Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №465/11082/25 — Франківський районний суд м. Львова

465/11082/25

2/465/4595/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

10.09.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Гулієвої М. І.,

за участі секретаря судових засідань Паньковецької Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07.11.2023 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №07.11.2023-100001081, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією, строком на 42 дні. Кредит наданий на наступних умовах: дата повернення (виплати) кредиту – 18.12.2023; первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання; черговий період користування кредитом – кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду; продовження строку, на який надається кредит, не передбачене; процентна ставка "Економ" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. В подальшому, кредитний договір (оферти) №07.11.2023-100001081 від 07.11.2023 переоформлено шляхом укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору (оферти) №20.11.2023-010000706 від 20.11.2023 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору. Відповідно до умов кредитного договору № 20.11.2023-010000706 від 20.11.2023 року позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 20.11.2023; сума кредиту: 10000 грн. 00 коп.; строк, на який надається кредит - 42 дні з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 31.12.2023; первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання; черговий період користування кредитом – кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду; продовження строку, на який надається кредит, не передбачене; процентна ставка "Економ" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Зазначає, що відповідач отримав кошти в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією, однак відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку в нього утворилась заборгованість у розмірі 19800,00 грн. що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000, 00 грн., по процентам в розмірі 9 800,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ "Споживчий центр". Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача 19800,00 грн. заборгованості за кредитним договором та сплачений судовий збір.

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18.02.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнено з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" заборгованість за кредитним договором №20.11.2023-010000706 від 20.11.2023 в сумі 19 800 (дев"ятнадцять тисяч вісімсот) гривень 00 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп. та заборгованості по процентах в розмірі 9 800 (дев"ять тисяч вісімсот) гривень 00 коп., судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 коп.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 04.06.2026 заяву представниці відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бідак Олени Олегівни про перегляд заочного рішення у цивільній справі №465/11082/25 задоволено, скасовано заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 18.02.2026 у цивільній справі №465/11082/25, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

В судові засідання, призначені судом на 05.08.2026 та на 10.09.2026, відповідач та представник відповідача не з"явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, будь - які заяви, клопотання, відзив на позовну заяву, письмові пояснення в суд не подали.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що представник позивача просить проводити розгляд малозначної справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі позивача та його представника за наявними в матеріалах справи доказами, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на те, що відповідач після скасування заочного рішення і призначення судового розгляду повторно не прибув в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача з ухваленням повторного заочного рішення.

На підставі ч.1 ст.281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши повторно матеріали судової справи, письмові пояснення, викладені в заяві про перегляд заочного рішення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 07.11.2023 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту укладено електронний кредитний договір №07.11.2023-100001081 (оферта), відповідно до якого відповідачу надано кредит в розмірі 10 000,00 грн., строком на 42 дні, дата повернення 18.12.2023.

Дана обставина підтверджується заявкою від 07.11.2023.

Зокрема, з заявки від 07.11.2023 вбачається, що відповідно до умов кредитного договору №07.11.2023-100001081 (оферта) відповідачу надано кредит в розмірі 10 000,00 грн., з датою повернення 18.12.2023, первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання; черговий період користування кредитом – кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду; продовження строку, на який надається кредит, не передбачене; процентна ставка "Економ" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

З даних документів вбачається, що такі підписані відповідачем за допомогою електронного підпису з присвоєнням одноразового ідентифікатора Т847, та погодився з його умовами.

Кредитний договір (оферти) №07.11.2023-100001081 від 07.11.2023 переоформлено шляхом укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору (оферти) №20.11.2023-010000706 від 20.11.2023

20.11.2023 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту укладено електронний кредитний договір №20.11.2023-010000706 (оферта), відповідно до якого відповідачу надано кредит в розмірі 10 000,00 грн., строком на 42 дні, дата повернення 31.12.2023.

Дана обставина підтверджується заявкою від 20.11.2023.

Зокрема, з заявки від 20.11.2023 вбачається, що відповідно до умов кредитного договору №20.11.2023-010000706 (оферта) відповідачу надано кредит в розмірі 10 000,00 грн., з датою повернення 31.12.2023, первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання; черговий період користування кредитом – кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду; продовження строку, на який надається кредит, не передбачене; процентна ставка "Економ" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

З даних документів вбачається, що такі підписані відповідачем за допомогою електронного підпису з присвоєнням одноразового ідентифікатора С261, та погодився з його умовами.

За змістом п.2.1. данних електронних договорів, такі укладені між кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому ЗУ "Про електронну комерцію".

Розділом 2 договорів визначено порядок їх укладення, зокрема на веб - сайті товариства за допомогою особистого кабінету позичальника.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Матеріали справи свідчать про те, що у даному випадку кредитні договори були укладені в електронній формі.

Законом України "Про електронну комерцію" на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до положень цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, який надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію", у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що укладення договорів в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зважаючи на вищезазначені норми закону, суд вважає встановленим, що договір №20.11.2023-010000706 від 20.11.2023, згідно якого відповідачу надано кредит в розмірі 10 000,00 грн., укладений сторонами у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України "Про захист прав споживачів", порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 (провадження № 61-232св23) зазначено, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно- телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

У справі № 234/7298/20, що переглядалась КЦС ВС, суд установив, що договір сторони уклали в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому позивач через особистий кабінет на вебсайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору. На думку КЦС ВС, встановивши, що без здійснення вказаних дій позивачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суди дійшли обґрунтовано висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

У постанові від 01.07.2024 у справі № 638/161/22 ВС погодився із тим, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, які стосуються підписання кредитного договору.

Ч.3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Відповідачем не надано будь - які докази, які обгрунтовують його заперечення, викладені у заяві про перегляд заочного рішення, зокрема, відсутні дані про те, що номер мобільного телефону, вказаний як телефон ОСОБА_1 , належать іншій особі, а не відповідачу, відсутні дані того, що підписання кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором С261 виконано іншою особою, а не відповідачем у справі. Так само, відсутні докази того, що банківська картка № НОМЕР_1 хх-хххх-0392, яка зазначена як картка відповідача, належить іншій особі, а не відповідачу. А також відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, які стосуються підписання кредитного договору.

Суд вважає, що для укладення відповідного договору в електронній формі, саме відповідачем були вчинені відповідні покрокові дії на сайті первинного кредитора, зокрема, в інформаційно - комунікаційній системі.

Відтак, укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, а тому цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний підпис, призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, та накладається за допомогою особистого ключа і перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Оскільки кредитний договір укладений шляхом накладення електронного підпису відповідача, який ідентифікує його особу, він вважається укладеним, зокрема, відповідачем у справі.

Позичальник підтвердив, що уклав цей договір, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, та має здатність виконувати його умови (п.6.7.1 догововору).

Цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця (п.10.1 договору).

До позовної заяви долучені паспорти споживчого кредиту, додатки до кредитних договорів, які містять інформацію про основні умови кредитування з урахуванням потреб споживача, про орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок погашення кредиту з відповідним графіком платежів, з якими відповідач погодився.

Всі перелічені вище документи в своїй сукупності дають підстави вважати, що саме відповідач був ініціатором укладення відповідного кредитного договору, з метою отримання грошових коштів для власних потреб, а без вчинення відповідачем активних дій у відповідній електронній системі первинного кредитора договір не був би укладений.

З урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року в справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 4 грудня 2023 року в справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23).

Верховний Суд у постанові від 7 жовтня 2020 року під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Відповідно до п.6.1. договору позичальник зобов"язався, зокрема, забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця у терміни та строки, вказані в заявці, яка є невід"ємною частиною оферти, а також повернення неустойки, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов"язань за цим договором негайно, з моменту пред"явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

З квитанції ID операції 2388359481 від 07.11.2023 вбачається, що 07.11.2023 об 11 год. 46 хв. грошові кошти в сумі 10 000,00 грн. в системі iРау.ua перераховано на банківську картку НОМЕР_2 з призначенням платежу: видача за договором №07.11.2023-100001081.

Суд звертає увагу, що банківська картка НОМЕР_3 зазначена як картка позичальника у заявках від 07.11.2023 та від 20.11.2023.

Суд вважає встановленим, що кредитором у повному обсязі виконано умови кредитного договору та надано відповідачу кредитні кошти в сумі 13000,00 грн., що безпосередньо підтверджено долученими до позовної заяви документами.

Відповідно до довідки - розрахунку заборгованості за кредитним договором №20.11.2023-010000706 від 20.11.2023, загальна сума заборгованості становить 19 800, 00 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом в розмірі 10 000, 00 грн., заборгованості по відсотках в розмірі 9 800, 00 грн.

Відповідачем власного розрахунку заборгованості не проведено, доказів його неправильності не надано.

З огляду на це у суду немає підстав сумніватися в обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Суд вважає аргументи позивача обгрунтованими та такими, що підтверджені належними та достатніми доказами у справі, оскільки такі не спростовані і не заперечені відповідачем.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази, які свідчать про те, що позивачу повернено грошові кошти, як і відсутні докази, що позивачем безпідставно заявлено позовні вимоги, щодо їх повернення.

Підписавши договір про надання кредиту, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту, отримавши від позивача всю передбачену законодавством інформацію перед укладенням договору, погодився на умови, визначені в договорі, в тому числі з нарахуванням відсотків.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Велика Палата ВС у свої практиці неодноразово підкреслювала, що принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів.

Також, учасник справи мав право подати до суду власний розрахунок або, згідно ч. 1 ст. 106 ЦПК України, висновок експерта, складений на його замовлення. Тобто, якщо відповідач не згоден з розрахунками заборгованості, наданими позивачем чи ставить під сумнів правильність доданого до матеріалів справи розрахунку заборгованості, він мав право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду,але не скористався даним правом.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог позивача, а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до позиції Верховного Суду, котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі №367/4970/13-ц, провадження №61-19992св18, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Крім цього, також варто звернути увагу на вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року , №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.

Щодо письмових пояснень сторони відповідача щодо реструктуризації зобов"язань за договором, то вирішення даного питання є правом, а не обов"язком кредитодавця.

В матеріалах справи відсутні відомості і такі не надані стороною відповідача про те, що відповідач звертався до позивача з приводу зміни істотних умов договору, зокрема, зменшення тіла кредиту чи нарахованих відсотків.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що розмір нарахованих відсотків відповідає умовам договору, з урахуванням процентних ставок "Економ" та "Стандарт", та Закону України "Про споживче кредитування" з урахуванням внесених до нього змін та набрання ними чинності.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76-81, 83, 89, 95, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279-282, 353 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" (м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №20.11.2023-010000706 від 20.11.2023 в сумі 19 800 (дев"ятнадцять тисяч вісімсот) гривень 00 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп. та заборгованості по процентах в розмірі 9 800 (дев"ять тисяч вісімсот) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" (м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833) судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 коп.

Повторне заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя М. І. Гулієва