Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №396/781/26 — Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/781/26

Провадження № 2/396/997/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08.09.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді: Цесельської О.С.,

за участі секретаря судових засідань: Луценко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №396/781/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.09.2025 р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи було укладено Кредитний договір (оферти) №01.09.2025-100002481. Перед укладенням договору відповідач пройшла процедуру ідентифікації. Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у розмірі 14 000,00 грн. на строк 140 днів із датою повернення до 18 січня 2026 року. Умовами договору встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 1% за кожен день користування кредитом, а також комісію за надання кредиту в розмірі 15% від його суми, що становить 2 100,00 грн. Сторони також погодили спеціальну договірну умову на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України щодо відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Позивач вказав, що повністю виконав свої зобов`язання, безготівково перерахувавши кредитні кошти в розмірі 14 000,00 грн. на вказаний відповідачем картковий рахунок. Проте відповідачка належним чином не виконувала умови договору, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилася заборгованість, яку вона добровільно не погашає. У зв`язку з цим позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості в розмірі 42 700,00 грн., яка складається з: 14 000,00 грн. тіло кредиту, 19 600,00 грн. - відсотки за користування; 2 100,00 грн. - комісія за надання кредиту та 7 000,00 грн. - відсотки, нараховані за ст. 625 ЦК України.

Також позивач просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, при цьому згідно прохальної частини позовної заяви просить у випадку неявки представника позивача у судове засідання проводити розгляд даної справи без її участі за наявними у справі матеріалами, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

У свою чергу, відповідачка ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з`явилася, повідомлений належним чином. 15.06.2026 р. відповідачка через канцелярію суду надала заяву про досудове врегулювання спору, однак станом на 08.09.2026 р. ніяких заперечень, клопотань до суду не надходило.

Фіксування судового розгляду не здійснювалося.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до рішення зборів суддів Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28.03.2025 року №6, у спорах, що виникають з правочинів, зокрема договорів, з них – позики, кредиту, банківського вкладу, у тому числі споживчого кредиту запроваджена змішана форма розгляду (формування та зберігання) судових справ. Встановлено, що підлягають роздрукуванню такі матеріали: позовна заява, документ, що підтверджує сплату судового збору; документи, що підтверджують повноваження представників сторін. Додатки до позовної заяви не роздруковуються та зберігаються в електронній формі, якщо інше не визначено.

Суд, дослідивши матеріали електронної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 01.09.2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір (оферти) №01.09.2025-100002481, відповідно до умов якого остання отримав кредит у розмірі 14 000,00 гривень, строком на 140 днів, дата повернення кредиту 18.01.2026 року. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом. Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 15% від його суми, що становить 2 100,00 грн. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.82% = (16155.74 / 14000)/140 ?100%.

Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти.

Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача № НОМЕР_1 .

Отже, позивач свої зобов`язання перед відповідачкою виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти згідно договору кредиту №21.10.2025-100002488.

У свою чергу, відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку із чим, станом на час звернення з позовом, виникла заборгованість у розмірі 42 700,00 грн., яка складається з: 14 000,00 грн. тіло кредиту, 19 600,00 грн. - відсотки за користування; 2 100,00 грн. - комісія за надання кредиту та 7 000,00 грн. - відсотки, нараховані за ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Так, на підтвердження існування договірних відносин позивачем по справі було надано кредитний договір №01.09.2025-100002481, паспорт споживчого кредиту, примірні пропозиціі про укладення договору (оферти) до кредитного договору. Усі документи підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відтак, підписавши вказаний договір, відповідачка добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання.

Таким чином, стороною позивача доведено, укладення кредитного договору між сторонами. Однак, в порушення умов договору позики, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту у розмірі та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована, на час розгляду справи відповідних доказів сплати боргу не подано, тому є підстави для стягнення з ОСОБА_1 основного боргу в розмірі 14 000,00 грн.

Разом з тим, частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, з відповідачки на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» також необхідно стягнути 19 600,00 грн. процентів, які нараховані в межах строку кредитування.

Крім того, позивач прохав стягнути з відповідача 2 100,00 грн. комісії, пов`язаною з наданням кредиту та 7 000,00 грн. відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України за зазначеним кредитним договором.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, у разі порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, суд враховує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких у період дії воєнного стану в Україні та протягом визначеного строку після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором кредиту (позики), позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у період дії воєнного стану в Україні, який запроваджено Указом Президента України та який є чинним на момент виникнення заборгованості та звернення позивача до суду.

Отже, нарахування позивачем процентів у сумі 7 000,00 грн. як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України є таким, що суперечить наведеним нормам Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Крім того, зазначені проценти не є платою за користування кредитом у розумінні умов договору, а є саме заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що прямо підпадає під обмеження, встановлені законодавцем на період дії воєнного стану.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки 7 000,00 грн. процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення комісії, то суд виходить з наступного.

При визначенні підстав та порядку нарахування комісії, потрібно керуватися положеннями абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону «Про захист прав споживачів», якими кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Згідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З огляду на зміст приписів частин 1 та 2 статті 228 ЦК України умова кредитного договору про додаткову сплату позичальником на користь кредитора під час надання кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною. В договорі встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія має сплачуватись позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій в якості послуг на користь позичальника, матеріали справи не містять, і тому ця умова є нікчемною умовою договору, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута на вимогу кредитора з позичальника.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року по справі №6-2071цс16, та висновками Верховного Суду у постанові від 20 лютого 2019 року, зроблених під час розгляду справи 666/4957/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року при розгляді справи №363/1834/17, де визначено, що комісія, яка нараховується банком є послугою з обслуговування кредиту, а тому не підлягає стягненню на користь кредитора при наданні позичальнику коштів на придбання споживчої продукції.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

За наведених обставин вимога про стягнення 2 100,00 грн. комісії (пов`язаної з наданням кредиту), яка хоча і погоджена з позичальником, але за своєю нікчемністю не підлягає задоволенню.

Таким чином, беручи до уваги вищезазначене, а також те, що відповідачкою не заперечується факт укладення кредитного довогору №01.09.2025-100002481 від 01.09.2025 р. та отримання кредитних коштів, не подано будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували проведений представником позивача розрахунок заборгованості за вищевказаним договором, як і не надано доказів виконання належним чином та у встановлені строки зобов`язань за вказаним договором, у зв`язку з чим порушення зобов`язання визнається судом таким, що сталося з вини відповідача, а отже суд вважає, що вимоги представника позивача в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 14 000,00 грн., процентів 19 600,00 грн., які нараховані в межах строку кредитування, узгодженого сторонами є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Суд встановив, що в порушення умов кредитного договору, відповідачка не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту у розмірі та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована, на час розгляду справи відповідних доказів сплати боргу не подав, тому є підстави для часткового задоволення позову в розмірі 33 600,00 грн. (основний борг та проценти).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2 094 грн. 77 коп. (33 600,00 х 100 : 42 700,00 = 78,68 %, 2662,40 х 78,68 % = 2 094 грн. 77 коп.).

Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 76-81,141, 247, 264, 265, 279 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТзОВ «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № 01.09.2025-100002481 від 01.09.2025 року у розмірі сумі 33 600,00 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 14 000,00 гривень, по процентам - 19 600,00 гривень, та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 094,77 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Повний текст рішення складено та підписано 08 вересня 2026 року.

Суддя: О. С. Цесельська