Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №536/178/26 — Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 536/178/26

Провадження № 2/533/290/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання – Кругловецького Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

05 лютого 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» через підсистему «Електронний суд» звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 6279 від 03.01.2025 у розмірі 17700,00 гривень, яка складається зі: заборгованості за тілом кредиту – 6000,00 грн та заборгованості за відсотками за неправомірне користування чужими грошовими коштами на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України – 11700,00 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідачки понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у сумі 2422,40 грн, розгляд справи - здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, за відсутності представника позивача.

Виклад заяв сторін по суті спору

Позиція позивача (а.с. 1-6)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 6279 в електронній формі (надалі - договір про споживчий кредит).

За умовами укладеного договору між позивачем та відповідачкою про споживчий кредит позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 6000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а споживач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Кредит надається споживачу виключно за допомогою вебсайту кредитодавця (https://groshi247.com/) за умови ідентифікації споживача одноразовим ідентифікатором з (дата укладення), шляхом безготівкового перерахунку на номер особистого електронного платіжного засобу споживача 5355082014199291.

Позивачем належним чином виконані умови договору про споживчий кредит, в той час, як відповідачкою отримані грошові кошти у передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останньої утворилася заборгованість за договором про споживчий кредит зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.

Відповідно до умов договору про споживчий кредит загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем станом на 10.12.2025 становить 17700,00 грн, з яких: 6000,00 грн – основний борг; 11700,00 грн - відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статтю статті 525,526, 610-612, 625, 627, 1046, 1049, 1050 ЦК України, статті 19, 76, 175, 274, 276 ЦПК України, статті 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтю 11 Закону України «Про захист прав споживачів», статтю 12 Закону України «Про фінансові послуги й державне регулювання ринків фінансових послуг», статтю 1 Закону України «Про інформацію», статтю 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та правові висновки Верховного Суду України у справі № 444/9519/12 (постанова від 28 березня 2018 року), у справі № 310/11534/13-ц (постанова від 04 липня 2018 року), у справі № 202/4494/16-ц (постанова від 31 жовтня 2018 року), у справі № 758/3459/14-ц (постанова від 18 жовтня 2017 року), у справі №820/1407/15 (постанова від 19 лютого 2019 року).

Позиція відповідача (а.с. 47-52).

Відповідачка позов не визнала, у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

У відзиві на позовну заяву відповідачка зазначала, що надана позивачем копія договору не дає можливості встановити його повний та достовірний зміст, оскільки окремі сторінки відскановано з істотними дефектами. Зокрема, аркуш 2 договору закінчується пунктом 3.2.2.3, тоді як аркуш 3 починається з неповного тексту та пункту 3.2.2.5, що свідчить про відсутність частини умов договору. Аналогічні переривання тексту наявні й на сторінці 4 договору, яка також завершується незавершеним фрагментом. Додаток до договору не оформлений на окремому аркуші та не містить жодних реквізитів договору, до якого він нібито додається, що унеможливлює його ідентифікацію як невід`ємної частини відповідного договору. Крім того, електронні підписи сторін розміщені на окремому аркуші, відокремленому від тексту договору та його реквізитів, у зв`язку з чим неможливо встановити, який саме документ був предметом підписання сторонами.

Відповідачка звернула увагу суду, що на момент підписання договору (03.01.2025) ОСОБА_2 вже понад 35 днів не займала посаду директора і не мала жодних повноважень на укладення правочинів від імені ТОВ «ГРОШІ 247».

Договір не містить жодного кваліфікованого електронного підпису із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (ідентифікатор) належить саме відповідачу. У матеріалах справи також відсутні докази належної ідентифікації особи відповідача, отримання ним логіну та паролю в системі, на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, а ознайомлення з усіма істотними умовами договору, тощо.

До суду надано лише паперові копії електронних доказів, а оригінали цифрового файлу в форматі PDF, DOC(X), XML надано не було, тобто неможливо перевірити відповідність копії оригіналу.

Ненадання позивачем жодних доказів, які б підтверджували факт реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора, входу до особистого кабінету або використання інших засобів автентифікації відображених журналами доступу, даними про активні сесії, ip-адреси, лог-файлами, ідентифікаторами пристроїв та/або іншими технічними даними, зокрема свідчить про не виконання з боку позивача обов`язку інформування та ознайомлення споживача з істотними умовами договору, ставить під обґрунтований сумнів законність його вчинення, оскільки відповідно до статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов.

Заборгованість за відсотками за період з 03.01.2025 по 01.02.2025 нарахована в межах строку кредитного договору та становить 900,00 грн. Щодо процентів, нарахованих з 02.02.2025 по 10.12.2025, то такі проценти нараховані відповідно до п. 2.5.2 договору за порушення відповідачем грошового зобов`язання, тобто як плата за неправомірне користування грошовими коштами відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Проте нарахування відповідачу таких процентів є неправомірним.

Як передбачено п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у заявленій позивачем сумі 11700,00 грн — відсутні.

При нормативному обґрунтуванні відповідачка посилалась на статті 207, 1050, пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, статті 12, 77, 81, 178, 241 Цивільного процесуального кодексу України, статтю 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», статті 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та правові висновки Верховного Суду у справі № 758/14925/23 (постанова 04 лютого 2026 року), у справі № 200/10539/19-ц (постанова від 21 квітня 2022 року), у справі № 524/5556/19 (постанова від 16 грудня 2020 року), у справі № 761/47273/19 (постанова від 17 лютого 2021 року), у справі № 127/33824/19, у справі № 404/502/18, у справі № 234/7159/20, у справі № 234/7279/20, у справі № 640/7029/19, у справі № 732/670/19, у справі № 910/4518/16 (постанова 05 квітня 2023 року), у справі № 910/1238/17 (постанова 23 травня 2018 року).

Процесуальні рішення та дії у справі

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 лютого 2026 року цивільну справу передано за територіальною підсудністю на розгляд до Козельщинського районного суду Полтавської області (а.с. 39).

20 березня 2026 року цивільна справа надійшла до Козельщинського районного суду Полтавської області.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Козельщинського районного суду Полтавської області від 20.03.2026 справу розподілено головуючій судді Козир В.П. (а.с. 42).

Ухвалою суду Козельщинського районного суду Полтавської області від 24.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Судовий розгляд справи призначено на 13.05.2026 (а.с. 43-45).

Цією ж ухвалою суду запропоновано позивачеві надати до суду на підтвердження власних позовних, зокрема факту видачі кредиту відповідачці (виписку за банківським рахунком, докази належності платіжної банківської картки тощо).

30.03.2026 від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 47-52), у якому вона просила суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог та витребувати у позивача оригінали електронних доказів.

Ухвалою суду Козельщинського районного суду Полтавської області від 13 травня 2026 року (а.с. 58-62) клопотання відповідачки ОСОБА_1 про витребування оригіналів доказів задоволено. Витребувано від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» у строк 20 днів з дня отримання ухвали: оригінал електронного договору про споживчий кредит № 6279 від 03.01.2025 у первинному цифровому форматі із метаданими файлу; дані про електронний підпис, яким нібито підписано договір зі сторони кредитодавця, зокрема вид підпису, сертифікат, кваліфіковану електронну позначку часу та технічні дані перевірки чинності підпису; журнали доступу до інформаційно-телекомунікаційної системи позивача, зокрема відомості про реєстрацію відповідача, дату і час входу, IP-адреси, сесії користувача, лог-файли дій у системі, формування та використання одноразового ідентифікатора, а також підтвердження доставки відповідного повідомлення; докази використання процедури BankID, якщо така застосовувалась, включно із запитом до банку-ідентифікатора, відповіддю про результат ідентифікації та технічними даними цієї процедури; електронні докази направлення відповідачу примірника договору і додатків до нього, зокрема електронні листи, вкладення, квитанції доставки або інші матеріали, які підтверджують спосіб та факт передання документів; відомості про те, яким саме способом зберігався договір після його підписання та чи мав позивач технічну можливість змінювати його зміст в односторонньому порядку.

Також витребувано від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» у строк 20 днів з дня отримання ухвали інформацію. Оголошено перерву до 14.07.2026 (а.с. 58-62).

26 травня 2026 року від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» надійшла витребувана судом інформація (64-66).

Позивач ТОВ «Гроші 247» станом на 14.07.2026 ухвалу суду від 13.05.2026 не виконав, про причини ненадання витребуваних судом доказів не повідомив.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 14.07.2026 повторно витребувано від позивача у строк 20 днів з дня отримання ухвали: оригінал електронного договору про споживчий кредит № 6279 від 03.01.2025 у первинному цифровому форматі із метаданими файлу; дані про електронний підпис, яким підписано договір зі сторони кредитодавця, зокрема вид підпису, сертифікат, кваліфіковану електронну позначку часу та технічні дані перевірки чинності підпису; журнали доступу до інформаційно-телекомунікаційної системи позивача, зокрема відомості про реєстрацію відповідача, дату і час входу, IP-адреси, сесії користувача, лог-файли дій у системі, формування та використання одноразового ідентифікатора, а також підтвердження доставки відповідного повідомлення; докази використання процедури BankID, якщо така застосовувалась, включно із запитом до банку-ідентифікатора, відповіддю про результат ідентифікації та технічними даними цієї процедури; електронні докази направлення відповідачу примірника договору і додатків до нього, зокрема електронні листи, вкладення, квитанції доставки або інші матеріали, які підтверджують спосіб та факт передання документів; відомості про те, яким саме способом зберігався договір після його підписання та чи мав позивач технічну можливість змінювати його зміст в односторонньому порядку. У судовому засіданні оголошено перерву до 10.09.2026 (а.с. 72-73).

Позивач ТОВ «Гроші 247» станом на 10.09.2026 ухвалу суду від 14.07.2026 не виконав, про причини ненадання витребуваних судом доказів не повідомив.

Відповідачка належним чином повідомлена про дату та місце судового розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку електронного документа (а.с. 75).

Справу розглянуто 10.09.2026 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

03 січня 2025 року між позивачем ТОВ «Гроші 247» (за договором – кредитодавець) та відповідачкою ОСОБА_1 (за договором – споживач) було укладено договір про споживчий кредит № 6279 (надалі - кредитний договір), який було підписано електронним підписом споживача (відповідачки), відтвореним шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що свідчить п. 2.2, 8.6, р. 9 кредитного договору (а.с. 19-21).

У розділі 1 кредитного договору визначено терміни, які уживаються в такому значені:

1) договір про споживчий кредит – вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;

2) одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність (комбінація цифр і літер або тільки цифр або тільки літер), що отримує споживач від кредитодавця засобом зв`язку, погодженим між сторонами цього договору.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредитодавець надає споживачу на умовах, що передбачені даним договором, споживчий кредит (далі кредит) у розмірі 6000 гривень 00 копійок (далі - сума кредиту) на умовах строковості, зворотності, платності, а споживач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, зазначені у п. 2.5 цього договору.

Згідно з п. 2.2 кредитного договору кредит надається споживачу виключно за допомогою вебсайту кредитодавця (https://groshi247.com/) за умови ідентифікації споживача одноразовим ідентифікатором з (дата укладення), шляхом безготівкового перерахунку на номер особистого електронного платіжного засобу споживача 5355082014199291 (зазначається номер картки споживача на який перераховується кошти).

Строк кредиту за цим договором складає 29 день, який починається з 03.01.2025, кредит має бути повернуто до 01.02.2025 згідно з цим договором (додаток до договору) (п. 2.5 кредитного договору).

Цей договір є укладеним з моменту перерахування суми кредиту на банківський рахунок, вказаний споживачем та діє до повного виконання споживачем своїх зобов`язань за договором (п. 2.6 кредитного договору).

У відповідності до п. 2.7 кредитного договору строк та проценти за користування кредитом за договором є фіксованими та обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування кредитом на таких умовах:

- п. 2.5.1 кредитного договору: протягом строку дії кредиту, встановленого пунктом 2.3 договору, розмір основних процентів складає: 1,0 % від суми кредиту, але не менше ніж гривень копійок за перший день користування кредитом; 1,0 % від суми кредиту, щоденно, за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня в межах строку кредиту, зазначеного в пункті 2.3 цього договору. При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення споживачем коштів на погашення кредиту та належних на дату погашення платежів;

- п. 2.5.2 кредитного договору: у разі, якщо споживач не повернув кредит у строк, встановлений пунктом 2.3 договору, нарахування процентів, встановлених пунктом 2.5 договору, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування кредитом та до дня повного погашення заборгованості, включаючи день погашення як плату за неправомірне користування чужими грошовими коштами, в розумінні частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (порушення грошового зобов`язання). При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення споживачем коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.

Позика надається на споживчі цілі (п. 2.8 кредитного договору).

У п. 2.9 кредитного договору зазначено, що деталізована інформація щодо визначення сукупної вартості кредит при нарахуванні основних процентів у відповідності до п. 2.5 договору та реальна річна фіксована процентна ставка зазначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за цим договором (додаток до договору) , яка є невід`ємною його частиною.

Відповідно до п. 3.1.1.3 кредитного договору кредитодавець має право вимагати від споживача повернення суми кредиту, процентів за його користування та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених договором та правилами надання грошових коштів у позику у формі споживчого кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» (далі – правила), які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.2.2.3 кредитного договору споживач зобов`язаний своєчасно повернути кредит, проценти за користування позикою в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору споживач зобов`язаний здійснювати повернення кредиту та нарахованих процентів на умовах, встановлених цим договором. Сторони досягли згоди у тому, що повернення кредиту та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до умов цього договору та таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток до договору).

У відповідності до п. 4.2 кредитного договору строк та проценти за користування кредитом та нарахування процентів за цим договором обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються з дня надання кредиту споживачу (день перерахування грошових коштів на банківський рахунок споживача) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування на поточний рахунок кредитодавця), включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Згідно з п. 4.3 кредитного договору заборгованість за договором, що включає в себе суму кредиту, нараховані основні проценти, плата за порушення грошового зобов`язання у разі несвоєчасного повернення заборгованості (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України) споживачем, підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк, встановлений договором.

За порушення умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно з умовами цього договору та чинного законодавства України (п. 5.1 кредитного договору).

У п. 8.6 кредитного договору зазначено, що споживач підтвердив, що:

- сторони домовилися, що договір укладається виключно у письмовій формі у вигляді електронного документ на сайті кредитодавця https://groshi247.com/ згідно зі ст. 207, 639 Цивільного кодексу України та застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документ та електронний документообіг», Закону України «Про електронні довірчі послуги»

У р. 9 кредитного договору зазначено відомості про споживача, а саме: ОСОБА_1 ; відомості про паспортні дані; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; електронний підпис одноразовим ідентифікатором: 6711ce61 (аналог власноручного підпису).

Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної фіксованої процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком до договору про споживчий кредит, передбачено та зазначено такі умови: дата платежу – 02.02.2025, тіло - 6000,00 грн; відсотки – 900,00 грн; комісія – 0,00 грн; до сплати – 6900,00 грн (а.с. 21).

Відповідно до копії довідки ТОВ «ПрофітГід» в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-765 від 02.10.2023 було здійснено переказ грошових коштів, а саме: платник – ТОВ Гроші 247; номер транзакції – 43600-90770-91954; дата/час здійснення переказу коштів – 04.01.2025 18:44; сума переказу – 6000,00 грн; номер платіжної картки отримувача – НОМЕР_2 ; призначення переказу – надання кредиту відповідно до договору № 6279 (а.с. 28).

Згідно з довідками АБ «Укргазбанк», наданими на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 . Інформація про операції по рахунку надходила на фінансовий номер НОМЕР_4 (а.с. 64, 65).

Відповідно до виписки, наданої АБ «Укргазбанк», на особовий рахунок ОСОБА_1 04.01.2025 відбулося зарахування переказу на картку у сумі 6000,00 грн (а.с. 66).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором (а.с. 22-27) сума заборгованості відповідачки за період з 03.01.2025 по 10.12.2025 (останній день нарахування процентів 22.07.2025) становила 17700,00 гривень, у тому числі: заборгованість по основному боргу – 6000,00 гривень; заборгованість за процентами – 11700,00 грн.

Застосовані судом норми права та висновки Верховного Суду

Згідно зі ч. 1, 2 статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України – ЦКУ).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 641 ЦКУ пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За ст. 642 ЦКУ відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що е електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зі статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зі статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що між позивачем ТОВ «Гроші 247» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит в електронній формі, що згідно зі ч. 2 ст. 639, ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наданими позивачем.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачкою та позивачем не було б укладено.

Так, підписання договору відповідачкою підтверджується змістом кредитного договору та додатків до нього, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідачки; податковий номер відповідачки; номер банківської картки (що за повідомленням банку належить відповідачці); адресу місця проживання, що співпадає зі зареєстрованим місцем проживання відповідачки (а.с. 38).

Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачкою.

Доводи відповідачки про відсутність належних повноважень на укладення кредитного договору в особи, яка підписала кредитний договір ( ОСОБА_2 ), суд відхиляє, оскільки кредитний договір недійсним з цих підстав не визнавався, зустрічну позовну заяву відповідачка з метою оспорювання кредитного договору - не подавала.

Також суд уважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачкою факт видачі позивачем кредиту у сумі 6000,00 грн та перерахування коштів саме у такій сумі на картковий рахунок відповідачки.

Так, з кредитного договору вбачається, що кредитні кошти мали б надаватися кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної кратки № 5355082014199291, реквізити якої надані відповідачкою з метою отримання кредиту.

На цю ж саму платіжну карту, яка за повідомленням банківської установи належить ОСОБА_1 , на наступний день після укладення кредитного договору – 04.01.2025 було зараховано 6000,00 грн.

Такі докази видачі позивачем та отримання кредиту саме відповідачкою є належними та достатніми для висновку, що саме відповідачка отримала кредит. Будь-яких пояснень чи доказів щодо іншого походження грошових коштів у сумі 6000,00 грн, що надійшли на її рахунок, відповідачка суду не надала.

Доводи відповідачки про відсутність доказів на підтвердження того, що сторони підписали договір, що відбулася належна ідентифікація особи відповідача та не підтвердженні повноваження представника позивача, суд відхиляє, адже у відповідності до п. 2.6 кредитного договору цей договір є укладеним з моменту перерахування суми кредиту на банківський рахунок, вказаний споживачем. Факт перерахування суми кредиту матеріалами справи підстверджено.

З письмового підтвердження ТОВ «ПрофітГід» (а,с. 28) та з довідки АБ «Укргазбанк» чітко вбачається, що на картку № НОМЕР_3 (реквізити якої зазначені у кредитному договорі та яка емітована на ім`я відповідачки) 04.01.2025 переказом р2р зараховано 6000,00 грн, інформація про операції по рахунку надходила на фінансовий номер телефону, який зазначений в опитувальнику ОСОБА_1 .

Доказів підписання договору від імені відповідачки іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачкою суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

У дослідженому судом договорі про споживчий кредит було встановлено строк користування кредитом - 29 днів та відповідна кінцева дата строку кредитування – 01.02.2025. Через 29 днів сума кредиту, отримана відповідачкою від позивача, мала б бути повернута повністю.

Доказів повернення відповідачкою у повному обсязі коштів, отриманих у кредит, матеріали справи не містять.

З цих підстав позовні вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості за договором про споживчий кредит у сумі 6000,00 грн суд уважає законними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на умовах договору.

Суд також ураховує надані відповідачкою заперечення проти факту укладення спірного кредитного договору та ненадання позивачем оригіналів доказів, що витребовувалися судом на підтвердження їх відповідності паперовим копіям документів, що містяться у матеріалах справи, та з цього приводу суд зауважує таке.

Позивач двічі не виконав ухвалу суду про витребування оригіналів електронних доказів. На підставі ч. 10 ст. 84 ЦПК України суд мав право з цих підстав залишити позовну заяву без розгляду. Однак суд уважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для розгляду справи по суті та для встановлення обставин отримання кредиту відповідачкою, у заявленому до стягнення розмірі, - 6000,00 грн.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачка не позбавлена була права та можливості (з метою спростування позовних вимог та доведення своїх заперечень, наведених у відзиві на позовну заяву) самостійно надати суду виписку з банківського рахунку або ж довідку з банківської установи на підтвердження того, що за реквізитами платіжної картки, належної відповідачці, 04.01.2025 грошові кошти у сумі 6000,00 грн надійшли від іншої особи, а не від позивача. На противагу доводам позивача походження цих коштів з боку відповідачки не було підтверджено.

Отже доводи зі сторони відповідачки про те, що позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження видачі кредиту, суд відхиляє.

Підсумовуючи викладене суд погоджується з аргументами позивача, викладеними ним у позовній заяві, та вважає, що позивачем доведено факт укладення договору кредиту з додержанням письмової форми, визначеної законом, з дотриманням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію», такий договір підписаний відповідачкою шляхом застосування електронного підпису одноразовими ідентифікаторами у порядку, визначеному ст. 12 цього закону та умовами договору. Відповідачка отримала за кредитним договором грошові кошти шляхом зарахування таких коштів на її поточний банківський рахунок за реквізитами емітованої на її ім`я платіжної банківської картки.

Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за процентами, нарахованими на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд висновує таке.

Позивач просив суд стягнути з відповідачки проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 11700,00 грн на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Такі проценти нараховані позивачем за період з 04.01.2025 по 16.09.2025

У договорі була встановлена процентна ставка за користування кредитом протягом 29 днів та процентна ставка за користування коштами за неправомірне користування кредитними коштами у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Проценти за правомірне користування кредитом позивач не пред`являв до стягнення.

Верховний Суд у справі № 183/7850/22 (постанова від 31.01.2024) зробив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких:

«Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);

- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).».

Суд частково погоджується з аргументами відповідачки щодо відсутності підстав для стягнення з неї процентів у сумі 11700,00 грн та вважає, що розрахунок заборгованості не у повній мірі відповідає вимогам закону, адже положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цілком застосовні й до даного спору.

У період нарахування позивачем процентів за статтею 625 ЦКУ за кредитним договором введено воєнний стан на території України. Така сума процентів підлягає списанню позивачем, а обов`язок відповідачки по сплаті процентів, нарахованих за прострочене користування кредитом, припиняється без його виконання.

Відповідачка на підставі пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу сплата яких передбачена кредитним договором за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) відповідачкою зобов`язань за таким договором. Проценти, нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, у розмірі 11700,00 грн підлягали списанню позивачем та пред`явлені до стягнення неправомірно. Відповідно, у задоволенні вимог у цій частині суд відмовляє за безпідставністю.

Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідачки суми заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 6000,00 грн (тіло кредиту).

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2422,40 грн (а.с. 8, 36).

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (33,90 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме – 821,20 грн (2422,40 х 33,90 % = 821,19).

Керуючись статтями 2, 76-83, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» заборгованість за кредитним договором від 03.01.2025 № 6279 у загальному розмірі 6000 гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 11700 гривень 00 копійок - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» судовий збір у розмірі 821 гривню 19 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» (місцезнаходження: вул. Героїв Севастополя, буд. 48, офіс 214, місто Київ, 03061; ідентифікаційний код юридичної особи: 41803222; адреса електронної пошти: info@groshi247.com; тел.: 0800207613; IBAN– НОМЕР_5 В АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; тел.: НОМЕР_6 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 10 вересня 2026 року.

Суддя В.П. Козир