Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №369/12219/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12219/24

Провадження № 2/369/1615/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 369/12219/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності та скасування рішення про реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво – Святошинського районного суду Київської області з позовом, у якому просив суд:

визнати за ним право власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з 1 (однієї) житлової кімнати, загальною площею 30 квадратних метрів, житловою площею 9,8 квадратних метрів;

скасувати рішення державного реєстратора Крупки Олександра Григоровича, виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення: 48895375 від 27.09.2019 11:11:03, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), номер відомостей про речове право : 33421504, тип речового права : право власності, дата державної реєстрації 24.09.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна : 1924284932224 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 та припинити право власності на вказану квартиру.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.07.2019р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , укладено попередній договір купівлі – продажу квартири номер АДРЕСА_3 , який посвідчено приватним нотаріусом Києво – Святошинського районного нотаріального округу Київської області Тріфоновою Т.А. Відповідно до умов договору позивач ОСОБА_1 сплатив забезпечувальний платіж в сумі 481 000 гривень 60 копійок, що є еквівалентом 18 500,00 доларів США та 00 центів.

За домовленістю сторін укладення та нотаріальне посвідчення основного договору мало відбутися не пізніше 30 жовтня 2019р., проте відповідач ОСОБА_2 не виконав свої зобов`язання по Попередньому договору, протягом тривалого часу ухилявся від укладання основного договору купівлі – продажу квартири.

Маючи намір укласти договір купівлі – продажу квартири, позивачем ОСОБА_1 було надіслано заяву на ім`я продавця ОСОБА_2 від 24.05.2024р., з вимогою до відповідача з`явитися 24 червня 2024р. о 10 год. 00 хв. до приватного нотаріуса Лопатенка В.В. та укласти і підписати договір купівлі – продажу квартири.

Приватним нотаріусом видано свідоцтво від 09.07.2024р. про те, що заява Позивача була передана рекомендованим поштовим відправленням 24.05.2024р. та була повернута за закінченням встановленого терміну зберігання 17 червня 2024р. Відповідач у визначений час та день для підписання договору купівлі – продажу квартири не з`явився, тому вважає своє право порушеним та таким, що підлягає судовому захисту.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 липня 2024 року відкрито провадження по справі та визначено розгляд проводити за правилами загального позовного провадження, надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та призначено підготовче засідання.

26 листопада 2024 року до суду надійшов відзив на позов. Не погоджуючись з доводами позову, відповідач ОСОБА_2 вказав, що між ним та позивачем укладено попередній договір купівлі-продажу квартири. Основний договір мав бути укладений у строк до 30 жовтня 2019 року. Але до даного строку жодна сторона не направила вимоги про укладення основного договору, тому зобов`язання на підставі ст.635 ЦК України припинилось. Жодного переходу права власності на спірну квартиру за попереднім договором не переходило до позивача. Тому позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними. Просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи в судовому засіданні.

Представником позивача, адвокатом Паньковою С.М. було заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, яке є предметом позовних вимог.

Як вбачається з інформаційної довідки №477644781 від 18 травня 2026 року: квартиру АДРЕСА_1 , передано в іпотеку на підставі договору позики для забезпечення виконання зобов`язань боржника за цим договором. Договір іпотеки укладений 25.05.2020р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який є Іпотекодержателем.

У судовому засіданні 19 травня 2026 року протокольною ухвалою: ОСОБА_3 залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, зобов`язано позивача надіслати позовну заяву з додатками.

Письмові пояснення та заперечення від третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 не надходили.

В судове засідання з`явився представник позивача адвокат Панькова С.М., подала заяву про розгляд справи без участі позивача та представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності до ч. 5 ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 04 липня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , укладено попередній договір купівлі – продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Києво – Святошинського районного нотаріального округу Київської області Тріфоновою Т.А.

Укладаючи попередній договір, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов пов`язаних з укладенням договору купівлі – продажу нерухомого майна, про що свідчать умови правочину та підписи сторін.

Відповідно до п.1.1. Договору, сторони зобов`язуються у майбутньому, в обумовлений в п.3.3 Попереднього цього договору строк, укласти Договір купівлі – продажу квартири, що надалі іменується Основним договором, у житловому будинку за адресою : АДРЕСА_2 (будівельний номер 17.1.2).

Нерухомим майном є квартира номер АДРЕСА_4 , складається з 1 (однієї) житлової кімнати, загальною площею 31,6 кв.м.

Відповідно до п.2.1. Договору сторони домовились, що ціна вимірної одиниці квартири в Попередньому договорі складає 15 220 грн. 00 коп. вартість 1 м.2, що еквівалентно 585 доларів США, за курсом АТ КБ «Приватбанк», вартість 1м2 є остаточною та зміні не підлягає. Загальна вартість квартири становить : 481 000,00 грн. 60 коп., що є еквівалентно 18 500,00 доларів США та 00 центів за курсом АТ КБ «Приватбанк» станом на день укладення цього договору.

П.2.2. Договору, до підписання Основного договору, на підтвердження зобов`язання за Попереднім договором і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі – продажу квартири за Основним договором на умовах Попереднього договору та своєї платіжної спроможності, Покупець сплачує забезпечувальний платіж в сумі становить 481 000 гривень 60 копійок, що є еквівалентом 18 500,00 доларів США та 00 центів наступним чином : до підписання цього попереднього договору Покупець передав, а Продавець отримав гроші у сумі 273 000,00 гривень, що є еквівалентно 10 500,00 доларів США., залишкову частину забезпечувального платежу, що складає 208 000,00 грн., що становитиме еквівалент 8 000,00 доларів США, Покупець зобов`язується сплатити до 04 вересня 2019 р. Цей платіж здійснюється згідно курсу купівлі долара США в АТ КБ «Приватбанк» станом на день проплати.

У випадку зміни АТ КБ «Приватбанк» курсу долара США по відношенню до гривні на день внесення кожного з залишкових платежів визначених договором, пропорційно зміниться розмір кожного з цих платежів у гривні.

Відповідно до п.3.1 Попереднього договору строк здачі будинку в експлуатацію не пізніше 01 вересня 2019 року, строк підключення будинку до комунікацій не пізніше 30 вересня 2019 року (п.3.2).

П.3.3. Договору, за домовленістю Сторін укладення та нотаріальне посвідчення Основного договору здійснюватиметься не пізніше 30 жовтня 2019р. у додатково обумовленому Сторонами місці та в обумовлений час.

П.3.4. Договору, цей Попередній договір набуває чинності з моменту його підписання та усіх додатків до нього Сторонами та діє до виконання ними усіх своїх зобов`язань за цим Попереднім договором або до припинення зобов`язань Сторін за цим Попереднім договором в порядку, передбаченому ч.3 ст.635 ЦК України.

На виконання умов Попереднього договору 05.09.2019р. Позивачем сплачено залишок у розмірі 200 000,00 грн., що є еквівалентно 8 000,00 доларів США, що підтверджується розпискою.

Відповідач ОСОБА_2 не виконав свої зобов`язання по Попередньому договору, протягом тривалого часу ухиляється від укладання Основного договору купівлі – продажу квартири.

Після отримання грошових коштів за квартиру за попереднім договором, 23.01.2020р. позивач ОСОБА_2 укладає з ОСОБА_3 договір позики. 25.05.2020р. позивач ОСОБА_2 укладає з ОСОБА_3 договір іпотеки згідно умов якого квартира АДРЕСА_1 передана в іпотеку.

Маючи намір укласти договір купівлі – продажу квартири, Позивачем було надіслано заяву на ім`я продавця ОСОБА_2 від 24.05.2024р., яка посвідчена приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Лопатенком В.В.

Відповідно до змісту вказаної заяви, Позивач звертається з вимогою до відповідача ОСОБА_2 з`явитися 24 червня 2024р. о 10 год. 00 хв. до приватного нотаріуса Лопатенка В.В. та укласти і підписати договір купівлі – продажу квартири.

Приватним нотаріусом видано свідоцтво від 09.07.2024р. про те, що заява Позивача була передана рекомендованим поштовим відправленням 24.05.2024р. та була повернута за закінченням встановленого терміну зберігання 17 червня 2024р.

24.06.2024р. Позивач з`явився о 10 год. 00 хв. до приватного нотаріуса з оригіналами документів необхідних для укладання основного договору купівлі – продажу квартири.

Відповідач у визначений час та день для підписання договору купівлі – продажу квартири не з`явився.

Відповідно до п.4.1.4. Договору, до підписання Основного договору надати Покупцю можливість користуватися квартирою.

Відповідно до п.4.1.5. Договору, продавець зобов`язаний передати Покупцю у власність вказану у п.1.2. даного Попереднього договору квартиру, на умовах, визначених цим Попереднім договором після підписання Основного договору.

Відповідно до п.4.1.7. Попереднього договору продавець зобов`язаний на момент укладення Основного договору належним чином оформити та зареєструвати своє право власності на квартиру та мати в наявності всі необхідні документи для відчуження квартири : право встановлювальні документи та/або відомості (витяг/інформацію) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідку про склад зареєстрованих осіб (форма №3), строк дії якої не повинен перевищувати одного тижня, експертна оцінка відчужуваного нерухомого майна (квартири).

Вказані вище зобов`язання передбачені п.4 Попереднього договору Відповідачем, як продавцем не були виконані, що порушило права та інтереси Позивача.

Відповідно до п.4.4.3 Договору покупець має право здійснювати поточний ремонт квартири після підписання цього попереднього договору, а також проводити ремонтні роботи відповідно до умов п.4.3.6 Попереднього договору.

У спірній квартирі Позивач зробив ремонт, облаштував меблями та всім необхідним для проживання родини, сплачує комунальні послуги та утримує квартиру.

Позивач разом з дружиною ОСОБА_4 та малолітніми сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає у квартирі з червня 2020р., що підтверджується Актом про встановлення фактичного місця проживання без реєстрації від 26.10.2023р.

Спірна квартира є єдиним житлом родини, іншого нерухомого майна у власності Позивача немає.

Відповідно до п.4.4.2. Попереднього договору покупець має право після повної оплати вартості квартири, вимагати визнання права власності на нерухома майно (квартиру), що є предметом Попереднього договору.

Відповідно до ст.ст. 4, 19 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Захист цивільних прав – це дії з попередження, припинення порушення прав або відновлення порушених прав громадян і організацій.

Будь-яка особа має право на захист свого права та інтересу, що не суперечить принципам цивільного законодавства, вимогам справедливості, сумлінності, розумності.

Спосіб захисту суб`єктивних цивільних прав – це закріплені законом матеріально-правові засоби примусового характеру, за допомогою яких провадиться відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Застосовуючи спосіб захисту порушених прав Позивача, виходили насамперед з реальним виконанням рішення суду у майбутньому.

Звертатися з позовом про стягнення грошових коштів сплачених за спірну квартиру з Відповідача є способом, який не відновить порушені права Позивача, оскільки виконати рішення суду буде неможливо. Відтак, молода родина залишиться під час війни не лише без грошей, а і єдиного житла для проживання.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

За правилами частини другої статті 220 ЦК України у випадку, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Зазначена частина друга статті 220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони вчинили правочин у встановленій законом письмовій формі, зміст якого відповідав волі сторін, які дійшовши згоди щодо усіх істотних умов договору, виконали такий договір повністю чи частково, і лише не було дотримано вимоги про нотаріальне посвідчення такого договору через ухилення однієї сторони договору.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Вказаною нормою закріплено презумпцію законності набуття права власності, тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність набуття права власності встановлена рішенням суду, а також встановлено відкритість переліку підстав набуття права власності з обмеженням їх виключно тими, що прямо передбачені в законодавстві.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України суд підтверджує наявне право в разі, якщо його хтось заперечує або не визнає.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з вимогами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 635 ЦК України передбачено наслідки ухилення однієї із сторін від укладення основного договору : сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати іншій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Умовами попереднього договору, а саме п.4.4.2., передбачено право покупця після повної оплати вартості квартири, вимагати визнання права власності на нерухоме майно (квартиру), що є предметом Попереднього договору.

Сплата повної вартості квартир, передання майбутнім відчужувачем спірного майна набувачеві, прийняття й фактичне володіння та користування останнім квартирами є підставою для визнання за покупцем права власності (ухвала Вищого спеціалізованого суду України від 25.09.2014 у справі №6-25337ск14).

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі за текстом - "Закон про державну реєстрацію"). Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону про державну реєстрацію державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п.9 ч.1 статті 2 Закону про державну реєстрацію реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в державному реєстрі прав, крім надання інформації з державного реєстру прав.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в справі № 925/1265/16 (провадження №12-158гс18; постанова Верховного Суду від 22.08.2018) право або інтерес позивача може бути порушено внесенням до державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (ч.2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто укладені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом", зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Вище суд вже вказував, що позивач, сплативши 100% вартості об`єкта інвестування, набув майнові права на такий об`єкт. А з моменту побудови об`єкта будівництва та введення його в експлуатацію (дата реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта), позивач набув право власності на проінвестований ним об`єкт нерухомого майна. Таким чином, відповідач, не будучи власником об`єкта нерухомого майна - квартири всупереч чинному законодавству не мав права проводити реєстрацію права власності за собою.

Аналогічної правової позиції дотримувався Верховний Суд під час розгляду подібних справ згідно постанов від 19 квітня 2018 року по справі № 372/2645/15-ц, від 12 лютого 2020 року по справі № 372/3690/15-ц, від 07 серпня 2019 року по справі №523/7001/16.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що наведені позовні вимоги є похідними від позовної вимоги про визнання права власності та її задоволення потрібне задля повного захисту прав та інтересів позивача.

Також, у абзацах 2-3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 177, 190, 203, 215, 316, 328, 331, 387, 509, 525, 530, 575, 583, 610, 629 ЦК України, статтею 6 Закону України «Про іпотеку», статтями 2, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності та скасування запису задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з 1 (однієї) житлової кімнати, загальною площею 30 квадратних метрів, житловою площею 9,8 квадратних метрів.

Скасувати рішення державного реєстратора Крупки Олександра Григоровича, виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення: 48895375 від 27.09.2019 11:11:03, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), номер відомостей про речове право : 33421504, тип речового права : право власності, дата державної реєстрації 24.09.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна : 1924284932224 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 та припинити право власності на вказану квартиру.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації : АДРЕСА_5 , адреса фактичного проживання : АДРЕСА_6 )

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації : АДРЕСА_7 )

Інформація про третю особу без самостійних вимог: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації : АДРЕСА_8 )

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 10 вересня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ