Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №490/248/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 490/248/26

Суддя першої інстанції- Кокорєв В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 24 червня 2026 року у справі №490/248/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Інгульського районного суду міста Миколаєва з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, в якому просила скасувати постанову серії ЕНА №6464581 від 05 січня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 510 грн та закрити провадження у справі.

Рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва від 24 червня 2026 року позов задоволений.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції на рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 24 червня 2026 року у справі №490/248/26.

Департамент патрульної поліції просить скасувати рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 24 червня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 24 червня 2026 року у справі №490/248/26.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року процесуальний строк розгляду справи продовжений до 18 вересня 2026 року.

17 липня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

07 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6464581 від 05 січня 2026 року, 05 січня 2026 року в м. Миколаєві на вул. Каразіна Суха Юлія Михайлівна керувала т/з OPEL ASTRA STATION WAGON з державним номерним знаком НОМЕР_1 , та не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушила п.9.2.б ПДР - порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом або розворотом, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).

Положеннями статті 245 КУпАП зазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до частини 1 статті 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Частиною першою статті 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно зі ст.31 Закону України Про "Національну поліцію" поліція може застосовувати такi превентивнi заходи, зокрема, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення фото- і відеотехніку, у тому числі, техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху, у тому числі, зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (пункти 1.1, 1.9 Правил).

Згідно із пунктом 1.3 Правил дорожнього руху від 10 жовтня 2001 року №1306 учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, яке тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів проаналізувала матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дійшла наступного висновку.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваної постанови, суд має встановити не лише формальне дотримання вимог щодо її оформлення, а й фактичну наявність події адміністративного правопорушення, наявність у діях особи його складу та достатність доказів, на підставі яких суб`єктом владних повноважень прийняте відповідне рішення.

Як убачається з матеріалів оскаржуваної постанови серії ЕНА №6464581 від 05 січня 2026 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП у зв`язку з порушенням пункту 9.2б Правил дорожнього руху України, яке полягало у відсутності подачі світлового покажчика повороту відповідного напрямку перед здійсненням повороту ліворуч.

Пунктом 9.2б Правил дорожнього руху України встановлено обов`язок водія подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Таким чином, для встановлення складу зазначеного правопорушення визначальним є встановлення факту здійснення водієм відповідно маневру та неподанні ним перед початком такого маневру сигналу покажчиком повороту.

Частиною другою статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про недопустимість відеозапису, як доказу, виключно з тієї підстави, що в оскаржуваній постанові не зазначено технічний засіб, яким здійснено відеофіксацію.

Такий висновок суду першої інстанції має ознаки надмірного формалізму та не відповідає завданню адміністративного судочинства щодо встановлення фактичних обставин справи.

Безумовно, вимоги статті 283 КУпАП щодо змісту постанови підлягають дотриманню. Разом із тим, саме по собі невнесення до постанови окремих відомостей про технічний пристрій відеофіксації не може автоматично нівелювати доказове значення відеозапису за обставин, коли такий відеозапис фактично наявний у матеріалах справи, його походження легітимне, а його зміст дозволяє безпосередньо встановити обставини події адміністративного правопорушення.

У цій справі відеозапис має безпосереднє доказове значення, оскільки саме з нього суд може встановити наявність або відсутність обставин, покладених в основу оскаржуваної постанови, зокрема, факт здійснення позивачем повороту ліворуч та відсутність перед його початком сигналу світлового покажчика повороту відповідного напрямку.

Таким чином, відеозапис у цій справі не є другорядним чи похідним доказом, а є безпосереднім джерелом інформації про подію правопорушення та поведінку водія в момент його вчинення.

Фактично суд першої інстанції, не дослідивши належним чином змісту відеозапису виключно через формальний недолік оформлення постанови, не встановив дійсні події та не з`ясував чи мало місце порушення Правил дорожнього руху з боку позивача.

Такий підхід суперечить положенням статей 251, 252 та 280 КУпАП, відповідно до яких при розгляді справи підлягають встановленню подія адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а докази підлягають всебічній, повній та об`єктивній оцінці в їх сукупності.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що обставини у цій справі підтверджуються наявним у її матеріалах відеозаписом, який безпосередньо зафіксував відповідну подію, а тому визнає його належним та допустимим доказом.

Так, під час перегляду відеозапису колегією суддів встановлено, що на ньому зафіксовано транспортний засіб OPEL ASTRA STATION WAGON, держаний номерний знак НОМЕР_1 , який рухається у напрямку перехрестя.

Безпосередньо перед здійснення маневру на відеозаписі наявний фрагмент руху автомобіля, з якого можливо встановити, що світловий покажчик відповідного напрямку не подавав сигналу, після цього автомобіль здійснює поворот ліворуч.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відеозапис не обмежується фрагментом безпосередньо самого повороту, а містить частину дорожньої ситуації перед початком маневру, що дозволяє встановити рух транспортного засобу та відсутність сигналу повороту саме до початку здійснення маневру.

Таким чином, доводи позивача про те, що ним нібито було подано відповідний сигнал, або що його відсутність могла бути наслідком іншої дорожньої обстановки, об`єктивного підтвердження під час перегляду відеозапису не отримали.

Посилання позивача на можливе спрацювання механізму автоматичного вимкнення покажчика повороту також не спростовує факту порушення пункту 9.2б Правил дорожнього руху України, оскільки це не звільняє водія від обов`язку, передбаченого Правилами дорожнього руху України, забезпечити подачу сигналу світловим покажчиком відповідного напрямку перед здійсненням повороту.

Більш того, водій, як учасник дорожнього руху, зобов`язаний постійно контролювати дорожню обстановку та технічний стан і функціонування транспортного засобу під час керування ним. У разі припинення подачі сигналу покажчиком повороту до завершення відповідного маневру водій має вжити необхідних заходів для його повторного увімкнення, якщо такий сигнал необхідний відповідно до Правил дорожнього руху.

Покладення відповідальності на водія за невиконання обов`язку щодо подачі попереджувального сигналу у такій ситуації відповідає меті пункту 9.2б ПДР України, оскільки такий сигнал призначений для своєчасного інформування інших учасників дорожнього руху про намір водія змінити напрямок руху.

При цьому, колегія суддів враховує принцип презумпції невинуватості та положення статті 62 Конституції України, однак вважає, що у цій справі необхідний стандарт доказування дотримано, оскільки висновок про вчинення правопорушення ґрунтується не на припущеннях, а на безпосередньо дослідженому відеозаписі та інших матеріалах справи, які узгоджуються між собою.

Окремо, колегія суддів наголошує на тому, що обов`язок водія подавати сигнал перед поворотом, встановлений безпосередньо пунктом 9.2б ПДР України та не ставиться у залежність від наявності, відсутності чи правильності встановлення на конкретному перехресті дорожнього знака, який визначає напрямок головної дороги.

Іншими словами, дорожній знак визначає порядок організації дорожнього руху, однак не скасовує обов`язку водія, який фактично змінює напрямок руху шляхом повороту, завчасно подати відповідний сигнал для інших учасників дорожнього руху.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 242-244, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити, а рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 24 червня 2026 року - скасувати.

Ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі - відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв