Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №469/101/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 469/101/25

Суддя першої інстанції - Гапоненко Н.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 08 травня 2026 року у справі №469/101/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Шмельова Микити Вячеславовича та Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та cкасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Березанського районного суду Миколаївської області з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії АВ №00002137 від 28 жовтня 2024 року у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, винесену головним спеціалістом відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Шмельовим М.В., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 8500,00 грн.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 08 травня 2026 року позов задоволений.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 08 травня 2026 року у справі №469/101/25.

Апелянт зазначив, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, що мають істотне значення для її правильного вирішення. Суд дійшов висновку про здійснення перевезення контейнера виключно на підставі зовнішніх ознак, не встановивши належними та допустимими доказами факт перевезення саме контейнера у розумінні законодавства.

На думку апелянта, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Матеріали фотофіксації не підтверджують наявність контейнера, який відповідає вимогам Митного кодексу України та міжнародних норм. Відсутність маркування, передбаченого нормативними актами, свідчить про те, що перевезення контейнера у правовому розумінні не здійснювалось.

Також апелянт вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, пункт 22.5 Правил дорожнього руху. Суд безпідставно застосував гранично допустиму масу 44 тонни, хоча для цього необхідна сукупність трьох умов, одна з яких — перевезення транспортним засобом-контейнеровозом одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра — не доведена. За відсутності цієї умови підлягає застосуванню загальне обмеження у 40 тонн.

Просить скасувати рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 08 травня 2026 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

13 липня 2026 року недоліки усунуто.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року відкрите апеляційне провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року процесуальний строк розгляду справи продовжений до 18 вересня 2026 року.

20 липня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

10 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 28 жовтня 2024 року Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації у сфері безпеки на автомобільному транспорту Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Шмельовим М.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ №00002137, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Відповідно до тексту постанови, 28 жовтня 2024 року о 15:10 год за адресою М-30, км 996+491, Дніпропетровська обл., зафіксовано транспортний засіб марки MAN TGX 18.480, державний номерний знак НОМЕР_1 , при цьому відповідальною особою ОСОБА_1 допущено перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: порушення загальної маси транспортного засобу на 5,975% (2.39 тонн) при дозволеній фактичній масі 40 тонн.

Вказане правопорушення зафіксовано у автоматичному режимі.

Позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки MAN TGX 18.480, державний номерний знак НОМЕР_1 , що вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ; відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником напівпричепу Н/ПР-бортового-E НОМЕР_4 , переобладного для перевезення контейнерів типу 1А або 1С ГОСТ 18477-79 або установки кузова одиничного виготовленого для перевезення насипних вантажів, реєстраційний номер НОМЕР_5 , є ОСОБА_2 .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).

Положеннями статті 245 КУпАП зазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Частиною першою статті 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 229 КУпАП, органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв`язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (стаття 119, частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частина п`ята статті 133, частини перша, друга, четверта, п`ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135).

Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1,стаття 132-2, частини перша, друга, четверта, п`ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2), керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п`ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135).

На підставі п.25 ч.1 ст.255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (стаття 122-2 у частині, що стосується автомобільних перевезень пасажирів та/або вантажів, частина друга статті 132-1).

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10 вересня 2014 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті, Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого остановою Кабінету Міністрів України №103 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; здійснює стягнення, у тому числі, в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року №512 затверджена Інструкція з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі (далі -Інструкція №512).

Згідно з п.1 розділу І Інструкції №512 ця Інструкція визначає процедуру оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - уповноважена посадова особа) відповідно до покладених на них повноважень матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі.

Згідно з п.1 розділу ІІ Інструкції №512 уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою та третьою статті 132-1 КУпАП (далі - адміністративні правопорушення).

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті.

Відповідно до ч.2 ст.132-1 КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно.

Пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, визначає, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п.22.5 ПДР України.

Пунктом 1.10 ПДР України визначено, зокрема, що контейнеровозом є колісний транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів з використанням певних категорій контейнерів чи знімних кузовів, експлуатація якого повинна відповідати як його конструкції, так і його призначенню (абз.51).

Згідно з пп.б п.22.5 ПДР, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують такі показники фактичної маси:

Вантажні автомобілі:

- двовісний автомобіль: на дорогах державного значення - 18 тонн, на дорогах місцевого значення - 14 тонн;

- трьохвісний автомобіль: на дорогах державного значення - 25 тонн (26 тонн для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни;), на дорогах місцевого значення - 21 тонна;

- чотирьохвісний автомобіль: на дорогах державного значення - 32 тонни, на дорогах місцевого значення - 24 тонни;

- чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами: на дорогах державного значення - 38 тонни, на дорогах місцевого значення - 24 тонни;

Комбіновані транспортні засоби:

- двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом: на дорогах державного значення - 36 тонн, на дорогах місцевого значення - 24 тонни;

- двохвісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом: на дорогах державного значення - 40 тонн, на дорогах місцевого значення - 24 тонни;

- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом: на дорогах державного значення - 40 тонн, на дорогах місцевого значення - 24 тонни;

- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра: на дорогах державного значення - 42 тонни, на дорогах місцевого значення - 24 тонни;

- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра: на дорогах державного значення - 44 тонни, на дорогах місцевого значення - 24 тонни;

Автопоїзди:

- двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом: на дорогах державного значення - 40 тонн, на дорогах місцевого значення - 24 тонни.

Колегія суддів дослідила матеріали справи та дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що ним при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення було зафіксоване в автоматичному режимі. При цьому, на фотознімках, отриманих за результатами фіксації, зокрема, на фотографії транспортного засобу із заднього ракурсу, чітко видно, що зафіксований тягач рухався разом з напівпричепом, характеристики якого зазначені у реєстраційних документах.

Отже, автоматичною системою було зафіксовано конкретний склад транспортних засобів – тягач MAN TGX 18.480 разом із тривісним напівпричепом WIELTON NS34.

Водночас, із наявного у матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що зазначений напівпричіп у 2017 році був переобладнаний для перевезення контейнерів, а отже, його конструктивні характеристики та призначення дають підстави відносити його до транспортних засобів, які використовуються, як контейнеровози.

Ця обставина має визначальне значення для вирішення спору, оскільки пунктом 22.5 Правил дорожнього руху для відповідного складу транспортних засобів – двовісного тягача з тривісним напівпричепом-контейнеровозом – передбачено можливість застування нормативу допустимої фактичної маси 42 тонни за встановлених цією нормою умов. При цьому, Правила дорожнього руху прямо визначають контейнеровоз як колісний транспортний засіб спеціалізованого призначення, призначений за своєю конструкцією та обладнанням для перевезення вантажів із використанням контейнерів чи знімних кузовів.

Таким чином, для правильного визначення наявності чи відсутності перевищення вагового нормативу відповідач мав встановити не лише фактичну масу зафіксованого автопоїзда, а й ті характеристики його складу, від яких залежить норматив допустимої фактичної маси.

Проте в оскаржувані постанові відсутні будь-які відомості про те, що зафіксований транспортний засіб рухався з тривісним напівпричепом-контейнеровозом, відсутнє посилання на його конструктивні характеристики та не зазначено, з яких підстав відповідач виходив саме з нормативу 40 тонн.

Більше того, відповідач не надав доказів того, що зафіксований автопоїзд не відповідає умові щодо загальної максимальної довжини 13,716 метра, яка є однією з умов застосування спеціального нормативу у 42 тони.

При цьому, покладення на позивача обов`язку самостійно доводити, що довжина автопоїзда не перевищує 13,716 метра, є безпідставним.

Саме відповідач є суб`єктом, який здійснював автоматичну фіксацію, формував її результати, визначав норматив допустимої маси та приймав постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що саме позивач повинен був довести відповідність транспортного засобу вимогам для застосування нормативу 42 тонни.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України саме суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У цій справі відповідач, визначивши норматив допустимої фактичної маси у 40 тонн, мав довести правомірність такого визначення. Натомість, він фактично обмежився посиланням на показники автоматичної системи та не встановив усіх характеристик транспортного засобу, необхідних для правильної правової кваліфікації та обрахунку зафіксованого перевищення.

При цьому, відсутність у постанові відомостей про напівпричіп-контейнеровоз не може бути компенсована подальшим наведенням відповідачем відповідних пояснень під час судового розгляду.

А тому, якщо до зафіксованого складу транспортних засобів підлягає застуванню норматив 42 тонни, то фактична маса, зазначена відповідачем, не утворює того перевищення, яке було покладено в основу оскаржуваної постанови. За наведеного відповідачем показника фактичної маси 42,39 тонни різниця становить лише 0,39 тонни, тобто близько 0,93%, а не 5,975%, що виключає наявність підстав для застосування штрафу оскаржуваною постановою.

Таким чином, відповідач не довів повного складу адміністративного правопорушення, а тому висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування є правильним.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242-244, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 08 травня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв