Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №539/3643/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/3643/26

Провадження № 3/539/616/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року місто Лубни

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Пилипчук М. М., розглянувши матеріали справ про адміністративні правопорушення, які надійшли від Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 18 грудня 2017 року органом 8036) за частиною третьою статті 130, частиною п`ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2026 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 130 КУпАП (справа № 539/3643/26, провадження № 3/539/616/2026).

Встановлено, що ОСОБА_1 протягом року двічі піддавався адміністративному стягненню за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП. Так, постановою Немишлянського районного суду міста Харкова від 02 березня 2026 року у справі № 645/172/26, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 130, частиною п`ятою статті 126 КУпАП, та на підставі статті 36 КУпАП накладено на нього остаточне адміністративне стягнення у межах санкції частини п`ятої статті 126 КУпАП у виді штрафу в сумі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років. Крім того, постановою Шевченківського районного суду міста Харкова від 24 березня 2026 року у справі № 638/1880/26, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 51 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 18 липня 2026 року серії ЕПР1 № 723032 ОСОБА_1 18 липня 2026 року о 22.53 год на вулиці Ярослава Мудрого, 17а у місті Лубнах Полтавської області керував автомобілем VOLKSWAGEN Golf, номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, млява мова). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився. Відмову від проходження огляду на стан сп`яніння зафіксовано технічним засобом відеозапису - боді-камерою № 907680. Посвідчення водія у ОСОБА_1 працівниками поліції не вилучалося.

ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

За вказаним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення від 18 липня 2026 року серії ЕПР1 № 723032. Зазначені обставини підтверджені матеріалами справи, відеозаписом з боді-камери поліцейського.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 18 липня 2026 року серії ЕПР1 № 723032 ОСОБА_1 повідомлено про розгляд адміністративної справи в Лубенському міськрайонному суді Полтавської області. В графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» вказано «від надання пояснень відмовився». У пункті 13 «роз`яснення прав та обов`язків, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП» вказано «від підпису відмовився». В графі «підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» вказано «від підпису та отримання копії протоколу відмовився».

Крім цього, 28 липня 2026 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП (справа № 539/3645/26, провадження № 3/539/617/2026).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 20 липня 2026 року серії ЕПР1 № 724180 ОСОБА_1 18 липня 2026 року о 22.53 год на вулиці Ярослава Мудрого, 17а у місті Лубнах Полтавської області керував автомобілем VOLKSWAGEN Golf, номерний знак НОМЕР_2 , будучи особою, позбавленою права керування транспортними засобами, повторно протягом року, чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена адміністративна відповідальність частиною п`ятою статті 126 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 20 липня 2026 року серії ЕПР1 № 724180 ОСОБА_1 повідомлено про розгляд адміністративної справи в Лубенському міськрайонному суді Полтавської області. В графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» вказано «від підпису та пояснень відмовився». У пункті 13 «роз`яснення прав та обов`язків, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП» вказано «від підпису відмовився». В графі «підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» вказано «від підпису відмовився».

Вказані справи передані для розгляду судді Пилипчуку М. М.

Згідно з частиною другою статті 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Враховуючи положення статті 36 КУпАП, з метою повного і об`єктивного розгляду та вирішення питання про накладення адміністративного стягнення, суд дійшов висновку про наявність підстав для об`єднання в одне провадження справ № 539/3643/26 (провадження № 3/539/616/2026), № 539/3645/26 (провадження № 3/539/617/2026) щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 130, частиною п`ятою статті 126 КУпАП та присвоєння об`єднаній справі № 539/3643/26 (провадження № 3/539/616/2026).

В судові засідання, які було призначено на 11 серпня 2026 року, 26 серпня 2026 року та 10 вересня 2026 року ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи телефонограмами та шляхом направлення судових повісток рекомендованими повідомленнями за місцем проживання, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Заяву про розгляд справи без його участі суду не подав.

Суд вважає, що ОСОБА_1 не з`явився у судове засідання без поважних причин.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, якими є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їй судового провадження (рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, «Каракуця проти України» від 16 лютого 2017 року).

Учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини, зокрема в частині обґрунтування висновку про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, акцентує увагу на обов`язку учасника процесу демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосереднє відношення до нього, та на недопустимості нівелювання ключового принципу верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового розгляду свідчить про умисний характер їхніх дій, спрямований на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом (рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, «Чірікоста і Віола проти Італії» від 04 грудня 1995 року), оскільки в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 зазначеної Конвенції (рішення у справі «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року).

З огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд може провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому суд ураховує установлений законодавством строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, якого суди повинні дотримуватися, не порушуючи принцип невідворотності накладення такого стягнення з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Згідно з частиною першою статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до частини четвертої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини п`ятої статті 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина перша статті 130 КУпАП).

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, є підставою для притягнення його до відповідальності за статтею 130 КУпАП.

Відповідно до частини другої статті 130 КУпАП повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Відповідно до частини третьої статті 130 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8 цього Кодексу.

Як вбачається із запису відеореєстратора автомобіля патрульної поліції DDPAI Z60 від 18 липня 2026 року (22:53:46), автомобіль патрульної поліції переслідує транспортний засіб VOLKSWAGEN Golf, номерний знак НОМЕР_2 , який на вимогу поліції зупиняється.

Згідно із записом з боді-камери патрульного поліцейського № 907680 ВІ 0149501 shelestvs (з 23:01:01 по 23:02:54) ОСОБА_1 вказує, що він є військовослужбовцем вже 3-й рік. Пояснення щодо вчинення ним правопорушення за статтею 126 КУпАП він надавати не буде, оскільки протоколи про адміністративне правопорушення за цією статтею складалися на нього неодноразово, проте керування ним транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, зумовлено виконанням наказу командира роти, в якій він проходить військову службу. В його розумінні, він спочатку повинен виконувати наказ командира роти, їхати за призначенням, а потім вже все інше. Щодо вчинення правопорушення за статтею 130 КУпАП ОСОБА_1 на запитання патрульного поліцейського пояснив (23:05:04), що вжив пляшку слабоалкогольного напою King's Bridge понад 30 хвилин тому. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки чи в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився (23:06:10). На повторні пропозиції патрульного поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння (23:07:20), ОСОБА_1 відмовився (23:07:26), (23:07:45), (23:08:27). Патрульний поліцейський роз`яснює ОСОБА_1 , що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП у зв`язку з відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння.

Посилання ОСОБА_1 на те, що керування транспортним засобом було зумовлене виконанням наказу командира роти, суд до уваги не бере, оскільки такі твердження не підтверджені жодними доказами, не свідчать про вчинення дій у стані крайньої необхідності в розумінні статті 18 КУпАП та не звільняють водія від обов`язку дотримуватися Правил дорожнього руху.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 130, частиною п`ятою статті 126 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 18 липня 2026 року серії ЕПР1 № 723032, протоколом про адміністративне правопорушення від 20 липня 2026 року серії ЕПР1 № 724180, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 18 липня 2026 року, відомостями бази даних «Адмінпрактика» про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності постановами Немишлянського районного суду міста Харкова від 02 березня 2026 року у справі № 645/172/26 та Шевченківського районного суду міста Харкова від 24 березня 2026 року у справі № 638/1880/26, записами з боді-камери поліцейського та відеореєстратора службового автомобіля, які надані до суду.

Інших доказів та доводів, які б спростовували зазначені факти та обставини вчинених адміністративних правопорушень, при розгляді справи не встановлено.

За таких обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись нормами права, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 130, частиною п`ятою статті 126 КУпАП.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Суд не має права самостійно відшукувати докази, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

За змістом частини третьої статті 130 КУпАП конфіскації підлягає лише транспортний засіб, який є у приватній власності порушника. У пункті 6 протоколу про адміністративне правопорушення від 18 липня 2026 року серії ЕПР1 № 723032 зазначено, що транспортний засіб VOLKSWAGEN Golf, номерний знак НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 . Разом з тим до матеріалів справи не долучено свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу чи відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, які б підтверджували перебування цього автомобіля у приватній власності ОСОБА_1 на дату вчинення правопорушення. Відмітка поліцейського у протоколі, не підтверджена первинними документами (витягами з відповідних реєстрів тощо), не є достатнім доказом права власності, а тому підстави для застосування до ОСОБА_1 конфіскації транспортного засобу відсутні.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах, при цьому адміністративний арешт до них застосовано бути не може. З огляду на це альтернативне стягнення у виді адміністративного арешту, передбачене санкцією частини третьої статті 130 КУпАП, до ОСОБА_1 не застосовується.

Як убачається з постанови Немишлянського районного суду міста Харкова від 02 березня 2026 року у справі № 645/172/26, ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував. Разом з тим ця обставина не перешкоджає застосуванню до нього передбаченого санкцією частини третьої статті 130 КУпАП стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки правова природа такого стягнення не зводиться до вилучення посвідчення водія, а полягає у забороні керувати транспортними засобами протягом визначеного строку.

Суд вважає необхідним накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення на підставі статті 36 КУпАП у межах санкції частини третьої статті 130 КУпАП, як більш серйозного правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років без конфіскації транспортного засобу, що буде необхідним та достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення. Суд вважає, що саме такий вид стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання норм права, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.

До суду не подано доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, тому, відповідно до статті 40-1 КУпАП, статті 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 15, 23, 33, 36, 40-1, 126, 130, 245, 251, 252, 256, 280, 283-285 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», -

ПОСТАНОВИВ:

Справи № 539/3643/26 (провадження № 3/539/616/2026) та № 539/3645/26 (провадження № 3/539/617/2026) щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 130, частиною п`ятою статті 126 КУпАП об`єднати в одне провадження. Об`єднаній справі присвоїти № 539/3643/26 (провадження № 3/539/616/2026).

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 130, частиною п`ятою статті 126 КУпАП, і накласти на нього на підставі статті 36 КУпАП адміністративне стягнення у межах санкції частини третьої статті 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років без конфіскації транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити, що відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, надіслати постанову про накладення штрафу для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду в порядку, визначеному статтею 294 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання законної сили.

Суддя М. М. Пилипчук