Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №453/1790/26 — Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/1790/26

НП: 3/453/655/26

ПОСТАНОВА

іменем України

10 вересня 2026 року місто Сколе

Суддя Сколівського районного суду Львівської області Микитин В.Я., з участю особи, який притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши справу за матеріалами, котрі надійшли від військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , з середньою спеціальною освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх та/чи непрацездатних осіб не має, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, у званні «солдат», встановленими законодавством України пільгами не користується, раніше протягом року до адміністративної відповідальності не притягався,

за ч. 2 ст. 172-17 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу в/ч НОМЕР_1 № 381 про військове адміністративне правопорушення, котрий складений 06.09.2026 року командиром 2 роти охорони 3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 МО України капітаном ОСОБА_2 відносно військовослужбовця ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-17 КУпАП, останньому інкримінується те, що він, будучи військовослужбовцем НОМЕР_3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 МО України, 05.09.2026 року близько 19:20 год. під час перевірки добового патруля на об`єкті УЗ-3/21 (42) в АДРЕСА_3 черговим підрозділу охорони об`єкта охорони УЗ-3/21 (420 бойовим медиком 3 взводу охорони 2 роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 МО України капітаном ОСОБА_3 був виявлений із ознаками алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та поведінки, що не відповідала обстановці. Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, за його згодою, проводився у встановленому законом порядку у КНП «Сколівська центральна лікарня» Сколівської міської ради з використанням засобу вимірювальної техніки – газоаналізатора АЛКОФОР 105, за наслідками огляду встановлено діагноз «сп`яніння внаслідок вживання алкоголю», АЛКОФОР-105 (2.27 проміле).

ОСОБА_1 , будучи доставлений невідкладно у супроводі для розгляду поданих матеріалів справи про військове адміністративне правопорушення, у судове засідання з`явився, й після роз`яснення йому прав й обов`язків, передбачених у ст. 63 Конституції України та у ст. 268 КУпАП, вину у вчиненому військовому правопорушенні не визнав. Надав пояснення, згідно з котрими він дійсно вказаного числа вживав алкогольні напої на території військового об`єкту, де за відрядженням проходить службу, й де ніс добовий патруль, вживав їх у зв`язку із тривалим неперебуванням у відпустці, однак за це уже був притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Суддя, заслухавши особу, який притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про військове адміністративне правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов такого висновку.

Так, частиною 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно з ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи. Висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.

В силу ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Згідно з абзацом 12 ст. 1 Закону України «Про оборону», особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період введений в дію на території України 24.02.2022 року, після оприлюднення Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року за № 69/2022. Мобілізація оголошена та проведена у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, пунктів 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України. Крім того в Україні з 24.02.2022 року введений воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

За змістом ч. 2 ст. 173-17 КУпАП, відповідальність за цією нормою закону настає за вчинення діянь, передбачених у ч. 1 цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду. Своєю чергою, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 172-17 КУпАП, відповідальність настає за порушення правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України.

Об`єктивна сторона цього адміністративного правопорушення полягає у порушенні стaтутних прaвил шляхом невиконaння aбо недбaлого виконaння військовослужбовцем зaгaльних вимог до бойового чергувaння, встaновлених для чергового підрозділу або своїх спеціaльних, функціонaльних обов`язків.

Відтак, диспозиція ч. 2 ст. 172-17 КУпАП, є бланкетною як різновид відсильної диспозиції, яка для розкриття змісту її відсилає до інструкцій, правил і технічних норм.

Водночас, у вищевказаному протоколі про військове адміністративне правопорушення, командиром 2 роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 МО України капітаном ОСОБА_2 не розкрита об`єктивна сторона складу цього правопорушення, зокрема не вказано, які саме правила несення бойового чергування (бойової служби) порушив ОСОБА_1 , окрім як перебував у нетверезому стані.

У той же час, виходячи з суті військового правопорушення, яке викладено у матеріалах цієї справи про притягнення військовослужбовця ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-17 КУпАП, виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби (до яких відноситься і несення бойового чергування) у нетверезому стані в умовах особливого періоду повністю охоплюється об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, за що ОСОБА_1 уже було піддано адміністративному стягненню, що підтверджується постановою Сколівського районного суду Львівської області від 10.09.2026 року у справі за єдиним унікальним номером 453/1791/26 та номером провадження 3/453/656/26.

Відповідно до принципу юридичної відповідальності «non bis in idem», особа не може бути притягнута до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Цей принцип закріплено в ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Стаття 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року гарантує, що нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.

Європейський Суд з прав людини, зокрема, у справі «Сергій Золотухін проти Росії» (Sergey Zolotukhin v. Russia), заява № 14939/03, рішення від 10.02.2009 року, сформулював позицію, згідно з якою ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року трактується як заборона кримінального переслідування особи двічі за правопорушення, якщо воно випливає з ідентичних фактів, які є по суті тими ж самими.

То ж суддя, враховуючи усе вищезазначене, у відповідності до положень статей 251-252 КУпАП, з урахуванням також положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, вважає, що у діях особи, який притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад інкримінованого йому військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-17 КУпАП, зокрема порушення правил несення бойового чергування, вчинені в мовах особливого періоду, а, отже, є підстави для застосування наслідків цього, визначених пунктом 1 ст. 247 КУпАП, без необхідності повернення вищевказаного протоколу про військове адміністративне правопорушення для додаткового оформлення, так як можливість внесення до викладеного у ньому змісту виправлень, змін чи дописувань, зокрема й у фабулу правопорушення, чинним КУпАП не передбачено, а профільним підзаконними нормативними актами вчиняти відповідні дії після складення протоколу про адміністративне правопорушення та вручення його примірника особі, який притягається до адміністративної відповідальності, безпосередньо заборонено.

Згідно з пунктом 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення, з огляду на що, слід винести передбачену пунктом 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП постанову про закриття справи про військове адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-17 КУпАП.

Своєю чергою, суддя враховує, що пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 судового збору у межах розгляду даної справи.

Керуючись статями 8-9, 40-1, 172-17, 221, 245, 247, 251-252, 268-269, 275, 279-280, 283-285 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про військове адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-17 КУпАП, - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу зазначеного правопорушення.

Копію постанови протягом трьох днів вручити під розписку або ж вислати особі, щодо якого її винесено , про що зробити відповідну відмітку у справі.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження – з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, за наслідками розгляду справи по суті.

Суддя Володимир МИКИТИН