Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №949/2523/25 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/2523/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюха К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що 25 серпня 2023 року між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1261-0922 на наступних умовах: сума кредиту 18000 грн, строк кредитування - 300 днів, базовий період - 14 днів, знижена процентна ставка - 1,20% в день, стандартна процентна ставка - 1,50% в день. Даний Договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими відповідач був попередньо ознайомлений. У відповідності до частини 1 статті 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію". ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Відповідач ОСОБА_1 підтвердив виникнення своїх зобов`язань, отримавши кредитні кошти. Своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання грошових коштів, відповідач не скористався. У подальшому відповідач, всупереч умовам Кредитного договору, порушив умови даного Договору і не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав всі інші свої грошові зобов`язання перед ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" за Кредитним договором навіть після спливу строку кредитування. Станом на 13 жовтня 2025 року загальний розмір грошових вимог позивача ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до відповідача ОСОБА_1 , які виникли на підставі Кредитного договору, становить 77097,13 грн.

Однак, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості Позичальнику у загальній сумі 4 483,84 грн. за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 72 613,29 грн. Враховуючи вищезазначене, просить суд стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 16 911,87 гривень та прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 55 701,42 гривень, що становить 72 613,29 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом із позовною заявою подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. До суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи та надсилання матеріалів позовної заяви, мотивована тим, що внаслідок військових подій та стану здоров`я він не проживає за місцем реєстрації, ухвалу суду та матеріали позову не отримував. Відповідач просив надіслати матеріали на вказану ним адресу для листування та відкласти розгляд справи для пошуку фахівця в галузі права.

В подальшому, 29 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов Відзив на позовну заяву, датований 15 червня 2026 року, в якому позовні вимоги відповідач не визнав у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні. Свої заперечення відповідач обґрунтовує наступним: позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів укладення кредитного договору в електронній формі, оскільки відсутні підтвердження від провайдера щодо належності ІР-адреси, інформація від мобільного оператора щодо належності номера телефону та надіслання СМС-повідомлення з ідентифікатором; надані позивачем копії Правил відкриття кредитної лінії та Паспорту споживчого кредиту не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними, а також відсутня печатка фінансової установи; відсутні належні первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували факт видачі кредитних коштів; надані квитанція та довідка системи LiqPay не містять повного номера банківської картки, банківських реквізитів та відмітки банку про здійснення безготівкової операції, а тому не можуть вважатися платіжним дорученням у розумінні інструкцій Національного банку України; наданий позивачем розрахунок заборгованості є односторонньою довідкою-таблицею, яка не є випискою по рахунку первинного бухгалтерського обліку, з якої неможливо встановити динаміку погашення боргу; позивач здійснював незаконне нарахування процентів поза межами погодженого строку кредитування. Згідно з пунктами 2.3 та 4.4 договору, строк користування кредитом складав 14 календарних днів, а сукупна вартість кредиту була обумовлена в розмірі 22 286,71 гривень (18 000 гривень кредиту та 4 286,71 гривень процентів). Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, право кредитодавця нараховувати проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Заявлений розмір процентів - 55 701,42 гривень є непропорційно великою сумою компенсації у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», що дає підстави для зменшення розміру відсотків. Одночасно з відзивом відповідач подав Заяву про витребування доказів та оригіналів документів, в якій просив зобов`язати позивача надати для огляду суду оригінали Договору, Правил, Паспорту споживчого кредиту з підписами сторін, а також оригінали квитанції та довідки про перерахування коштів з оригінальними печатками банку та товариства.

Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить такого висновку.

Згідно з частиною 1 статті 4, частиною 1 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У силу положень частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 77, 78, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, допустимими - докази, одержані у порядку, встановленому законом, а достатніми - докази, які у своїй сукупності дають можливість дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Саме на позивача покладено обов`язок довести не лише наявність кредитних правовідносин та перехід до нього права вимоги, а й фактичне надання кредиту, порушення відповідачкою зобов`язання та правильність визначення кожної заявленої до стягнення складової заборгованості.

Відсутність відзиву відповідачки не звільняє суд від обов`язку перевірити надані позивачем докази та правомірність заявлених вимог.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили.

Щодо клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 6 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналів письмових документів з огляду на те, що спірний договір укладався в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача. Особливістю електронних документів є те, що їх оригіналом вважається електронний примірник з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом. Надані позивачем паперові копії електронних доказів належним чином засвідчені представником позивача, а тому у суду відсутні обґрунтовані підстави ставити під сумнів їх відповідність електронним оригіналам, що зберігаються в базі даних фінансової установи.

Судом встановлено, що за допомогою веб-сайту (navse.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, 25 серпня 2023 року між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та відповідача ОСОБА_1 було укладено електронний Кредитний договір №1261-0922 на наступних умовах: сума кредиту 18000 грн, строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; знижена процентна ставка - 1,20% в день, стандартна процентна ставка - 1,50% в день.

Даний Договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими відповідач був попередньо ознайомлений.

У відповідності до частини 1 статті 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або у письмовій, у тому числі електронній, формі, а письмова форма є дотриманою, якщо зміст правочину зафіксований у відповідному документі та підписаний сторонами у передбачений законом спосіб.

За частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Частина друга статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Встановлено, що згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", підписання Кредитного договору №1261-0922 від 25 серпня 2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів здійснено відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А0401.

Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання договору є належним підтвердженням направлення повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформувала правовий висновок, згідно з яким підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач ідентифікувався в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, заповнив відповідну заявку на отримання кредиту та підписав оферту за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором - алфавітно-цифровою послідовністю А0401, який був надісланий йому на мобільний телефон.

Зазначені дії повністю відповідають вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Тому твердження відповідача про відсутність його власноручного підпису на документах та неукладення договору відхиляються судом як безпідставні.

Так, ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 18000 грн відповідно до умов укладеного Договору, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту за кредитним договором №1261-0922 від 25 серпня 2023 року та квитанцією платіжної системи LiqPay (ID операції: 2356327733) від 25.08.2023 року.

Крім того, суд критично оцінює доводи відповідача щодо неналежності доказів перерахування кредитних коштів. Надані позивачем довідка про перерахування суми кредиту та квитанція платіжної системи LiqPay містять маскований номер платіжної картки, що є стандартною процедурою захисту банківських даних. У сукупності з фактом реєстрації особистого кабінету та акцептування умов кредиту, ці документи є належними та достатніми доказами виконання позивачем своїх зобов`язань з перерахування коштів у розмірі 18 000 гривень. Відповідач, заперечуючи факт отримання коштів, не надав суду банківської виписки по своїх рахунках, яка б спростовувала надходження вказаної суми на його картку.

Станом на 13 жовтня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за вказаним договором становить 77097,13 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом (основного боргу) - 16911,87 гривень та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 60185,26 гривень.

Проте, відповідач використав кредитні кошти, однак, умов Договору не виконав і не погасив борг.

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості Позичальнику у загальній сумі 4 483,84 грн. за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 72 613,29 грн. Враховуючи вищезазначене, просить суд стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 16 911,87 гривень та прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 55 701,42 гривень, що становить 72 613,29 гривень.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зі змісту статті 1050 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Таким чином, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" надало належні і допустимі докази укладення із відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору №1261-0922 від 25 серпня 2023 року та отримання позичальником кредитних коштів.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитних договорів (стаття 638 Цивільного кодексу України). З договору про відкриття кредитної лінії, паспорту споживчого кредиту, які погоджені та підписані сторонами, видно, що при використанні кредиту відповідач повинен повернути позивачу отриманий кредит та проценти за користування коштами. Як видно з наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 13.10.2025 розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 77097,13 грн, яка складається з наступного: 16911,87 грн - основний борг за кредитом; 60185,26 грн - заборгованість по процентах.

Однак, позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", а саме часткового списання заборгованості Позичальнику у загальній сумі у загальній сумі 4 483,84 грн. за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 72 613,29 грн. Тому, просить суд стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 16 911,87 гривень та прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 55 701,42 гривень, що становить 72 613,29 гривень.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Відповідно до висновку Великої Палати у справі №910/4518/16 від 05.04.2023, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Як зазначено відповідачем у відзиві та підтверджується змістом Паспорта споживчого кредиту, сукупна вартість кредиту за погоджений строк кредитування (14 днів) становила 22 286,71 гривень, з яких 18 000 гривень – тіло кредиту, а 4 286,71 гривень – проценти за правомірне користування кредитними коштами. Однак, договором погоджений строк кредитування - 300 календарних днів, у паспорті споживчого кредиту сторони погодили, що у випадку кредитування на суму 18000.00 гривень протягом всього строку кредитування із розрахунку застосування Стандартної ставки1.50% в день та комісії за видачу кредиту 15.00%від суми кредиту, загальні витрати за кредитом становитимуть не більше 74 951,88 гривень. Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 13.10.2025, наданим позивачем, проценти нараховані в межах строку кредитування - 300 календарних днів з 25.08.2023 по 19.06.2024, тобто в межах строку кредитування.

Враховуючи наданий позивачем розрахунок, згідно з яким залишок непогашеного тіла кредиту із застосуванням програми лояльності становить 16 911,87 гривень, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 16 911,87 гривень є обгрунтованими та підлягають стягненню.

Водночас при вирішенні питання про стягнення процентів суд не може виходити лише з факту наявності відповідної умови у договорі та арифметичної правильності здійсненого кредитором розрахунку.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною третьою статті 509 ЦК України прямо встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За статтею 627 ЦК України свобода договору здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому принцип свободи договору не є абсолютним та не виключає судової перевірки наслідків застосування погодженої умови договору, особливо коли однією зі сторін договору є споживач фінансової послуги.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

За змістом статті 18 цього Закону несправедливою є умова договору, наслідком якої всупереч принципу добросовісності є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачеві.

Отже, при стягненні заборгованості за споживчим кредитом необхідно керуватися чітко погодженими сторонами умовами договору, але такі умови не можуть застосовуватися таким чином, щоб у результаті їх реалізації на споживача покладався непропорційно великий фінансовий тягар, який не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Вимога про нарахування та сплату процентів, які з огляду на суму фактично отриманого кредиту, умови їх застосування та кінцевий результат нарахування є явно завищеними, не відповідає передбаченим частиною третьою статті 509, частинами першою, другою статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми процентів спотворює їх дійсне правове призначення.

Проценти за своєю природою є платою за можливість користування наданими кредитодавцем коштами.

Однак коли внаслідок механізму щоденного нарахування їх сума багаторазово перевищує фактично отриманий споживачем кредит, така плата може втратити розумний зв`язок із вартістю наданої фінансової послуги, перетворюючись на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання кредитодавцем невиправданого додаткового доходу.

Суд враховує, що кредитодавець є професійним учасником ринку фінансових послуг, який формує умови кредитного продукту, розмір процентних ставок, порядок їх застосування, строк кредитування, умови надання знижок та наслідки невиконання договору.

А відповідач у спірних правовідносинах є споживачем фінансової послуги.

З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту, звужує дію принципу формальної рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, якщо відповідна умова договору призводить до покладення на споживача непропорційно великого фінансового тягаря.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», у якій враховано, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а одним із завдань захисту їх інтересів є протидія шкідливій діловій практиці підприємств, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року, Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається необхідність захисту споживача фінансових послуг як на стадії укладення договору, так і на стадії його виконання.

Фінансові послуги внаслідок їх складності та властивих їм економічних ризиків потребують підвищеного рівня прозорості й добросовісності поведінки професійного учасника ринку.

Споживач повинен мати реальну можливість оцінити не лише номінально зазначений розмір процентної ставки, а й фактичні економічні наслідки застосування умов договору.

Директива 2005/29/ЄС виходить із того, що комерційна практика, яка перешкоджає споживачеві зробити поміркований та ефективний вибір, потребує спеціальної правової оцінки, а щодо складних фінансових послуг на професійного учасника покладається підвищений обсяг обов`язків.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності та розумності.

Держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом у функціонуванні кредитного ринку, комерційними інтересами фінансових установ щодо отримання справедливого прибутку від кредитування та правами й охоронюваними законом інтересами споживачів кредитних послуг.

Вказаний висновок викладений у пункті 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг.

У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання мають підпорядковуватися засадам, згідно з якими споживач вважається слабшою стороною договору та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів передбачає необхідність забезпечення дії цих принципів у відносинах споживчого кредитування та недопущення покладення на фізичну особу несправедливого та непропорційного фінансового тягаря.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо обсяг відповідальності боржника перед кредитором за неналежне виконання грошового зобов`язання не обмежений розумними межами та залежить від встановлених договором процентів, штрафу, пені чи річних процентів, то за певних обставин такий обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам порушення.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також виходила із компенсаційного характеру заходів цивільно-правової відповідальності та зазначила, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір відповідних грошових нарахувань, якщо їх застосування призводить до очевидно непропорційного результату.

Вказані правові підходи також відображені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.

Таким чином, при розгляді спору суд повинен надати самостійну оцінку справедливості наслідків застосування умов споживчого кредитного договору з урахуванням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та не може обмежитися лише констатацією того, що розмір процентної ставки зазначений у договорі та формально погоджений сторонами.

При цьому сам факт підписання відповідачем договору та паспорта споживчого кредиту не позбавляє суд обов`язку перевірити, чи не створює конкретний механізм реалізації погоджених умов істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін.

Саме тому відповідні умови підлягають оцінці не лише з позиції свободи договору, а й на предмет їх відповідності вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», принципам справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності.

Суд зазначає, що нараховані позивачем проценти у розмірі 55 701,42 грн, що більш, ніж у 3 рази перевищує суму заборгованості за тілом кредиту, що становить 16911,87 грн.

Таким чином, економічне навантаження, яке передбачено умовами договору, є надзвичайно значним порівняно з фактичною сумою фінансової послуги, отриманої відповідачем.

Стягнення у повному обсязі процентів створювало б істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду відповідачеві як споживачеві та покладало б на нього непропорційно великий майновий тягар. Такий результат не відповідав би засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Разом із тим суд враховує і законний інтерес кредитодавця.

Суд враховує встановлений пунктом 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» критерій непропорційно великої компенсації та необхідність забезпечення справедливого балансу майнових інтересів обох сторін договору.

З огляду на сукупність установлених обставин, згідно із тим, що відповідач у своєму відзиві зазначив, що при задоволенні позову просить, з огляду на принцип пропорційності та Закон України «Про захист прав споживачів», зменшити розмір нарахованих відсотків з 55 701,42 грн до 16911,87 грн. (що відповідає розміру тіла кредиту), суд приходить до висновку, що справедливим, розумним та співмірним розміром процентів, які підлягають стягненню з відповідача, є 16911,87 грн.

Такий розмір не звільняє відповідача від обов`язку сплатити кредитодавцеві плату за користування його коштами, є істотним у співвідношенні з основною сумою боргу та водночас не перетворює фінансові наслідки кредитування на каральний механізм чи джерело отримання кредитором невиправданого додаткового доходу.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимоги на суму 72 613,29 гривень. Суд задовольняє вимоги на суму 33823,74 гривень, оскільки позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог, а саме у розмірі 1128,37 гривень.

На підставі наведеного вище та керуючись статтями 509, 526, 530, 599, 612, 625, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1052, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», статтями 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 247, 265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", заборгованість за Кредитним договором №1261-0922 від 25 серпня 2023 року в розмірі 33 823, 74 грн (тридцять три тисячі вісімсот двадцять три гривні 74 коп.), що складається із: 16911,87 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот одинадцять гривень 87 коп.) - заборгованість за тілом кредиту та 16911,87 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот одинадцять гривень 87 коп.) - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1128,37 грн. (одна тисяча сто двадцять вісім гривень 37 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор