Суд: Франківський районний суд м. Львова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 08 вересня 2026 р.
Справа: №465/6133/26
Суддя: Гулієва М. І.
Справа № 465/6133/26
Провадження 2/465/4828/26
РІШЕННЯ
Іменем України
09.09.2026 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Гулієвої М. І.,
за участі секретаря судових засідань Паньковецької Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК" Профіт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
в с т а н о в и в :
23.06.2026 ТОВ "Фінансова компанія "Профіт Капітал", в особі свого представника, через систему "Електронний суд", звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24 493,80 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позову посилається на те, що 20.04.2020 року між ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 6992477 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.2 Договору кредиту, Кредитодавець надає Позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 9000 грн, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від суми позики.
Сторони визначили, що строк позики (строк Договору) складає 30 днів, із відповідною Базовою процентною ставкою 1,6% в день та розміром акційних процентів 0,96% в день.
Сторонами відповідно до умов п.2 Договору визначено, що розмір процентів на прострочену позику (строк користування коштами понад строки Договору) складають 2,7% в день.
Кредитодавець на виконання умов Договору кредиту надав Позичальнику грошові кошти у сумі 9000 грн строком на 30 днів, а Позичальник відповідно зобов`язався повернути його разом іншими платежами згідно з умовами цього Договору.
Позикодавець на виконання умов Договору кредиту надав Позичальнику грошові кошти у сумі 9000 грн шляхом перерахування на картковий рахунок, котрий надано Позичальником та міститься в реквізитах Договору позики.
Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує та не виконав.
У зв`язку з неповерненням заборгованості за Договором кредиту та відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором №6992477 від 20.04.2020 року станом на 09.04.2021 року (дата відступлення права вимоги) становить 24 493,80 грн , яка складається з:
- заборгованості за основним боргом - 9000 грн;
- заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами 15493,80 грн.
10.07.2020 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №10072020.
Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу Первісний кредитор зобов`язується передати Новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а Новий кредитор зобов`язується їх прийняти.
Пунктом 1.1. Договору факторингу визначено, що : Право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги та передати грошові кошти у розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.
09.04.2021 року між сторонами за Договором факторингу було підписано Реєстр прав вимоги №115 за договором факторингу № 10072020 , відповідно до котрого право вимоги за Договором позики № 6992477 від 20.04.2020 року, перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал».
Так, право вимоги за Договором кредиту перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за Реєстром передачі прав вимоги №115 за договором факторингу №10072020 починаючи з 09.04.2021 року.
У зв`язку з вищевикладеним позивач і був змушений звернутися до суду з даними позовними вимогами.
Ухвалою суду від 05.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розглядати справу визначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Від представника відповідача 10.08.2026 року, надійшов відзив на позовну заяву. В якому вказує, що відповідач з розрахунком заборгованості не погоджується, оскільки, договір позики № 6992477 від 20.04.2020 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Позивач вказує розрахунок грошової вимоги до Відповідача у сумі 24 493 гривні 80 копійок, яка складається з: 9 000 гривень 00 копійок - заборгованості за основним боргом; 15 493 гривні 80 копійок - заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами. Заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах кредитного договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому і не підлягають задоволенню.Строк кредитування за Договором позики № 6992477 від 20.04.2020 року був погоджений та становив 30 днів. Доказів того, що Відповідач ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення суми кредиту у порядку, передбаченому кредитними договорами, матеріали справи не містять. Не надано й доказів того, що первісний кредитор погодив зміну строку кредитування, як це передбачено договором. За Договором позики № 6992477 від 20.04.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» надало Відповідачу кредит в розмірі 9 000,00 грн. Кредит надано строком на 30 днів, тобто до 20.05.2020 року. За користування кредитом Клієнт сплачує 1,60 % на добу. Тип процентної ставки фіксований. Згідно кредитного договору строк його дії 20 днів, тому сума нарахованих процентів, має бути нарахована наступним чином 9 000,00 грн. тіло кредиту х 0,96 % х 30 днів = 2 592,00 грн. Відповідно до наданого самим же Позивачем Договору позики та Паспорту позики, процентна ставка складає 0,96%, а відсотки за користування кредитом складають 2 592,00 гривень, що збігається з наведеними вище розрахунками.Крім того, відповідно до наданого Позивачем розрахунку заборгованості, кредитор здійснював нарахування відсотків за відсотковою ставкою 0,96%, проте поруч із цим, також здійснював нарахування поза межами строку кредитування, що суперечить вимогам чинного законодавства та усталеній судовій практиці. Тобто, з 20.05.2020 року припинилося право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та інших платежів за цим договором. Заяви щодо продовження дії договору після 21.05.2020 року Відповідачем не подавалося.Крім того, звертають увагу суду на те, що відповідно до розрахунку заборгованості, що була долучена Позивачем до позовної заяви, Відповідачем було сплачено в рахунок погашення відсотків за кредитом в загальному 10 282,20 гривень. Отже, з урахуванням умов кредитного договору, грошові кошти, які зараховані на погашення заборгованості за відсотками в сумі 10 282,20 гривень, підлягають зарахуванню в наступному порядку: за відсотками за користування кредитом в сумі 2 592,00 гривень (2 592,00 (законна сума нарахованих відсотків) – 2 592,00 = 0 грн); за основною сумою заборгованості за кредитом в сумі 7 690,20 грн (9 000,00 (тіло кредиту) - 7 690,20 грн = 1 309,80 грн).Також зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, підлягають зменшенню з 7 000,00 до 1 677,44 гривень.
Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві зазначив про розгляд справи за відсутності представника позивача, щодо винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з`явився, у поданому відзиві просив проводити розгляд справи без участі відповідача та його представника.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явились.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Між сторонами виникли правовідносини щодо належного виконання умов укладення кредитного договору.
Судом встановлено, що порядок і умови надання споживчих кредитів ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", дії, що передують його укладенню, визначені у Правилах надання грошових коштів у позику, які затверджені рішенням Загальних зборів учасників ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" №14/05/2021 від 14.05.2021.
20.04.2020 року між ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 6992477, за яким позикодавець зобов`язується передати позичальнку у власність грошові кошти, на погоджений мовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позичальнику плату (проценти) від суми позики.
Умовами договору визначено основні параметри та умови позики: сума позики 9000,00 гривень, строк позики 30 днів, із відповідною Базовою процентною ставкою 1,6% в день та розміром акційних процентів 0,96% в день.
Факт виконання ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язання за кредитним договором підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 02.04.2026, у якому вказано, що 20.04.2020 перераховано 9000,00 грн. отримувачу Паньків Данило ЕПЗ номер НОМЕР_1 .
10.07.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено Договір факторингу №10072020, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал»» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимог №115 від 09.04.2021 до договору факторингу №10072020, який знаходиться в електронних матеріалах справи ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №6992477 від 20.04.2020 року в сумі 24 493,80 грн , яка складається з: заборгованості за основним боргом - 9000 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами 15493,80 грн.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Положенням ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно з правовою позицією ВС в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, - боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.
Згідно із вказаними нормами щодо заміни кредитора, за своєю правовою природою договір відступлення права вимоги є договором про заміну кредитора у певному зобов`язанні, яка здійснюється без згоди боржника. В такому договорі сторони мають право самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора і цей обсяг не вичерпується лише існуючим боргом та при цьому чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог.
Отже, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору №6992477 від 20.04.2020.
Однак, в порушення зазначених вище норм закону та умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором в повному обсязі не виконав та допустив заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за укладеним договором, що наданий позивачем, становить : залишок за тілом кредиту 9000 грн., залишок за нарахованими процентами 15 493,80 грн.
Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за позиченими коштами, просив стягнути заборгованість по процентах за користування цими коштами.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження №14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну сплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України
Оскільки кредитним договором №6992477 від 20.04.2020 визначено, що кредитна лінія надається позичальнику строком на 30 днів від дати отримання кредиту, суд вважає, що визначені умовами договору проценти за користування кредитом можуть бути нараховані лише в межах строку кредитування. Після закінчення строку кредитування кредитор має право на застосування відповідальності за невиконання грошового зобов`язання в порядку, визначеному ч. 2 статті 625 ЦК України, проте таких вимог позивачем заявлено не було.
Відповідно до здійсненого судом перерахунку заборгованості за процентами, з урахуванням умов договору та в межах визначеного договором строку кредитування, сума заборгованості за процентами складає 2592,00 грн. (9000/100х0,96х30=2592,00).
З долученого розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 20.04.2020 по 09.09.2020 включно відповідачем сплачено відсотки в загальному розмірі 10456,20 грн.
За змістом ст.19 ЗУ "Про споживче кредитування", у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:
1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;
2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;
3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
Статтею 534 ЦК України визначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
З урахуванням вищевикладеного, з відповідача слід стягнути загальну заборгованість по тілу кредиту за договором в розмірі 1135,80 грн., з урахуванням того, що відсотки за договором сплачені в повному об"ємі.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
В силу положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
До висновку про справедливість і співмірність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 50 % від попередньо заявленої суми у аналогічній ситуації дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 11.03.2021 року у справі № 911/2681/19.
Також Верховний Суд, здійснюючи розгляд справи №873/212/21, у якій досліджував питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (Постанова Верховного Суду від 22.12.2021 року у справі №873/212/21).
Звертаючись з даним позовом до суду, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду договір про надання правничої допомоги, укладений між позивачем та Адвокатським об"єднаннням "ПРАВОВИЙ КУРС" від 01 липня 2024 року, довіреність від 31.12.2025, додаткову угоду №1 від 01.07.2024 до договору, акт №45 від 13.05.2026, відповідно до якого вартість надання правової допомоги позивачу склала 7000,00 грн.
Взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу позивача не відповідає принципам розумності в цих правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.
Суд констатує, що справи за позовами про стягнення заборгованості не є складними, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження, чинне законодавство України та судова практика з такого предмету спору тривалий час є незмінною та стабільною, надання правової допомоги позивачу зведена лише до написання позовної заяви, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав, відповідт на відзив на позовну заяву чи інші письмові пояснення суду не надав.
Таким чином, суд, зважаючи на положення статей 89, 133, 134, 137, 141 ЦПК України, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження понесених судових витрат, приймаючи до уваги принципи пропорційності, реальності та розумності судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду та враховуючи складність справи, доказів у справі, їх необхідність, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, а також заявлені позовні вимоги, судова практика є сталою, застосування великої кількості законів спірні правовідносини не передбачають, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час, то суд вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат.
Враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу саме в зазначеному розмірі.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76-81, 83, 89, 95, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 353 ЦПК України,-
у х в а л и в :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК" Профіт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 а ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК" Профіт Капітал" (м. Київ, вул. Набережно - Лугова 8, ЄДРПОУ 39992082) загальну заборгованість за договором позики № 6992477 від 20.04.2020 року в розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п"ять) гривень 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 а ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК" Профіт Капітал" (м. Київ, вул. Набережно - Лугова 8, ЄДРПОУ 39992082) судові витрати на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 а ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК" Профіт Капітал" (м. Київ, вул. Набережно - Лугова 8, ЄДРПОУ 39992082) витрати на оплату судового збору в розмірі 123 (сто двадцять три) гривні 54 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК" Профіт Капітал", юридична адреса: м. Київ, вул. Набережно - Лугова 8, ЄДРПОУ 39992082;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя М. І. Гулієва
Оригінал: reyestr.court.gov.ua