Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №335/5790/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/5790/26 2/335/3187/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Муленко Я.В., представника позивачів ОСОБА_1 , представника відповідача – Кучеренко Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії-

ВСТАНОВИВ:

До Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя звернулись позивачі в особі представника – адвоката Працевитого Г.О. з позовом, в якому просять суд визнати за позивачами право на приватизацію кімнати АДРЕСА_1 , без надання ними ордеру про надання житлової площі, та зобов`язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському району провести приватизацію кімнати №1 в квартирі АДРЕСА_2 за відсутності ордеру про надання житлової площі на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»

В обґрунтування заявлених вимог зазначено наступне. Позивачі на законних підставах мешкають та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_3 . На теперішній час вказана кімната не приватизована та позивачі бажають скористатися своїм правом на приватизацію житла та приватизувати кімнату АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим звернулись до районної адміністрації з відповідною заявою.

27.04.2026 р. листом №В-0394-В Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району було відмовлено ОСОБА_2 у проведенні приватизації житла у зв`язку з відсутністю копії ордеру про надання житлової площі.

Позивачі не мають можливості надати органу приватизації копію ордеру на житлове приміщення через обставини, які від них не залежать.

Враховуючи те, що позивачі вселилися у вищезазначену квартиру зі згоди наймача, законність реєстрації та проживання в квартирі ніким не оспорюється, але у зв`язку із неможливістю отримати ордер, на підставі якого відбулося вселення в кімнату, вирішити це питання в позасудовому порядку є неможливим, позивачі змушені звернутися до суду з позовом про захист своїх порушених прав.

Ухвалою судді від 01.06.2026 року відкрито провадження по справі у загальному позовному провадженні та призначено підготовче судове засідання, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

16.06.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначає, що відповідно до Положення про районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському, Дніпровському, Заводському, Космічному, Олександрівському, Хортицькому, Шевченківському районах, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.04.2026 № 42, районним адміністраціям міської ради делеговані повноваження у сфері приватизації житла. Позивачі звернулися до районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району із заявою про приватизацію кімнати № 1 у квартирі АДРЕСА_2 . Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району було розглянуто пакет документів від Позивачів щодо приватизації кімнати та було встановлено відсутність ордеру про надання жилого приміщення, у зв`язку з чим було відмовлено у приватизації цього житла. Районна адміністрація, відмовляючи у приватизації житла, не порушувала прав позивачів, а діяла в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. Підставою для звернення до суду є відсутність у позивача документів, необхідних для здійснення приватизації.

Ухвалою суду від 25.06.2026 року залучено до участі у справі законного представника неповнолітнього позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району.

Ухвалою суду від 20.08.2026 року закрите підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивачів – адвокат Петров Г.М. підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Пояснив, що позивачем ОСОБА_2 після заселення у житлове приміщення ордер був втрачений, тому не може бути наданий відповідно до переліку документів, які подаються для приватизації. Позивачі на законних підставах мешкають у кімнаті, мають право на приватизацію житла відповідно до законодавства, проте не можуть його реалізувати через втрату ордера. Просить визнати право позивачів на приватизацію кімнати без надання ордеру та зобов`язати відповідача провести приватизацію кімнати за відсутності ордеру про надання житлової площі.

Представник відповідача – Кучеренко Д.М., пояснив, що відповідач при розгляді заяви позивачів про приватизацію діяв відповідно до закону і права позивачів не порушував. Відсутність ордеру у наданих на приватизацію документах була єдиною підставою для відмови у проведенні приватизації. Просив ухвалити рішення відповідно до вимог законодавства.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.04.1998 року рішенням міськвиконкому № 228/6 було виключено з числа службової житлової площі кімнату №4 у квартирі АДРЕСА_4 , вирішено оформити ордер ОСОБА_2 (а.с.23).

У 1999 році змінено нумерацію кімнат, кімнаті АДРЕСА_5 присвоєно номер АДРЕСА_1 .

03.06.1999 року рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі №2-2490 за ОСОБА_2 було визнано право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_3 .

Крім ОСОБА_2 у квартирі також зареєстровані та проживають: її син – ОСОБА_3 та онук – ОСОБА_4 , що підтверджується довідками з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.16, 28-29).

Родинні відносини позивачів та законність підстав проживання у кімнаті, відповідачем не оспорюється.

Відповідно до листа МКП «Основаніє» від 15.04.2026 року № 233/01-09, особовий рахунок № НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_3 відкрито на ОСОБА_2 , в документах архівного фонду відсутній ордер чи його копія. (а.с.18).

Згідно з листом Департаменту з Управління житлово-комунальним господарством № в-0584 від 24.02.2026 року, ОСОБА_5 повідомлено про відсутність в книзі реєстрації державних ордерів за 1999 рік записів про оформлення державного ордера на квартиру АДРЕСА_3 . (а.с.31).

На звернення ОСОБА_6 від 23.04.2026 року № В-0394-В з питання приватизації житла, Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району повідомлено про відмову у приватизації житла через ненадання ордеру про надання жилої площі з причин його відсутності (а.с.32).

Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (ч. 1). Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (ч. 3)

Пунктом 2 статті 2 Закону передбачено, що не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян", затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України N 396 від 16.12.2009 (далі - Положення N 396), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

З аналізу положень Закону №2482 у взаємозв`язку із вимогами Положення N 396 суд робить висновок, що для вияву волі громадянина на приватизацію квартири, останній має вчинити визначені означеними нормативно-правовими актами, юридично значимі дії, а саме: звернутись до органу приватизації у порядку, передбаченому пунктами 17, 18 Положення №396 та надати заяву згідно додатку 2 до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, до якої необхідно долучити документи, перелік яких міститься у п. 18 Положення №396.

Громадянин, відповідно до п.18 Положення № 396, подає до органів приватизації, зокрема, копію ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 23.04.2026 року позивач ОСОБА_2 разом з членами сім`ї звернулися до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району з заявою про приватизацію кімнати № 1 у квартирі АДРЕСА_2 , однак у проведенні приватизації було відмовлено, через відсутність копії ордеру про надання житлової площі.

Згідно із ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до пункту 10 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 статті 2 цього Закону, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому, умовою для проведення приватизації житла є обов`язкове постійне проживання осіб у житлі, яке підлягає приватизації, а відсутність ордера на вселення, за умови, що особа проживає у житлі на законних підставах, не може бути підставою для відмови в проведенні приватизації, оскільки перелік підстав для відмови у приватизації, наведений в Законі, який є вичерпним, не передбачає такої підстави для відмови у приватизації.

Виходячи з аналізу змісту Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" у поєднанні з нормами статей 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності, а отже і право на приватизацію разом з іншими членами сім`ї.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду від 29.12.2025 року у справі №201/11007/21, для цілей застосування ст. 5 та ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", визначальним є факт постійного проживання особи у житлі на момент приватизації або збереження за нею права на житло. Відмітка в паспорті про реєстрацію місця проживання ("прописка") є належним підтвердженням факту постійного проживання особи.

Таким чином, за результатами розгляду справи встановлено, що позивачі набули право користування жилим приміщенням на законних підставах і проживають у ньому тривалий час, про що свідчать досліджені письмові докази і це не заперечується відповідачем.

Враховуючи, що позивачі на законних підставах зареєстровані та постійно проживають у вказаній квартирі, відмова в приватизації займаного ним житла з причин відсутності ордеру на заселення у квартиру є такою, що порушує їх право на приватизацію.

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями вищенаведеного законодавства України, враховуючи, що позивачами правомірно реалізовано їх право на приватизацію займаної ними кімнати, а відсутність ордеру не може бути підставою для відмови в приватизації житла, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для визнання за позивачами права на приватизацію кімнати без надання серед переліку документів ордеру на вселення у житлове приміщення, у зв`язку з чим заявлені вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги про зобов`язання відповідача провести приватизацію кімнати за відсутності ордеру про надання житлової площу, суд виходить з наступного.

З системного аналізу норм Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян вбачається, що вказаними нормативно-правовими актами визначена певна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян. Вказана процедура здійснюється лише визначеними на те органами, і лише вони визначають питання чи має громадянин право на приватизацію згідно наданого пакету документів. Суд, в цьому випадку, не наділений правом приймати рішення щодо приватизації житла. Отже, прийняття відповідного рішення належить виключно до компетенції відповідача.

При розгляді цієї справи, суд дійшов висновку, що, враховуючи наявність у позивачів законного права на проживання у кімнаті, визнання за ними відповідного суб`єктивного права (права на приватизацію) та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо розгляду заяви про оформлення передачі квартири у приватну власність є належним та ефективним способом захисту, натомість безпосереднє зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення (провести приватизацію) є передчасним і є неспівмірним втручанням суду у дискреційні повноваження органу приватизації, адже суду для дослідження не надавався повний перелік документів для вирішення питання про приватизацію та органом приватизації ще не прийнято рішення з урахуванням висновків, які викладені у цьому судовому рішенні.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському району вчинити дії щодо розгляду заяви про приватизацію вказаної квартири за відсутності ордеру про надання житлової площі на вказану квартиру відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 76, 77, 81, 89, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право на приватизацію кімнати АДРЕСА_1 , без надання ними ордеру про надання житлової площі, та зобов`язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському району вчинити дії щодо розгляду заяви про приватизацію кімнати №1 в квартирі АДРЕСА_2 за відсутності ордеру про надання житлової площі на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач 1: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_6 ),

Позивач 2: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_6 ),

Позивач 3: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_6 ).

Відповідач: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району (код ЄДРПОУ 37573115, місцезнаходження: м.Запоріжжя,вул. Сєдова, буд. 5).

Третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району (місцезнаходження: м.Запоріжжя,вул. Сєдова, буд. 5).

Повне судове рішення складено 10.09.2026 року.

Суддя В.В.Калюжна