Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №439/1396/26 — Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №439/1396/26

Провадження № 2/439/917/26

09 вересня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі

головуючого-судді: Петейчука Б.М.,

за участі: секретаря

судового засідання: Ковальчук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалив таке рішення.

Позивач — Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся до Бродівського районного суду Львівської області з позовними вимогами до відповідача: ОСОБА_1 , в яких просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 2001024 від 19.02.2020 року у розмірі 19 800 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що 19 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Кредитний договір № 2001024, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 6 000,00 грн строком на 30 днів із терміном повернення до 20 березня 2020 року. Згідно з умовами даного Договору, п. 1.5.1 передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 1 200,00 грн (20 % від суми кредиту одноразово), п. 1.5.2 — проценти за користування кредитом у розмірі 3 600,00 грн за пільговою ставкою 2,0 % на день, а п. 1.6 — стандартну (базову) процентну ставку в розмірі 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування. Договір підписано електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач вказує, що кредитодавець свої зобов`язання виконав повністю, однак відповідач узгоджені зобов`язання за Договором належним чином не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 19 800,00 грн, що складається з: 6 000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту; 12 600,00 грн — заборгованість за відсотками; 1 200,00 грн — комісія за надання кредиту.

Право грошової вимоги за Кредитним договором № 2001024 від 19.02.2020 року перейшло до позивача на підставі Договору відступлення прав вимоги № 55-МЛ від 10.12.2020 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». У зв`язку з викладеним позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

18 червня 2026 року - відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, заперечень проти позову чи будь-яких заяв до суду від нього не надходило.

Позивач у судове засідання участь свого представника не забезпечив, подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд задовольнити останні та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило.

Згідно з вимогами статей 280-282 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За правилами норми частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами у справі встановлено, що 19 лютого 2020 року між ОСОБА_1 , як позичальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», як позикодавцем, було укладено кредитний договір № 2001024, відповідно до якого позичальник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й щодо порядку повернення, строку повернення та оплати за користування грошовими коштами, про що поставив електронний цифровий підпис за допомогою одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Договору надано кредит в сумі 6 000,00 гривень, строк кредитування визначено 30 днів (з 19.02.2020 року по 20.03.2020 року), одноразова комісія за надання кредиту становить 1 200,00 грн (20 % від суми кредиту), а за пільговою ставкою 2,0 % за кожен день користування у межах визначеного строку сума процентів становить 3 600,00 гривень, що підтверджується наданим на дослідження кредитним договором.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2001024 від 19 лютого 2020 року, який проведений позивачем, загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 19 800 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з яких: 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок заборгованості за тілом кредиту; 12 600 (дванадцять тисяч шістсот) гривень 00 копійок заборгованості за відсотками та 1 200 (одна тисяча двісті) гривень 00 копійок заборгованості за комісією за надання кредиту.

Право грошової вимоги за Кредитним договором № 2001024 від 19 лютого 2020 року 10 грудня 2020 року перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до позивача — Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» відповідно до Договору відступлення прав вимоги № 55-МЛ від 10 грудня 2020 року, що підтверджується договором та відповідним реєстром прав вимоги.

Мотиви суду.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та комісією.

За нормативними правилами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Виходячи зі змісту статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Разом із цим, нормою статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України акцентовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Імперативними приписами частини 2 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Нормативними положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Із доказів у справі вбачається, що між ОСОБА_1 , як позичальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», як позикодавцем було укладено Кредитний договір № 2001024 від 19 лютого 2020 року.

Разом із цим, позикодавець надав позичальнику кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, у повному обсязі в сумі 6000 гривень.

Внаслідок невиконання умов договору у позичальника виникла заборгованість перед позикодавцем, як за тілом кредиту так і за комісією за його видачу.

За таких обставин, заборгованість позичальника: ОСОБА_1 за грошовим зобов`язанням, у частині повернення суми тіла кредиту, становить: 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок, за комісіє за надання кредиту в розмірі 1200 (одна тисяча двісті ) гривень, оскільки дана заборгованість підтверджена належними доказами.

Щодо нарахування процентів за користування грошовими коштами на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України.

Проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом». Тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати позикодавцю борг протягом певного часу.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від позикодавця грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати позикодавцю борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а позикодавець, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).

Саме за таке благо: можливість правомірно не повертати позикодавцю борг протягом певного часу, позичальник сплачує позикодавцю плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні (правомірні) очікування щодо належного його виконання. Зокрема позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість позикодавець розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням позикодавцем вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому позикодавець вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від позикодавця відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення позикодавцем вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Очікування позикодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати позикодавцю борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору. Отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

За зазначених обставин надання позикодавцю можливості нарахування процентів відповідно до вимог статті 1048 Цивільного кодексу України, поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, вочевидь, порушить баланс інтересів сторін – на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

У свою чергу, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги позикодавця, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору, в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін, співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (латиною: verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem. Себто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Як вбачається зі змісту проаналізованого судом договору кредиту, договірні сторони між собою узгодили нарахування процентів за користування грошовими коштами саме на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України. Себто за правомірну поведінку позичальника.

Досліджувані судом зобов`язання сторін за кредитною угодою не містять у собі умови щодо встановлення нарахування процентів як міри відповідальності позичальника у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, за досліджуваних обставин справи, нарахування відсотків повинно відбуватися на загальних підставах, визначених статтею 1048 Цивільного кодексу України. Тобто під час визначеного договором строку кредитування чи до моменту пред`явлення до позичальника вимоги про повернення коштів за зобов`язанням.

Як встановлено судом з умов Кредитного договору № 2001024 від 19.02.2020 року, строк кредитування встановлено на 30 днів — до 20 березня 2020 року включно, а сума процентів за цей період становить 3 600 (три тисячі шістсот) гривень 00 копійок.

З огляду на зазначене, суд проводити розрахунок нарахованих процентів за користування грошовими коштами на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України за формулою: Розмір нарахованих процентів за договором = (Сума тіла кредиту Х Кількість днів строку кредитування Х Денну відсоткову ставку за користування кредитом).

Розмір нарахованих процентів за договором повинен становити 3 600 (три тисячі шістсот) гривень 00 копійок = (6 000 гривень Х 30 днів Х 2,00 відсотка), яка в повній мірі відповідає умовам кредитного договору № 2001024 від 19 жовтня 2020 року.

Заборгованість позичальника: ОСОБА_1 за грошовим зобов`язанням, у частині повернення процентів за користування кредитними коштами, становить 3 600 (три тисячі шістсот) гривень 00 копійок.

Отже загальна заборгованість позичальника перед позикодавцем повинна становити 10 800 (десять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з яких 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту, 3 600 (три тисячі шістсот) гривень 00 копійок заборгованість по процентам за користування кредитними коштами та 1 200 (одна тисяча двісті) гривень 00 копійок заборгованість по комісії, оскільки саме така заборгованість підтверджується належними доказами.

Наданими позивачем доказами підтверджено перехід права грошової вимоги за Кредитним договором № 2001024 від 19 лютого 2020 року від первісного кредитора ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Отже саме позивач є належним стягувачем за даним кредитним договором.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Нормою частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становила 19 800 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок. Судом задоволено позовні вимоги частково у розмірі – 10 800 (десять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, що складає 54,55 % від ціни позову.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені судові витрати за сплачений судовий збір за подання позовної заяви на рахунок позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1 452 (одна тисяча чотириста п`ятдесят дві) гривні 34 копійки, що буде відповідати вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Доказами у справі встановлено, що 01 липня 2025 року між ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» та АО «Апологет» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги за номером: № 0107. Відповідно до п 1.1. договору клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші Послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів Клієнта.

Відповідно до п. 2.1. Договору порядок розрахунків та інші аспекти виконання Договору визначаються Додатком № 1 до Договору. Відповідно до акту наданих послуг (правової(правничої) допомоги) № Д/25610 від 14 квітня 2026 року, який є додатком до договору № 0107 про надання правової(правничої) допомоги від 01 липня 2025, а саме пункту 3 - сума наданих послуг відповідно до договору складає 8 000 (вісім тисяч) гривень, що підтверджується наданою суду копією такого договору та акту наданих послуг.

Адвокатом: Усенко М.І. надано належним чином та у повному обсязі ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» професійну правничу допомогу в цивільній справі за позовною заявою ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі: Закон за № 5076-VI) договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом враховується, що оплата за надані послуги правничої допомоги визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у судовому рішенні від 19 лютого 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 755/9215/15-ц).

Суд, дослідивши надані суду докази витрат на професійну правничу допомогу, приходить до переконання, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Повно, всебічно встановивши обставини справи, здійснивши оцінку доказів з точки зору дійсності та достатності, виходячи із внутрішнього переконання, суд приходить до думки, що надані послуги професійної правничої допомоги представником позивача: адвокатом Усенко Михайлом Ігоровичем та витрати, які були понесені позивачем: ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» за надання таких послуг, належать до судових витрат, які у своїй сукупності відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру, з урахуванням складності справи.

Суд вважає, що фактично понесені судові витрати позивача за надану професійну правничу допомогу у досліджуваній цивільній справі становлять : 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Суд вважає, що доцільно відшкодувати позивачу: ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом досліджуваного цивільного провадження за рахунок відповідача: ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі : 4 364 (чотири тисячі триста шістдесят чотири) гривні 00 копійок, що буде відповідати вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України.

Керуючись статтями 81, 133, 141, 158, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 2001024 від 19 лютого 2020 року в розмірі 10 800 (десять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок (з яких: 6 000,00 грн — тіло кредиту, 3 600,00 грн — проценти за користування кредитом, 1 200,00 грн — комісія за надання кредиту).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 452 (одна тисяча чотириста п`ятдесят дві) гривні 34 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 364 (чотири тисячі триста шістдесят чотири) гривні 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 09.09.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Б.М. Петейчук