Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №444/2740/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2740/26

Провадження № 3/444/1387/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року суддя Жовківського районного суду Львівської області Олещук М. М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Жовква Львівської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Яворівського відділу поліції ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова; проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , не працює, зі слів - розлучений, є особою з інвалідністю (ІІІ група), РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 13.05.2026 року близько о 10 год 33 хв. знаходячись за адресою АДРЕСА_1 , здійснив телефонний дзвінок до колишньої дружини ОСОБА_2 під час якого вчинив психологічне домашнє насильство, що виражалося у формі нецензурної лексики, погрозами фізичною розправою, образами, чим завдав шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 , та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП України.

В судовому засіданні під час розгляду справи ОСОБА_1 вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не визнав. Пояснив, що 13.05.2026 року він зранку дійсно телефонував колишній дружині, оскільки в неї знаходяться всі документи на їх майно, а саме на квартири, які вони здають в оренду, а також в колишньої дружини є ключі від квартири, яка здається в оренду. Ствердив, що він дійсно емоційно висловлювався під час телефонної розмови з колишньою дружиною та оборювався, чому він самостійно має винаймати собі житло, якщо в них є квартири, і він може пожити в одній із цих квартир, але в нього немає ключів. Зазначив, що в них дійсно є питання щодо поділу майна.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що 13.05.2026 року зранку до неї зателефонував її колишній чоловік ОСОБА_1 , який під час телефонної розмови вживав нецензурну лексику в її сторону, погрожував їй, вимагав віддати йому документи на квартири і ключі. Потерпіла пояснила, що квартири здаються в оренду, і в них проживають люди, а тому вона не може просто так взяти і виселити людей з квартири. Вважає, що така поведінка її колишнього чоловіка є неправильною.

Крім того, до суду також з`явилася неповнолітня ОСОБА_3 , яка підтвердила свої письмові пояснення від 20.05.2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , пояснення потерпілої ОСОБА_2 , оглянувши наявні в матеріалах справи відеозаписи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України № 2229-VIII від 07.12.2017 «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який набрав чинності з 07.01.2018, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Визначення поняття домашнього насильства також надано і у Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) відповідно до положень якої «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Указані положення закону окреслюють перелік дій, одна чи декілька із яких, можуть становити собою об`єктивну сторону (форму вираження) фізичного та психологічного насильства.

Виходячи із зазначених вище норм законодавства, під домашнє насильство, зокрема умисне вчинення діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Не зважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд приходить до висновку про те, вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними у справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 454137 від 03.06.2026 року;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 14.05.2026 року, згідно з якою ОСОБА_2 звернулася у відділ поліції, оскільки 13.05.2026 року о 10:33 год. її колишній чоловік ОСОБА_1 зателефонував їй і виражався нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, вимагав документи на їх спільне майно, яке було набуте під час перебування у шлюбі і цими дієми завдав шкоди її психічному здоров`ю;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 14.05.2026 року, згідно з якими 13.05.2026 року о 10:33 год. її колишній чоловік ОСОБА_1 зателефонував їй і під час телефонної розмови виражався до неї нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, вимагав повернути документи на їх спільне майно;

- формою оцінки ризиків домашнього насильства від 14.05.2026 року, згідно з якою визначено рівень небезпеки ОСОБА_1 як високий;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 29.05.2026 року, відповідно до яких ОСОБА_1 13.05.2026 року близько 10:33 год. знаходився за місцем свого проживання та здійснив телефонний дзвінок до своєї колишньої дружини ОСОБА_2 під час якого на емоціях виражався в адресу своєї колишньої дружини нецензурними словами та ображав, оскільки остання забрала всі документи на їх спільну нерухомість та не дозволяє бачитися з їх спільною дочкою ОСОБА_3 ;

- звукозаписом телефонної розмови на DVD-R диску, з якого встановлено обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення від 03.06.2026 року складеному відносно ОСОБА_1 , та з якого встановлено, що ОСОБА_4 під час розмови з колишньою дружиною висловлюється нецензурними словами до неї, принижує її, тим самим вчиняє домашнє насильство, завдаючи шкоди психічному здоров`ю потерпілої.

Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку та в сукупності підтверджують обставини, які підлягають доказуванню у справі для встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, або ж за наявності реальної можливості завдання такої шкоди.

Виходячи зі змісту диспозиції цієї норми, відповідальність настає не тільки за наявності заподіяної шкоди, але й у випадку, коли створюється можливість заподіяння шкоди, тобто таке правопорушення має формальний склад.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Характер дій ОСОБА_1 у даному випадку істотно відрізняється від конфліктних відносин, оскільки такі спричинили ОСОБА_2 побоювання за власну безпеку, та як наслідок завдали шкоди їх психічному здоров`ю.

Разом з тим, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство охоплює не лише фізичний, але й вербальний або емоційний тиск. А тому, навіть якщо причиною конфлікту були побутові чи майнові розбіжності, це не виключає того, що поведінка ОСОБА_1 мала форму психологічного насильства, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Наведені вище докази є належними, послідовними та достатніми для підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність в його діях вчинення домашнього насильства не є переконливими та не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджується з іншими доказами і не спростовують винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП є правильною.

Призначаючи вид та міру стягнення правопорушнику, враховую характер скоєного правопорушення, дані про особу правопорушника, майновий стан особи, ставлення до вчиненого.

Обставини, які пом`якшують та обставини, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , відсутні.

Санкція ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає стягнення у виді штрафу, або громадські роботи, або адміністративний арешт.

Згідно із ч. 5 ст. 283 КУпАП, постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до ст. 39-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.

Враховуючи обставини справи, особу, що притягується до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суд не вбачає підстав для направлення його на проходження програми в порядку ст. 39-1 КУпАП.

З урахуванням наведеного, місця, способу вчинення правопорушення, відношення правопорушника до вчиненого ним правопорушення, приходжу до переконання, що до правопорушника належить застосувати адміністративне стягнення в межах санкції статті, за якою він притягається до відповідальності, і так як адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, на правопорушника належить накласти стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, пункту 5 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір” з останніми змінами та доповненнями, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" становить 3328, 00 грн., а тому з правопорушника в користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись статтями 36, 40-1, ч. 1, ч. 2 ст. 173-2, 122-4, 283, 284, 307, 308, 310 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. 00 коп.– в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) – 665 /шістсот шістдесят п'ять/ грн. 60 коп. судового збору, який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у цей строк, постанова про накладення штрафу надсилається до виконання органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Строк виконання постанови протягом трьох місяців з наступного дня після набрання постановою законної сили.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя: Олещук М. М.