Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №420/5117/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/5117/26

Перша інстанція: суддя Бойко О.Я.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

24 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) що полягає у невнесенні (невідображенні) відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” достовірних відомостей про визнання його непридатним до військової служби та виключення з військового обліку військовозобов`язаних відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_2 та паспорті громадянина України серія НОМЕР_3 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) актуалізувати дані шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” відомостей про визнання його непридатним до військової служби та про його виключення з військового обліку за станом здоров`я на підставі ст. 37 п. 6 пп. 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу, відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_2 та паспорті громадянина України серія НОМЕР_3 ;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо внесення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у графі «категорія обліку – військовозобов`язаний», «звання – рекрут», «ВОС – 999», «потребує проходження базової загальновійськової підготовки»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) виключити (вилучити, видалити) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомості про нього: у графі «категорія обліку – військовозобов`язаний», «звання – рекрут», «ВОС – 999», «потребує проходження базової загальновійськової підготовки»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) встановити у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» його статус - «НЕВІЙСЬКОВОЗОБОВ`ЯЗАНИЙ».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він має безстрокову інвалідність ІІ групи з дитинства і за станом здоров`я у 2010 році його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Водночас з мобільного застосунку «Резерв+» стало відомо, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявна інформація відносно позивача, яка не відповідає дійсності та не співпадає з відомостями, зазначеними у його документах, в тому числі й військово-облікових.

За переконанням позивача, у нього відсутній обов`язок проходити повторно військово-лікарську комісію, а відповідачем порушено принцип незворотності дії закону в часі, оскільки нові правила обліку, які введені у 2022-2024 роках, не можуть застосовуватися до особи, чий юридичний статус був остаточно сформований у 2010 році. Недостовірні відомості в системі «Резерв+» створюють загрозу безпідставного затримання позивача поліцією як «ухилянта», створюють ситуацію правової непевності щодо свого статусу, обмежують його законну можливість перетинати кордон.

З метою виправлення інформації позивач неодноразово звертався письмово до відповідача, також направляв звернення на гарячі лінії Міністерства оборони України та Оперативного Командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 », однак жодних дій з виправлення інформації в державному реєстрі відповідач не вчинив, чим порушує права позивача як особи, яка не є військовозобов`язаною особою.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції не надав, хоча про відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 57).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, надання невірної правової оцінки обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Зокрема, апелянт наголошує, що він є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства безстроково та за станом здоров`я відповідач вже виключав його з військового обліку у 2010 році як непридатного до військової служби. Тому будь-які інші відомості відносно позивача у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів є недостовірними і відповідач має обов`язок привести наявну інформацію у відповідність із наявними документами, однак на звернення позивача відповідні дії не вчинив.

Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції протиправно переклав тягар доказування на позивача, звільнивши суб`єкта владних повноважень від обов`язку доводити правомірність своєї поведінки. При цьому, за переконанням апелянт, оцінка наявних доказів у справі судом першої інстанції здійснена не у повному обсязі, що призвело до формування помилкового висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволені позовних вимог.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надав, хоча про відкриття провадження повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 20 серпня 2026 року.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є громадянином України (а.с. 22, 23, 42).

У посвідченні Управління соціального захисту населення в Приморському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради серії ААВ № 002647 від 11 жовтня 2011 року вказано, що ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи з дитинства (а.с.17).

Згідно довідки Центральної міжрайонної медико-соціальної експертної комісії № 801025 від 30.05.2016 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 за результатами повторного огляду визнаний інвалідом ІІ групи з дитинства безстроково (а.с. 16).

В тимчасовому посвідченні № НОМЕР_2 вказано, що рішенням ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби (протокол № 23 від 07.05.2010) з зняттям з військового обліку та окрім іншого вказано про виключення з військового обліку на підставі ст. 37 п. 6 пп.3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу за хворобою (а.с. 26, 45).

Відповідно до відмітки начальника 1-го відділення ІНФОРМАЦІЯ_6 від 30.10.2012 у паспорті позивача громадянина України серія НОМЕР_3 виданому Шевченківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 є невійськовозобов`язаним (завірено печаткою та підписом) (а.с. 42).

У застосунку «Резерв+» відносно позивача міститься наступна інформація: у графі «категорія обліку – військовозобов`язаний», «звання – рекрут», «ВОС – 999», «потребує проходження базової загальновійськової підготовки» (а.с. 30, 31).

27 жовтня 2025 позивач направив до відповідача цінний лист з проханням внести зміни в реєстр «Оберіг» та «Резерв+» з описом вкладення, надавши відповідачу відповідні документи: тимчасове посвідчення № НОМЕР_2 , в якому зазначено, що відповідно до рішення ІНФОРМАЦІЯ_6 позивач визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку (протокол №23 від 07.05.2010), паспорт громадянина України з відміткою про те, що позивач невійськовозобов`язаний з підписом і відміткою начальника 1-го відділення РВК м. Одеси від 30.10.2012; довідку МСЕК, копію інвалідного посвідчення (а.с. 46-49).

Позивач неодноразово звертався 25.09.2025, 27.10.2025, від 29.10.2025 на гарячу лінію Міністерства оборони України, від 05.11.2025 на гарячу лінію ОК Південь, 10.12.2025 у ЦНАП щодо внесення достовірних відомостей.

01 листопада 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_7 листом за № 943/20878 на звернення ОСОБА_1 повідомив, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , перебуває на обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_9 , є порушником військового обліку з 19.06.2025 року у зв`язку із неприбуття вчасно по повістці.

Також повідомлено, що у разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 35-38).

11 листопада 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_10 листом за № ГА/21655 у відповідь на заяву позивача повідомив про автоматичне взяття його на військовий облік на підставі постанови КМУ «Про внесення змін до Порядку реалізації експериментального проєкту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.08.2024 №932 через відсутність перебування його на військовому обліку. Також відповідач вказував на не проходження позивачем за останній календарний рік ВЛК та відсутність свідоцтва про хворобу (а.с. 32, 33).

13 листопада 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_10 листом за № ГА/22024 у відповідь на звернення ОСОБА_1 № 19405050 від 29.10.2025 року, яке надійшло на гарячу лінію Міністерства оборони України повідомив, що прийом громадян начальником ІНФОРМАЦІЯ_11 ведеться щовівторка з 14:00 до 15:00 за попереднім записом в черговій частині з метою оформлення тимчасової перепустки (а.с. 34).

26 січня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_10 листом за № ВоІБ/899 надав відповідь на адвокатський запит, у якому зазначено, що позивач був автоматично взятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_12 в статусі рекрута на підставі постанови КМУ №932 від 16.08.2024.

Непридатність повинна бути підтверджена довідкою або свідоцтвом про хворобу ВЛК. У відповідь на запит відповідач повідомив, що в ІНФОРМАЦІЯ_13 міститься запис “На підставі ст.13”а” графи І наказу МОУ №402 від 2008 р. непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку, пр. №23 від 07.05.2010”.

Не погоджуючись із тим, що він перебуває на військовому обліку, вважаючи протиправне поновлення його на військовому обліку та бездіяльність відповідача щодо не виправлення інформації в державному реєстрі на звернення позивача, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи беззаперечно не доводять факт непридатності його до військової служби та необхідність виключення його з військового обліку, оскільки вказана у них інформація є суперечливою.

Суд також вказав, що зняття з військового обліку є переважно процедурною дією, яка пов`язана зі зміною місця проживання військовозобов`язаного або зміною його статусу в межах системи обліку. Це тимчасова процедура, за якої особа зберігає статус військовозобов`язаного. Головним наслідком зняття з обліку є те, що громадянин не звільняється від військового обов`язку. У свою чергу виключення з військового обліку означає, що особа перестає бути суб`єктом військового обліку. Це постійний правовий стан, припинення статусу військовозобов`язаного.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» (далі - Закон № 2232-XII, в редакції станом на дату взяття позивача на військовий облік автоматично).

Відповідно до частини 3 та 9 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

За змістом статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Згідно із пунктом 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частиною восьмою статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII) органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з ч. 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Відповідно до вимог частини 1 статті 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною 3 статті 14 Закону № 1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом інформаційної взаємодії між Реєстром та інформаційно-телекомунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, зазначені у цій частині.

З аналізу наведених вище правових норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що до завдань територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки серед іншого належить ведення військового обліку військовозобов`язаних та розгляд звернень громадян, у тому числі і з цих питань.

З витягу із застосунку «Резерв+» від 16 грудня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 22).

У той же час, як зазначає позивач та вбачається із тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 , паспорту громадянина України серія НОМЕР_3 , виданого Шевченківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, ОСОБА_1 не є військовозобов`язаним (а.с. 23, 25-28, 42, 45).

Таким чином, суд апеляційної інстанції констатує, що між паперовим та електронним військово-обліковим документом позивача наявна розбіжність у відображені актуальної інформації стосовно дійсного статусу ОСОБА_1 .

Судова колегія погоджується із доводами апелянта про те, що з урахуванням наявних у справі доказів та вищевказаного правового регулювання військового обліку він не може в силу стану свого здоров`я бути військовозобов`язаним та у зв`язку саме із даною обставиною відповідач за рішенням військово-лікарської комісії, оформленого протоколом № 23 від 07.05.2010 року вже виключав позивача з військового обліку як непридатного до військової служби, про що зазначено у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_2 , а його статус «невійськовозобов`язаний» відповідачем не оспорюється.

При цьому колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що через наявну розбіжність позивач не довів обставин виключення його з військового обліку як військовозобов`язаного через непридатність до військової служби. Помилковість такого висновку зумовлюється невірною оцінкою судом доказів при розгляді справи, оскільки у тимчасовому посвідченні НОМЕР_2 , який скріплений печаткою відповідача, чітко вказано, що підставою виключення з військового обліку позивача є ст. 37 п. 6 пп. 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на момент оформлення документу), за змістом якої слідує, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Отже, апеляційний суд приходить висновку, що позивач не може перебувати у статусі категорії осіб «військовозобов`язаний», а його поновлення на військовому обліку є протиправним.

Суд апеляційної інстанції вважає слушними доводи апелянта про те, що відповідач протягом розгляду справи не надав жодного доказу, який би підтверджував, що його попереднє виключення з військового обліку було помилковим, тобто здійснене за відсутності правових підстав для цього. Навпаки, надані з боку позивача докази, у своїй сукупності, доводять обґрунтованість позовних вимог.

На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується із доводами апелянта про те, що поновлення ІНФОРМАЦІЯ_9 позивача на військовому обліку, який встановленим порядком був визнаний непридатним до військової служби, є протиправними діями.

Крім того, звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 також вказував на протиправність дій відповідача стосовно відображення в реєстрі звання «рекрут», «ВОС-999», «потребує проходження загальновійськової підготовки».

Колегія суддів вважає, що дані позовні вимоги також підлягають задоволенню у зв`язку із тим, що військове звання, визначення військово-облікової спеціальності є необхідним для актуалізації інформації відносно військовозобов`язаних громадян України. Враховуючи те, що позивач непридатний до військової служби, не є військовозобов`язаним за станом здоров`я і вказана обставина підтверджена документально, в тому числі й документами виданими відповідачем, то відображення такої інформації суперечить меті військового обліку.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового та передчасного висновку про наявність підстав для відмови у задоволені позовних вимог, а тому апеляційний суд за наслідками апеляційного перегляду судового рішення, яке оскаржується позивачем, убачає достатні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд апеляційної інстанції конкретно у даному випадку, з урахуванням вимог статті 2, 9 КАС України, вбачає підстави для зобов`язання відповідача здійснити дії щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку як непридатного до військової служби за станом здоров`я та виключення відомостей про його військове звання та військово-облікову спеціальність.

На думку колегії суддів, саме такий засіб судового захисту буде ефективним для позивача та остаточно вирішить спір між учасниками судового провадження. При цьому, обраний судом апеляційної інстанції спосіб судового захисту порушених прав позивача не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, адже за наявності достатніх документів суб`єкт владних повноважень на неодноразові звернення позивача не привів у відповідність наявну інформацію в державному реєстрі відносно ОСОБА_1 , тому вказані дії відповідач має здійснити на виконання судового рішення, адже адміністративний розсуд у даному випадку відсутній.

Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З викладеного вбачається, що доводи апеляційної скарги спростовують зроблені висновки суду першої інстанції в повному обсязі, а відтак судова колегія вбачає правові підстави для скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат, оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, а інших судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 02 березня 2026 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року – скасувати з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у невнесенні відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” відомостей про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та виключення з військового обліку військовозобов`язаних.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 актуалізувати дані шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” відомостей про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про його виключення з військового обліку за станом здоров`я на підставі ст. 37 п. 6 пп. 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що ОСОБА_1 у графі «категорія обліку – військовозобов`язаний», «звання – рекрут», «ВОС – 999», «потребує проходження базової загальновійськової підготовки».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомості про те, що ОСОБА_1 є: у графі «категорія обліку – військовозобов`язаний», «звання – рекрут», «ВОС – 999», «потребує проходження базової загальновійськової підготовки».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 встановити ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» статус - «невійськовозобов`язаний».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко