Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №420/28797/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28797/25

Суддя першої інстанції -Хлімоненкова М.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі №420/28797/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 , в якому позивач просив стягнути податкову заборгованість з ФО-ПП ОСОБА_1 , а саме з усіх відкритих рахунків у банках, обслуговуючих підприємство: Заборгованість по орендній платі з фізичних осіб на загальну суму 197 982 грн 95 коп., на бюджетний рахунок - ПА638999980334129815000021447, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), КБК 18010900, код ЄДРПОУ: 37959517, отримувач коштів ГУК у Херсон обл/Херсон МТГ/18010900.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року позовні вимоги задоволені.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі №420/28797/25, в якій апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року повністю і позовну заяву залишити без розгляду.

Апелянт наголосив на тому, що після подання уточнюючої податкової декларації з відкоригованими показниками податкових зобов`язань з плати за землю, позивачем було списано нарахування по орендній платі з фізичних осіб за землю в розмірі 180 030,98 грн, а суму 17 951,97 грн (орендна плата за землю за лютий 2022 року) відповідачем було сплачено.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі №420/28797/25.

23 червня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження та витребувано додаткові докази.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року витребувано докази повторно.

14 липня 2026 року від представника Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі надійшло клопотання про продовження процесуального строку для надання доказів.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року процесуальний строк продовжено до 20 липня 2026 року.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року процесуальний строк розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі №420/28797/25 продовжений до 18 вересня 2026 року.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , є платником орендної плати з фізичних осіб.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості до бюджету ОСОБА_1 станом на 23 червня 2025 року, даних інтегрованої картки платника за період з 31 грудня 2021 року по 31 грудня 2024 року, відповідач фізична особа платник податків ОСОБА_2 мав заборгованість перед бюджетом зі сплати орендної плати з фізичних осіб у розмірі 197982 грн 95 коп.

Судом встановлено, що заявлена до стягнення з ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі з фізичних осіб виникла на підставі несплати самостійно задекларованих (узгоджених) у податковій декларації з плати за землю №11102240 від 16 лютого 2022 року податкових зобов`язань у загальній сумі 197982 грн 95 коп, з урахуванням наявної переплати у сумі 18054,23 грн.

29 лютого 2024 року ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополь виставило відповідачу податкову вимогу форми «Ф» №0002757-1302-2122 про сплату податкового боргу, наявного у нього станом на 28 лютого 2024 року згідно детального розрахунку суми податкового боргу до цієї вимоги, у сумі 197982,95 грн.

Указана податкова вимога була направлена органом ДПС на адресу відповідача, однак повернулась відправнику без вручення, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідачем не надано до суду та у матеріалах справи відсутні докази оскарження податкової вимоги в адміністративному та/або судовому порядку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач 19 травня 2026 року подав уточнюючу податкову декларацію, якою відкоригував у бік зменшення податкове зобов`язання на суму 180030,98 грн.

На виконання ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі №420/28797/25 та на підтвердження відсутності боргу заявленого до стягнення у даній справі по орендній платі з фізичних осіб КБК 18010900, Головне управління ДПС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі надало витяг з інтегрованої картки платника податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 Податкового кодексу України).

В силу вимог пп.14.1.39, 14.1.156 п.14.1. ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Як визначає стаття 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

У відповідності до п.16.1.4. ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як визначено п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов`язком визначається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку у розумінні п.38.1 ст.38 ПК України є сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п.36.5 ст.36 Податкового кодексу України).

Статтею 31 Податкового кодексу України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк. вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Статтею 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п. 271.2 ст. 271 ПК України).

Згідно п. 285.1. ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (п. 285.2. ст. 285 ПК України).

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з приписами ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дійшла наступного висновку.

Як встановлено судом першої інстанції, податковий борг, заявлений до стягнення, виник за рахунок орендної плати за земельну ділянку, яку відповідач використовував на підстав договору оренди.

Відповідно до пункту 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, за користування якою відповідачу було нараховано орендну плату, розташована у місті Херсон.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, Херсонська міська територіальна громада (код UA65100150000057191) починаючи з 01 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року відносилась до тимчасово окупованої території, з 11 листопада 2022 року – до території можливих бойових дій, а з 01 травня 2023 року до території активних бойових дій.

Отже, для правильного визначення наявності у відповідача податкового обов`язку зі сплати орендної плати суд першої інстанції мав встановити періоди, за які здійснено нарахування, та перевірити застосування до них спеціального податкового режиму, встановленого пунктом 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Так, 20 травня 2026 року, тобто після ухвалення рішення суду першої інстанції, відповідач подав уточнюючу податкову декларацію з плати на землю №9315380493.

У поданій до апеляційного суду заяві від 14 липня 2026 року Головне управління ДПС прямо повідомило, що за результатами подання уточнюючої декларації податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у сумі 197982,95 грн у відповідача відсутній.

Таким чином, під час апеляційного перегляду справи контролюючий орган, який звернувся до суду з позовом про стягнення 197982,95 грн, підтвердив відсутність боргу, яка була стягнута оскарженим рішенням.

Колегія суддів не може залишити поза увагою зазначену обставину, оскільки відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Встановлені судом обставини щодо застосування спеціального режиму оподаткування та подальшого коригування відповідачем податкового зобов`язання свідчать про необхідність скасування рішення суду першої інстанції як такого, що ухвалене без повного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів враховує, що самостійне визначення відповідачем податкового зобов`язання у первісній декларації не може бути єдиною підставою для стягнення такого зобов`язання без перевірки наявності у платника відповідного податкового обов`язку з урахуванням спеціальної норми пункту 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

За таких обставин на час апеляційного перегляду відсутня підстава для стягнення з відповідача 197982,95 грн податкового боргу.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв