Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №400/8137/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8137/26

Перша інстанція: суддя Малих О.В.,

повний текст судового рішення

складено 07.07.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають в обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 20.05.2023 року по 17.06.2025 року включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 17.06.2025 року включно, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (в тому числі допомоги на оздоровлення), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 та з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 року, позивач подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати вищезазначену ухвалу суду по справі №400/8137/26 та направити справу для вирішення питання про відкриття провадження.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при постановленні спірної ухвали суд першої інстанції, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №9901/939/18, необґрунтовано виходив з того, що доданий до позову ордер серії ВН №1725230 не відповідає вимогам типової форми, оскільки замість конкретної назви суду містить формулювання «У ВСІ Суди України будь-якої ланки та спеціалізації». Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року була прийнята на підставі та на виконання Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 року №36. Однак, 12 квітня 2019 року Рада адвокатів України прийняла рішення №41, яким затвердила нове Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги. Ордер видано за типовою формою, затвердженою Радою адвокатів України відповідно до Положення №41. Заповнення реквізиту «Назва органу, у якому надається правнича допомога» здійснено відповідно до чинної форми ордера, сформованої через ЄРАУ. А відтак, за твердженнями апелянта, застосування судом правових висновків, що ґрунтуються на скасованому нормативному акті, до правовідносин, які регулюються новим актом, суперечить принципу верховенства права.

Крім того, апелянт стверджує, що ордер підтверджує повноваження представника відповідно до статті 59 КАС України. Наведена норма не містить вимоги щодо обов`язкового зазначення в ордері конкретної назви суду як умови підтвердження повноважень адвоката. Таким чином, суд першої інстанції фактично встановив додаткову процесуальну вимогу, яка не передбачена ані КАС України, ані Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

17 липня 2026 року на адресу суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу від Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами п.3 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Пунктом 3 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно з вимогами частини першої статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

За змістом частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Відповідно до вимог частини другої статті 26 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

У відповідності до вимог частини сьомої ст.59 КАС України у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року №41 затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, пунктом 4 якого передбачено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Згідно з вимогами п.5 Положення №41 ордер, встановленої форми, є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Пунктом 11 Положення №41 передбачено, що ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Верховний Суд неодноразово вказував, що ордер на надання правничої (правової) допомоги, виданий відповідно до Закону №5076-VI, що подається до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд», вважається належним чином оформленим та підтверджує повноваження адвоката на представництво інтересів особи в суді, якщо такий ордер підписаний (засвідчений) кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП) адвоката, який ідентифікує його особу, а відповідність ордера типовій формі, затвердженій Радою адвокатів України, та наявність у ньому всіх обов`язкових реквізитів може бути перевірена судом за допомогою загальнодоступних засобів, зокрема через офіційний веб-сайт Національної асоціації адвокатів України (постанови від 29.01.2025 року у справі №300/7062/23, від 14.03.2025 року у справі №343/1061/24, від 20.06.2025 року у справі №320/15150/24, від 28.07.2025 року у справі №320/1194/24 та інші).

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву підписано та направлено до суду адвокатом Галайчук Г.С. за допомогою системи «Електронний суд».

На підтвердження повноважень адвоката Галайчук Г.С. на представництво інтересів ОСОБА_1 до позовної заяви додано ордер серії ВН №1725230.

Повертаючи спірною ухвалою позовну заяву ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України суд першої інстанції, з посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у постанові від 03.07.2019 року у справі №9901/939/18, виходив з того, що доданий до позову ордер серії ВН №1725230 не відповідає вимогам типової форми, оскільки замість конкретної назви суду містить формулювання «У ВСІ Суди будь-якої ланки та спеціалізації».

За висновками суду, оскільки в ордері не зазначено конкретної назви суду, у якому адвокат надає правову допомогу, тому такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки в пункті 12.4 Положення №41 чітко зазначено, що в ордері має бути зазначено назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

А відтак, колегія суддів доходить висновку, що зазначення в графі «назва органу, у якому надається правнича допомога» ордеру серії ВН №1725230 «У ВСІ Суди будь-якої ланки та спеціалізації» узгоджується з вимогами Положення №41.

З вищенаведеного слідує, що повноваження адвоката Галайчук Г.С. на надання правової допомоги ОСОБА_1 належним чином підтверджено ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що відповідає вимогам частини четвертої статті 59 КАС України.

При розгляді даної справи, колегія суддів вважає необґрунтованим врахування судом першої інстанції правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 03.07.2019 року у справі №9901/939/18, оскільки він ґрунтується на застосуванні норм Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 року №36, яке втратило чинність на підставі Рішення Ради адвокатів №41 від 12.04.2019 року.

Суд першої інстанції, при вирішенні питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, неправильно застосував норми процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України.

Згідно з вимогами ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до вимог ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

На підставі вищенаведеного, враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 241, 308, 311, 312, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі №400/8137/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії - скасувати, а справу №400/8137/26 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко