Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №496/2604/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 496/2604/26

Суддя першої інстанції - Портна О.П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 квітня 2026 року у справі №496/2604/26 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №6750083 від 02 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, а справу про адміністративне правопорушення щодо позивача - закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21 квітня 2026 року позов задоволений.

На думку апелянта, відеозапис з портативного відеореєстратора був досліджений судом першої інстанції неповно. Особа, яка пред`явила посвідчення водія саме і є позивачем ОСОБА_1 .

Відеозапис та особисті підписи позивача в графах №№ 8 та 9 оскаржуваної постанови доводять факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Апелянт зазначив, що доказів того, що гр. ОСОБА_1 знаходився на момент зупинки поліцейськими та розгляду справи у іншому місці, стороною позивача до суду не надано.

Просить скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 квітня 2026 року у справі №496/2604/26 та ухвалити нове, яким залишити позов без задоволення.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

12 травня 2026 року недоліки усунуто.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2026 року відкрите апеляційне провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року продовжений процесуальний строк розгляду справи до 18 вересня 2026 року.

20 липня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

07 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 02 березня 2026 року інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції Курловим О.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6750083 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 02 березня 2026 року о 09 год 57 хв за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 10, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Hyundai Elantra» номерний знак НОМЕР_1 , проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 ґ ПДР.

Із наданих додатків до заяви представника позивача, а саме: роздруківка з офіційного вебпорталу Генеральної Інспекції з питань Міграції містить зображення документа з фотокарткою, що посвідчує особу позивача ОСОБА_1 , адреса проживання в Республіці Молдова, номер документа №РТ089720, дата видачі 02 березня 2026 року, дата закінчення терміну дії 01 березня 2027 року.

Згідно Витягу з реєстру Біляївської міської територіальної громади, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно листа т.в.о. заступника начальника управління начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення про надання відповіді на адвокатський запит вбачається, що керівництвом управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції запит за №181а/з від 18 березня 2026 розглянуто та надано завірену копію постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6750083 від 02 березня 2026 за ч.2 ст.122 КУпАП, яку було винесено відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом начальник ТСЦ МВС повідомив на адвокатський запит про те, що станом на 02 березня 2026 року за ОСОБА_1 автомобіль марки «Hyundai Elantra», зареєстрований не був; автомобіль марки «Hyundai Elantra», взагалі не перебував у власності ОСОБА_1 .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).

Положеннями статті 245 КУпАП зазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до частини 1 статті 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Частиною першою статті 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, у тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

За нормами ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (зі змінами та доповненнями).

За пунктом 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Згідно з п.8.7 ПДР, світлофори, призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, X-подібні.

Відповідно до п. 8.7.3 ґ жовтий сигнал світлофору забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Колегія суддів дослідила матеріали справи та дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що ним при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду відсутні.

Колегія суддів звертає увагу, що у цій справі предметом доказування є не лише факт порушення Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу «Hyundai Elantra», державний номерний знак НОМЕР_1 , а й обставина того, що вказане адміністративне правопорушення вчинене саме ОСОБА_1 .

Саме наявність вини конкретної особи є необхідною передумовою для притягнення її до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною постановою серії ЕНА №6750083 від 02 березня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП у зв`язку з проїздом регульованого пішохідного переходу на заборонений жовтий сигнал світлофора.

Разом із тим, суд першої інстанції, досліджуючи надані відповідачем відеозаписи, встановив, що вони не містять беззаперечного підтвердження того, що транспортним засобом у момент вчинення правопорушення керував саме позивач.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Більше того, колегією суддів безпосередньо переглянуто надані до матеріалів справи відеозаписи з портативних відеореєстраторів працівників поліції.

За результатами такого перегляду встановлено, що в ході спілкування працівників поліції з водієм останній пред`являє документи, у тому числі, посвідчення водія, яке працівник поліції тримає у руках перед відеокамерою.

При цьому, хоча зображення відповідної частини посвідчення водія на відеозаписі є частково розмитим та не дозволяє з абсолютною технічною точністю прочитати всі реквізити документа, у відповідних фрагментах відеозапису візуально сприймаються літери і довжина напису, які не відповідають імені «Олег», зазначеному у постанові щодо ОСОБА_1 , натомість відповідають іменю «Олексій».

Зазначена обставина не розцінюється колегією суддів як безумовний та самостійний доказ того, що водієм був інший конкретно встановлений громадянин, однак у сукупності з іншими обставинами справи вона має істотне значення для оцінки доводів відповідача щодо беззаперечної ідентифікації позивача, як водія транспортного засобу.

Отже, безпосередній перегляд відеозапису не підтвердив доводів апелянта про те, що з нього однозначно встановлюється особа ОСОБА_1 в момент вчинення правопорушення.

Навпаки, відеозапис містить об`єктивну обставину, яка ставить під обґрунтований сумнів таку ідентифікацію, а саме відображення посвідчення водія, на якому проглядається ім`я « ОСОБА_2 », а не « ОСОБА_3 ».

Разом із тим, факт проїзду транспортного засобу на заборонений сигнал світлофора, зафіксований на відеозаписі, не є достатнім для притягнення до відповідальності саме позивача, якщо матеріали відеозапису не дозволяють достовірно встановити особу водія.

У цьому випадку відеозапис беззаперечно може підтверджувати обставину руху автомобіля на заборонений сигнал світлофора, однак питання про те, хто саме перебував за кермом цього автомобіля, залишається не з`ясованим.

За таких обставин, факт наявності у постанові підписів особи, яку працівники поліції зупинили на місці виявлення правопорушення, не може бути належним та достатнім доказом того, що такі підписи належать саме позивачу.

Навпаки, з урахуванням встановленої під час перегляду відеозапису обставини щодо пред`явлення особою іншого посвідчення водія, існують обґрунтовані підстави вважати, що підписи у постанові могли бути поставлені саме тією особою, яка фактично перебувала за кермом транспортного засобу та була зупинена працівниками поліції, але не ОСОБА_1 .

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242-244, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 квітня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв