Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №420/36939/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36939/25

Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.,

повний текст судового рішення

складено 01.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Одеського окружного адміністративного суду Позивач звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров`я на підставі довідки військово-лікарської комісії № 38/10/1571 від 22 лютого 2023 року, відповідно до якої він був визнаний непридатним до військової служби за графою ІІ статей 46-б та 48 Розкладу хвороб, затвердженого Положенням про військово-лікарську експертизу, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 402.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 22 лютого 2023 року пройшов ВЛК у тоді ще ІНФОРМАЦІЯ_5 , результати якого відображені у довідці №38/10/1571 від 22 лютого 2023 року та визнаний непридатним до військової служби на підставі статей 46-б та 48 графи ІІ Розкладу хвороб. Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 , підтверджено, що ОСОБА_1 є непридатним до військової служби. Мав обґрунтовані підстави вважати, що виключений з військового обліку, оскільки в подальшому не отримував жодних повісток, викликів чи повідомлень від ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджувало переконання про завершення всіх формальностей, пов`язаних із перебуванням на військовому обліку. У вересні 2025 року, після встановлення мобільного застосунку “Резерв+” виявив, що у графі “статус” зазначено — “військовозобов`язаний”. Такий запис не відповідає фактичним обставинам справи і суперечить вимогам законодавства, оскільки підлягає виключенню з військового обліку з одночасним внесенням відповідних відомостей до його військово-облікового документа та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг”.

ІНФОРМАЦІЯ_7 подали відзив на позовну заяву в якому заперечували проти позовних вимог та зазначили, що за результатами військово-лікарської комісії ОСОБА_1 , визнаний тимчасово непридатний по графі II ст. 46-Б, 48 (наказ МО України Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України №402 від 14.08.2008 р.), відповідно до Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, Протокол від 22.02.2023 року №38. Підлягає переогляду 22.08.2023 року. У Книзі протоколів засідань ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 за 2023 рік присутній запис, щодо проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії 22.02.2023 року. Рішенням ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 від 22.02.2023 року Протокол № 38 на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджено наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402) зазначений військовозобов`язаний по графі ІІ ст. 46Б, 48 визнаний “непридатним до військової служби тимчасово на 6 місяців”. У Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомості щодо непридатності ОСОБА_1 до військової служби з виключенням з військового обліку відсутні, тобто існують розбіжності між військово-обліковими документами у паперовій формі та даними Єдиного реєстру, які можуть бути усунені відповідно до приписів Порядку № 559. Правові підстави для виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних відсутні.

Позивач подав відповідь на відзив у якій зазначив, що наведені у відзиві доводи Відповідача не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у матеріалах доказами, а саме висновком ВЛК № 38/10/1571 від 22.02.2023 року та тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 , в яких не зазначено строку тимчасової непридатності, дати чи необхідності проходження повторного медичного огляду, що свідчить про встановлення стійкої непридатності до військової служби, а не тимчасового обмеження. За відсутності належного та доведеного виклику Позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження повторної військово-лікарської комісії чи виконання інших облікових дій, у Позивача не виникало жодного обов`язку з`являтися до ТЦК та СП або ініціювати такі дії самостійно.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_7 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) від 26.12.2025 року в порядку та строки визначені ЗУ “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” №1951-VІІІ, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів № 1487, Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 16.05.2024 № 559 та прийняти відповідне рішення. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі № 420/36393/25 скасувати в частині абзацу другого резолютивної частини, яким ІНФОРМАЦІЯ_4 зобов`язано розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2025 року та прийняти відповідне рішення, а також в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з військового обліку за станом здоров`я на підставі довідки військово-лікарської комісії №38/10/1571 від 22 лютого 2023 року, відповідно до якої його визнано непридатним до військової служби за графою ІІ статей 46-б, 48 Розкладу хвороб.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 як військовозобов`язаний другої категорії загального військового обліку солдатів та сержантів запасу за військовою спеціальністю “ВОС 100915А”. Користується правом на відстрочку. Відстрочка надана до 02.02.2026 року на підставі інформації про інвалідність з ЄІССС. Відмітки про виключення позивача з військового обліку відсутні.

22 лютого 2023 року він пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_5 (нині ІНФОРМАЦІЯ_7 ).

За результатами проведеного медичного огляду, що відображені у довідці ВЛК №38/10/1571 від 22 лютого 2023 року, ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби на підставі статей 46-б та 48 графи ІІ Розкладу хвороб, затвердженого Положенням про військово-лікарську експертизу, введеним у дію наказом Міністерства оборони України №402 від 14 серпня 2008 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є непридатним до військової служби за графою ІІ статей 46-б та 48 Розкладу хвороб Положення №402.

Згідно Книги протоколів засідань ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 за 2023 рік зазначена інформація щодо проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії 22.02.2023 року.

У колонці “5” вказаної книги відображено, що Постановою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_11 від 22.02.2023 року Протокол № 38 на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби по графі ІІ ст. 465, 48, тимчасово на 6 місяців.

У вересні 2025 року, після встановлення мобільного застосунку “Резерв+”, Позивач виявив, що у графі “статус” зазначено — “військовозобов`язаний”. Шляхом подання адвокатського запиту звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_12 з проханням видати наказ про виключення з військового обліку у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби за станом здоров`я, відповідно до довідки військово-лікарської комісії №38/10/1571 від 22 лютого 2023 року та внести відповідні відомості про виключення з військового обліку до військово-облікового документа ОСОБА_1 , оновити інформацію у Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних.

Відповідачі відповіді на вказаний запит не надали і спростовують позицію позивача з підстав наведених у відзиві.

Позивач вважає, що відповідач вчиняє протиправну бездіяльність, щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення його з військового обліку.

30.10.2025 року позивач звернувся з цим позовом до суду.

26.12.2025 року ОСОБА_1 вже особисто подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_12 щодо внесення зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та виключення його з військового обліку на підставі довідки ВЛК №38/10/1571 від 22 лютого 2023 року.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення його з військового обліку, а тому звернувся до суду з позовною заявою.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Положеннями статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до вимог п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон №2232-XII).

Відповідно до вимог ч.2 ст.1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно із положеннями ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 7 ст.1 Закону №2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно з частинами 3 і 4 ст.2 Закону №2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Стратегія залучення, розвитку та утримання людського капіталу в силах оборони України визначається Міністерством оборони України.

Частиною 9 ст.1 Закону №2232-XII, серед іншого, визначено, що стосується військового обов`язку, громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначено Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII).

Відповідно до вимог статті 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Статтею 2 Закону №1951-VIII визначено, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

В свою чергу за нормами частини 1 статті 5 Закону №1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Адміністратор Реєстру обробляє відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів від імені держателя Реєстру. Для цього із складу підпорядкованих йому органів визначаються органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру (частина 3 статті 5 Закону №1951-VIII).

Відповідно до положень частини 7 статті 5 Закону №1951-VIII порядок обробки та захисту відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів органами адміністрування Реєстру визначається Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим згідно з частиною 8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з вимогами п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема: 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Згідно з вимогами статті 14 Закону №1951-VIII ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення. Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), відповідно до пункту 2 якого військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пункт 20 Порядку № 1487 визначає, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Згідно з вимогами пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 затверджений Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до вимог пунктів 3, 4 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, повинні відповідати відомостям, що містяться в Реєстрі. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Реєстрі, він вважається недійсним. Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Реєстрі, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ.

У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Реєстрі, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Таким чином, з аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що у Реєстрі має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що спірним питанням є бездіяльність відповідача щодо невнесення актуальних даних до Реєстру стосовно виключення його з військового обліку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до висновку ВЛК № 38/10/1571 від 22.02.2023 року, ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби, що відображено у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 без зазначення строку тимчасової непридатності.

В той же час, у відповідача, відповідно до їх облікових даних наявна інформація, що позивач визнаний непридатним до військової служби тимчасово на 6 місяців і у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо непридатності ОСОБА_1 до військової служби з виключенням з військового обліку відсутні.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно того, що зазначене виглядає як розбіжності у письмових документах, що наявні у позивача, та інформацією з Єдиного реєстру, а також даними ІНФОРМАЦІЯ_12 , який здійснює військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки згідно з інформацією із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з 22.02.2023 по теперішний час перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_13 як військовозобов`язаний другої категорії загального військового обліку солдатів та сержантів запасу за військовою спеціальністю “ВОС 100915А”. Користується правом на відстрочку. Відстрочка надана до 02.02.2026 року. Відстрочка надана на підставі інформації про інвалідність з ЄІССС. Відмітки про виключення позивача з військового обліку відсутні.

Колегія суддів зазначає, що наявність невідповідності між відомостями, зазначеними у паперовому військово-обліковому документі, та відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не позбавляє такий документ доказового значення та не виключає можливості його використання особою для ініціювання перевірки, уточнення та актуалізації відомостей Реєстру уповноваженим органом.

При цьому, колегія суддів критично ставиться до посилання ОСОБА_1 , що відомості зазначені у довідці військово-лікарської комісії №38/10/1571 від 22 лютого 2023 року та у його тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного є достатніми для внесення цих відомостей у Єдиний реєстр, оскільки визнавши такі докази достатніми, фактично суд повинен надати їм перевагу над іншими доказами, такими як записи у Книзі протоколів засідань ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 за 2023 рік, відомостями з Єдиного реєстру, які є відмінними від перших.

З наведеного вбачається, що позивач має на меті усунути виявлені розбіжності шляхом винесення судового рішення, а не у спосіб, передбачений законодавством.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції стосовно того, що розбіжності у письмових військово-облікових документах позивача та інформацією із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів підлягають усуненню відповідно до Порядку № 559 та Закону №1951-VIII - через Портал або шляхом особистого звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його відділу за місцем перебування на військовому обліку, оскільки дані зазначені у його облікових документах відповідно до законодавства є недійсними. Іншого способу усунення розбіжностей діючим законодавством не передбачено.

Тобто, порядок дій як військовозобов`язаного, так і органу відповідального за військовий облік та ведення Єдиного реєстру чітко внормований, наведений вище є логічним та передбачає вчинення активних дій саме позивачем.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що між паперовими військово-обліковими документами позивача, інформацією у базі даних ІНФОРМАЦІЯ_12 та відомостями в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів наявні істотні розбіжності. Оскільки ці відомості суперечать одна одній, вони підлягають обов`язковому узгодженню та виправленню шляхом внесення коректних даних до електронного реєстру та паперових носіїв у порядку, чітко визначеному чинним законодавством України.

Як вірно виснував суд першої інстанції, надані позивачем довідка військово-лікарської комісії № 38/10/1571 від 22 лютого 2023 року та тимчасове посвідчення СУ 008306, як докази не мають жодних переваг над доказами наданими відповідачем - Книгою протоколів засідань ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 за 2023 рік та інформацією з Єдиного реєстру, а отже, не можуть бути достатніми для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.ст.75, 76 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що докази, надані позивачем, за внутрішнім переконанням суду не є достатніми для підтвердження заявлених позовних вимог.

Разом з тим, слід зазначити, що в адміністративному процесі діє принцип презумпції винуватості суб`єкта владних повноважень і тягар доказування відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України покладається виключно на відповідача (державний орган, посадову особу).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. А тому суд стверджує, що надані позивачем докази не мають жодних переваг над доказами відповідача та його посиланнями на приписи законодавства щодо таких ситуацій.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач на момент звернення до суду з цим позовом та подання заяви про уточнення позовних вимог не скористався жодним із вищезазначених способів усунення розбіжностей.

Крім того, колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта стосовно звернення адвоката до ІНФОРМАЦІЯ_12 від 17.09.2025 року, як на підставу для усунення розбіжностей, оскільки адвокатський запит не є заявою особи у розумінні ЗУ “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” №1951-VІІІ, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів №1487 та Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 16.05.2024 № 559.

Таким чином, позивач до звернення в суд з цим позовом, особисто жодних заяв до уповноважених органів адміністрування володільця Реєстру яким є територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не звертався та відповідних заяв не подавав, що свідчить про не доведення заявлених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що позивач, після відкриття провадження у цій справі, 07.01.2026 року надав суду докази подання до відповідачів вже особистої заяви від 26.12.2025 року щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та виключення його з військового обліку на підставі довідки ВЛК №38/10/1571 від 22 лютого 2023 року.

Відповідачі надали до суду першої інстанції відзив 14.01.2026 року, в якому жодним чином не відобразили про надходження вказаної заяви ОСОБА_1 та результати її розгляду. Не надійшло до суду після цього і інших заяв від сторін, щодо вказаної заяви.

Колегія суддів підтверджує правильність висновків суду першої інстанції щодо того, що метою звернення позивача до суду є виключення його з Єдиного реєстру військовозобов`язаних, про що він вже особисто подав заяву від 26.12.2025 року, а тому у суду наявні підстави для застосування приписів ч. 2 ст. 9 КАС України відповідно до якої, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд першої інстанції вірно виснував про те, що в рамках даної справи належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_12 розглянути вказану заяву та прийняти відповідне рішення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко