Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №457/293/26 — Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/293/26

провадження №3/457/116/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Трускавець

Суддя Трускавецького міського суду Марчук В.І., з участю секретаря судового засідання Кушнір М.М., представника особи яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Спічака Михайла Любомировича, розглянувши в режимі відеоконференції адміністративні матеріали, які надійшли від відділення № 2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 588796 від 11 лютого 2026 року, о 14 год. 13 хв. 11 лютого 2026 року в м.Трускавець по вул. Стуса, 4 ОСОБА_1 керував автомобілем Wolkswagen Golf державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, вирвжене тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло; від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився, що зафіксовано на нагрудний відео реєстратор 1519. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 – адвокат Спічак М.Л. підтримав подане заперечення на протокол в якому зазначав наступне. ОСОБА_1 не вживав наркотичні засоби, не керував автомобілем в стані наркотичного сп`яніння, та від проходження огляду не відмовлявся. На місці зупинки, огляд на стан сп`яніння не проводився, в медичний заклад працівники поліції ОСОБА_1 не доставляли, а відомості зазначені у направленні не відповідають фактичним обставинам справи. Підстав для проведення огляду на стан сп`яніння не було, а ознаки вказані в протоколі є надуманими. На відеозйомці не зафіксовано вимоги поліцейського про проходження огляду. Направлення водію не виписувалось та не вручалось, а також ОСОБА_1 в медичний заклад не доставляли. Крім того, відеозапис не є безперервним. Однак, в порушення вищенаведених норм чинного законодавства, зазначені дії виконані не були. Так, в протоколі відсутні відомості про дії водія щодо ухилення від огляду, а також відсутні відомості про прилад за допомогою якого мав би проходити огляд на місці зупинки. Підсумовуючи викладене, слід вважати, що обставини, які викладені в протоколі не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Крім цього, під час спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції було сповіщення про повітрану тривогу, і ОСОБА_1 задля збереження свого життя перемістився в укриття, та після відбою самостійно поїхав в лікарню щоб пройти огляд на стан сп`яніння. За таких умов, протокол про адміністративне правопорушення складений щодо ОСОБА_1 неможливо визнати процесуальним документом, який засвідчує факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУПАП.

Заслухавши доводи захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративним правопорушенням згідно ч. 1 ст. 130 КпАП України визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння, а тому суд вважає, що не виконання такого обов`язку з боку водія є грубим порушенням Правил дорожнього руху України. Самі підстави для такої вимоги передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлення їх наявності є виключною компетенцією працівника поліції за його суб`єктивним сприйняттям наявних факторів.

Згідно з положеннями ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, незважаючи на те, що ОСОБА_1 заперечує свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, його вина підтверджується:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 588796 від 11 лютого 2026 року;

відеозаписом фіксації правопорушення від 11 лютого 2026 року;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлено стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11 лютого 2026 року;

постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії ЕНА № 6649251 від 11 лютого 2026 року, що знаходяться в матеріалах справи.

Процесуальна форма та зміст протоколу серії ЕПР1 № 588796 від 11 лютого 2026 року відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 588796 від 11 лютого 2026 року вбачається, що велась відеофіксація. У судовому засіданні були досліджені вказані відеозаписи.

Суд зазначає, що зміст відеозапису не викликає сумнівів щодо події адміністративного правопорушення, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та перебігу обставин щодо відмови ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, оскільки останній відмовився. Порушень з боку поліцейських, які б тягли за собою визнання відеозаписів недопустимими, суд не вбачає.

Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, оскільки ним зафіксовані реальні дані, які не носять суб`єктивного характеру та дозволяють відновити послідовність подій, що дійсно відбувались, не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду вказаної справи.

Більше того з дослідженого судом відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечив щодо проходження огляду, проте відмовлявся їхати з працівниками поліції до медичного закладу та озвучив бажання скористатись юридичною допомогою в телефонному режимі. Очікуючи ОСОБА_1 , який сидів в своєму автомобілі та відмовлявся виходити з нього, працівники поліції перебували біля автомобіля Wolkswagen Golf державний номерний знак НОМЕР_1 . О 14:48 хв, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 раптово почав рух та зник з місця зупинки працівниками поліції, при цьому не повідомляючи нічого працівникам поліції.

Так, диспозиція норми ч. 1 ст.130 КУпАП виділяє два окремих, незалежних один від одного види адміністративних правопорушень. Перший – це керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а другий – це відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а рівно як і відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою адміністративну відповідальність за ч.1ст. 130 КУпАП.

Суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

А тому, правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння та разом з тим, відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

З матеріалів справи вбачається, що поліцейським було дотримано вимог закону, та за наявності підстав вважати, що ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, перебуває у стані наркотичного сп`яніння, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння. Однак, всупереч законній вимозі, ОСОБА_1 самовільно покинув місце зупинки транспортного засобу та поїхав у невідомому напрямку.

Тому суддя вважає, що невиконання такого обов`язку з боку водія ОСОБА_1 є грубим порушенням Правил дорожнього руху України.

Суд критично оцінює доводи правопорушника та його захисника про те, що вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан наркотичного сп`яніння була надуманою та безпідставною, оскільки відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння, а тому суд вважає, що не виконання такого обов`язку з боку водія є грубим порушенням Правил дорожнього руху України. Самі підстави для такої вимоги передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлення їх наявності є виключною компетенцією працівника поліції за його суб`єктивним сприйняттям наявних факторів.

Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу (наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан наркотичного сп`яніння.

Згідно з п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Вищенаведені норми законодавства спростовують твердження захисника, щодо відсутності необхідного проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки, оскільки це не передбачено при необхідності огляду особи на стан наркотичного сп`яніння.

Що стосується твердження адвоката про те, що ОСОБА_1 покинув місце зупинки транспортного засобу у стані крайньої необхідності оскільки пролунала повітряна тривога, суддя зазначає таке.

Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Вчинення протиправного діяння в стані крайньої необхідності представляє собою дії правопорушника спрямовані на усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління, але за умов, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.

З наявного у справі відео вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння не тому, що була оголошена повітряна тривога та ні разу не повідомив працівників поліції, що оскільки зараз «Повітряна тривога», і саме у зв`язку з цим він відмовляється їхати до лікаря нарколога.

В даному випадку значення має направленість умислу особи, що притягується до адміністративної відповідальності та мотиви її дій, а саме відмови, які, як вбачається з відео, не були пов`язані з повітряною тривогою та необхідністю перерви в процесі огляду через необхідність пройти в укриття. Жодних клопотань з приводу необхідності надання йому можливості пройти в укриття ОСОБА_1 не заявляв.

Аргументи адвоката з приводу того, що почала діяти повітряна тривога, натомість, ОСОБА_1 не було запропоновано прослідувати в укриття, не є слушними за тих підстав, що слідувати в укриття під час повітряної тривоги є правом особи, а не її обов`язком. При цьому, як зафіксовано наявним відеозаписом, ОСОБА_1 не вимагав від поліцейських надати йому таку можливість та взагалі не акцентував на тому своєї уваги.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17 листопада 2025 року (справа №642/7051/23), згідно якого проведення розгляду справи в умовах оголошення сигналу «повітряна тривога» не утворює істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, за умови відсутності клопотання про відкладення судового розгляду, забезпечення відповідного рівня безпеки та дотримання процесуальних прав учасників судового процесу.

Перевіривши сукупність доказів в справі, вважаю, що викладеними матеріалами справи поза всяким розумним сумнівом доведено факт відмови ОСОБА_1 пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан наркотичного сп`яніння.

Обставини, на які захисник посилається як на підставу закриття провадження у справі, на думку суду не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 діянь, що утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Тому підсумовуючи наведене, ОСОБА_1 слід визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 130 КУпАП, оскільки він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Ураховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, вважаю, що з метою виправлення правопорушника та запобіганню вчинення ним нових правопорушень слід призначити адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, яке в даному випадку є безальтернативним.

Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, тому відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП необхідно стягнути з правопорушника на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 130 ч. 1, 283-287 КУпАП,-

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі несплати штрафу впродовж 15 днів з дня вручення копії постанови, у ході примусового виконання постанови суду відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф буде стягуватися у подвійному розмірі.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 605, 60 грн.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя: В. І. Марчук