Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №369/7180/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7180/26

Провадження № 2-а/369/206/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді: Янченко А.В., при секретарі судового засідання Лисяк К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Києві в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області справу № 369/7180/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № R468759 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 08 квітня 2026 року, що винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що дізнавшись, що його електронний військово-обліковий документ містить записи такого змісту: «Порушення правил військового обліку; Причина звернення до Нацполіції: Не стали на військовий облік за новою адресою; Дата звернення: 30.12.2025», керуючись порядком, що встановлений статтею 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту – КУпАП), через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста він подав відповідачу заяву, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

08 квітня 2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста позивач отримав електронний файл постанови із накладеним кваліфікованим електронним підписом, що є офіційним підтвердженням постанови та дає змогу перевірити її справжність. Перевіривши справжність постанови на сайті Центрального засвідчувального органу та ознайомившись з її змістом, йому стало відомо те, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 08 квітня 2026 року щодо нього була винесена постанова № R468759 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП. Постановою встановлено: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став(ла) на військовий облік за новою адресою (ст. 37 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу"), чим допустив(ла) порушення правил військового обліку.».

Зазначену постанову позивач вважає протиправною, оскільки, на його думку, відповідач наклав на нього адміністративне стягнення після закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

При цьому, позивач наголосив на тому, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів зазначено, що відповідач звернувся до Нацполіції з приводу допущеного ним порушення 30 грудня 2025 року. Отже, саме цю дату, на думку позивача, слід вважати датою виявлення відповідачем вчиненого правопорушення. На думку позивача, накладаючи на нього адміністративне стягнення 08 квітня 2026 року, відповідач діяв після закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП, тобто з порушенням приписів пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, отже, і з порушенням приписів статті 279-9 КУпАП.

Посилаючись на вказані обставини просить: визнати протиправною та скасувати постанову № R468759 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 08 квітня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду від 21квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Учасники справи не заперечили щодо такого порядку розгляду справи.

Відзив від відповідача до суду не надійшов.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов відповідача, об`єктивно оцінивши в сукупності усі надані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Так, ст. 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Крім того з ч. 1 ст. 5 КАС України випливає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист в тому числі і шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з вимог ч. 1 ст. 2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Стаття 90 КАС України передбачає, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, дослідивши надані позивачем та представником відповідача докази судом встановлено наступне.

Постановою № R468759 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 08 квітня 2026 року, що винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 на позивача накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП. У зазначеній постанові суть вчиненого позивачем правопорушення викладена наступним чином: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став(ла) на військовий облік за новою адресою (ст. 37 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу"), чим допустив(ла) порушення правил військового обліку.».

Разом з тим, наданий позивачем електронний військово-обліковий документ, що є чинним на дату розгляду судом цієї справи, серед іншого містить записи наступного змісту: «Порушення правил військового обліку; Причина звернення до Нацполіції: Не стали на військовий облік за новою адресою; Дата звернення: 30.12.2025».

У своєму рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний суд наголосив: «Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції України, не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.»

Згідно статті 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Отже, розглянувши заяву позивача, що він її подав у порядку статті 279-9 КУпАП 08.04.2026, відповідач мав розглянути справу про адміністративне правопорушення та винести постанову по справі з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Приписи ч. 1 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлюють, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина дo ТЦК та СП.

Також відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, звернення ТЦК та СП дo органів поліції про затримання та доставлення особи повинно містити конкретні персональні дані особи та обґрунтовану підставу (фактичні дані про вчинення правопорушення за ст. 210 або 210-1 КУпАП).

Згідно з ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

У постанові від 28.02.2019 по справі №149/2498/17 Верховний суд навів такий правовий висновок: «Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення».

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставини закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Отже строк накладення адміністративного стягнення є імперативним процесуальним строком, зі спливом якого суб`єкт владних повноважень втрачає правову можливість притягувати особу до адміністративної відповідальності. Закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, є безумовною та обов`язковою підставою для закриття провадження у справі.

Суд зазначає, що днями виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноваженій посадовій особі органу, законно наділеного правом складати документи про адміністративне правопорушення чи розглядати справу, стали відомі фактичні дані, що свідчать про вчинення особою дій чи бездіяльності, які утворюють склад адміністративного правопорушення.

Відтак, направленню керівником ТЦК та СП звернення дo органів Національної поліції передує встановлення та фіксація цим керівником самого факту вчинення конкретною особою порушення мобілізаційного законодавства.

Тобто, звертаючись 30.12.2025 до Національної поліції щодо затримання та доставлення позивача у зв`язку з тим, що той не став на військовий облік за новою адресою, відповідач вже володів усією повнотою інформації про вчинене правопорушення та належно зафіксував цей факт у базах даних, включаючи Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, день виявлення відповідачем адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, припадає саме на 30.12.2025.

Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП тримісячний строк накладення адміністративного стягнення з дня виявлення правопорушення (30.12.2025) закінчився 30.03.2026.

Оскаржувана постанова № R468759 винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 08.04.2026, тобто поза межами трьохмісячного строку, встановленого законом.

Стаття 279-9 КУпАП встановлює спрощений порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, у разі визнання особою вини.

Водночас частина 2 статті 279-9 КУпАП прямо зобов`язує керівника ТЦК та СП розглядати справу та виносити постанову «з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу.

Подання особою заяви про визнання правопорушення в порядку ст. 279-9 КУпАП не зупиняє, не перериває перебіг строків, визначених ст. 38 КУпАП, та не скасовує дії приписів п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Якщо на момент надходження такої заяви або на момент розгляду справи строки притягнення до адміністративної відповідальності закінчилися, керівник ТЦК та СП зобов`язаний винести постанову про закриття провадження у справі, а не притягувати особу до відповідальності та накладати штраф.

Наклавши на позивача адміністративне стягнення 08.04.2026 (після закінчення 30.03.2026 року встановленого ч. 7 ст. 38 КУпАП строку), відповідач діяв протиправно, всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 7, 38, 247, 279-9 КУпАП.

Згідно із приписами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 4 ст. 152 КАС України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Позивач, звертаючись із позовом, сплатив судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 143, 241, 242, 244, 245, 246,255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 210-1, 245, 251, 252, 254, 256, 258, 277, 277-2, 278, 279-9, 280, 283, 293 КУпАП, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову № R468759 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 08 квітня 2026 року, що винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) – скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП – у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; адреса реєстрації фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі - 665,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено: 10.09.2026 року.

Суддя А.В. Янченко