Вирок від 09 вересня 2026 р. у справі №462/2834/26 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/2834/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурора - ОСОБА_4

обвинуваченої - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42025142270000052 від 29.10.2025 року про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, українки, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

встановив:

ОСОБА_5 01.12.2025 року приблизно о 12:00 год., будучи належно обізнаною із порядком надання послуг сервісними центрами, порядком складання практичного іспиту на право керування транспортними засобами та видачі посвідчення водія, маючи злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, з метою особистого незаконного збагачення, за здійснення подальшого впливу на осіб з числа працівників Територіального сервісного центру № 4641 РСЦ ГСЦ МВС (далі - ТСЦ), повідомила ОСОБА_7 про можливість сприяння нею в успішному складанні практичного іспиту на право керування транспортним засобом в ТСЦ № 4641 шляхом здійснення впливу на відповідних посадових осіб, за умови надання їй грошових коштів в сумі 14 200 гривень, на що ОСОБА_7 погодився. Надалі, 02.12.2025 року о 06:55 год. ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні МАФ, що знаходиться в м. Львів по вул. Данила Апостола, 10 за координатами 49.83014966747056, 23.943008533183857, під час особистої зустрічі з ОСОБА_7 з метою реалізації свого злочинного умислу, розуміючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержала від ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 13 000 гривень за вплив на посадових осіб ТСЦ № 4641 за успішне складення ОСОБА_7 практичного іспиту на право керування транспортним засобом. Надалі, 02.12.2025 року ОСОБА_7 , діючи на виконання вимог ОСОБА_5 , прибув в ТСЦ № 4641, що знаходиться в м. Львів по вул. Данила Апостола, 11, де за сприяння останньої успішно склав практичний іспит з водіння та в подальшому 03.12.2025 року отримав посвідчення водія серії НОМЕР_1 .

Крім цього, ОСОБА_5 15.01.2026 року приблизно о 14:00 год., будучи належно обізнаною із порядком надання послуг сервісними центрами, порядком складання практичного іспиту на право керування транспортними засобами та видачі посвідчення водія, маючи злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, з метою особистого незаконного збагачення, за здійснення подальшого впливу на осіб з числа працівників ТСЦ, повідомила ОСОБА_8 про можливість сприяння нею в успішному складанні практичного іспиту на право керування транспортним засобом в ТСЦ № 4641 шляхом здійснення впливу на відповідних посадових осіб, за умови надання їй грошових коштів в сумі 14 200 гривень, на що ОСОБА_8 погодилась. Надалі, 17.02.2026 року 07:18 год. ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні МАФ, що знаходиться в м. Львів по вул. Данила Апостола, 10 за координатами 49.83014966747056, 23.943008533183857, під час особистої зустрічі з ОСОБА_8 з метою реалізації свого злочинного умислу, розуміючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержала від ОСОБА_8 грошові кошти в розмірі 13 500 гривень за вплив на посадових осіб ТСЦ № 4641 за успішне складення ОСОБА_8 практичного іспиту на право керування транспортним засобом. Надалі, 17.02.2026 року ОСОБА_8 , діючи на виконання вимог ОСОБА_5 , прибула в ТСЦ № 4641, що знаходиться в м. Львів по вул. Данила Апостола, 11, де за сприяння останньої успішно склала практичний іспит з водіння та отримала посвідчення водія серії НОМЕР_2 .

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 369-2 КК України, як одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 повністю визнала вину у скоєному та підтвердила обставини вчинення кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро розкаюється, жалкує про свій вчинок, обіцяє у майбутньому не вчиняти правопорушень та просить її суворо не карати.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав можливим обмежитися лише допитом обвинуваченої та з`ясуванням даних про її особу. При цьому судом обвинуваченій було роз`яснено, що в цьому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Крім повного визнання вини обвинуваченою, її винуватість у вчиненні кримінального правопорушення повністю і об`єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, показаннями обвинуваченої, доказами, що характеризують особу обвинуваченої.

Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_5 кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 369-2 КК України, як одержання неправомірної вигоди для себе чи третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами станом на 06.11.2009 року) при призначенні покарання в кожному випадку суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Обставинами, які передбачені ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , які передбачені ст. 67 КК України, не встановлено.

При визначенні виду і міри покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, однак відноситься до корупційного кримінального правопорушення, кількість епізодів вчиненого кримінального правопорушення, що є неодноразовим, відсутність підтвердження працевлаштування чи інших доходів, обставини справи та дані, що характеризують особу обвинуваченої, яка визнала свою вину та усвідомила протиправність своєї поведінки, її вік, сімейний та матеріальний стан, а також те, що обвинувачена на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, раніше не судима, та відсутність обставин, які б обтяжували покарання, наявність обставин, які пом`якшують покарання, і вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченої з усвідомленням суспільної небезпечності діянь та запобігатиме можливому вчиненню обвинуваченою кримінальних правопорушень у майбутньому, а також відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов в справі не заявлено.

Витрати, пов`язані із залученням експерта відсутні.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту не продовжувався.

Питання про речові докази належить вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Питання про майно, на яке накладено арешт, належить вирішити в порядку ст. 174 КПК України.

Керуючись ст. 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначити їй покарання за ч. 2 ст. 369-2 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту не продовжувався.

Після набрання вироком законної сили, скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 20.02.2026 року на: мобільний телефон марки «Айфон 11» IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 із абонентським номером НОМЕР_5 та грошові кошти у сумі 32 600 гривень, а саме купюри номіналом 100 гривень серій: ЄГ 8160531, ЕБ 4924573, АМ 9912432, УБ 2309533, ЕИ 3427792, купюри номіналом 200 гривень серій: Г3 8715750, ДД 9096876, ДЄ 5704611, ДД 7187867, ЄА 3181155, АП 3703167, АС 0226735, БЛ 3952026, АС 2760547, АУ 0854516, ВК 4076941, БМ 6975890, ДВ 0184350, купюри номіналом 500 гривень серій: ЛБ 5387833, Х3 9918428, ББ 6700540, АБ 3642405, КВ 6960215, ГВ 5943154, ЄП 9437568, БУ 9430438, ЕЖ 3418262, МБ 1477756, ЄН 9200599, МА 7067110, АП 4363290, Є 9812704, КВ 2004147, ЗМ 1954259, АЗ 3133785, ЄЛ 8768116, Е3 4736900, АН 9433418, Є3 9187551, АК 5445714, ЛЗ 6354117, ВС 2343779, ЗМ 4669478, ЛВ 6144968, ЛД 5524222, ЕР 7633134, ЄК 4430856, ЄЕ 4551421, МВ 4548712, ВД 0145393, КВ 0579131, ЄУ 2774996, ВС 3831070, ЛА 2512572, ЛВ 6218504, МА 4317628, МБ 6704216, купюри номіналом 1000 гривень серій : ЯБ 5629303, ГС 0855074, ЕВ 3989424, ВГ 2408814, ПЖ 6765585, ЯБ 6702103, БП 7840513, БУ 4661509, БМ 5686394, ГП 8237576, купюри номіналом 200 доларів США серій: KL 86255751D, HЕ43861779B, котрі вилучені 18.02.2026 року відповідно до протоколу обшуку та повернути їх власнику.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку, з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченій.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: ОСОБА_1