом на день її призначення, у відповідності до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що, отримуючи пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення», ОСОБА_1 у 2024р. призначено пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Як наслідок, ГУ ПФУ в Одеській області було зобов`язане призначити їй пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2022-2024р.р. Проте, відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для здійснення відповідного перерахунку пенсії, що, власне, і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Представники відповідачів надали до суду першої інстанції письмові відзиви, в якому позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Вінницькій області про відмову у перерахунку пенсії №951280137986 від 11.04.2025р. щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022-2024р.р. при призначенні позивачу пенсії за віком та у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу Х Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано ГУ ПФУ в Вінницькій області повторно розглянути заяву від 11.04.2025р. та здійснити ОСОБА_1 з моменту виникнення права, тобто з 28.11.2024р. розрахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2022-2024р.р. із урахуванням вже отриманих сум пенсії. Зобов`язано ГУ ПФУ в Вінницькій області повторно розглянути заяву від 11.04.2025р. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу Х Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Стягнуто з ГУ ПФУ в Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Вінницькій області 09.10.2025р. подало апеляційну скаргу про те, в якій зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2025р. та прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2026р. відкрито апеляційні провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено дану справу до розгляду в порядку письмового провадження.

27.10.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечувала щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просила оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

06.11.2025р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з 25.12.2014р. отримувала пенсію за вислугу років, обчислену відповідно до Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно із заявою позивача від 28.11.2024р., її переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

11.04.2025р. позивач звернувся до відповідача з заявою щодо здійснення перерахунку і виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, рішенням ГУ ПФУ в Вінницькій області №951280137986 від 11.04.2025р. їй відмовлено у перерахунку пенсії з тих підстав, що відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е» «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків -35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Не погоджуючись з вказаними діями та рішення відповідача, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи даний позов, суд 1-ї інстанції виходив з обґрунтованості і доведеності позовних вимог і, відповідно, наявності підстав для їх задоволення.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, частково не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та вважає їх часткового обґрунтованими і передчасними, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормою ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій визнано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000р. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000р. становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії враховується і заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000р. незалежно від перерв.

Частиною 2 ст.40 Закону №1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Тобто, за загальним правилом, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Так, згідно з вимогами ч.3 ст.45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Колегія суддів зазначає, що аналіз наведеного вище вказує на те, що ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV визначено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.

Наведене вище узгоджується із позицією Верховного Суду, яка неодноразового була викладена в постановах від 31.05.2019р. у справі №314/272/17, від 31.03.2020р. у справі №348/1296/17 та від 01.03.2021р. у справі №488/1409/16-а.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів даної справи, у 2024р. ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримуючи пенсію у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII, звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком згідно із Законом №1058-IV.

Починаючи з 2024р. позивачу призначено пенсію за віком.

Отже, суд попередньої інстанції дійшов цілком вірного висновку, що позивач набув права не на переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до вимог ст.45 Закону №1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах з її новим обчисленням на підставі ст.40 Закону №1058-IV.

Вищевказаний висновок також узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.10.2018р. у справі №876/5312/17, в якій зазначено про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років, а надалі при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV. Великою Палатою Верховного Суду наголошено, що в ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV дійсно встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. А відтак, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак, у випадку призначення іншої пенсії за іншим законом має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Жодного спростування встановлених обставин відповідачем під час розгляду справи наведено не було та відповідних доказів не надано.

Судова колегія також вважає за доцільне зазначити про те, що Верховний Суд України у своїй постанові від 29.11.2016р. у справі №133/476/15-а висловив правову позицію стосовно того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до одного Закону, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV.

Таким чином, у випадку, коли особі було призначено пенсію, у даному випадку, на підставі Закону №1788-XII, у подальшому при розрахунку пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV такій особі показник середньої заробітної плати повинен враховуватися за календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, адже пенсія за віком передбачена іншим Законом, ніж пенсія яка до цього була призначена позивачу.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.03.2019р. у справі №335/13242/16-а, від 09.06.2021р. у справі №367/1276/17, від 24.06.2021р. у справі №243/8903/16-а та від 04.02.2021р. у справі №509/3080/16-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що оскільки позивачу первинно була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV позивач звернулася вперше 28.11.2024р., то оскаржуване рішення відповідача в частині обчислення розміру пенсії при її призначенні без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023р.р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, враховуючи рік звернення позивача за призначенням пенсії за віком, колегія суддів звертає увагу на те, що, у даному випадку, наявні підстави для зобов`язання відповідача здійснити з перерахунок та виплату їй пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст.40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023р.р. (тобто за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком)

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли частково своє підтвердження.

Що ж стосується позовних вимог щодо зобов`язання відповідача виплатити позивачу грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, слід зазначити наступне.

Так, Верховний Суд у постановах від 22.02.2018р. у справі №310/3774/17 та від 11.07.2019р. у справі №350/294/16-а, зазначив:

Відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е» - «ж» ст.55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011р. №1191 затвердив «Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати», який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV.

Відповідно до п.2 Порядку №1191, до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної і комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е», п. «ж» ст.55 Закону №1788-XII, що передбачені «Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909).

Пунктом 5 Порядку №1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого с.т26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е» - «ж» ст.55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно з п.7 Порядку № 1191, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Подібні спірні відносини розглядалися Верховним Судом, зокрема, у постанові від 15.06.2022р. у справі №200/854/19-а зазначено про те, що норму п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:

- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е» - «ж» ст.55 Закону №1788-XII;

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058-IV станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

У постановах від 22.02.2024р. у справі №260/323/20, від 21.03.2024р. у справі №580/2737/23 правовідносини у якій є подібними, Верховний Суд також зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримувала інший вид пенсії до моменту виходу на пенсію за віком, а саме пенсію за вислугою років.

Отже, враховуючи вищезазначені правові позиції Верховного Суду, з огляду на те, що позивачу до призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV вже було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV.

Аналогічний висновок було викладено Верховним Судом у постанові від 05.03.2025р. у справі №280/5256/22, який в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при розгляді цієї справи.

Доводи відповідача в цій частині гуртуються на помилковому трактуванні норм права та, як наслідок, спростовують висновки суду 1-ї інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційних скаргах аргументів сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, враховуючи, що судом 1-ї інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, а також у зв`язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, апеляційний суд, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ч.1 ст.317 КАС України, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду 1-ї - скасуванню, з прийняттям нового - про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Також, ч.6 ст.139 КАС України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на результат розгляду справи, на користь позивача слід відшкодувати судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Вінницькій області. Проте пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме .

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,317,321,322,325,329,382 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року - скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 11.04.2025 року за №951280137986 в частині відмови у перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області здійснити з 28.11.2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403) судові витрати на сплату судового збору у сумі - 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 10.09.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: К.В. Кравченко

В.О. Скрипченко