Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №373/1389/26 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/1389/26

Провадження № 2/373/1358/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м.Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояка Д.В.,

за участі секретарки Герасько К.Г.

розглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Представник позивача звернувся до суду з вимогами: стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3510005785-485263 від 05.10.2021 у розмірі 6810,00 грн; стягнути з відповідачки понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.10.2021 між сторонами був укладений кредитний договір № 3510005785-485263 в електронному вигляді, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 2000,00 грн строком на 17 зі сплатою процентів у розмірі 2,5% протягом початкового періоду та 2,2% протягом подовженого строку користування кредитом.

Відповідачка не виконувала належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого станом 19.01.2022 утворилась заборгованість у розмірі 6810,00 грн, а саме: 2000,00 грн – заборгованість за кредитом, 4810,00 грн – заборгованість за процентами,

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

Ухвалою суду від 15.06.2026 відкрито провадження в цій справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 05.08.2026 призначено судове засідання у справі.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату розгляду справи повідомлені, представник позивача в позовній заяві просить справу розглядати за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.

У зв`язку з цим, відповідно до вимог ст.280, 281 ЦПК України, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи.

Судом встановлено наступні обставини:

05.10.2021 між ТОВ «Кошельок» та відповідачкою був укладений кредитний договір № 3510005785-485263, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 2000,00 грн на строк 17 днів.

Пунктом 1.3.2 кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом: 900 грн., які нараховуються за ставкою 2.50% від фактичного залишку кредиту за

У пункті 1.3.3 договору зазначено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом

Пунктом 1.3.3.1 договору визначено проценту ставку протягом лояльного періоду у розмірі 0.01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Разом з тим, у паспорті споживчого кредиту зазначено, що дисконтна процента ставка за договором складає 0,99% у день, річна – 361,5%; процента ставка – 2,2% у день, річна – 803%.

Крім того, паспорт споживчого кредиту містить дані про орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача 2851,00 грн, з яких 851,00 грн – вартість кредиту для споживача (проценти).

У пункті 3.4 договору зазначено, що сукупна вартість кредиту для позичальника становить 2900,00 грн., з яких 900,00 грн – проценти за користування кредитом.

У пункті 3.6. кредитного договору зазначено, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом.

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів подано копію інформаційної довідки, з якої вбачається, що 05.10.2021 через платіжну систему ТОВ «ТАС ЛІНК» було проведено успішне зарахування на карту клієнта № НОМЕР_1 коштів у розмірі 2000,00 грн за договором №3510005785-485263.

Із складного позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 19.01.2022 складає 6810,00 грн, з яких: 2000,00 грн – заборгованість за кредитом, 4810,00 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом (850,00 грн – проценти нараховані протягом лояльного періоду; 3 960,00 грн – проценти, нараховані за подовжений період користування позикою).

Із вказаного розрахунку також вбачається, що за період із 05.10.2021 до 21.10.2021 проценти були нараховані за ставкою 2,5%, за період із 22.10.2021 до 19.01.2022 – за ставкою 2,2%.

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ст. 526, 527, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.1054 ЦК України позичальник за кредитним договором зобов`язаний повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі і на умовах встановлених договором.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, а згідно з п.2 ч.1 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Законом України «Про платіжні послуги» визначаються поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Відповідно до п.53 ст.1 цього Закону переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Згідно з п.54 ст.1 цього Закону, платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Як зазначено в п.6 ч.1 ст.5 цього Закону, до фінансових платіжних послуг належать послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 46 цього Закону надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників. Надавачі платіжних послуг виконують платіжні інструкції відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, установлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунку платника, крім випадків виконання платіжної операції за рахунок наданого платнику кредиту.

Згідно з ч.8 ст.46 цього Закону надавач платіжних послуг вважається таким, що виконав належним чином платіжну операцію, якщо така операція виконана на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції.

Як зазначено в ч.1 ст.49-1 цього Закону надавачі платіжних послуг виконують миттєвий кредитовий переказ відповідно до вимог, встановлених цим Законом. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги та обмеження щодо виконання миттєвого кредитового переказу.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.49-1 цього Закону надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після отримання платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу зобов`язаний перевірити дотримання всіх необхідних умов для виконання такої платіжної інструкції та наявність і доступність коштів на рахунку платника. Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після вчинення всіх дій щодо перевірки блокує суму коштів платіжної операції, необхідну для виконання миттєвого кредитового переказу, або списує суму коштів платіжної операції з рахунку платника.

Моментом прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу є зафіксований в операційно-обліковій системі надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку час надходження до нього такої платіжної інструкції від платника, незалежно від години або календарного дня її прийняття.

Згідно з ч.5 ст. 49-1 цього Закону надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний протягом 10 секунд з моменту прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача, доступність для отримувача зарахованих коштів та повідомити надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку про завершення платіжної операції.

Надавач платіжних послуг отримувача після зарахування на рахунок отримувача суми коштів за платіжною операцією з виконання миттєвого кредитового переказу зобов`язаний невідкладно безкоштовно повідомити отримувача про таке зарахування коштів у спосіб, передбачений договором між ними.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінка аргументів сторін, доказів.

При оцінці доказів та аргументів суд враховує положення ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та нечіткі або двозначні положення договору тлумачить на користь відповідача, як споживача послуг позивача.

У постанові Верховного Суду у справі №679/1103/23 від 12.02.2025, із посиланням на п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зроблено висновок, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

З досліджених доказів вбачається, що між ТОВ «Кошельок» та відповідачкою укладено в електронному вигляді кредитний договір № 3510005785-485263 від 05.10.2021. Відповідачка, підписавши договір електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора, прийняла умови надання послуг, зокрема, строк кредитування, плату за кредит, порядок погашення кредиту, відповідальність.

Позивачем було передано відповідачці на виконання умов договору, передбачену ним суму коштів, що підтверджується поданими доказами, які узгоджуються з приписами Закону України «Про платіжні послуги».

Позивачем наданий розрахунок заборгованості, проте він не є доказом наявності або відсутності договірних зобов`язань між сторонами, оскільки він є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер, а також не відповідає вимогам, яким має відповідати доказ здійснення фінансово-господарської операції.

Відповідно до висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

З копії кредитного договору № 3510005785-485263 від 05.10.2021 вбачається, що сума кредиту за умовами договору становить 2000, 00 грн, строк кредитування 17 днів.

Положення кредитного договору, які містять умови його пролонгації, є вкрай несправедливими відносно позичальниці, покладають тільки на неї певне коло додаткових обов`язків, створюючи дисбаланс прав та обов`язків сторін договору на користь позивача.

Крім того, вказаний договір та паспорт споживчого кредиту, який є додатком до нього, містять суперечливі умови щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Кредитний договір містить дані щодо процентів за користування кредитом (2,50%, п.1.3.2), стандартної (базової) процентної ставки (2,2%, п.1.3.3) та дисконтної процентної ставки (0,01%, п.1.3.3.1).

Разом з тим, у паспорті споживчого кредиту зазначено, що дисконтна процентна ставка складає 0,99% у день, процентна ставка – 2,2% у день.

Зважаючи на те, що зобов`язання має виконуватись належним чином, умови кредитного договору в частині пролонгації строку кредитування є явно несправедливими на шкоду позичальниці, умови щодо розміру процентної ставки – суперечливими та неоднозначними, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд ці двозначні положення договору тлумачить на користь відповідача та здійснює розрахунок процентів за користування кредитом в межах погодженого сторонами строку кредитування (17днів) за ставкою 0,99% у день, що буде справедливим та не створить істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін договору.

З врахуванням викладеного вище, розмір заборгованості за відсотками складає 336,60 грн (2000,00 грн: 100% х 0,99% х 17 днів).

У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку про часткове порушення прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.

З огляду на те, що відповідачка прострочила виконання грошового зобов`язання за договором, з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 2336,60 грн, з яких 2000,00 грн заборгованість за кредитом, 336,60 грн заборгованість за процентами.

Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, як передбачено ст.4 ЗУ «Про судовий збір». Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення – 6810,00 грн.

Оскільки, суд частково задовольняє вимоги на суму 2336,60 грн, що становить 34,75% від ціни позову, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 925,18 грн (2662,40:100 х 34,75%) судових витрат у виді судового збору.

Представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу до заяви долучено копії витягу з договору про надання правової допомоги 12.02.2025, додатку до вказаного договору; акту приймання-передачі правової допомоги від 10.04.2026; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

За результатом оцінки доказів суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн відповідатимуть критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Керуючись ст. 263 – 265 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3510005785-485263 від 05.10.2021 у розмірі 2336 (дві тисячі триста тридцять шість) гривень 60 копійок, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, заборгованості за процентами у розмірі 336 (триста тридцять шість) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судовий збір у розмірі 925 (дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 18 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», код ЄДРПОУ 40842831, адреса місцезнаходження: вул. Антонова, буд. 8-А, с. Чайки, Бучанський район, Київська область, 08135;

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Д. В. Свояк