Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №552/5041/26 — Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №552/5041/26

Провадження №2/568/692/26

07 вересня 2026 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Троцюк В.О.

секретаря судового засідання Гуменюк Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Представник ТОВ «Деал Фінанс Груп» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 20.08.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит №72735953, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Умовами договору встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 5000,00 гривень строком на 16 днів, із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 2,5%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5000,00 гривень шляхом їх перерахування на картку позичальника НОМЕР_1 , яку позичальник вказала при оформленні кредиту.

Відповідач не виконувала взяті на себе зобов`язання, чим допустила істотні порушення умов договору, не повернула кошти, які були їй надані у вигляді кредиту відповідно договору, та не сплатила відсотки за користування кредитом, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором №72735953 від 20.08.2022 року заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту складає 18250,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13250,00 гривень – сума заборгованості за процентами.

05.01.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу №031-050123, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Груп» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором кредиту №72735953 від 20.08.2022 року.

05.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» було укладено договір факторингу №05/12/25-01, відповідно до умов якого ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором кредиту №72735953 від 20.08.2022 року.

Згідно п.2.1.3 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу.

Відповідно до Реєстру прав вимог №05/12/25 від 05.12.2025 року позивач набув право вимоги заборгованостей до боржників, на умовах передбачених договором факторингу №05/12/25 від 05.12.2025 року, в тому числі до відповідача в сумі 18250,00 гривень, з яких 5000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 13250,00 гривень - сума заборгованості за процентами.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 18250,00 гривень, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500 гривень.

Ухвалою судді від 03 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд даної цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін. Також задоволено клопотання представника позивача щодо витребування доказів, а саме витребувано з АТ «Державний ощадний банк України» інформацію про належність ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 та виписку про рух коштів по вказаному картковому рахунку в період з 20.08.2022 року по 23.08.2022 року.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подавши заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги визнає.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за №761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Оскільки повне рішення складено 07.09.2026, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 01.09.2026, датою ухвалення даного рішення є саме 07.09.2026 в силу ч.5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 20.08.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №72735953, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн строком на 16 днів зі сплатою процентів у розмірі 2,5 % за кожен день користування позикою (базова процентна ставка, фіксована), дата надання кредиту: 20.08.2022 року; дата повернення кредиту: 05.09.2022 року. Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора 4сP3crx3RK.

Позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ (п.22 кредитного договору).

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікована Товариством. Ідентифікація клієнта здійснювалась при укладенні таких договорів: номер договору 72735953 одноразовий ідентифікатор 4сP3crx3RK, час відправки ідентифікатора позичальнику: 20.08.2022 року о 05:28:57, одноразовий ідентифікатор було надіслано на електронну пошту клієнта ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» №КД-000126215/ТНПП від 03.03.2026 року, товариство підтверджує виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Було здійснено наступну успішну платіжну операцію: дата: 20.08.2022 року; номер платежу: 428b25e8-b75b-4998-a269-c0c3f6f5d29c; сума: 5000,00 гривень; отримувач Майборода Вікторія - ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

Факт перерахування 20.08.2022 року коштів ОСОБА_1 на картковий рахунок НОМЕР_1 в розмірі 5000,00 грн також підтверджується копією платіжної інструкції 428b25e8-b75b-4998-a269-c0c3f6f5d29c.

З наданої АТ «Державний ощадний банк України», на виконання ухвали суду про витребування доказів, інформації вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку 20.08.2022року було здійснено переказ коштів в розмірі 5000,00 гривень.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за кредитним договором №72735953 від 20.08.2022 року за період з 20.08.2022 року по 01.03.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 складає 18250,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 13250,00 гривень - заборгованість за процентами;

05.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Сіроко фінанс» (фактор) було укладено договір факторингу №031-050123, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений за цим договором спосіб.

Відповідно до Реєстру прав вимог №01/03/23 від 01.03.2023 року ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право вимоги заборгованостей до Боржників, на умовах передбачених Договором факторингу №031-050123 від 05.01.2023 року, в тому числі до ОСОБА_1 (під номером 2981) за кредитним договором №72735953 від 20.08.2022 року, в сумі 18250,00 гривень, з яких 5000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13250,00 гривень – сума заборгованості за процентами.

05.12.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (клієнт) та ТОВ «Деал Фінанс Груп» (фактор) було укладено договір факторингу №05/12/25-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений за цим договором спосіб.

Відповідно до п.п.2.1.3 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу.

Відповідно до Реєстру прав вимог №05/12/25 від 05.12.2025 року ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право вимоги заборгованостей до Боржників, на умовах передбачених Договором факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 року, в тому числі до ОСОБА_1 (під номером 3663) за кредитним договором №72735953 від 20.08.2022 року, в сумі 18250,00 гривень, з яких 5000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13250,00 гривень – сума заборгованості за процентами.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відтак, матеріалами справи підтверджуються обставини уступки права вимоги за кредитним договором №72735953 від 20.08.2022року.

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Із дослідженого судом кредитного договору №72735953 від 20.08.2022року встановлено, що оспорюваний договір укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч.1, ч.2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як було встановлено судом, кредитний договір №72735953 від 20.08.2022року укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою електронного підпису (67428), та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Із копії вказаного договору видно, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши відповідачу свої персональні дані (РНОКПП, серію та номер паспорта, мобільні номера та номер картки НОМЕР_1 ).

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст.525, ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В порушення вищезазначених правових норм та умов договору ОСОБА_1 своєчасно не повертає кредит, тобто порушує свої зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з чим позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №72735953 від 20.08.2022 року в розмірі 5000,00 грн., що становить заборгованість за основною сумою боргу.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

За умовами договору, проценти за договором позики нараховуються щоденно, включаючи дату отримання та повернення, на залишок позики (п. 4 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору, базова процентна ставка в день становить 2,5%. Знижена процентна ставка в день (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) становить 1,125%.

Позика надавалось строком на 16 днів, тобто з 20 серпня 2022 року по 05 вересня 2022 року (п. 2 договору).

Відповідно до п. 6 договору, позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника. При продовженні строку користування позикою (пролонгації) процентна ставка за кожен день продовження буде розраховуватись за базовою процентною ставкою, визначеною в п.п. 2.3. п. 2 договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням строку позики визначаються у відповідній додатках.

Згідно п. 15 договору, у разі якщо позичальник не дотримується умов Офіційних правил програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (TM «Mycredit») та/або правил постійно діючої акції під умовною назвою «oh my freedom (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ТМ «Мycredit»), знижена процентна ставка, визначена п. 2 договору, припиняє свою дію та застосовується базова процентна ставка, визначена п.п. 2.3. п. 2 договору. В такому разі проценти, нараховані за зниженою процентною ставкою, підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою та сплачується позичальником в повному обсязі за весь період строку позики.

Відповідно до п. 18 договору, якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема, щодо незастосування в період карантинних обмежень).

Тобто умови договору позики передбачають різні умови нарахування відсотків.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позичальником дій, обумовлених пунктом 6 договору (пролонгація), а саме укладення додаткової угоди.

Отже, датою повернення кредитних коштів є 05 вересня 2022 року.

Суд не вбачає підстав для нарахування вказаних відсотків в період після 05 вересня 2022 року, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 вказала, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

Як зазначено вище, позика була надана відповідачу на строк 16 днів з 20 серпня 2022 року по 05 вересня 2022 року. Водночас із розрахунку, складеного первісним кредитором, убачається, що проценти за користування позикою за зниженою процентною ставкою 1,125 % на день, що становить 56,25 грн в день, нараховувались кредитором в період з 20.08.2022 по 04.09.2022. 05.09.2022 року кредитором зроблено перерахунок відсотків за користування кредитними коштами та в наступні дні до 04.12.2022 року нарахування відсотків здійснювалось, виходячи з відсоткової ставки 2,5% за день, що становить 125 гривень в день. Після 04.12.2022 року нарахування відсотків кредитором не здійснювалось.

Наведене свідчить, що первісний кредитор протягом періоду, визначеному договором здійснював нарахування процентів за користування позикою за зниженою процентною ставкою, але за спливом строку кредитування, враховуючи положення п. 15 договору позики (про перерахування процентів за базовою процентною ставкою) провів перерахунок відсотків за базовою процентною ставкою, відтак сума заборгованості по процентам становить 2000,00 грн (5000,00 грн*2,5%*16 днів).

Крім того, як слідує з наданого розрахунку, проценти за період поза межами строку кредитування позивач нараховує саме як проценти за користування кредитом, а не як міру відповідальності відповідно до статті 625 ЦК України. Водночас із вимогами про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України позивач до суду не звертався.

Суд також звертає увагу, що нарахування відсотків на підставі п. 18 договору позики, в даному випадку є необґрунтованим, зважаючи на обумовлення сторонами обмежень (зокрема щодо незастосування в період карантину).

Крім того слід звернути увагу, що за змістом п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України в період воєнного стану позивальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а отже нарахування відсотків за межами строку кредитування, в тому числі і в розмірі визначеному договором, є безпідставним.

Отже, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №72735953 від 20.08.2022 року в сумі 7000,00 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2000,00 грн - сума заборгованість за відсотками.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1021,20 грн. (7000,00 х 2662,40 /18250,00).

Крім цього, представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Згідно із частинами 1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Частиною 3 ст.137 ЦПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді ТзОВ «ФК «Ейс» надано: договір про надання правничої допомоги №22-08/25-ДІЛ від 22 серпня 2025 року, укладений з адвокатом Ткаченко Юлія Олегівна, витяг з акту №8-ДІЛ від 16.02.2026 року прийому-передачі виконаних робіт згідно договору №22-08/25-ДІЛ від 22.08.2025, платіжна інструкція щодо перерахування коштів за договором про надання правничої допомоги №22-08/25-ДІЛ від 22 серпня 2025 року, ордер про надання правової допомоги ТОВ «Деал фінанс груп» АХ №1287256, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ПТ №2099 Ткаченко Ю.О.,

Суд при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.202 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Верховний Суд також часто підкреслював необхідність детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за дублюючі одна одну послуги, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків (зокрема, постанова від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15).

Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Тож, у справі, яка розглядається, суд дійшов висновку про те, що справа не є складною, підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль, відтак визначені в переліку послуг вказані дії не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, та не є співмірними зі складністю справи.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи наведені обставини, предмет спору, складність справи, виходячи із засад реальності та співмірності, суд вважає, що з відповідача на користь ТзОВ «ФК «Ейс» підлягає стягненню 3 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст.526, 626, 628, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за кредитним договором №72735953 від 20 серпня 2022 року в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок; заборгованості за відсотками в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти вимог позову -- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1021 (одну тисячу двадцять одну) гривню 20 копійок сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», ЄДРПОУ: 44280974, адреса місцезнаходження: м.Ірпінь вул.Садова, буд. 31/33 офіс 40/3 Київської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , місце реєстрації ВПО АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 07.09.2026 року.

Суддя В.О. Троцюк