Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №335/6811/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/6811/26 2/335/3571/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

19.06.2026 ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з вищевказаним позовом, у якому просить суд стягнути із до ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №0285-7425 від 04.01.2020 у розмірі 17 524,60 грн, з яких: 10 000,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 7 000,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 436,66 грн., інфляційні збитки, 87,94 грн. нараховані 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.01.2020 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0285-7425. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит в сумі 12 500,00 грн. для задоволення особистих потреб, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 1,0 %. Позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту та нарахованих процентів на умовах, встановлених цим договором та правилами. Сторони досягли згоди у тому, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься у відповідності до умов цього договору, Правил та Графіку платежів.

28.10.2021 було укладено договір № 02/10/2021 відповідно до якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0285-7425. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 0285-7425.

Відповідачка свої зобов`язань за договором не виконує, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує, в зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором №0285-7425 від 04.01.2020 у розмірі 17 524,60 грн, з яких: 10 000,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 7 000,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 436,66 грн., інфляційні збитки, 87,94 грн. нараховані 3% річних.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 23.06.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання.

07.07.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідачки -адвокатом Кірюшиним А.А. подано відзив на позовну заяву з посиланням на те, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між відповідачем та позивачем кредитного договору та виникнення між ними будь-яких правовідносин. При цьому, представник відповідача заперечує, що він: зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавця); створив в такій системі особистий кабінет; отримав Пропозицію (оферту) та ознайомився із нею; отримав електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором; ввів одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі (сайті) кредитодавця; використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) Кредитного договору. Представник вважає, що кредитний договір може вважатись укладеним за наявності двох обставин – передання коштів та підписання Кредитного договору сторонами. Натомість матеріали справи письмової згоди сторін та/або Договору про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів не містять. Таким чином у сторони відповідача є підстави стверджувати про нікчемність кредитного договору, у зв`язку із не підписанням обома його сторонами. Крім того, у сторони відповідача виникають сумніви у достовірності копії кредитного договору, оскільки даний документ надано у вигляді незахищеного від модифікації pdf-файлу, текст якого піддається зміні за допомогою загальнодоступного програмного забезпечення «Adobe Reader Pro». Крім того, представник відповідача вважає, що позивачем не доведено надання коштів в кредит за кредитним договором та наявність кредитної заборгованості відповідача. Крім того, представник відповідача просить стягнути з позивача судові витрати та інформує суд, що докази на підтвердження їх понесення будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

10.07.2026 через підсистему «Електронний суд» представником ТОВ «Факторинг Партнерс» Чайковською М.І. подано відповідь на відзив, відповідно до якої зазначала, що відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, та ввів одноразовий ідентифікатор, який отримав на зазначений ним номер мобільного телефону, з метою підписання кредитного договору. Вищезазначене підтверджується моніторингом дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі та довідкою про ідентифікацією. Таким чином, вважає, що позивачем належним чином підтверджено факт укладення кредитного договору шляхом підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Також, відповідно до наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем здійснювались погашення за отриманими кредитними коштами за вказаним кредитним договором. Внесення відповідачем грошових коштів на рахунок кредитодавця, є визнанням існування зобов`язань за Договором, що, у свою чергу, фактично вказує на підтвердження волевиявлення відповідача на укладення договору та погодження всіх умов договору. Так, на виконання укладеного договору кредитодавцем було здійснено перерахування грошових коштів за реквізитами банківської картки, вказаними позичальником на сайті кредитодавця. Отже, представник позивача вважає, що позивачем були надані достатні та допустимі докази щодо укладення договору та перерахування коштів за ним. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь які докази на підтвердження повного належного виконання умов договору. Представник вважає, що відповідач помилково ототожнює процес підписання документів в електронному вигляді шляхом накладення електронного цифрового підпису за допомогою кваліфікованого сертифіката та підписання документів за допомогою одноразового ідентифікатора. Однак, це поняття, які передбачають абсолютно різний механізм підписання. Крім того, вимога про витребування документів є безпідставною, витребування документів є недоречним та необґрунтованим в рамках даної справи, а лише свідчить про намір затягування розгляду справи.

17.07.2026 через підсистему «Електронний суд» представником ТОВ «Факторинг Партнерс» Ушаковою М.І. подано письмові пояснення з посиланням на те, що жодної виписки по рахунку за кредитною карткою стороною відповідача так і не було надано. Позиція позивача не спростована відповідачем. Ознайомившись з відзивом та запереченнями відповідача по справі, а саме з позицією відповідача, що зводиться до заперечення всіх обставин по справі та використання тільки «концепції негативного доказу», з метою повного, належного та об`єктивного розгляду справи, необхідністю дослідження доказів для повного та всебічного встановлення всіх обставин справи, сторона позивача вирішила за можливе та необхідне скористатися правом на подання клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 20.07.2026 поновлено ТОВ «Факторинг Партнерс» пропущений строк на подання клопотання про витребування доказів та витребувано у Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д; ЄДРПОУ 14360570): ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 12 500,00 грн., які 04.01.2020 були на неї перераховані, а саме витребувати виписки по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за номером картки № НОМЕР_1 за період із 04.01.2020 по 04.03.2020; докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 12 500,00 грн., які 04.01.2020 були на неї перераховані, а саме: витребувати виписки по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за номером картки № НОМЕР_1 за період із 04.01.2020 по 04.03.2020; інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_1 ; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 04.01.2020 по 04.03.2020; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Витребувано у ТОВ «Факторинг Партнерс» оригінал електронного документу, а саме: електронний кредитний договір від 04.01.2020 № 0285-7425 укладений між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 ; та оригінал листа АТ КБ «Приватбанк» щодо перерахування коштів б/н від 17.09.2024.

На виконання ухвали суду від 20.07.2026, від представника АТ КБ «Приватбанк» 20.08.2026 надійшли витребувані судом докази.

На виконання ухвали суду від 20.07.2026, від представника ТОВ «Факторинг Партнерс» 07.09.2026 надійшли витребувані судом докази.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, разом з тим в матеріалах справи міститься заява від 07.09.2026 відповідно до якої представник позивача просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка та представник відповідачки у судове засідання не з`явилися, разом з тим у відзиві представник відповідачки просив суд розгляд справи провести за відсутності сторони відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду докази у їх сукупності було встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За правилами ч. ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

У п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Судом встановлено, що 04.01.2020 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір № 0285-7425, на наступних умовах: загальний розмір кредиту 12 500,00 грн.; строк кредитування 70 календарних днів; процентна ставка 1,00 % в день., строк кредитування - до 13.03.2020.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що укладаючи цей кредитний договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє всі умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись усіх положень цього кредитного договору та правил (які є невід`ємними частинами договору та разом складають договір), текст яких наразі розміщено на веб-сайті кредитодавця за посиланням https://navse.com.ua та, відповідно, укладає договір.

У розділі 8 договору «Реквізити та підписи сторін» у графі «Позичальник» містяться персональні дані ОСОБА_1 , зокрема: РНОКПП, паспортні дані, адреса місця проживання, адреса електронної пошти, а також електронний підпис одноразовим ідентифікатором «3277110183».

Також 04.01.2020 ОСОБА_1 був підписаний Додаток №1 (Графік платежів) до кредитного договору № 0285-7425 від 04.01.2020, який містить розрахунок суми кредиту та процентів за користування кредитом із зазначенням термінів платежу.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення авторизації позичальником кредитний договір між кредитором та позичальником не був би укладений.

Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто введення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Суд доходить висновку, що кредитний договір № 0285-7425 від 04.01.2020 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України. Підстав вважати, що кредитний договір укладений з порушенням вимог Закону Україну «Про електронну комерцію» немає.

При цьому, суд враховує, що правомірність укладеного договору № 0285-7425 від 04.01.2020 як правочину ким-небудь із сторін не оспорено, тому він є чинним і обов`язковими для виконання.

Відповідно до довідки наданої АТ КБ «Приватбанк» через систему платежів LiqPay 04.01.2020 були перераховані кошти у розмірі 12 500,00 грн. на картку № НОМЕР_1 відповідно до договору 0285-7425, ID платежу 1211598509, що також підтверджується довідкою про детальні щоденні нарахування та погашення по договору № 0285-7425 від 04.01.2020, відповідно до якого надана фінансова послуга, станом на 09.11.2021.

Згідно з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк», наданої на ухвалу суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_1 .

Із виписки по рахунку ОСОБА_1 за договором № б/н за період з 04.01.2020 по 04.03.2020 вбачається надходження коштів 04.01.2020 у розмірі 12 500,00 грн. Також, відповідно до наданої виписки вбачається, що відповідачкою здійснювались погашення за отриманими кредитними коштами за вказаним кредитним договором.

Суд відхиляє доводи представника відповідача через їх безпідставність, оскільки факт надання та отримання кредитних коштів повністю підтверджується належними доказами.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

28.10.2021 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 02/10/2021 за яким ТОВ «Факторинг Партнерс» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за плату, а ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відступити ТОВ «Факторинг Партнерс» грошові вимоги, строк виконання зобов`язань за якими настав або виникає в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом, пенею за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Згідно з витягом з реєстру боржників № 1 від 09.11.2021 до Договору факторингу №02/10/2021 від 28 жовтня 2021 року, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» передало, а ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), за договором № 0285-7425, за яким заборгованість за тілом кредиту 10 000,00 грн.; заборгованість по процентам 7 000,00 грн.

Також перехід права вимоги до позивача підтверджується платіжними дорученнями №118 від 31.01.2022, №273 від 14.07.2022.

Разом з тим, договір факторингу не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Укладений між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «Факторинг Партнерс» договір факторингу є належним доказом переходу прав вимог до боржника за кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Факторинг Партнерс»» за договором № 0285-7425 від 04.01.2020, розмір заборгованості становить 17 524,60 грн, з яких: 10 000,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 7 000,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 436,66 грн., інфляційні збитки, 87,94 грн. нараховані 3% річних.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є чітким, арифметично правильним і повністю корелюється з банківською випискою, що відображає рух коштів та нарахування відсотків, а тому суд визнає його належним і допустимим доказом, тоді як заперечення представника відповідача ґрунтуються на помилковому тлумаченні правил банківського документообігу.

Суд також відхиляє доводи представника відповідача про те, що матеріали справи не містять договір про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів, оскільки саме по собі посилання на відсутність такого доказу не спростовує факту укладення кредитного договору та не є достатньою підставою для висновку про його не укладення.

При цьому, відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про укладення кредитного договору іншою особою або про неправомірне використання його персональних даних. Зокрема, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до правоохоронних органів із заявою про можливе шахрайське оформлення кредиту на його ім`я чи вчинення інших дій, спрямованих на захист своїх прав. Також відсутні докази оспорення або визнання кредитного договору недійсним у встановленому законом порядку.

Інші доводи та заперечення сторони відповідача зводяться до незгоди із заявленими позовними вимогами, ґрунтуються на власному тлумаченні обставин справи та норм права, однак не підтверджуються належними і допустимими доказами, а тому не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на правильність висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вимогами ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.

Як вбачається з положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з вимог ст. ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приймаючи до уваги, що відповідачка не сплатила своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором, який відповідачкою не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» у розмірі 17 524,60 грн, з яких: 10 000,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 7 000,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 436,66 грн., інфляційні збитки, 87,94 грн. нараховані 3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду надано в копіях: Договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 укладений між АО «Ліга Ассістанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс», прайс-лист АО «Ліга Ассістанс» затверджений Рішенням Загальних зборів № 01-12/2025 від 01.12.2025, заявку від 01.05.2026 про надання юридичної допомоги № 449, витяг з акту № 35 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026 на загальну суму 9 000 грн. Згідно з вказаних документів АО «Ліга Ассістанс» надало позивачу такі послуги: надання усної консультації з вивченням документів на суму 3 000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачу до суду на суму 6 000,00 грн.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідачки на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 9000 грн. є не обґрунтованим та завищеним.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи. Крім іншого розмір правової допомоги в сумі 9 000 грн. є неспівмірними.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020 р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн., вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача в частині стягнення витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 223 ч. 4 , 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитними договором №0285-7425 від 04.01.2020 у розмірі 17 524 (сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять чотири) гривні 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» суму сплаченого судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривень 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07 вересня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ 42640371, адреса: вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, 03150;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.І. Рибалко