Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №420/17407/23 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17407/23

Головуючий І інстанції: Харченко Ю.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Кравченка К.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 29.10.2025р.) у справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива+» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

12.07.2025р. Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до СТОВ Агрофірма «Нива+», в якому просило суд стягнути на його користь адміністративно-господарські санкції у розмірі - 77294,78 грн., а також пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі - 3710,40 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідач відповідно до вимог ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю та не зайняте особою з інвалідністю, СТОВ Агрофірма «Нива+» до 15.04.2023р. повинна була самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції. Оскільки вищезазначена сума відповідачем не була сплачена, утворилася заборгованість та пеня за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року (ухваленим в порядку письмового провадження) позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним вище рішенням суду першої інстанції, позивач 18.11.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2025р. та прийняти нове, яким заявлені позовні вимоги - залишити без задоволення.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою СТОВ Агрофірма «Нива+» та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

10.12.2025р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Одночасно до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

17.04.2023р. Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю складено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, розміщено в електронному кабінеті відповідача СТОВ Агрофірма «Нива+» на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Згідно з розрахунком середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 16 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення) - 1, фонд оплати праці штатних працівників - 1236716,41 грн., середня річна заробітна плата штатного працівника - 77294,78 грн., кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше - 0. Таким чином, сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 77294,78 грн..

Одеське обласне відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю направило на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити нараховану суму адміністративно-господарської санкції та пені за несвоєчасну сплату.

Проте, відповідачем не сплачено у добровільному порядку нараховані суми адміністративно-господарської санкції.

Враховуючи те, що відповідач не виконав нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості - 1 робоче місце та не сплатив адміністративно-господарські санкції з урахуванням пені (3710,40 грн.) в загальній сумі - 81005,18 грн., позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності заявлених позовних вимог і, як наслідок, відсутності підстав для їх задоволення.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні у них докази, не погоджується із наведеними висновками суду попередньої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини стосуються 2023 звітного року, а тому до них підлягають застосуванню ст.ст.19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991р. №875-XII в редакції Закону України від 18.10.2022р. №2682-IX, чинній з 06.11.2022р.

Відповідно до ч.1 ст.19 цього Закону, для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

У силу ст.20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Так, висновок суду першої інстанції про передчасність звернення відділення Фонду з огляду на відсутність акта перевірки органів Держпраці ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.11.2022р. у справі №400/3957/21. Проте, ця позиція сформована щодо правовідносин, які виникли у 2021р., тобто за дії Закону №875-XII у редакції до 18.10.2022р., коли застосування адміністративно-господарських санкцій було пов`язане з реєстрацією роботодавців у Фонді та поданням ними звітів за формою 10-ПОІ.

Законом №2682-IX, який набрав чинності 06.11.2022р., цей порядок змінено: подання звітів за формою 10-ПОІ - скасовано, а визначення факту невиконання нормативу та розрахунок санкцій здійснюються в автоматизованому режимі.

У постанові від 24.04.2025р. у справі №280/3642/23 Верховний Суд зазначив, що з 06.11.2022р., з набранням чинності Законом №2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці, що робить згадану правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21.11.2022р. у справі №400/3957/21, неактуальною для спірних правовідносин через зміни в правовому регулюванні.

Цей висновок Верховний Суд підтвердив у постанові від 22.04.2026р. у справі №160/19526/24.

А тому, суд першої інстанції помилково застосував до правовідносин 2023р. правову позицію, сформовану щодо правовідносин 2021р. та фактично визнану неактуальною самим же Верховним Судом, внаслідок чого дійшов хибного висновку про передчасність звернення відділення Фонду та про перевірку органів Держпраці як обов`язкову умову стягнення адміністративно-господарських санкцій. Така перевірка умовою застосування санкцій за правовідносинами, що виникли після 06.11.2022р., не є.

У цьому контексті, варто наголосити, що відповідач у суді першої інстанції наданий відділенням Фонду розрахунок не спростував, заперечень проти позову та доказів виконання нормативу робочих місць у 2022р. не подав.

Більше того, в обґрунтування своїх доводів СТОВ Агрофірма «Нива+» не покликається на неправильне визначення середньооблікової чисельності штатних працівників.

За наведених обставин показники розрахунку є достовірними, а факт невиконання відповідачем нормативу - доведеним.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 13.07.2026р. у справі №160/11423/23.

Обставин ж вжиття СТОВ Агрофірма «Нива+» усіх залежних від нього заходів матеріалами справи не підтверджуються. У силу ч.3 ст.18 Закону №875-XII, роботодавець зобов`язаний надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю; формою такого інформування є звіт за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Однак, такого звіту за 2022р. відповідач до центру зайнятості не подав.

Відповідно до ч.2 с.т218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відтак, оскільки відповідач не створив робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю та не повідомив про наявність вакансії державну службу зайнятості, колегія суддів доходить висновку, що усіх залежних від нього заходів він не вжив, а підстав для звільнення його від відповідальності немає.

Перевіривши правильність визначення розміру санкцій, колегія суддів встановила, що фонд оплати праці штатних працівників СТОВ Агрофірма «Нива+» за 2022р. становив 1236716,41 грн., що при середньообліковій чисельності 16 осіб дає середню річну заробітну плату 77294,78 грн. Оскільки у товаристві працює 16 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за одне не зайняте особою з інвалідністю робоче місце правильно визначено відділенням Фонду як 77294,78 грн. У зв`язку з порушенням строку сплати таких санкцій, який спливав 15 квітня року, наступного за звітним, на зазначену суму обґрунтовано нараховано пеню виходячи зі 120% облікової ставки Національного банку України у розмірі 3710,40 грн.

Отже, загальна сума, що підлягає стягненню, становить 81005,18 грн.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та за неправильного застосування норм матеріального права.

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв`язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду 1-ї інстанції та прийняти нове - про задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року - скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з інвалідністю - задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива+» (код ЄДРПОУ 38443027) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області / Банк - ГУ ДКСУ в Одеській області, Одержувач - УК Одеська міська ТГ/50070000, МФО 899998, р/р UA618999980313191230000015744, код ЄДРПОУ 37607526, адміністративно-господарські санкції у розмірі 77294,78 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3710,40 грн. (всього 81005,18 грн.).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 10.09.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: К.В. Кравченко

В.О. Скрипченко