Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №387/776/26 — Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 387/776/26

Номер провадження по справі 3/387/241/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року селище Добровеличківка

Суддя Добровеличківського районного суду Кіровоградської області Майстер І. П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

захисника (в режимі відеоконференцзв`язку) Лопушенка А.М.

розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП №2 ( с-ще Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працює, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,-

за ч. 1 ст. 130 КпАП України, -

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 09.05.2026 о 18 годині 07 хвилин керував транспортним засобом марки Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_2 в с-щі Добровеличківка по вул. Козацька, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова та почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці за допомогою алкотестеру "Drager" чи в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений вчасно та належним чином.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Лопушенко А.М. – подав до суду клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Також в судовому засіданні виклав свої обґрунтування аналогічні викладеним поданим поясненням та просив закрити провадження у справі.

Захисник зазначив, що наявний у матеріалах справи відеозапис не містить очевидних та об`єктивно перевірюваних ознак перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. На думку захисника, під час спілкування з працівниками поліції мова ОСОБА_1 була чіткою, його поведінка – адекватною, а колір обличчя – природним. При цьому запах алкоголю з порожнини рота не може бути об`єктивно перевірений судом за допомогою відеозапису.

Захисник також посилався на порушення працівниками поліції встановленого порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зокрема, зазначив, що на відеозаписі не зафіксовано належного та повного роз`яснення ОСОБА_1 порядку проведення такого огляду та правових наслідків відмови від його проходження. На думку захисника, ОСОБА_1 не було зрозуміло та недвозначно роз`яснено, що відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку може утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП України, та тягнути передбачені законом правові наслідки.

Крім того, захисник зазначив, що працівниками поліції належним чином не була сформульована альтернативна пропозиція пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а відеозапис не містить чіткої, усвідомленої та безумовної відмови ОСОБА_1 саме від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Окремо захисник звернув увагу суду на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, про що, за його твердженням, працівникам поліції було відомо, однак у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що місце роботи ОСОБА_1 «не повідомив». У зв`язку з цим захисник вважає, що під час проведення огляду мали бути дотримані спеціальні положення статті 266-1 КпАП України та встановленого на її виконання порядку проведення огляду військовослужбовців.

За твердженням захисника, на відеозаписі не зафіксовано проведення огляду у порядку, передбаченому для військовослужбовців, не складено належним чином акт огляду, а також не підтверджено належне оформлення та вручення ОСОБА_1 направлення до закладу охорони здоров`я.

З огляду на викладене захисник вважає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП України, у зв`язку з чим просив провадження у справі закрити.

Суд, дослідивши матеріали справи, наданий відеозапис, протокол про адміністративне правопорушення та інші наявні докази, оцінивши їх у сукупності та взаємному зв`язку, дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КпАП України, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до змісту вимог ст. 245 КпАП України, завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.

Вимогами ст. 280 КпАП України передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КпАП України.

Частина 1 статті 130 КпАП України передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно зі ст. 266 КпАП України, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, перевіривши доводи, наведені захисником у клопотанні про закриття провадження, приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 245 КпАП України завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 251 КпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КпАП України докази підлягають оцінці за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною першою статті 130 КпАП України встановлено відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Судом установлено, що 09 травня 2026 року о 18 годині 07 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_2 , у селищі Добровеличківка по вул. Козацькій.

Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 підтверджується, зокрема, відеозаписом із файлу VID-20260521-WA0002 де видно як автомобіль Volkswagen Golf рухається та автомобіль поліції переслідує вказаний автомобіль до часу зупинки у селищі Добровеличківка по вул. Козацькій. На відеозаписі із файлу «VID-20260521-WA0004» зафіксовано, як ОСОБА_1 виходить із транспортного засобу саме з боку місця водія. При цьому під час дослідження зазначеного відеозапису судом не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що безпосередньо перед зупиненням транспортним засобом керувала інша особа.

Таким чином, суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Щодо наявності підстав для проведення огляду, суд зазначає, що відповідно до статті 266 КпАП України огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння підлягають, зокрема, водії транспортних засобів, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані такого сп`яніння.

З дослідженого судом відеозапису «export-o0jwk» убачається, що під час спілкування із ОСОБА_1 працівник поліції повідомив останнього про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння.

Так, на 11 хвилині 15 секунді відеозапису працівник поліції зазначає: «У вас вбачаються ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова».

Отже, працівником поліції безпосередньо зазначено конкретні ознаки, які, на його сприйняття, свідчили про можливе перебування водія у стані алкогольного сп`яніння.

Доводи захисника про те, що на відеозаписі мова ОСОБА_1 є чіткою, поведінка – адекватною, а колір обличчя – природним, не спростовують того, що працівник поліції під час безпосереднього спілкування з водієм виявив ознаки, які стали підставою для пропозиції пройти огляд.

При цьому суд зазначає, що встановлення фактичного стану алкогольного сп`яніння не є необхідною умовою для притягнення особи до відповідальності за відмову від проходження огляду. Для кваліфікації дій за відповідною частиною статті 130 КпАП України має значення наявність у працівника поліції передбачених законом підстав для пропозиції огляду та подальша відмова водія від його проходження.

Таким чином, посилання захисника на відсутність очевидних ознак сп`яніння на відеозаписі саме по собі не спростовує законності вимоги працівника поліції пройти огляд.

Щодо пропозиції поліцейського пройти огляд та факту відмови, суд зазначає, що важливим для правильного вирішення справи є безпосередній зміст спілкування працівника поліції із ОСОБА_1 , зафіксований на відеозаписі «export-o0jwk».

Так, після повідомлення про наявність ознак алкогольного сп`яніння на 11 хвилині 32 секунді працівник поліції прямо запропонував ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі, зазначивши: «Освідування на стан алкогольного сп`яніння в медичній установі пройдемо?» У відповідь ОСОБА_1 зазначив: «Я не буду нікуди їхати». Після цього працівник поліції уточнив: «Відмовляєтеся?» На що ОСОБА_1 відповів: «Ні, я не їхав за кермом».

Оцінюючи наведений діалог, суд виходить із того, що відповідь ОСОБА_1 «я не буду нікуди їхати» за своїм змістом свідчить про небажання особи виконати запропоновану їй дію – пройти огляд у медичному закладі.

При цьому на уточнююче запитання працівника поліції «відмовляєтеся?» ОСОБА_1 не висловив готовності пройти огляд, не запропонував інший спосіб його проходження та не вчинив жодних дій для його проходження. Натомість він перевів розмову на заперечення факту керування транспортним засобом.

Саме по собі заперечення ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом не може розцінюватися як згода на проходження огляду та не спростовує його попередньої відмови від запропонованої процедури.

Більше того, подальша поведінка ОСОБА_1 усуває сумніви щодо змісту його попередньої відповіді.

Так, на 12 хвилині 39 секунді відеозапису «export-o0jwk» працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 : «Значить, за відмову від проходження медичного освідування буде складено адміністративний протокол за ст. 130». На запитання ОСОБА_1 : «За що?» працівник поліції пояснює: «За те, що ви відмовляєтеся пройти медичний огляд». Після цього ОСОБА_1 відповідає: «А, я і не проходжу».

Зазначений фрагмент відеозапису суд оцінює як такий, що має істотне значення для встановлення суб`єктивної спрямованості поведінки ОСОБА_1 , оскільки після чіткого повідомлення працівником поліції про те, що його поведінка розцінюється саме як відмова від проходження медичного огляду та що така відмова тягне складання протоколу за статтею 130 КпАП України, ОСОБА_1 не змінив своєї поведінки та прямо зазначив: «а, я і не проходжу».

Отже, з безпосереднього змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був поінформований про те, що від нього вимагається проходження медичного огляду, усвідомлював запропоновану йому процедуру та після роз`яснення працівником поліції правових наслідків її непроходження не погодився пройти огляд.

Суд враховує, що для встановлення факту відмови від проходження огляду закон не вимагає використання особою конкретної словесної формули «відмовляюся від проходження огляду». Відмова може бути встановлена за сукупністю висловлювань та поведінки особи, якщо з них однозначно вбачається її небажання пройти запропонований огляд.

У даному випадку така сукупність обставин є наявною: «я не буду нікуди їхати» - уточнення працівника поліції «відмовляєтеся?» - подальше роз`яснення, що йдеться саме про відмову від медичного огляду - відповідь ОСОБА_1 «а, я і не проходжу».

Тому довід захисника про те, що відеозапис не містить чіткої, усвідомленої та безумовної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, суд вважає таким, що спростовується безпосереднім змістом відеозапису.

Щодо доводів про нероз`яснення прав та наслідків відмови, суд зазначає, що доводи захисника про неналежне роз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав також не знайшли свого підтвердження.

Так, на 09 хвилині 56 секунді відеозапису «export-o0jwk» зафіксовано роз`яснення працівником поліції ОСОБА_1 його прав.

Крім того, як зазначено вище, на 12 хвилині 39 секунді працівник поліції окремо роз`яснив ОСОБА_1 , що відмова від проходження медичного огляду є підставою для складання протоколу за статтею 130 КпАП України, після чого ОСОБА_1 не заперечив факту відмови, а відповів: «а, я і не проходжу».

Таким чином, судом не встановлено, що ОСОБА_1 не розумів, яку саме дію йому запропоновано виконати або які наслідки може мати її невиконання.

Щодо застосування статті 266-1 КпАП України, суд зазначає, що доводи захисника про те, що у зв`язку зі статусом ОСОБА_1 як військовослужбовця огляд мав проводитися відповідно до статті 266-1 КпАП України, суд вважає необґрунтованими.

Предметом розгляду у цій справі є притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КпАП України у зв`язку з відмовою водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння.

Порядок огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння визначений статтею 266 КпАП України.

Сам по собі статус особи як військовослужбовця не виключає застосування до неї положень статті 266 КпАП України у разі, коли вона керує транспортним засобом як учасник дорожнього руху та притягується до відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стаття 266-1 КпАП України регулює інший предмет правового регулювання – особливості огляду визначених у ній категорій військовозобов`язаних, резервістів та військовослужбовців у випадках, передбачених цією нормою, і не встановлює загального винятку з порядку огляду водіїв транспортних засобів, передбаченого статтею 266 КпАП України.

За таких обставин доводи захисника про те, що сам факт проходження ОСОБА_1 військової служби зумовлював обов`язкове проведення щодо нього огляду за статтею 266-1 КпАП України, не ґрунтуються на положеннях закону.

Щодо акта огляду та направлення, суд зазначає, що посилання захисника на відсутність належного оформлення акта огляду та направлення до закладу охорони здоров`я суд оцінює у сукупності з іншими доказами.

Матеріали справи містять акт огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 09 травня 2026 року.

Разом із тим вирішальним доказом щодо факту відмови у цій справі є безпосередньо досліджений судом відеозапис, який дозволяє встановити послідовність подій та зміст спілкування між працівником поліції і ОСОБА_1 .

При цьому судом не встановлено таких порушень порядку оформлення матеріалів, які б самі по собі спростовували зафіксований на відеозаписі факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду.

Досліджені судом докази є взаємопов`язаними та узгоджуються між собою.

Так, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується відеозаписом «VID-20260521-WA0004». Наявність у працівника поліції підстав для пропозиції пройти огляд підтверджується протоколом та відеозаписом «export-o0jwk», на якому працівник поліції безпосередньо називає ознаки алкогольного сп`яніння. Факт пропозиції пройти огляд у медичному закладі та подальша відмова ОСОБА_1 безпосередньо зафіксовані на цьому ж відеозаписі.

При цьому суд надає перевагу безпосередньому змісту відеозапису при оцінці спірних обставин, оскільки він дозволяє безпосередньо встановити послідовність подій, висловлювання учасників та їхню поведінку.

Інші матеріали справи, а саме протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №661619 від 09 травня 2026 року, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу, направлення на огляд водія транспортного засобу, довідка начальника ВП №2 №60304-2026 від 11 травня 2026 року, рапорт від 11 травня 2026 року та інші матеріали, узгоджуються з установленими судом обставинами.

За результатами дослідження доказів суд не встановив істотних суперечностей між ними щодо обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу, за наявності у працівника поліції достатніх підстав вважати його таким, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КпАП України.

Доводи захисника щодо відсутності належної відмови, неналежного роз`яснення правових наслідків такої відмови, відсутності очевидних ознак сп`яніння та необхідності застосування статті 266-1 КпАП України судом перевірені та не знайшли свого підтвердження.

Відтак підстав для закриття провадження у справі за відсутністю події або складу адміністративного правопорушення суд не вбачає.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини. Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

З огляду на викладене суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене частиною першою статті 130 КпАП України, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 130, 252, 280, 283, 284 КпАП України

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП України, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Штраф підлягає сплаті за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Кіров.обл./Кіров. обл./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37918230, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA658999980313000149000011001, код класифікації доходів бюджету- 21081300.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за розгляд справи про адміністративне правопорушення в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок за такими реквізитами: отримувач коштів — ГУК у місті Києві/місто Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) — 37993783, банк отримувача — Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача — UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету — 22030106.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до статті 307 КпАП України штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови — не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений строк постанова про накладення штрафу підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому статтею 308 КпАП України. У такому разі з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного в постанові, а також витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання до 09.12.2026.

Постанова суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області І. П. Майстер